3. Реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, а також їх взаємне поглинання.

Із санаційною метою зазначені форми реорганізації нерідко застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахуватися за своїми боргами та змушене в досудовому чи судовому порядку шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе заборгованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов’язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржником, який втрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття з підприємством-санатором.

Згідно із П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» результатом об’єднання може бути:

• отримання інших активів або зобов’язань;

• створення нової юридичної особи;

• отримання контрольного пакета акцій;

• передача активів підприємств, що об’єднуються, іншому підприємству і ліквідація одного з підприємств, що об’єднуються.

Основні мотиви, які можуть спонукати підприємство до реорганізації шляхом укрупнення, такі:

1. Ефект синергізму. Синергізм – умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток. (2 + 2 = 5 основний принцип синергізму). При йьому вартість підприємства після реорганізації перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

• економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;

• економія фінансових ресурсів;

• збільшення влади на ринку.

2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау та іншими нематеріальними активами, які є в розпорядженні іншого підприємства.

3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва.

4. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

5. Зменшення кількості конкурентів.

6. Податкові переваги. Прибуткове підприємство може придбати фірму, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

7. Придбання активів за ціною, нижчою вартості заміщення, передача технологічних і управлінських знань та навичок (технологічні трансферти) тощо.

8. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

9. Запобігання захоплення підприємства крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

10. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет і престиж яких підвищуються зі збільшенням розмірів компанії, якою вони керують.

В антимонопольному законодавстві більшості країн розрізняють:

* горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) – це об’єднання двох фірм, які виробляють однаковий асортимент товарів чи надають ідентичні послуги;

* вертикальне укрупнення – це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції;

* діагональне (конгломератне) укрупнення – об’єднання суб’єктів господарювання різних галузей і видів діяльності (здебільшого з метою диверсифікації діяльності).

Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні злиття, оскільки в їх результаті підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, установлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит певного товару тощо, що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкурентної боротьби.

Діагональне укрупнення як форма санаційної реорганізації означає об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (або кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику, а підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність та втрачають свій юридичний статус.

Реорганізація приєднанням – це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов’язків однієї або кількох юридичних осіб – право попередників до іншої юридичної особи – правонаступника.

Принципова різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов’язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, яке створюється, а в другому – на балансі підприємства, що вже функціонує на момент прийняття рішення про приєднання.

Поглинання (аквізиція) – це скупка корпоративних прав підприємства, в результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства.

Як санаційний захід ця форма реорганізації полягає в придбанні корпоративних прав фінансово-неспроможного підприємства підприємством-санатором. Реорганізацію поглинанням слід відрізняти від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, що розглядається як один із методів санації підприємства в ході провадження справи про банкрутство. У даному випадку йдеться про викуп майна підприємства, а в разі поглинання – про придбання корпоративних прав. Поглинуте підприємство може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або бути приєднаним до підприємства-санатора і стати його структурним підрозділом, втративши при цьому власний юридичний статус. Майнові права та зобов’язання боржника переходять до правонаступника.

Отже, поглинання реалізується шляхом отримання повного контролю над підприємством-ціллю у вигляді контрольного пакета корпоративних прав на відкритому ринку із наступним включенням цього підприємства до складу підприємства-покупця шляхом приєднання. Придбання контрольного пакета акцій підприємства-цілі реалізується на основі відкритої тендерної пропозиції підприємством-покупцем на вторинному ринку.

Залежно від порядку оприлюднення відкритої тендерної пропозиції у фінансовій літературі розрізняють:

• дружні поглинання, що передбачають реалізацію відкритої тендерної пропозиції менеджменту підприємства-цілі;

• ворожі поглинання, що передбачають реалізацію відкритої тендерної пропозиції безпосередньо власниками (акціонерами) підприємства- цілі.

Найбільш поширеними формами ворожих поглинань є рейдерство та гринмейл.

Рейдерство – (від англ. raid – нападати) – це форма ворожого поглинання, при якому покупець прагне придбати активи проти волі їх власників та за ціною, нижчою за ринкову, за допомогою неправомірних методів.

Основною причиною рейдерства є небажання інвестора сплачувати справедливу ринкову вартість за придбання контролю над юридичною особою. За експертними оцінками середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні становить близько 1000 %.

В Україні з рейдерством зіткнулися багато відомих підприємств, зокрема завод «Оболонь», Промінвестбанк, ВАТ «Дніпроенерго», «Київський судноремонтний-суднобудівельний завод», «Укрспецавтоматика», універмаг «Жовтневий» (м.Киів) та ін. За експертними оцінками у 2007 р. кількість рейдерських захоплень в Україні становила 2 тис.випадків, у 2008 р. – майже 2,5 тис. У Росії близько 17% усіх операцій злиття і поглинання оцінюються як рейдерські.

Схеми рейдерських захоплень прийнято поділяти на «білі» (нові власники консолідують у своїх руках контрольних пакет акцій); «сірі» (діють для підприємств, що знаходяться на межі банкрутства) та «чорні» (пов’язані із кримінальними злочинами).

Гринмейл – корпоративний шантаж шляхом скуповування значного числа акцій певної компанії з пропозицією продати їх за умови, що інші компанії підписують угоду про невтручання.

Схема класичного гринмейлу полягає у купівлі структурою, яка атакує, на фондовому ринку невеликого пакету акцій процвітаючої компанії. Потім настає черга скарг у контролюючі та правоохоронні органи, а також судових позовів із будь-якого приводу. Кінцевою метою є або отримання відступних за відмову від претензій, або продаж свого пакета акцій за завищеною ціною.

Гринмейл одержав популярність в Росії, де класичними гринмейлерами виступають інвестиційні компанії, що діють в рамках проектів з ворожого поглинання. Ці компанії користуються послугами високопрофесійних юристів, економістів та інших фахівців.

В Україні випадок гринмейлу зявився у 2005 р., коли Харцизському трубному заводу (ХТЗ) за позовом кипрської компанії (міноритарного акціонеру) було заборонено реєструвати додаткову емісію акцій.

Ворожі поглинання становлять загрозу національним інтересам. В Указі Президента України від 12.02.2007 р. «Про заходи щодо захисту прав власності» пропонується посилити кримінальну відповідальність за рейдерство.