7.5. Методика аналізу використання прибутку підприємства

Важливим питанням аналізу фінансових результатів діяльності підприємств торгівлі є вивчення використання прибутку.

На розмір прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, впливає величина податків, які сплачуються підприємством. Одна частина прибутку у вигляді податків надходить у бюджет держави і використовується на потреби суспільства, а друга частина залишається в розпорядженні підприємства, з якої провадяться відрахування в добродійні фонди, виплата відсотків, економічних санкцій і інших витрат, що покриваються за рахунок прибутку. Сума, що залишилася, - чистий прибуток, який використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, матеріальне заохочення працівників, поповнення власного оборотного капіталу і т.п.

Для підвищення ефективності комерційної діяльності важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена одержати якнайбільше прибутку в бюджет. Керівництво підприємства бажає направити велику суму прибутку на виробничий розвиток. Робітники зацікавлені в підвищенні оплати праці. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку.

Чистий прибуток розподіляється відповідно до статуту підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку в усіх напрямках порівнюються з даними плану і з'ясовуються причини відхилення від плану в кожному напрямку використання прибутку.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку частки прибутку, що йде на виплату дивідендів, самофінансування підприємства, фонд соціальної сфери, матеріальне стимулювання працівників, і таких показників, як сума самофінансування і сума капітальних вкладень на одного працівника, сума зарплати і виплат на одного працівника. Причому вивчати дані показники необхідно в тісному зв'язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного працівника, на одну гривню основних фондів.

Фонд накопичення використовується в основному для фінансування витрат на розширення діяльності, технічне переозброєння, упровадження нових технологій тощо.

Фонд споживання може використовуватися на колективні потреби (витрати на утримання об'єктів культури й охорони здоров'я, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів) та індивідуальні (винагорода за підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинки відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, грошова допомога при відході на пенсію тощо). Використання коштів на споживання визначається двома основними чинниками: дивідендною політикою підприємства і політикою соціальних виплат. Аналіз соціальних виплат проводиться в порівнянні з оцінкою таких показників ефективності праці, як: коефіцієнт плинності кадрів; рівень продуктивності праці; рівень кваліфікації й освіти працівників.

Якщо збільшення коштів, що направляються на споживання, супроводжується зростанням продуктивності праці, зниженням коефіцієнта плинності кадрів, підвищенням рівня кваліфікації працівників, то використання прибутку на споживання є економічно ефективним.

У свою чергу, дивідендна політика робить істотний вплив на курсову вартість акцій підприємства. При визначенні розміру коштів, направлених на виплату дивідендів, враховують такі чинники: необхідність залучення додаткового капіталу в процесі емісії цінних паперів; наявність і вартість інвестиційних проектів; можливості зростання прибутку в результаті інвестицій; доход на капітал в інших галузях; інтереси значних акціонерів, спрямовані на зниження податків з отриманого доходу.

Проте дії перерахованих чинників не повинні суперечити вимозі оптимізації розподілу прибутку, тобто фінансова політика розподілу прибутку, яка проводиться на підприємстві повинна забезпечувати зростання товарообігу, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури капіталу.