1. 3. Класифікація методів і прийомів фінансового аналізу

Основу будь-якої науки становлять її предмет і метод. Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, - фінансові ресурси і їх потоки.

Зміст і основна цільова настанова фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивого даній науці методу.

Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М ={СК , І, Р},

де СК - система категорій; I - науковий інструментарій; Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, останній елемент - його динаміку.

Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. Серед них: чинник, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж і ін.

Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових засобів дослідження фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, спадкоємність, об'єктивність і ін.

Практика фінансового аналізу уже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:

горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок співвідношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності з окремих показників фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними;

факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.