6.4. Кредитне забезпечення, його форми

Кредитоспроможність підприємства, а отже його інвестиційна привабливість як позичальника на фінансовому ринку, значною мірою залежить від наявності та якості кредитного забезпечення, а також його форми.

Під кредитним забезпеченням слід розуміти фінансові-правові механізми забезпечення виконання підприємством зобов’язань , передбачених умовами залучення позичкового капіталу.

Відповідно до законодавства України підприємства можуть використовувати такі форми кредитного забезпечення:

• застава;

• іпотека;

• перевідступлення права вимоги (цесія);

• порука та гарантії третіх осіб, у тому числі держави;

• страхування.

Застава – найбільш поширений вид забезпечення зобов’язань суб’єкта підприємництва, яка може набувати форми застави рухомого та нерухомого майна або майнових прав, відчуження яких не заборонено законодавством. Як об’єкт застави можуть використовуватись цінні папери, що належать позичальнику на правах власності.

Специфічною формою застави є іпотека, що передбачає використання об’єктом застави таких активів, як нерухомість, земельні ділянки або права на їх використання; цілісні майнові комплекси.

У разі використання застави як механізму забезпечення зобов’язань позичальника до об’єкта застави висувається кілька критеріїв, а саме: ліквідність, достатність його вартості для покриття основної суми боргу, процентів за використання та інших витрат, що можуть виникнути у разі неналежного виконання боржником своїх вимог.

Як об’єкт застави можуть використовуватись права вимоги позичальника до третіх осіб шляхом перевідступлення права такої вимоги, або цесії.

Гарантія як форма кредитного забезпечення являє собою зобов’язання третьої сторони задовольнити вимоги кредитора на визначених у гарантії умовах. Найчастіше для забезпечення виконання боржником його зобов’язань використовуються банківські або державні гарантії.

Поряд із гарантією як кредитне забезпечення може використовуватись поручительство (порука) – додаткова до основного договору господарська угода, що визначає порядок забезпечення виконання основного зобов’язання. Договором поручительства може визначатися як незабезпечене зобов’язання щодо умов виконання основного договору, так і окремі форми забезпечення, зокрема застава (іпотека).

Суб’єкт підприємництва, що виступає в ролі поручителя, бере на себе солідарну з основним боржником відповідальність щодо виконання всього зобов’язання або його частини.

Специфічною формою кредитного забезпечення є страхування відповідальності позичальника щодо неповернення кредиту. Така форма кредитного забезпечення реалізується перекладанням ризику неповернення кредиту на страхову компанію зі сплатою нею відповідної винагороди.

6.5. Фінансування підприємства за рахунок комерційних позичок

Підприємство покриває частину потреби у капіталі за рахунок комерційних кредитів. Комерційні кредити являють собою абсолютну величину фінансових ресурсів, залучених шляхом:

• отримання авансових платежів в оплату майбутньої продукції;

• відстрочення оплати рахунків постачальників – формування кредиторської заборгованості.

Комерційний кредит – це угода між продавцем і покупцем, що сприяє прискоренню процесу реалізації і на основі цього отриманню закладеного в продукцію прибутку.

Погашення комерційного кредиту може бути проведене підприємством за рахунок оплати векселя, передачі векселя іншій юридичній особі, переоформлення комерційного кредиту на банківський. Вважається, що саме комерційний кредит був праотцем вексельного обігу.

Серед особливостей комерційного кредиту треба відмітити наступні: тільки товарна форма, учасниками кредитування виступають підприємства.

Позитивними характеристиками комерційного кредиту служать такі:

• відносна швидкість і технічна зручність отримання;

• кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;

• вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж у банківському кредитуванні;

• порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

До недоліків комерційного кредиту відносять:

• процентна ставка зазвичай перевищує вартість банківського кредиту;

• небезпека високої залежності від постачальників;

• знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

Комерційний кредит може бути наданий з фіксованим терміном погашення, з погашенням після фактичної реалізації позичальником отриманих товарів, шляхом кредитування по відкритому рахунку. Саме останньому виду необхідно приділити увагу, оскільки він має в сучасних умовах тенденцію до розповсюдження і замінює таким чином вексельний кредит. Суть його в тому, що він надається покупцю продавцем через запис вартості проданих в кредит товарів. Маючи відритий рахунок, підприємство закуповує товар без попередніх кредитних угод, на його замовлення товар негайно відвантажується, а оплата здійснюється у встановлені терміни згідно рахунка-фактури (після його отримання). Серед позитивів такої форми кредитування можна виділити: технічне спрощення оформлення в порівнянні з вексельною формою.

До комерційного кредиту можуть бути віднесені також торгові знижки з купівельної вартості товару в певний період (знижки сконто), сезонний кредит (застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів в період проведення сезонного розпродажу), консигнація (застосовується при реалізації нових товарів, попит на які не визначений, і оплата здійснюється тільки після реалізації, а у разі відсутності попиту товар повертається виробнику, продавцеві).