Тема 3: формування власного капіталу суб’єктів підприємництва

3.1. Власний капітал підприємства, його функції та складові.

3.2. Характеристика статей власного капіталу і порядок їх відображення в балансі.

3.3. Акціонерний капітал, його формування та складові

3.4. Види резервного капіталу та джерела його формування

3.5. Зміна величини статутного капіталу акціонерного товариства

1. Власний капітал підприємства, його функції та складові

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фі­нансується за рахунок коштів власників і власних коштів підпри­ємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок ка­піталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпо­ративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні до­тації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації під­приємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусли­вим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються формою і часткою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені в бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів.

Поняття “капітал” природно асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула:

А = З + К, (3.1)

де А – вартість майна підприємства;

З – боргові зобов'язання;

К – власний капітал, що набуває виду А = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал П(с)БО 2 “Баланс” - статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства використовують залучені кошти, тобто утворюють борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредитів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А – З (3.2)

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в акти­вах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджу­ється також і характеристикою елементів власного капіта­лу, яка міститься у стандартах П(с)БО 2 "Баланс" і П(с)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Згідно з цими стандартами власний капітал знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу і склада­ється з:

• статутного капіталу;

• пайового капіталу;

• додатково вкладеного капіталу;

• іншого додаткового капіталу;

• резервного капіталу;

• нерозподіленого прибутку;

• неоплаченого капіталу;

• вилученого капіталу.

Визначення й оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визначення і оцінки його складових – активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відбиває поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності підприємства, він є одним із найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1. довгострокового фінансування – знаходиться в розпорядженні підприємства необмежено довго;

2. відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3. компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4. кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага віддається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

5. фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6. самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності і впливу його власника на підприємство;

7. розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Відповідно до фінансової концепції збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучених будь-яких виплат власникам або внесків протягом цього періоду.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємств грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватись в наслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного з підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів).

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії (рис. 3.1):

• інвестований (вкладений чи сплачений) капітал;

• нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами створення.

		Власний капітал
Інвестований капітал					Нерозподілений (реінвестований) прибуток

Рис. 3.1. Форми власного капіталу

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток.

Статутний капітал і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування майна підприємства. На відміну від додаткового, від забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за установлену законодавством суму.

Дані про власний капітал находяться в окремому розділі балансу відповідно до вимоги повного розкриття інформації, у розрізі його складових, котрі відображаються в розділі 1 пасиву балансу.