5. Оцінка стану на ринку цінних паперів

Цей фрагмент аналізу виконується в компаніях, зареєстрованих на фондових біржах. Аналіз не може бути виконаний безпосередньо за даними фінансової звітності - потрібна додаткова інформація.

Прибуток на акцію (Earnings Per Share). Являє собою відношення чистого прибутку, зменшеного на розмір дивідендів по привілейованих акціях, до загальної кількості звичайних акцій. Саме цей показник у значній мірі впливає на ринкову ціну акцій. Основний його недолік в аналітичному плані - просторова непорівнянність через неоднакову ринкову вартість акцій різноманітних компаній.

Цінність акції (Price f Earnings Ratio). Розраховується як частка від розподілу ринкової ціни акції на прибуток на акцію. Цей показник служить індикатором попиту на акції даної компанії, оскільки показує, як багато згодні інвестори сплачувати в даний момент на одну гривню прибутку на акцію. Відносно високий ріст цього показника в динаміці вказує на те, що інвестори очікують швидшого зростання прибутку даної фірми в порівнянні з іншими. Цей показник уже можна використовувати в просторових (міжгосподарських) порівняннях. Компаніям, які мають високе значення коефіцієнта сталості економічного росту, характерно, як правило, і високе значення показника «цінність акції».

Дивідендна прибутковість акції (Dividend Yield). Виражається відношенням дивіденду, виплачуваного на акцію, до її ринкової ціни. У компаніях, які розширюють свою діяльність шляхом капіталізування більшої частини прибутку, значення цього показника відносно невелике. Дивідендна прибутковість акції характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акції фірми. Це прямий ефект. Є ще і непрямий (прибуток або збиток), який виражається в зміні ринкової ціни акцій даної фірми.

Дивідендний вихід (Dividend Payout). Розраховується шляхом розподілу дивіденду, виплачуваного на акцію, на прибуток на акцію, Найбільш наочне тлумачення цього показника - частка чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивідендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики фірми. З цим показником тісно пов'язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, що характеризує її частку, направлену на розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює одиниці.

Коефіцієнт котування акції (Market-to-Book Ratio). Розраховується відношенням ринкової ціни акції до її облікової (книжкової) ціни. Книжкова ціна характеризує частку власного капіталу, що припадає на одну акцію. Вона складається з номінальної вартості (тобто вартості, проставленої на бланку акції, по якій вона розрахована в акціонерному капіталі), частки емісійного прибутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акцій у момент їх продажу і їх номінальної вартості) і частки накопиченого і вкладеного в розвиток фірми прибутку. Значення коефіцієнта котування більше одиниці означає, що потенційні акціонери, придбаючи акцію, готові дати за неї ціну, яка перевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що припадає на акцію на даний момент.

У процесі аналізу можуть використовуватися жорстко детерміновані факторні моделі, які дають можливість ідентифікувати і дати порівняльну характеристику основних чинників, що вплинули на зміну того або іншого показника. Зокрема подібні моделі закладені в основу відомої системи факторного аналізу фірми «Дюпон».

В основі наведеної системи діє така жорстко детермінована факторна залежність:

ЧП ВР ВА

РСК=РОК*КФЗ=------ * ------ * -----

ВР ВА СК

де ЧП - чистий прибуток; ВР - виторг від реалізації; ВА - усього активів (баланс-нетто); РД - рентабельність господарської діяльності; ПК - залучений капітал; СК - власний капітал; ОА - оборотність активів (ресурсовіддача); АК - авансований капітал: РАК - рентабельність авансованого капіталу; РСК - рентабельність власного капіталу; КФЗ - коефіцієнт фінансової залежності.

З даної моделі очевидно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельності господарської діяльності, ресурсовіддачі і структури авансованого капіталу. Значимість виділених чинників пояснюється тим, що вони у певному розумінні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема бухгалтерську звітність: перший чинник узагальнює форму Ф.2 «Звіт про фінансові результати», другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Цим чинникам і за рівнем значимості, і за тенденціями зміни властива галузева специфіка, про яку необхідно знати аналітику.

Так, показник ресурсовіддачі може мати відносно невисоке значення у високотехнологічних галузях, що відзначаються капіталоємністю, навпаки, показник рентабельності господарської діяльності в них буде відносно високим.

Високе значення коефіцієнта фінансової залежності можуть дозволити собі фірми, які мають стабільне і прогнозоване надходження грошей за свою продукцію. Це ж стосується підприємств, які мають велику частку ліквідних активів (підприємства торгівлі і збуту, банки).