11.5. Оперативна діагностика й інструменти оперативного фінансового контролінгу
Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства служить базою для прийняття поточних оперативних управлінських рішень. Вона відслідковує й оцінює ключові сфери діяльності підприємства і насамперед припускає аналіз фінансового стану, беззбитковості, матеріальних і інформаційних потоків, оцінює ризик і розробляє рекомендації з управління ризиками.
Коротко- і середньострокове фінансове планування для суб'єкта господарювання необхідно. Фінансовий план – це центральний об'єднуючий план. Він може допомогти заздалегідь розпізнати можливі вузькі місця. З приводу складання і структури фінансового плану існують різні думки. У книзі “Контролінг у бізнесі” колективом авторів пропонується виділення наступних секторів планування: оборот; поточні зовнішні для підприємства платежі; інвестиційна діяльність; платежі зв'язані з позиковим фінансуванням; платежі по неосновній діяльності; податкові платежі; інші платежі (у числі яких: зменшення капіталу, дивідендні платежі). Середньостроковий ковзаючий фінансовий план служить для забезпечення поточної ліквідності. На основі інформації про майбутній надлишок чи нестачу приймаються відповідні коригувальні заходи.
Д. Хан у своїй роботі пропонує триступінчастий процес фінансового планування. Спочатку відбувається розрахунок грошових потоків, потім розрахунок інвестицій і дезінвестицій, розрахунок обсягів зовнішнього фінансування і дефінансування і, зрештою, розрахунок резервів ліквідності.. Розрахунок грошових потоків здійснюється на основі калькуляційного плану, тобто зіставляються доходи підприємства від поточної діяльності і понесені в зв'язку з цим витрати. Далі відбувається зіставлення планованих надходжень і виплат у зв'язку з інвестуванням.
На кінцевому етапі складання фінансового плану визначається величина резервів ліквідності, на основі досягнення компромісу між ліквідністю і прибутковістю. Загальних правил для цього етапу не існує, тому часто використовуються дослідні значення. Теоретично оптимальний розмір резерву можна визначити в точці мінімальних витрат, що складаються з “упущеної вигоди” через недолік платіжних коштів, і “упущеної вигоди” у зв'язку з надлишковим недоходним збереженням коштів.
В оперативному фінансовому контролінгу переважне значення має внутрішній фінансовий аналіз. Методик фінансового аналізу досить багато і вони досить часто висвітлюються в економічній літературі. Наприклад, у книзі за редакцією Н.Г. Данілочкіної пропонується наступна послідовність розгляду фінансового стану:
відображення в балансі коштів підприємства;
розподіл прибутку;
утворення і використання фондів економічного стимулювання;
наявність власних оборотних і прирівнюваних до них коштів;
стан і використання оборотних коштів;
оборотність оборотних коштів.
У систему показників входять показники рентабельності, оборотності, платоспроможності, показники покриття боргів і ліквідності, показники оцінки фінансової стійкості, спеціальні показники (зв'язані з акціями). Очевидно, що в оперативному контролінгу буде використовуватися більш широкий і деталізований набір показників, чим у стратегічному контролінгу.
Наприклад, при АВС-аналізі зіставляються показники в натуральному і вартісному вираженні. Зазвичай невеликій частині величин у натуральному вираженні відповідає велика частина величини у вартісному вираженні. Наприклад, 20 з 100 замовників підприємства дають 700 тис. грн. з 1 млн. виручки. Тому головна мета АВС-аналізу складається у виявленні на підприємстві тих невеликих величин у натуральному вираженні, яким відповідають великі вартісні значення для відповідного впливу на сукупність. Простіше говорячи, виділяється "основний масив" явища. Тоді малозначні об'єкти відходять на другий план, а в центрі уваги виявляються об'єкти, дія на які дає найбільш істотний вплив.
АВС-аналіз може бути застосований відносно кількості і вартості деталей у розрізі постачальників, відносно постійних витрат, відносно замовлень і реалізованої продукції, відносно організації робочого часу керівника і т.д.
Так, замовлення, що надходять, групуються по величині. Очевидно, що частка дрібних замовлень повинна постійно знижуватися, оскільки їхній внесок невеликий, а питомі витрати на підготовку й обслуговування кожного замовлення великі.
Цей вид аналізу припускає роздільні дані про змінні і постійні витрати. Тут чітко і наочно представляються взаємозв'язки між виручкою від реалізації, витратами і прибутком. Результати аналізу можуть бути представлені як у виді розрахунків, так і у виді графіків. Графічне зображення є більш наочним.
Однієї з найважливіших задач контролера на підприємств є своєчасне виявлення "вузьких місць" у фінансовому положенні підприємства і відстеження "слабких сигналів" про настання банкрутства.
Для прогнозування банкрутства використовують показник, називаний Z-рахунком Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій.
Двофакторна модель:
Z = -0.387 +(-1.0736)*Kпоточної ліквідності +0,579*Питома вага позикових коштів у пасивах
Z>1 – імовірність банкрутства велика;
Z<0 імовірність банкрутства мала.
П’ятифакторна модель:
де Р — резерви; Ф — фонди; Пн — нерозподілений прибуток; Пр — результат від реалізації (тобто виручка від реалізації продукції, робіт, послуг за винятком витрат на виробництво і реалізацію, але без обліку результатів від іншої реалізації і позареалізаційних операцій); Ра — ринкова вартість акцій (привілейованих і звичайних); Вч — чиста виручка, А – підсумок балансу.
Для акціонерного товариства закритого типу, акції якого не котируються на ринку рекомендується наступна модель:
;
де ТА поточні активи; А загальна сума активів; Пч нерозподілений прибуток, Пн прибуток від основної діяльності (до сплати податків); Оо загальна сума зобов'язань; В виручка від реалізації за аналізований період; Бо балансова вартість звичайних акцій; Бп балансова вартість привілейованих акцій.
Таким чином, розглянуті деякі, особливі інструменти контролінгу. Обмежень у застосуванні методів інших сфер знань і модифікації існуючих – немає. Це значить, що розглянуті способи і методи вважати вичерпними не можна. Від конкретного керівника контролінгової служби конкретного підприємства залежить вибір найбільш значимих і корисних в управлінні показників.
Список літератури
1.Конституція України. –К., 1996
Господарський кодекс України. – Х.: «Одіссей», 2010. – 184 с.
Закон України „Про власність” // Відомості Верховної Ради України. -1991. -№20.
Закон України „Про систему оподаткування” // Урядовий кур’єр. -1997. -20 березня
Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000.
Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”// Нові закони України. Вип.. 2-к.-К., 1991
Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Інформ. бюлетень. Асоціація українських банків. – 1996. -№12
Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. із змінами і доповненнями
Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” № 2658-Ш від 12.07.2001 р.
Омелянович Л.О. та ін. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. - Донецьк, 2008.
Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. –К.: Либідь, 1998
Бланк И.А. Управление прибылью. –К.: ”Ника-Центр”, 1998
Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент .- К.:Ника-Центр, 2004. – 448 с.
Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч.посібник для студ. – К.: Алеута, 2005.- 199 с.
Птащенко Л.О. Управління корпоративними фінансами: Навч.пос.- К.: Центр учбової літератури, 2008. – 296 с.
Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник.- К.:КНЕУ, 2003.- 554 с.
Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.-метод.посіб. для самост.вивч.дисц. / О.О.Терещенко та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 312 с.
Фінансова звітність за національними положеннями бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999
Фінансовий менеджмент: Навч. –метод. Посібник для самост. вивч. дисц./ А.М.Поддєрьогін та ін. –К.КНЕУ, 2001
Хомяков В.І., Бакум І.В. Управління потенціалом підприємства. – К.: Кондор, 2007. – 400 с.