5. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства в міжнародній практиці означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами.

Проте якщо підприємство справді направить всі оборотні кошти на погашення боргів, то в той же момент припиняється його виробнича діяльність, тому що з коштів виробництва в нього залишаться тільки основні засоби, а грошей на придбання матеріальних оборотних коштів немає, - вони повністю пішли на виплату заборгованості. Відтак платоспроможними можна вважати підприємства, у яких сума оборотних коштів значно вища за розмір заборгованості. Таким чином, платоспроможність - це готовність підприємства погасити борги у разі пред'явлення вимог про платежі з боку всіх кредиторів підприємства і спроможність одночасно здійснювати безперебійний процес виробництва й реалізації продукції. Показник, який характеризує рівень платоспроможності, - це відношення ліквідних активів до суми короткострокової заборгованості.

Ліквідні активи - мобільні платіжні кошти, якими можна розплатитися з кредиторами - при настанні терміну платежу або на дострокову вимогу - без зволікання.

Короткострокові (поточні) зобов'язання являють собою суму короткострокових кредитів банків, інших короткострокових позик і кредиторської заборгованості, яка об'єднує заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядчиками і покупцями; заборгованість перед дочірніми і залежними товариствами; векселі на сплату; заборгованість по оплаті праці, по соціальному страхуванню, по податках і інших поточних зобов'язаннях.

Незважаючи на деякі розбіжності використовуваних статей бухгалтерських балансів міжнародного стандарту й українського, важливо підкреслити у першу чергу спільне. Аналіз платоспроможності і фінансової сталості підприємств, прийнятий на Заході, а також відомі дотепер варіанти аналізу фінансового стану підприємств в Україні спираються на статті і розділи бухгалтерських балансів, які містять дані тільки на початок і кінець звітного періоду і є, згідно з цим, статичною характеристикою діяльності підприємства.

Це означає, що аналіз процесів (оборотів) у традиційних методах оцінки фінансового стану підприємства завжди відсутній. Тим часом очевидно, що той або інший стан підприємства на кінець звітного періоду визначається не тільки тим, що було до початку цього періоду, але й усією діяльністю протягом цього періоду, усіма процесами , що відбуваються при цьому.

Оцінка платоспроможності підприємства провадиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, розрахунок яких грунтується на ступені ліквідності поточних активів.

Поняття ліквідності характеризується часом, необхідним для перетворення активів підприємства в кошти. Чим менше потрібно часу для здійснення цього процесу, тим вища ліквідність даного активу.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їх платежу.

Перша група (А 1) містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції.

До другої групи (А 2) належать активи, які реалізуються швидко: готова продукція, товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т.п.

Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи активів, які повільно реалізуються (А 3).

Четверта група (А 4) - це активи, які важко реалізуються, сюди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (інвестиції), незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість.

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

• П 1- найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали);

• П 2 - середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку);

• П 3 - довгострокові кредити банку і позики;

• П 4 - власний (акціонерний) капітал, що перебуває постійно в розпорядженні підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1П1; А2П2; А3П3; А4 П4.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за декілька періодів дасть можливість установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують такі показники:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;

• проміжний коефіцієнт покриття /коефіцієнт швидкої ліквідності/;

• загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/.

Кожний з трьох коефіцієнтів являє собою відношення тієї або іншої групи статей оборотних активів до суми статей пасиву, що виражають короткострокову заборгованість підприємства на момент часу (початок або кінець звітного періоду).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), обумовлений як відношення коштів (стор.230-240) і поточних фінансових інвестицій(стор.220) до короткострокових зобов'язань, є найбільше жорстким критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Практично коефіцієнт абсолютної ліквідності багатьох підприємств вимірюється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках, що в сучасних умовах не можна не визнати позитивним чинником, тому що підприємства, з огляду на інфляцію, не бережуть гроші на рахунках, а вкладають їх в оборотні кошти.

Рекомендаційна нижня межа показника, що наводиться в західній літературі, - 0,2. У вітчизняній практиці фактичні середні значення розглянутих коефіцієнтів ліквідності, як правило, значно нижчі від значень, які згадуються в західних літературних джерелах. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, які має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення коштів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Він формується головним чином залежно від сум дебіторської заборгованості і показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити за рахунок цих груп поточних активів.

За смисловим призначенням цей показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності; проте обчислюється за вужчим колом поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси. Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що значно більш важливіше, і в тому, що кошти, які можна виручити у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими від затрат на їх придбання. Зокрема в умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менше від облікової вартості запасів. У західній літературі наводиться орієнтовне нижнє значення показника - 1, проте ця оцінка також носить умовний характер. Крім того, аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу і на чинники, які обумовили його зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був пов'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивного боку.

Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/ дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка обчислення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, воно може розглядатися як підприємство, яке функціонує успішно (принаймні, теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміці зазвичай розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці наводиться критичне нижнє значення показника - 2; проте це лише орієнтовне значення, яке вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнти ліквідності - показники відносні і протягом певного часу не змінюються, якщо пропорційно зростають чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності й ін. Тому для більш повної й об'єктивної оцінки ліквідності можна використовувати таку факторну модель:

Поточні активи. х Балансовий прибуток = А1 х А2,

Клик.= Балансовий прибуток Короткострокові зобов'язання

де А1 - показник, який характеризує вартість поточних активів, що припадають на гривню прибутку; А2 - показник, який свідчить про спроможність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує сталість фінансів. Чим вищий його розмір, тим кращий фінансовий стан підприємства.

Для правильного висновку про динаміку і рівень платоспроможності підприємства необхідно взяти до уваги такі чинники:

• характер діяльності підприємства. Наприклад, у підприємств промисловості і будівництва велика питома вага запасів і мала питома вага коштів; у підприємств роздрібної торгівлі відносно висока частка коштів, хоча значні і розміри товарних запасів і т.д.;

• умови розрахунків із дебіторами. Надходження дебіторської заборгованості через короткі проміжки часу після купівлі товарів (робіт, послуг) призводить до невеликої частки в складі оборотних активів боргів покупців, і навпаки;

• стан запасів. У підприємства може бути надлишок або нестача запасів у порівнянні з величиною, необхідною для безперебійної діяльності;

• стан дебіторської заборгованості: наявність або відсутність у її складі прострочених або безнадійних боргів.