5. Аналіз кредитоспроможності підприємства

Одним із найважливіших видів внутрішніх ризиків діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки є так званий кредитний ризик.

Він виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами, контрагентами, різноманітними контактними аудиторіями (акціонерами). Рівень кредитного ризику визначається ступенем кредитоспроможності і платоспроможності підприємства.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність передумов для одержання кредиту, спроможність повернути його. Розширення самостійності підприємств, нові форми власності - усе це збільшує ризик повернення позички і потребує оцінки кредитоспроможності при укладенні кредитних договорів, вирішенні питань про можливість і умови кредитування. Кредитоспроможність характеризується показниками, які свідчать про його акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити. Таким чином, кредитоспроможність - більш вузьке поняття в порівнянні з платоспроможністю.

Аналіз кредитоспроможності починають із якісної оцінки підприємства, що проводиться кредитною установою ще до вирішення питання про можливість і умови видачі кредиту, тобто дозволяє передбачати спроможність і готовність клієнта повернути узяті ним у борг кошти відповідно до умов кредитного договору.

Ступінь кредитоспроможності виявляють за допомогою певного набору стандартних коефіцієнтів і індексів. Розглянемо їх.

1. Коефіцієнт автономії, який виражається відношенням загальної суми власних коштів до всього розміру капіталу підприємства. Оптимальне значення 0,5-0,6. Це означає, що сума власних коштів підприємства повинна бути більше половини всіх його коштів. Цей коефіцієнт є наріжним каменем аналізу ділової активності спільних, малих, акціонерних і інших підприємств, оскільки характеризує інтереси засновників, власників акцій і кредиторів. При аналізі кредитоспроможності в західній практиці вважають, що коефіцієнт автономії бажано підтримувати на достатньо високому рівні, тому що він відбиває стабільну фінансову структуру саме тих коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні фондів, забезпечених власними коштами. Це знижує рівень кредитного ризику, тому що є захистом від великих втрат у періоди депресії і гарантією одержання кредиту. Аналіз цього коефіцієнта в динаміці дає можливість прогнозувати фінансову сталість підприємства.

2. Коефіцієнт маневреності розраховується як відношення власного оборотного капіталу до власного капіталу підприємства. Розмір цього коефіцієнта також не повинен бути меншим 0,5. З його допомогою аналізують ефективність використання власних коштів, слідкуючи за станом запасів ТМЦ і своєчасним погашенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Коефіцієнт маневреності вказує на рівень гнучкості використання власних коштів підприємства, тобто яка частина власного капіталу не закріплена в цінностях іммобільного характеру і перебуває у формі, яка більш-менш дозволяє вільно маневрувати цими коштами.

3. Коефіцієнт покриття розраховується як сума оборотних коштів підприємства, поділений на суму короткострокової заборгованості. Орієнтовно значення коефіцієнта повинно бути не менше 2,0 - 2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадає не менше двох гривень ліквідних коштів.

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Він визначає ступінь мобільності активів підприємства, яка забезпечує своєчасну оплату заборгованості, і виражається відношенням високоліквідних коштів до короткострокової заборгованості. Орієнтовно його значення повинно бути не менше 0,5, тобто на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше 50 копійок коштів і дебіторської заборгованості.

5. Коефіцієнт іммобілізації, або коефіцієнт реальної вартості основних фондів, являє собою відношення реального основного капіталу або вартості основних фондів (за вирахуванням зносу) до підсумку балансу підприємства. Цей показник служить для визначення ефективності використання коштів, які є в розпорядженні підприємства з точки зору їх застосування в підприємницькій діяльності, а також визначає приналежність позичальника до тієї або іншої галузі виробництва. Звичайно розмір цього коефіцієнта не повинен перевищувати 0,6.

6. Коефіцієнт модернізації - це відношення суми нарахованої амортизації до початкової вартості всього основного капіталу, включаючи нематеріальні активи. Він характеризує інтенсивність вивільнення коштів, вкладених в основні засоби. оптимальне значення 0,3-0,5. Його розмір залежить від специфіки підприємства і галузі, стану основних фондів і т.п.

7. Коефіцієнт заборгованості виражається відношенням суми позикового капіталу до власного. Він показує, скільки позикових коштів припадає на 1 грошову одиницю власних.

8. Коефіцієнт покриття інвестицій характеризує частину активу балансу, яка фінансується за рахунок стійких джерел, а саме: власних коштів, середньо - і довгострокових позикових зобов'язань.

До= сума власного капіталу + середньо- і довгострокові кредити

Підсумок балансу

У процесі експрес-аналізу кредитоспроможності підприємства насамперед обчислюють перераховані вище показники і порівнюють їх з оптимальними значеннями. Якщо отримані розміри приблизно дорівнюють еталонним, то можна не продовжувати аналіз, тому що підприємство кредитоспроможне і рівень кредитного ризику контролюється.

Але нерідко одні показники свідчать про те, що підприємство кредитоспроможне, а інші відхиляються від оптимальних значень. У такому разі однозначну оцінку рівня кредитоспроможності дати досить складно й аналіз необхідно продовжити. Звичайно проводиться подальша структуризація тих коефіцієнтів, розмір яких відхиляється від оптимального.