3.2. Характеристика статей власного капіталу і порядок їх відображення в балансі

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів і зобов'язань, які призводять до зміни власного капіталу.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском учасників до капіталу підприємства.

Пайовий капітал – сума пайових внесків членів суспільства й інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Рахунок та стаття балансу “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації й ін., у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові і додаткові пайові внески, що надходять від індивідуальних та колективних членів АТ.

Додатково вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

За цією статтею балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде враховуватись на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунка "Додатковий капітал".

Інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: “Додатковий оплачений капітал” та “Інший додатковий капітал”, тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства і установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами і здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим 5 відсотків його загальної вартості.

Резервний капітал передбачається на покриття непередбачених витрат, збитків, на оплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, чи сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується наступним чином:

нерозподілений прибуток за попередній рік

плюс

чистий прибуток за поточний рік

мінус

дивіденди за поточний рік

мінус

внески (якщо такі здійснюються) на поповнення резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і розраховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Необхідно зазначити, що методика визначення прибутку на українських підприємствах не відповідає МС ← БО. Витрати українських підприємств значно занижені, оскільки частина витрат розглядається як використання прибутку. Згідно з МС БО використанням прибутку є розподіл його між учасниками підприємства (нарахування і виплата дивідендів), створення резервного капіталу та різні види реінвестування. Тому нерідкими є випадки, коли при переході на МС БО, прибуткові підприємства стають збитковими.

Неоплачений капітал – сума заборгованості учасників за внеском до капіталу.

При створенні акціонерного товариства, після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передоплати по них, вся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається за методологією бухгалтерського обліку, як неоплачений капітал.

Фактичне надходження внесків засновників і учасників акціонерного товариства зменшує їх заборгованість за акції, на які вони підписались і у фінансовому обліку відображається по кредиту рахунку “Неоплачений капітал”. Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) відповідно до форми здійснених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству.

Сума неоплаченого капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку балансу включається оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається шляхом вирахування з загальної вартості випущених акцій, тобто зареєстрованого статутного капіталу, суми дебіторської заборгованості учасників по внесках до капіталу (неоплачений статутний капітал).

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені їм акції з метою їх наступного анулювання чи перепродажу або розповсюдження серед своїх працівників. Викуплені акції повинні бути реалізовані чи анульовані протягом року. У цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій.

Для обліку вилученого капіталу вводиться однойменний рахунок і стаття в балансі.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподілений прибуток або додатковий вкладений капітал.

У балансі сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 5.

Метою складання консолідованого звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.