9.2 Метод “мертвої точки”
Виробнича діяльність підприємства супроводжується витратами різного виду і відносної значимості.
Можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції. Перший передбачає обчислення собівартості продукції шляхом групування витрат на прямі і непрямі.
Прямі відносяться на собівартість безпосередньо, змінні розподіляються за видами продукції залежно від прийнятої на підприємстві методики.
Другий варіант передбачає інше групування витрат - на змінні (виробничі) і постійні. Перші змінюються пропорційно обсягу виробництва, другі залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва. Поділ витрат на змінні і постійні умовний; більш правильним є виділення постійних, напівзмінних і змінних витрат (рис.9.1).
В
итрати
Напівзмінні
витрати
Змінні
витрати
Постійні
витрати
Реалізація (в од.)
Рисунок 9.1 - Види витрат і їх динаміка
Наведена класифікація витрат також умовна, проте вона більш реально відбиває динаміку різних їх видів. До постійних витрат належать витрати, що практично не залежать від обсягів виробничої діяльності, і є частіше за все контрактними (наприклад, орендна плата). Для наочності вони подані на схемі у вигляді прямої, рівнобіжної осі абсцис. Напівзмінні витрати являють собою витрати, які змінюються стрибкоподібно, тобто стабільні при варіюванні обсягу випуску в певному інтервалі і мінливі при виході обсягу виробництва за межі даного інтервалу. Як приклад можна навести витрати по реалізації продукції (наприклад, транспортні витрати). До змінних витрат належать витрати, що змінюються практично прямо пропорційно зміні обсягу випуску (наприклад, витрати сировини і матеріалів). Для зручності і спрощення надалі постійні і напівзмінні витрати нерідко об'єднуються і називаються умовно-постійними.
Метод «мертвої точки» (або критичного обсягу продажів) стосовно оцінки і прогнозування левериджу полягає у визначенні для кожної конкретної ситуації обсягу випуску, який забезпечує беззбиткову діяльність. Залежно від того, виробничий або фінансовий леверидж оцінюється, термін «беззбиткова діяльність» має різну інтерпретацію. У першому випадку під беззбитковою розуміється діяльність, яка забезпечує валовий доход; відзначимо, що тут зовсім не гарантується доход, оскільки теоретично, наприклад при несприятливих умовах, весь валовий доход може бути використаний на оплату відсотків за позичками і позики. При аналізі фінансового левериджа оцінюється трансформація валового доходу в прибуток.
Модель залежності аналізованих показників може бути побудована графічно або аналітично. Графічна побудова моделі зображене на мал. 9.2.
Виторг
від реалізації
Повні витрати
Змінні витрати
Постійні витрати
Реалізація (в од.)
Рисунок 9.2 - Графік розрахунку «мертвої точки»
Наведене графічне уявлення взаємозв'язку виторгу і витрат від обсягу випуску продукції основане на припущенні про їх прямо пропорційну залежність. Таке припущення дуже умовне. Численні дослідження показали, що залежність носить нелінійний характер, тому графік може бути трансформований у такий спосіб (рис. 9.3).
С
обівартість
і прибуток
Повні витрати
Виторг
Постійні витрати
Реалізація (в од.)
Рисунок 9.3 - Графічне уявлення нелінійної залежності показників
Дана залежність показує, що область прибутку не є необмеженою - при досягненні певного обсягу виробництва подальше його розширення стає економічно неефективним. З логічної точки зору таке поводження аналізованих показників цілком реальне і виправдане. Практична побудова утруднена, оскільки потребує ретельного поділу витрат за видами.
Аналітичне уявлення аналізованої моделі ґрунтується на такій базовій формулі:
S =VC + FC + GI (9.1)
де S - реалізація у вартісному вираженні; VC - змінні виробничі витрати; FC - - умовно-постійні виробничі витрати; GI - валовий доход.
Оскільки в основу аналізу покладено принцип прямо пропорційної залежності показників, маємо:
VC=k*S, (9.2)
де k - коефіцієнт пропорційності.
Використовуючи формулу (9.1), а також умову, що критичним вважається обсяг реалізації, при якому валовий доход дорівнює нулю, маємо:
S=k*S+FC.
Показник S у цій формулі характеризує критичний обсяг реалізації у вартісному вираженні, тому, якщо позначити його за Sm, маємо:
FC
Sm =--------- (9.3)
1-k
Формулу (9.3) можна уявити в більш наочному вигляді шляхом переходу до натуральних одиниць виміру. Для цього введемо такі додаткові позначення:
Q - обсяг реалізації в натуральному вираженні; р - ціна одиниці продукції;
v - змінні виробничі витрати на одиницю продукції;
Qc - критичний обсяг продажів у натуральних одиницях.
Із формули (9.1) маємо:
Qc=
FC
p-v
(9.4)
Очевидно, що формула (9.4) може бути легко трансформована у формулу для визначення обсягу реалізації в натуральних одиницях (Q,), що забезпечує заданий валовий доход (QI).
FC + GI
p-v
QI =
(9.5)