1. 2. Еволюція підходів до аналізу фінансової звітності

Виділення систематизованого аналізу звітності (САФЗ) в окремий розділ фінансового аналізу відбулося порівняно недавно - наприкінці XIX ст.

Сьогодні західними спеціалістами виділяється п'ять щодо самостійних підходів у становленні і розвитку САФЗ.

Перший підхід пов'язаний із діяльністю так званої «школи емпіричних прагматиків» (Empirical Pragmatists School). Її представники - фахові аналітики, які, працюючи в галузі аналізу кредитоспроможності компаній, намагалися обгрунтувати набір відносних показників, придатних для такого аналізу.

Таким чином, їх мета полягала в доборі таких індикаторів, які могли б допомогти аналітику відповісти на питання: чи зможе компанія розплатитися за своїми короткостроковими зобов'язаннями? Цей аспект аналізу діяльності компанії розглядався ними як найважливіший, саме тому всі аналітичні розрахунки будувалися на використанні показників, які характеризували оборотні кошти, власний оборотний капітал, короткострокову кредиторську заборгованість. Представники цієї школи зуміли переконати компанії, які спеціалізувалися в оцінці, аналізі й управлінні фінансовими ресурсами і кредитною політикою, у доцільності такого підходу.

Основним внеском представників цієї школи в розробку теорії САФЗ є те, що вони вперше спробували показати різноманітність аналітичних коефіцієнтів, які можуть бути розраховані за даними бухгалтерської звітності і є корисними для прийняття управлінських рішень фінансового характеру.

Другий підхід обумовлений діяльністю школи «статистичного фінансового аналізу» (Ratio Statisticians School). Основна ідея представників цієї школи полягала в тому, що аналітичні коефіцієнти, розраховані за даними бухгалтерської звітності, корисні лише в тому випадку, якщо існують критерії, з граничними значеннями котрих ці коефіцієнти можна порівнювати.

Розробку подібних нормативів для коефіцієнтів передбачалося робити в розрізі галузей, підгалузей і груп однотипних компаній шляхом опрацювання поділу цих коефіцієнтів за допомогою статистичних методів. Обгрунтоване відокремлення однотипних компаній у групи, для кожної з яких могли б бути розроблені індивідуальні аналітичні нормативи, було одним з основних завдань, обговорюваних представниками школи. Починаючи з 60-х років у рамках цього напрямку проводяться дослідження, присвячені колінеарності й сталості коефіцієнтів. Зокрема дослідження показали, що коефіцієнтам характерна часова і просторова мультиколінеарність, що обумовило появу нового актуального завдання - класифікації всієї сукупності коефіцієнтів на групи: показники однієї і тієї ж групи корелюють між собою, але показники різних груп - незалежні.

Третій підхід асоціюється з діяльністю школи «мультиваріантних аналітиків» (Multivariate Modellers School). Представники цієї школи виходять з ідеї побудови концептуальних основ САФЗ, що базуються на існуванні безсумнівного зв'язку окремих коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан і ефективність поточної діяльності компанії (наприклад, валовий прибуток, оборотність коштів в активах, запасах, розрахунках і ін.), та узагальнюючих показників фінансово-господарської діяльності (наприклад, рентабельність авансованого капіталу). Основне завдання представники цієї школи бачили в побудові піраміди (системи) показників.

Значного розвитку цей напрямок набув у 70-і роки в рамках побудови комп'ютерних імітаційних моделей взаємозв'язку аналітичних коефіцієнтів і ринкової ціни акцій.

Четвертий підхід пов'язаний з появою «школи аналітиків, зайнятих прогнозуванням можливого банкрутства компаній» (Distress Predictors School). На відміну від першого підходу, представники цієї школи наголошують в аналізі на фінансовій сталості компанії (стратегічний аспект), віддаючи перевагу перспективному аналізу щодо ретроспективного. На їх думку, цінність бухгалтерської звітності визначається виключно її спроможністю забезпечити передбачуваність можливого банкрутства. У закінченому вигляді методика і техніка прогнозування банкрутства подані в роботах Едварда Альтмана (Edward Altaian).

Нарешті, п'ятий підхід розвивається з 60-х років представниками школи «учасників фондового ринку» (Capital Marketers School). На їх думку, цінність звітності полягає в можливості її використання для прогнозування рівня ефективності інвестування в ті або інші цінні папери і ступеня пов'язаного з ним ризику. Ключова відмінність цього напрямку від описаних вище полягає в його надмірній теоретизованості; не випадково він розвивається головним чином вченими і поки ще не дістав визнання у практиків.

Що стосується подальших перспектив розвитку САФЗ, то його пов'язують насамперед з розробкою нових аналітичних коефіцієнтів, а також з розширенням інформаційної бази аналізу. Очевидно, що аналітичні розрахунки, особливо перспективного характеру, не можуть бути виконані за даними тільки бухгалтерської звітності, аналітичні можливості котрої, безумовно, обмежені.