1.7. Фінансові взаємовідносини підприємств з державою та їх місце у фінансовій діяльності

В ринкових умовах господарювання підприємства мають економічну самостійність. Проте суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати своєї діяльності і своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, банками, державою.

За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань до підприємства застосовується система штрафних санкцій. Дійсно самостійне підприємство покриває свої витрати і збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування і власного прибутку. У разі нераціонального використання землі та інших природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, порушення безпеки виробництва тощо воно зобов'язане компенсувати відповідні збитки.

Як відомо, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є реально зароблені доходи від реалізації продукції і фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть визнати банкрутом у випадку непомірних збитків і неможливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

В процесі здійснення фінансової діяльності фінансові відносини підприємств поділяють ся на зовнішні і внутрішні (рис 1.2)

До внутрішніх фінансових належать відносини між: основним та дочірніми підприємствами; різними структурними підрозділами; підприємством та його засновниками (акціонерами); підприємством та його персоналом.

Зовнішні фінансові відносини - це відносини підприємства з: бюджетами всіх рівнів та позабюджетними фондами; безпосередніми учасниками і установами інфраструктури фінансового ринку; партнерами з операційної діяльності та установами інфраструктури фінансового ринку; органами виробничої інфраструктури; іншими господарюючими суб'єктами.

Важливе місце у системі фінансових відносин суб'єктів господарювання належить взаємодії з державою. У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом і державними цільовими фондами. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори і внески на такому рівні, щоб не підірвати зацікавленості підприємств у розвитку виробництва і підвищенні його ефективності.

Фінансові відносини з державою опосередковуються за допомогою вихідних грошових потоків. Після відшкодування проведених витрат, виплат заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати - прибуток або збиток. Сума і рівень прибутку характеризують ефективність виробництва. Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Фінансові взаємовідносини

Рис. 1.2 – Види внутрішніх та зовнішніх відносин підприємств [45]

підприємств з державою здійснюються у таких основних видах:

• платежі підприємств до Державного бюджету і місцевих бюджетів та державних цільових фондів;

• контроль за здійсненням платежів державі і застосування фінансових санкцій;

• бюджетні асигнування підприємствам.

Види бюджетного фінансування можна побачити на рис. 1.3.

Рис.1.3.- Види і форми бюджетного фінансування

Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій і субвенцій, що виключає можливість функціонування за рахунок державних коштів. Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило державним) у таких формах: бюджетні інвестиції; бюджетний кредит; державні дотації; державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, перш за все, у вигляді капітальних вкладень вони спрямовуються до пріоритетних галузей і проектів, які визначають розвиток економіки держави в цілому.

Бюджетні (цільові) кредити виступають формою фінансової потужності підприємства у випадку складного фінансового становища. Вони відрізняються від банківських кредитів відносно невисоким рівнем процентних ставок.

Державні дотації – це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тих випадках, коли збитковість є наслідком визначеної політики держави, наприклад, цінової політики.

Державні субсидії – це виділення коштів з бюджету суб'єктам господарської діяльності для вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом являються ідентичними бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Надання цих ресурсів має цільовий характер, який визначається істотністю даних фондів.

Надходження з централізованих фондів характеризують внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів.

Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпоративного об'єднання, тобто за своєю сутністю - це перерозподіл прибутку. 3 одного боку, підприємства проводять відрахування до централізованих фондів, а з іншого, - вони можуть отримувати з них кошти. Тому, крім загальної суми надходжень з цих фондів, слід виділити чисті (нетто) надходження, які визначаються як різниця між надходженнями з фондів і внесками до них.

Сальдо взаємовідносин може визначатись відповідно до всіх наданих ресурсів.

Кожне підприємство сплачує податки та обов'язкові платежі до бюджету і внески до цільових фондів. Однак, тільки деякі з них можуть отримувати асигнування з бюджету або надходження з фондів. При цьому, як правило, сальдо взаємовідносин від'ємне. Тому, визначаючи фінансові ресурси, надані з бюджету, цільових і централізованих фондів, слід враховувати сальдо взаємовідносин. Позитивне сальдо характеризує реально надані ресурси, від'ємне - фактичну суму відібраних у підприємства коштів.