6.3. Практична діяльність підприємства щодо отримання банківського кредиту
Банківський кредит є основним видом кредитування. Він надається банками в грошовій формі підприємствам будь-якої форми власності і галузевою приналежності, населенню і державі.
П
ідприємство-позичальник
за рахунок додаткової вартості має
можливість збільшити свої ресурси,
розширити господарство, прискорити
досягнення виробничих цілей. Процес
кредитування складається з ряду етапів,
кожний з яких забезпечує рішення окремих
приватних задач, а в сукупності досягаються
головні цілі позикових операцій - їх
надійність і прибутковість для банку
(рис.6.2).Початковим етапом процесу
кредитування є розгляд заявки на
отримання кредиту (рис. 6.1).
Рис. 6.1. - Розгляд заявки на кредит і його результати
Для отримання кредиту позичальник надає в банк:
офіційну заявку на отримання кредиту;
короткий опис наданого для кредитування проекту;
короткий опис підприємства-позичальника.
Загальне уява про клієнта
Аналіз фінансового стану клієнта
Аналіз ефективності
кредитуємої комерційної операції
Оцінка кредитного
ризику
Розробка прогнозу
з урахуванням ступеня ризику
Контроль
ризикованих кредитів
Контроль погашення
заборгованості
Рис. 6.2 - Етапи
процесу кредитування
Тому перед тим, як видати кредит, необхідно оцінити пов'язаний з ним ризик і, насамперед, ймовірність непогашення позики в термін. Збереження основної суми боргу - один з головних принципів, який завжди повинен дотримуватися банком при проведенні кредитних операцій. Кожна заявка на отримання кредиту повинна детально і всебічно аналізуватись для виявлення ступеню ризику, пов'язаного з видачею позики. Ризик по кредиту необхідно оцінити як можна більш повно вже в сам момент звертання позичальника в банк.
Якщо в ході попереднього обстеження банк не отримує задовільної відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею позики, заявку потрібно беззастережно відхилити. Ні наявність солідного забезпечення, ні будь-які інші позитивні чинники не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика в основі своїй не є обґрунтованою. При отриманні заявки на кредит, банк повинен вивчити не тільки різні аспекти кредитної операції, але і надати оцінку персональних якостей позичальника, будь то приватна особа або керівник фірми. Це такі як: порядність і чесність, професійні здібності, вік і стан здоров'я клієнта, його матеріальне забезпечення.
До ключових параметрів кредитної операції відносяться:
мета кредиту;
сума кредиту;
порядок погашення;
термін;
забезпечення;
винагорода кредитора.
Банк повинен перевірити обґрунтованість заявки відносно суми кредиту Важливо з самого початку визначити необхідну суму кредиту, бо в іншому випадку банк неминуче зіткнеться з проханням про збільшення величини кредиту при нестачі коштів для фінансування.
Банк зобов'язаний пересвідчитися, що в фінансуванні операції, на яку буде використаний кредит, беруть участь кошти самого клієнта. Бажано, щоб банк і клієнт брали участь в фінансуванні операції в рівних частках.
Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта і оцінку ризику за позикою, що можливо тільки при умові позитивних результатів попередньої бесіди.
Під кредитоспроможністю підприємства розуміють його фінансову спроможність належним чином обслуговувати свої фінансові зобов’язання, зокрема здатність своєчасно погашати борг, в повному обсязі виплачувати проценти за кредитом.
Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту. Вона визначає ймовірність своєчасного повернення кредиту і виплати процентів по ньому. Кредитоспроможність підприємства, в першу чергу, залежить від величини і регулярності отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв'язків фірми. Якщо основний доход поступає від одного - двох контрагентів великої операції або пов'язаний з якоюсь однією великою операцією, то ризик непогашення кредиту у разі недонадходження доходу істотно зростає. Що стосується реалізації активів (нерухомості, цінних паперів та ін.), як методу погашення позики, то основна небезпека полягає в тому, що виручка від їх реалізації може бути значно нижчою, ніж необхідна для погашення боргу.
Банк проводить аналіз економічних показників кредитоспроможності позичальника, джерелом яких є бухгалтерська і статистична звітність підприємства, картотеки банку, терміни виплати заробітної плати, звітність аудиторських служб, прогнози фінансового стану протягом всього терміну користування позикою. Існує безліч методик аналізу фінансового положення клієнта і його надійності відносно своєчасного погашення боргу банку. При вивченні кредитоспроможності позичальника важливе значення повинно надаватися аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балансу і динаміці цих показників.
Основною метою проведення даного аналізу є отримання якісної і повної оцінки фінансово-господарської діяльності позичальника для прийняття обґрунтованого рішення про видачу кредиту, а також зниження ризику непогашення позики.
Відповідно до оцінки фінансово-економічного стану позичальника і перспектив його розвитку кредити розділяють на наступні категорії (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Категорії кредиту
Клас |
Характеристика класу |
Клас А |
Фінансово-господарська діяльність здійснюється на високому рівні і дає можливість погасити основну суму кредиту і процентів в установлені терміни. Одночасно можна зробити висновок, що такі високі показники будуть підтримуватись і в подальшому. |
Клас Б |
Фінансово-господарська діяльність здійснюється на достатньому рівні, але немає можливості підтримувати її на даному рівні протягом тривалого часу. |
Клас В |
Фінансово-господарська діяльність задовільна і намічається чітка тенденція до погіршення стану. |
Клас Г |
Фінансово-господарська діяльність незадовільна і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу. |
Клас Д |
Фінансово-господарська діяльність свідчить про значні збитки і, очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти по ньому не можуть бути сплачені. |
Після аналізу показників банк переходить до аналізу проекту, що кредитується, який визначається кредитною політикою банку і цілями, для реалізації яких видається кредит: комерційна (операції купівлі-продажу) чи інвестиційна діяльність, виробництво.
У процесі проведення кредитних операцій банки, як правило, стикаються з кредитним ризиком, тобто з небезпекою несплати позичальником основного боргу і процентів, належних кредитору, і, зрештою, нанесення збитків банку.
Для кожного виду кредитної операції характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають ступінь ризику. Власно кажучи, в ринковій економіці комерційні банки постійно діють в умовах ризику. Це означає, що в будь-який момент часу існують відмінні від нуля ймовірності настання небажаних для них подій, характер яких може бути самим різноманітним і порою таким, який важко прогнозується. Наприклад, на очікуваний прибуток по кредиту істотним образом може вплинути зміна процентних ставок, погіршення фінансово-економічного становища позичальника, виникнення ускладнень в його роботі внаслідок допущених фінансових і організаційних помилок тощо.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в ринкових умовах не існує варіантів здійснення кредитних операцій, які б повністю виключали ризик і заздалегідь гарантували певний фінансовий результат.
Відомий американський підприємець Харві Маккей згадує вираження свого батька: "Не має значення, скільки відер молока ти проллєш, важливо не втратити корову". Іншими словами, для банківської діяльності взагалі і кредитної зокрема важливим є не уникнення загальних ризиків і втрат, а оцінка і зниження їх до мінімально можливого рівня.
Третій етап процесу кредитування складається в підготовці до укладення кредитного договору. Основним документом, що регламентує взаємовідносини банку, є кредитний договір операцій взаємного зобов'язання і економічна відповідальність сторін. Якщо клієнт відповідає прийнятим стандартам і успішно пройшов описані вище етапи, розробляються конкретні умови кредитної угоди.
У процесі розробки умов конкретної угоди співробітник банку визначає основні характеристики позики, а саме:
1. Вид кредиту. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який в найбільшій мірі відповідає характеру заходу, що кредитується.
2. Термін кредиту. Успіх кредитної операції в значній мірі залежить від правильного встановлення терміну позики.
3. Сума кредиту. Важливе значення має правильне визначення суми кредитів: заниження позики може привести до порушення термінів повернення, оскільки захід, який кредитується не буде завершений в термін, а завищення - до нецільового використання зайво вилучених в банку коштів.
4. Спосіб погашення (одноразовим внеском по закінченні терміну позики; рівномірними або нерівномірними внесками протягом терміну дії кредитного договору).
5. Забезпечення. Визначаючи цей елемент структури позик, працівник банку повинен керуватися традиціями, що склалися в банківській практиці.
6. Ціна кредиту. Велика увага приділяється визначенню вартості кредиту, що складається з процентної ставки комісії за видачу і оформлення кредиту і інших елементів.
7. Інші умови.
На даному етапі ще раз оцінюється вся інформація, яка є, і корегується до проекту, який пропонується.
Після закінчення робіт кредитний працівник банку переступає до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу - кінцева мета банку. Після того, як досягнута згода за всіма умовами кредитної операції, підготовлюється висновок, який представляється кредитному комітету для затвердження. Одночасно підписується кредитний договір. Видача позики оформляється розпорядженням кредитного відділу банку своєї бухгалтерії про відкриття позикового рахунку. Якщо в процесі кредитування змінилися умови реалізації кредитного проекту по незалежним від позичальника причинам і це привело до додаткової потреби в позикових коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладення додаткової угоди.
Порядок погашення кредиту істотно впливає на фінансовий стан суб'єкта господарювання.
Джерелами погашення кредиту можуть бути:
виручка від реалізації продукції, яка отримана в процесі використання кредиту;
виручка від реалізації продукції власного виробництва, що не пов'язана з використанням кредиту;
інші надходження від фінансово-господарської діяльності суб’єкту.
Порядок погашення кредитних сум і сплата процентів за користування кредитом здійснюється в черговості, яка встановлюється сторонами кредитної угоди.