Інвестиційний потенціал підприємства
Інвестиційний потенціал підприємства є сукупністю інвестиційних можливостей підприємства, використання яких спрямоване на досягнення цілей інвестиційної стратегії підприємства, активізацію інвестиційної діяльності, досягнення максимальних інвестиційних ефектів, і, в кінцевому рахунку, на досягнення загальноекономічних цілей функціонування і розвитку підприємства.
Основними елементами інвестиційного потенціалу підприємства є:
інвестиційні ресурси;
інвестиційна інформація;
кадрові ресурси;
інвестиційні плани і проекти.
Найважливішим елементом інвестиційного потенціалу підприємства є інвестиційні ресурси, які являють собою сукупність фінансових ресурсів, які спрямовуються на проектування, будівництво, розвиток суб’єктів господарювання. Джерелами формування інвестиційних ресурсів є:
власні кошти підприємства;
позикові кошти;
залучені кошти.
Власні кошти підприємств – це власні або внутрішні інвестиційні ресурси. Формування внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства може здійснюватись за рахунок таких джерел:
частина чистого прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
амортизаційні відрахування;
страхові суми відшкодованих збитків від втрати або псування майна;
кошти, отримані від реалізації надлишкового майна.
Зовнішні інвестиційні ресурси можна класифікувати на:
державні інвестиційні ресурси – кошти Державного бюджету України й місцевих бюджетів, кошти позабюджетних і спеціальних фондів, які використовуються для фінансування окремих проектів з розвитку пріоритетних галузей економіки, а також підтримки нерентабельних підприємств, що мають загальнодержавне значення;
недержавні інвестиційні ресурси – довго і короткострокові позики банків, кошти, отримані від емісії акцій чи облігацій підприємства, кошти населення, кошти цільових інвестиційних фондів, що перебувають у розпорядженні фізичних і юридичних осіб.
Загалом усі потенційні джерела інвестиційних ресурсів можна описати за формулою:
(2.15)
де Рі – інвестиційні ресурси з і-того джерела фінансування;
n – кількість потенційних джерел фінансування інвестицій підприємства.
Завданням підприємства є оптимізація структури інвестиційних ресурсів з метою мінімізації використання зовнішніх джерел фінансування. Якщо підприємство не володіє достатніми власними коштами для реалізації певного інвестиційного проекту, його можна розглядати як потенційний для зовнішніх інвестицій.
Інвестиційна інформація – це набір показників, відомостей, характеристик, необхідних для підготовки ефективних управлінських рішень у сфері інвестицій. Інвестиційна інформація може надходити із внутрішніх і зовнішніх джерел. Внутрішня інвестиційна інформація – це інформація про інвестиційні можливості й інвестиційні потреби підприємства. Зовнішня інформація – про інвестиційний клімат держави, інвестиційну привабливість регіонів і галузей економіки, зміну кон’юнктури ринку інвестицій, наукові, технічні, технологічні нововведення.
Кадрові ресурси інвестиційного потенціалу – це кваліфікація, знання і досвід менеджерів, які здійснюють управління інвестиційною діяльністю підприємства за критеріями прибутковості і ризику. Підбір, підготовка, оцінювання результатів діяльності інвестиційних менеджерів є одним з важливих напрямів формування інвестиційного потенціалу підприємства.
Результатом інвестиційного планування на підприємстві є інвестиційні плани і проекти. План інвестицій – це письмово оформлений документ, в якому заплановано використання сформованого на підприємстві інвестиційного потенціалу. Основним видом інвестиційного плану є інвестиційний проект. Це сукупність документів, які визначають необхідність і доводять доцільність здійснення реального інвестування. Інвестиційні проекти підприємства можна поділити на стратегічні і тактичні. В стратегічних інвестиційних проектах плануються масштабні зміни в діяльності підприємства – створення нових виробництв, формування нових підрозділів, перехід до нових видів продукції, реконструкція і повне технічне переозброєння і т.ін. Тактичні інвестиційні проекти можуть передбачати зміну обсягів виробництва, підвищення якості вироблюваної продукції, часткову зміну технологій і устаткування.
Важливим етапом в управлінні інвестиційним потенціалом підприємства є оцінювання ефективності його використання. При цьому використовується низка показників:
◘ майбутня вартість одиниці (складний процент);
◘ поточна вартість одиниці (дисконтування);
◘ чистий наведений ефект (доход) від реалізації інвестицій;
◘ термін окупності інвестицій;
◘ індекс рентабельності інвестицій;
◘ поточна вартість аннуітета;
◘ майбутня вартість аннуітета;
◘ періодичний внесок на погашення кредиту;
◘ періодичний внесок до фонду накопичення.
Показник майбутньої вартості (FV) можна розрахувати за формулою:
(2.16)
де PV – поточна вартість (первинний внесок);
r – ставка дисконту (%);
n – число періодів нарахування відсотків.
Використання даної функції передбачає нарахування відсотків не лише на суму первинного внеску, але і на суму накопичених і реінвестованих до основного капіталу відсотків. Це дозволяє визначити майбутню вартість вкладеної сьогодні суми, виходячи із відсоткової ставки, терміну накопичення і періодичності нарахування відсотків.
Показник поточної вартості (PV) розраховується за формулою:
(2.17)
Поточна вартість є зворотною величиною відносно майбутньої вартості, процес її визначення називають дисконтуванням. Дана функція дозволяє визначити теперішню вартість вкладеної у певний інвестиційний проект суми, якщо відома її майбутня величина, період її накопичення і відсоткова ставка. За наявності альтернативних варіантів найефективнішим для підприємства буде вкладення меншої суми коштів.
Розрахунок чистого наведеного ефекту (доходу) від реалізації інвестицій зводиться до розрахунку чистої поточної вартості (NPV – net present value) або поточної вартості грошових припливів за винятком поточної вартості грошових відтоків:
(2.18)
де Pi - річні грошові надходження протягом п років;
ІС – стартові інвестиції.
Формулу (2.18) можна використовувати для розрахунку чистого наведеного ефекту (доходу) від інвестиційного проекту при здійсненні разової інвестиції. При послідовному інвестуванні грошових коштів впродовж декількох років для розрахунку може використовуватись формула:
(2.19)
де Ij – річні інвестиції протягом т років.
При оцінюванні інвестиційного проекту за критерієм NPV, якщо:
NPV >0 – проект варто прийняти;
NPV< 0 – проект варто відхилити;
NPV=0 – проект не прибутковий, але й не збитковий.
При оцінюванні інвестиційного портфеля підприємства NPV різних проектів можна підсумовувати.
Термін окупності інвестицій – один із найчастіше використовуваних показників оцінювання інвестиційних проектів. У випадку, коли інвестиції є разовими, а щорічні прогнозовані грошові надходження є рівновеликими, термін окупності (Т ок) інвестицій можна розрахувати за формулою:
(2.20)
У випадку реалізації проекту з нерівними річними грошовими потоками показник терміну окупності розкладається на цілу і дробову частини. Ціле значення є послідовним додаванням чистих грошових потоків за відповідні періоди часу доти, доки отримана сума останній раз буде меншою від суми початкових інвестицій, а дробову частину можна визначити за формулою:
(2.21)
Підсумовуючи цілу і дробову частини показника можна визначити термін окупності інвестицій.
Індекс рентабельності інвестицій (РІ) – це відносний показник, за яким може оцінюватись економічна ефективність інвестиційної діяльності підприємства. При разовому здійсненні інвестицій використовується формула:
(2.22)
Якщо інвестиції являють собою потік вкладень, то для розрахунку індексу рентабельності інвестицій можна використовувати формулу:
(2.23)
При оцінюванні інвестиційного проекту за критерієм PІ, якщо:
PІ >1 – проект варто прийняти;
PІ < 10 – проект варто відхилити;
PІ = 1 – проект не прибутковий, але й не збитковий.
Аннуітет (PVA) становить особливий грошовий потік, представлений однаковими сумами через однакові часові інтервали. Для інвестора він може бути вихідним (при здійсненні однакових періодичних платежів) і вхідним (регулярні надходження однакових грошових сум, наприклад, орендної плати). Залежно від моменту здійснення першого аннуітетного платежу розрізняють звичайний і авансовий аннуітет. Звичайний аннуітет є сумою рівновеликих платежів, які здійснюються наприкінці періоду. Формула для розрахунку звичайного аннуітету має вигляд:
(2.24)
де А – платіж п-го періоду.
Для розрахунку авансового аннуітету слід враховувати, що має місце часовий збіг першого платежу з депонуванням основної суми внеску. Всі наступні платежі дисконтуються за звичним порядком, проте період дисконтування буде на одиницю меншим. Формула для розрахунку авансового аннуітету має вигляд:
(2.25)
Майбутня вартість аннуітета (FVA) - це функція, за якою можна визначити майбутню вартість суми, накопиченої через надходження аннуітетних платежів при заданій процентній ставці. Формула для розрахунку:
.
(2.26)
Зворотною відносно поточної вартості аннуітету є функція розрахунку періодичного внеску на погашення кредиту. Вона використовується для розрахунку фіксованої суми погашення позики, якщо відома поточна аннуітету, кількість внесків і ставка дисконту. При цьому можна використовувати формулу:
(2.27)
Періодичний внесок до фонду накопичення – це функція, зворотна відносно майбутньої вартості аннуітету. ЇЇ використання дозволяє визначити суму внеску, який слід періодично депонувати на рахунок, щоб через певний період часу отримати необхідну суму грошових коштів при заданій ставці дисконту.
Формула для розрахунку періодичного внеску до фонду накопичення має вигляд:
(2.28)
Оцінювання економічної ефективності інвестиційної діяльності з використанням наведених методик дозволяє зробити висновок про привабливість інвестиційних вкладень і доцільність здійснення певних інвестиційних проектів, тобто, оцінити ефективність використання інвестиційного потенціалу підприємства.