7.3. Вплив зносу на вартість машин і обладнання

Зазвичай кожна машина характеризується переліком вихідних параметрів (споживчих властивостей), допустиме значення кожного з яких обумовлюється в нормативних документах на машину. Наприклад, для технологічного устаткування це, перш за все, точність і продуктивність. Допоки значення вихідних параметрів перебувають в допустимих межах, машина належним чином виконує свої функції, тобто, є працездатною. Працездатність – це стан машини, при якому вона здатна виконувати свої функції, зберігаючи значення вихідних параметрів в межах, встановлених нормативно-технічною документацією.

З часом в будь-якій машині відбуваються зміни, які призводять до зниження рівня її споживчих властивостей. Різні види енергії, впливаючи на машину, викликають в її вузлах і деталях складні фізичні і хімічні процеси, які приводять до зносу, поломки, корозії й інших видів пошкоджень. Це спричиняє зміну споживчих властивостей машини і може привести до порушення її працездатності. Наприклад, навантаження і тертя в рухливих з'єднаннях верстата приводять до їхнього зносу і спотворення початкової форми сполучень, що викликає втрату верстатом такої важливої споживчої властивості, як точність. Дія реактивів викликає корозію в резервуарах і трубопроводах агрегатів хімічної промисловості, що приводить спочатку до забруднення хімічних речовин, зміни пропускних перетинів трубопроводів, а потім до повної відмови цих агрегатів. При змінних силових впливах на деталі машин (вали й осі, болти, елементи зварних і заклепувальних з'єднань і т.ін.) в них можуть виникати руйнування (тріщини), які знижують міцність і можуть привести до поломок.

Порушення працездатності машини, викликане різними причинами, прийнято називати відмовою. Всі відмови можна розділити на два основні види – раптові і поступові.

Раптові відмови виникають в результаті поєднання несприятливих чинників, що перевищують можливості машини і мають випадковий характер. Момент виникнення раптової відмови не залежить від тривалості попередньої роботи машини.

Поступові (знос) відмови пов'язані із старінням машини, що погіршує початкові показники її якості. Вірогідність такої відмови в значній мірі залежить від тривалості попередньої роботи машини. До цього виду відносять більшість відмов машин. В результаті зносу і втоми відбувається поступове накопичення необоротних змін. Опірність машини зовнішнім навантаженням поступово зменшується, знижується продуктивність машини і погіршується якість продукції, що виробляється. Якщо експлуатація не припиняється, може настати період катастрофічного зносу, коли експлуатація машини стає економічно недоцільною. Тому ще до настання такого періоду машину піддають капітальному ремонту.

Властивість машини зберігати в часі свою працездатність називається надійністю. Надійність – узагальнена властивість, що включає поняття безвідмовності і довговічності.

Безвідмовність – властивість машини безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу (часу напрацювання на відмову). Машини, що мають високі показники безвідмовності, цінуються вище. На практиці показники безвідмовності часто асоціюються із певними фірмами-виробниками машин і враховуються при оцінюванні вартості машини або формуванні моделі її ціни.

Довговічність – властивість машини зберігати працездатність протягом всього періоду експлуатації за умови проведення обслуговування і ремонтів, що підтримують машину в працездатному стані. Основним показником довговічності машини є загальний термін її служби, який залежить від багатьох чинників. Зазвичай для кожної машини встановлюють нормативний термін служби (Тн), залежний від її вигляду і умов експлуатації. При цьому передбачається, що протягом встановленого терміну служби машина повинна регулярно ремонтуватися відповідно до графіку планово-попереджувальних ремонтів, коли її втрачена працездатність може бути частково відновлена.

Надійність є одним з основних показників якості машини і безпосередньо пов'язана з її вартістю. Для покупця машини визначальним моментом є досягнення найбільшого економічного ефекту від її використання за призначенням.

Експлуатація машини – складний процес, який складається з декількох періодів, під час яких споживчі властивості машини або знижуються, або відновлюються. Весь термін існування машини від випуску заводом-виробником до списання можна розділити на три періоди:

1) робота, коли споживчі властивості машини знижуються залежно від інтенсивності і умов її експлуатації;

2) простої при транспортуванні, зберіганні і консервації, наладці або очікуванні роботи; у ці періоди споживчі властивості машини, як правило, змінюються незначною мірою (лише тривале зберігання протягом декількох років може істотно вплинути на них);

3) ремонти (планові й аварійні), коли споживчі властивості машини відновлюються.

Рівень зниження споживчих властивостей машини, поза сумнівом, пов’язаний із інтенсивністю і умовами експлуатації машини. Устаткування, яке працює у дві зміни з великими навантаженнями, зношується швидше, ніж таке ж устаткування, що працює в одну зміну.

Відомості про фактичні навантаження об'єкта оцінювання дозволяють більш обґрунтовано визначати його знос.

Для машин характерна робота із змінними навантаженнями. Проте, для частки машин (зазвичай спеціальних або використовуваних в масовому виробництві) характерна впорядкована робота із певною закономірністю. Для машин загального призначення режим роботи формується під сукупним впливом випадкових і періодичних чинників. Встановити досить точно закономірності зміни навантажень за час роботи машини оцінювач не може. Тому він може лише задовольнятися інформацією, що побічно характеризує завантаження машини при роботі.

Для різного устаткування характерний певний вид зносу, який виявляється в специфічних місцях і елементах машини. Верстати, турбіни, металургійне, сільськогосподарське, гірське, дорожно-будівельне, нафтогазопромислове й інше устаткування працює у контакті із середовищем, що володіє абразивними властивостями. Для них характерний абразивний вид зносу з'єднань і робочих поверхонь (направляючих, підшипників, лопастей роторів насосів і т.ін.).

Для машин і обладнання нафтохімічної, харчової, гірничо-металургійної, деревообробної промисловості й інших характерний корозійно-механічний знос, який виникає при терті матеріалів, що вступають в хімічну взаємодію із навколишнім середовищем. Знос залежить від природи контактуючих матеріалів, їхньої корозійної стійкості, складу середовища і наявності в ньому активних компонентів.

Такі поширені елементи машин, як вали і осі, підшипники, кулачкові механізми, валяння та інші схильні до втомного зносу, що виникає при контактних навантаженнях, що циклічно змінюються, викликають виникнення тріщин і відшаровування часток матеріалу. Проявом цього виду зносу часто буває підвищений шум при роботі відповідного вузла машини.

Втрата машиною працездатності в процесі її нормальної експлуатації – невідворотний процес. Зазвичай при деякому стані вірогідність виходу її показників за допустимі межі досягає встановленого рівня. З цієї миті машина потребує відновлення їхнього рівня, тобто, в проведенні ремонту.

Зазвичай для машин характерна планова система ремонтів, структура якої має бути пов'язана з характером роботи устаткування.

Для машин, орієнтованих на безперервну роботу впродовж всього часу експлуатації (шахтні печі, турбіни ГЕС і т.ін.), зупинка для ремонту неможлива, але технічне обслуговування допустиме.

Технологічні машини (верстати, текстильні, поліграфічні й ін.), в основному, допускають періодичні зупинки для проведення ремонтів в планові терміни, залежні від їхнього нормативного терміну служби.

Плановими термінами для проведення ремонтів сільськогосподарських машин і річкового транспорту є сезонні проміжки часу, коли в їхньому використанні немає потреби.

У машинобудуванні існує система стандартів, яка регламентує накопичення і облік на підприємствах інформації про стан машини, її пошкодження і відмови, а також витрати на проведення ремонтів. Тому у оцінювача майже завжди є можливість використовувати цю інформацію для точнішого опису стану машини при визначенні її фізичного зносу.

Проте усунення накопиченого зносу за допомогою ремонтів теж має свої межі. Зазвичай ці межі визначаються функціональним (моральним) зносом машини і надмірно великими витратами на усунення її накопиченого фізичного зносу. В цьому випадку має місце неусувний знос машини на відміну від усувного зносу, коли відновлення машини не лише фізично можливе, але й економічно виправдане.

Таким чином, одним з головних чинників, що викликають зменшення надійності машин з часом, є їхній знос. Знос – це техніко-економічне поняття, що відображає, з одного боку, зниження рівня споживчих властивостей машини і зменшення її працездатності, а з іншого боку, відповідне цим процесам зниження вартості машини (знецінення).

Знецінення, викликане зносом, необхідно відрізняти від амортизації, вживаної в бухгалтерському обліку. Амортизація в бухгалтерському обліку – це процес розподілу первинних витрат, пов'язаних із придбанням машини, на весь термін її корисного використання. Очевидно, що розрахунок амортизації, яким би способом він не проводився, не є оцінною процедурою. Залишкова вартість, яка визначається при обліку амортизації, не є ринковою вартістю, оскільки не враховує стану машини, її корисності і можливого відставання від рівня сучасних машин такого ж функціонального призначення. Це облікова залишкова вартість машини. Прикладом, підтверджуючим відсутність зв'язку між корисністю машини і її залишковою балансовою вартістю, є використання коефіцієнтів прискорення амортизації.

Залежно від причин, що викликали знос машини, розрізняють три його види[10]:

– фізичний знос – втрата вартості унаслідок погіршення працездатності машини, обумовленого природним її зношуванням в процесі експлуатації або тривалого зберігання;

– функціональний знос – втрата вартості машиною в результаті застосування нових технологій і матеріалів при виробництві аналогічного устаткування;

– зовнішній (економічний) знос – втрата вартості машиною, обумовлена впливом зовнішніх чинників.

При визначенні вартості уживаного устаткування із застосуванням різних підходів не завжди доводиться враховувати всі три види зносу.

При використанні дохідного підходу взагалі не потрібний спеціальний облік якого-небудь виду зносу, оскільки вплив кожного із них виявиться у величині доходу, що створюється об'єктом оцінювання. Очевидно, що чим більшим буде кожен із видів зносу, тим меншою буде величина доходу і, відповідно, вартість об'єкта оцінювання.

При використанні порівняльного підходу визначення фізичного зносу часто потрібне для коректування цін близьких аналогів за рівнем зносу. При цьому функціональний і зовнішній економічний знос може враховуватися побічно, через ціни близьких аналогів або ідентичних об'єктів, у яких вони однакові з оцінюваною машиною.

При використанні витратного підходу процес визначення вартості машини зводиться до визначення повної вартості відтворення (В_відтв) з подальшим урахуванням знецінення унаслідок дії всіх трьох видів зносу.

Важливість урахування всіх трьох видів зносу при оцінюванні машин і устаткування обумовлена такими причинами:

• відносно недовгими (порівняно із іншими активами) нормативними термінами служби більшості машин, що свідчить про істотний вплив фізичного зносу на їхню вартість;

• високою динамікою появи нових технологій, матеріалів і конструкцій машин, що сприяє їхньому відносно швидкому функціональному зносу;

• відносно швидкою зміною попиту на багаточисельні види продукції, вироблювані технологічним устаткуванням, а також конкуренцією цієї продукції із іноземними товарами, що приводить у ряді випадків до зовнішнього економічного зносу цього устаткування.

Способом усування фізичного зносу є ремонт, а функціонального – модернізація.

◙ Фізичний знос

Розрізняють такі види фізичного зносу:

– механічний знос, результатом якого є зниження точності, відхилення від паралельності і циліндричності;

– абразивний знос – поява подряпин на поверхнях машин і обладнання;

– вм’ятини – що викликає відхилення від плоскості;

– втома, що призводить до появи тріщин, зломів;

– присипання суміжних поверхонь;

– корозійний знос, окислення зношених поверхонь

Залежно від причин, що його зумовили, фізичний знос машин і обладнання є першого і другого роду.

Фізичний знос першого роду – це знос, накопичений в процесі нормальної експлуатації.

Фізичний знос другого роду – це знос, який виникає внаслідок, аварій, стихійних лих, неправильної експлуатації.

За часом виникнення розрізняють безперервний знос і аварійний.

Безперервним зносом називають поступове зниження техніко-економічних показників об’єкта при його правильному, але довготривалому використанні. Прикладом безперервного зносу може бути механічний знос вузлів і деталей, якому піддаються головним чином рухомі частини машин і механізмів.

Аварійним зносом називається швидкий за часом знос, що досягає такого обсягу, що подальша експлуатація об’єкта стає неможливою, наприклад, пробій кабелю. За характером виникнення аварійний знос є моментальним, але за суттю він є наслідком безперервного зносу.

Прихованим зносом називають знос, який безпосередньо не впливає на технічні параметри машин і обладнання, але збільшує ймовірність аварійного зносу.

За рівнем і характером розповсюдження розрізняють глобальний і локальний види зносу. Глобальний знос розповсюджується на увесь об’єкт загалом. Локальний знос вражає різною мірою різні вузли і деталі.

Усувний знос – знос, усунення якого технічно можливе й економічно обґрунтоване, тобто, знос, який припускає ремонт і відновлення об’єкта технічно і виправданий економічно.

Неусувний знос неможливо усунути через конструкційні особливості об’єкта або недоцільно усувати з економічних міркувань, оскільки витрати на усунення (ремонт обладнання чи заміну вузлів) перевищують приріст вартості відповідного об’єкта.

За формою вияву фізичний знос машин і обладнання буває технічним і конструктивним. Технічний зумовлює зниження фактичних значень техніко-економічних параметрів об’єкта порівняно із нормативними. Конструктивний знос погіршує захисні властивості зовнішнього покриву машин і обладнання.

Величина фізичного зносу залежить від численних факторів:

– рівня завантаження, тривалості роботи, інтенсивності використання;

– якості машин і обладнання – досконалої інструкції, якості матеріалів і т.ін.;

– особливостей технологічного процесу, рівня захисту від впливу зовнішнього середовища;

– умов експлуатації – наявності пилу, абразивних забруднень, підвищеної вологості;

– ретельності догляду;

– кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Зазвичай фізичний знос спричиняє погіршення технічних показників машини, що неминуче відбивається на її вартості.

У загальному випадку вартість (В_фіз.зн) фізичного зносу машини пов'язана із простою залежністю

В_зал = В_відтв – В_фіз.зн= В_відтв (1 – К _фіз.зн ) (7.1)

де В_зал – залишкова вартість машини;

В_відтв – повна вартість відтворення (відновна вартість) машини;

В_фіз.зн – вартість фізичного зносу машини;

К _фіз.зн – коефіцієнт фізичного зносу машини.

Як видно з (7.1), К _фіз.зн є часткою відновної вартості, яку машина втратила унаслідок фізичного зносу.

Втрата машиною своїх первинних показників при експлуатації – невідворотний процес, що відбувається із більшою або меншою інтенсивністю залежно від конструкції машини і умов її використання. Граничним станом тут є момент виходу цих показників за допустимі межі. Починаючи з цього моменту машина потребує відновлення своєї працездатності, що досягається ремонтом її вузлів і елементів, модернізацією, заміною деталей, що зносилися, регулюванням і т. ін. Жодна машина, якою б досконалою вона не була, не може обійтися без ремонту і технічного обслуговування, які є невід'ємною умовою її нормальної експлуатації.

Відомі такі методи визначення рівня фізичного зносу машин при їхньому оцінюванні[245]:

– експертизи фізичного стану;

– ефективного віку (терміну служби);

– середньозваженого хронологічного віку;

– експертно-аналітичний;

– зниження споживчих властивостей (погіршення головних параметрів).

Метод експертизи фізичного стану об'єкта

Оцінювання при застосуванні цього методу полягає в порівнянні об'єкта оцінювання із одним з безлічі описів його можливих технічних станів, в яких він може опинитися в результаті зносу. Зазвичай така множина розробляється у вигляді експертних шкал або таблиць, рядки яких відповідають різним станам і стадіям зносу об'єктів оцінювання з вказівкою відповідних коефіцієнтів фізичного зносу. Приклад такої шкали наведений в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Експертна шкала для визначення фізичного зносу залежно від технічного стану машин і обладнання

Характеристика технічного стану обладнання	К фіз.зн
Нове обладнання, у відмінному стані	до 0,05
Безвідмовно працююче обладнання, після нетривалої експлуатації, без виявлених дефектів і несправностей	0,05–0,20
Обладнання з невеликими дефектами експлуатації, які не обмежують його працездатність. Обладнання після капітального ремонту, у хорошому стані	0,20–0,35
Обладнання в задовільному стані. Можуть бути деякі обмеження у виборі режимів роботи, що усуваються при міжремонтному обслуговуванні або поточному ремонті	0,35–0,50
При роботі обладнання спостерігаються відмови, для ліквідації яких потрібні позапланові ремонти. Є обмеження на вибір режимів роботи і максимальні навантаження	0,50–0,75
Обладнання, що працює з частими відмовами, вимагає капітального ремонту основних вузлів, у поганому стані	0,75–0,90
Обладнання, непридатне до застосування за основним призначенням	понад 0,90

При побудові шкали слід враховувати наступне. Певні групи машин мають різний рівень інтенсивності зносу, який визначається їхніми конструкціями, завантаженням і умовами експлуатації. Проте, якщо експлуатація машини проходить при незмінних умовах, тоді на стадії нормальної експлуатації інтенсивність зносу кожної машини в часі є постійною. Тобто, залежність зносу машини від часу є приблизно лінійною. Щоб пов'язати знос машини із її вартістю, таблиці-шкали для визначення коефіцієнтів зносу зазвичай будують на основі обробки статистичної інформації про ціни нових і експлуатованих машин. Значення коефіцієнтів зносу визначають, зіставляючи ціни продажів (Ц_втор) на вторинному ринку машин, технічний стан і фізичний знос яких відомий, з цінами нових (Ц_нов) ідентичних машин. В цьому випадку коефіцієнт зносу можна знайти, як:

. (7.2)

Експертно-аналітичний метод

Метод припускає визначення коефіцієнта фізичного зносу машини при одночасному врахуванні її хронологічного віку (Т_хр) і експертної балової оцінки (Б) фізичного стану за спеціальною шкалою, приклад якої наведено в табл. 7.2. При однаковому хронологічному віці верстати за експертним оцінюванням можуть виявляти різний коефіцієнт зносу.

Таблиця 7.2

Експертна балова шкала оцінювання фізичного стану машин і обладнання

Оцінка стану	Характеристика фізичного стану	Середній бал (Б)
Дуже добрий	Обладнання, що мало експлуатувалося або пройшло якісний капітальний ремонт, в дуже доброму стані	50
Добрий	Мало зношене, відремонтоване або оновлене обладнання у доброму стані	40
Задовільний	Обладнання в задовільному стані, частково зношене, вимагає невеликого ремонту або заміни окремих дрібних частин, таких, як підшипники, вкладиші і т.ін.	30
Умовно задовільний	Обладнання в працездатному стані, але вимагає ремонту або заміни головних частин, таких, як двигун й інших важливих вузлів і механізмів	20
Поганий	Обладнання у поганому стані, що вимагає капітального ремонту, заміни робочих органів основних агрегатів	10

Метод ефективного віку

Для оцінювання зносу застосовується поняття ефективного віку (Т_еф) машин і обладнання. Якщо хронологічний вік (Т_хр) – це кількість років, що пройшли з часу створення машини, то ефективний вік – це вік, що відповідає фізичному стану машини, відображає фактичне напрацювання машини за термін нормативний (Т_н) і враховує умови її експлуатації. Знання ефективного віку об'єкта оцінювання дозволяє більш обґрунтовано визначати його знос. Якщо ефективний вік машини відомий, то коефіцієнт фізичного зносу визначається за формулою:

. (7.3)

Зазвичай для визначення Т_еф експертно оцінюють залишковий термін служби (Т_зал) об'єкта оцінювання до його вилучення із експлуатації і списання. В цьому випадку:

(7.4)

Визначення залишкового терміну припускає, що оцінювачеві відомо, як машина експлуатуватиметься з моменту оцінювання до закінчення терміну її служби (змінність, навантаження, умови роботи і т. ін.).

Метод припускає, й інші способи визначення Т_еф. Наприклад, можна використовувати метод коректування хронологічного віку машини за допомогою сукупності коефіцієнтів, що відображають умови експлуатації машини. Для цього можна скористатися такими показниками, як характер виробництва, змінність і умови роботи об'єкта оцінювання. При призначенні терміну корисного використання (терміну служби) передбачалося цілком певне використання машини. Якщо відомо, що машина експлуатувалася в інших умовах, тоді для визначення ефективного віку цілком виправдано коректувати її хронологічний вік відповідно до умов, що змінилися:

(7.5)

де К_зм – коефіцієнт змінності, рівний відношенню середньої фактичної змінності роботи машини до номінальної, на основі якої призначений термін корисного використання устаткування. Наприклад, для машинобудування ця величина приблизно дорівнює 1,7–1,8.

К_тв – коефіцієнт характеру (типу) виробництва, в умовах якого фактично працює машина (0,9-1 – для масового виробництва, при якому устаткування завантажене повністю; 0,67–0,77 – для серійного виробництва; 0,5–0,65 – для одиничного виробництва);

К_ур – коефіцієнт умов роботи машини (1 – при роботі в цеховому приміщенні; 0,6–0,7 – при роботі в окремому приміщенні; 1,3–1,5 – за шкідливих для устаткування умов роботи (висока інтенсивність забруднення або запиленості, підвищена вологість, контакт з хімічно активним середовищем і т.ін.); при дуже високій інтенсивності забруднення 3–5).

Добуток всіх трьох коефіцієнтів називають коефіцієнтом використання машини:

К_вик = К_зм×К_тв ×К_ур. (7.6)

Таким чином:

Т_еф = Т_н× К_вик. (7.7)

Коректування хронологічного віку з метою визначення Т_еф може дати надійні результати, якщо значення використаних коефіцієнтів достатньо достовірно відображають умови експлуатації обладнання за весь період його експлуатації до моменту оцінювання.

Можуть існувати такі варіанти співвідношення між ефективним і хронологічним віком:

1) ефективний вік менший за хронологічний - подібна ситуація виникає за умов, коли машини і обладнання експлуатувалися із заниженою інтенсивністю, аніж передбачено технічною документацією, модернізувалися, підлягали капітальному ремонту, коли на ринку є нестача подібного обладнання;

2) ефективний вік дорівнює хронологічному - за такої ситуації обладнання експлуатується відповідно до нормативних технічних умов, а також, коли під час експлуатації не відбулося суттєвих удосконалень технології й відсутні зовнішні чинники, які змінюють вартість машин і обладнання;

3) ефективний вік більший за хронологічний – якщо машини і обладнання експлуатувалися із порушенням технічних умов, коли в галузі вдосконалювалися технології й збільшувалася пропозиція на даному сегменті ринку. Така ситуація є можливою, коли функціональний і економічний знос більші за фізичний.

Метод середньозваженого хронологічного віку

Метод може бути застосований, коли після декількох років експлуатації машини, замін і ремонтів частини її деталей і вузлів, їхній вік виявився різним. В цьому випадку коефіцієнт фізичного зносу машини може бути розрахований за формулою:

(7.8)

де Т_ср.зв – середньозважений хронологічний вік машини;

Т_i – хронологічний (або ефективний) вік i-го агрегату;

ч_i – частка i-го агрегату у відновній вартості машини;

n – кількість різновікових агрегатів в машині.

Метод зниження споживчих властивостей/ погіршення головних параметрів

Відображає залежність основних параметрів машини (продуктивності, точності, потужності, затрат палива або електроенергії, потоку відмов і т.ін.) від її зносу. Коефіцієнт природного (звичайного) фізичного зносу розраховується на базі індексів зміни основних параметрів на момент оцінювання порівняно із вхідними значеннями, які мав об’єкт на момент введення в експлуатацію, за формулою[245]:

(7.9)

де х₁, х₂, х₃ – значення основних параметрів машини на момент оцінювання;

х_1,0, х_2,0, х_3,0 – значення основних параметрів машини на початок експлуатації;

а₁, а₂, а₃ – показники степеня, що характеризують силу впливу основних експлуатаційних параметрів зносу об’єкта.

◙ Функціональний знос

Функціональний знос (знецінення) існуючих машин і обладнання зазвичай пов'язують із втратою ними вартості унаслідок появи на ринку нової техніки такого ж функціонального призначення. Тут поняття «нова техніка» відображає не відсутність у неї фізичного зносу, а цілий комплекс особливостей, пов'язаних, перш за все, із використанням при її створенні нових конструктивних рішень, матеріалів й технологій виробництва.

Функціональний знос у існуючих машин може спостерігатися навіть тоді, коли машина щойно вироблена виробником. Для оцінювання функціонального зносу вважатимемо, що об'єкт оцінювання і його сучасний аналог мають однакову корисність. Наприклад, об’єкти технологічного устаткування мають однакові основні розміри, продуктивність, рівень автоматизації, клас точності і т.ін. Якщо таке не спостерігається, необхідно заздалегідь провести корекцію ціни сучасного аналога, орієнтуючись на показники об'єкта оцінювання, тобто, знайти вартість заміщення. Лише в цьому випадку стає можливим виділення показників функціонального зносу. Зазвичай враховують декілька таких показників.

Перший із них пов'язують із рівнем витрат на виробництво машин і обладнання. Виробник, розпочинаючи випуск нової моделі машини, зазвичай прагне не лише поліпшити її технічні показники, але й зменшити собівартість її виробництва. Як правило, це відбувається за рахунок підвищення технологічної конструкції сучасного аналога, використання нових матеріалів і технологій виробництва. Тому, коректуючи ціну сучасного аналога за технічними параметрами, оцінювач часто виявляє, що при еквівалентній корисності із об'єктом оцінювання його скоректована ринкова ціна Ц_{ан.скор} виявляється нижчою за вартість відтворення В_відтв об'єкта оцінювання. Різниця між ними свідчить про функціональний знос об'єкта оцінювання через надлишкові витрати на його виробництво, тобто, вищу собівартість (такий вид функціонального зносу називають технологічним).

За показник цього виду функціонального зносу (технологічного) вважатимемо відносний показник рівня витрат:

(7.10)

Зазвичай К_{функц.техн.зн} ≤ 1. Скоректована ціна сучасного аналога Ц_{ан.скор} може перевищувати В_відтв об'єкта оцінювання, наприклад, тоді, коли зростання витрат на його виробництво одночасно супроводжується значним скороченням витрат на його експлуатацію.

Другий показник функціонального зносу пов'язаний із зменшенням витрат на експлуатацію сучасного аналога в порівнянні з об'єктом оцінювання. Зазвичай це відбувається через менше енергоспоживання сучасного аналога, вищу надійність (відповідно, менші витрати на усунення відмов), збільшення міжремонтних термінів, зменшення чисельності обслуговуючого персоналу і т.ін.

За показник цього виду функціонального зносу вважатимемо відносний показник рівня експлуатаційних витрат:

(7.11)

де ВЕ_ан , ВЕ_ом – експлуатаційні витрати аналога і оцінюваної машини відповідно.

Зазвичай К_{функц.експл.зн} ≤ 1, оскільки для нової техніки завжди спостерігається тенденція до зменшення експлуатаційних витрат.

Сукупний коефіцієнт функціонального зносу можна визначити як різницю:

(7.12)

З формули (7.12) видно, що функціональний знос оцінюваної машини зростає в міру зниження ціни і експлуатаційних характеристик її нового сучасного аналога еквівалентної корисності.

◙ Зовнішній економічний знос

Зовнішній економічний знос устаткування – це втрата вартості в результаті впливу чинників, зовнішніх по відношенню до об'єкта оцінювання.

Основними причинами зовнішнього економічного зносу можуть бути:

• зменшення попиту на продукцію, яку виготовляють на оцінюваному обладнанні. Наприклад, при заміні склотари на інший вид упакування рідкої продукції через зовнішній знос різко впали ціни на обладнання для виробництва такої склотари;

• зростання конкуренції із імпортними виробами спричиняє знецінення вітчизняного обладнання для виробництва продукції того ж призначення. Наприклад, при появі у продажу імпортних кольорових кінескопів сталося знецінення вітчизняного устаткування. Іншим прикладом може бути зовнішній економічний знос машин і обладнання вітчизняних авіабудівних заводів у зв'язку з прагненням багатьох авіаперевізників перейти на використання пасажирських літаків іноземного виробництва;

• складнощі і проблеми в постачанні сировини або комплектуючих виробів виробників машин, збільшення витрат на сировину, енергетичні, паливні і мастильні матеріали та комунальні послуги, інфляція, високі ставки кредитного відсотка, зростання податків у поєднанні з несприятливою кон'юнктурою ринку приводять до зменшення прибутку у деяких сферах виробництва, що знецінює вживане там технологічне устаткування.

Як правило, до зовнішнього економічного зносу більшою мірою схильне не універсальне, а спеціальне обладнання. Універсальне обладнання може використовуватися в інших виробництвах і тому не втрачає своєї вартості через вказані вище причини, натомість спеціальні машини й технологічні комплекси, особливо при неможливості їхнього переналагодження на виробництво іншої продукції, схильні до зовнішнього економічного зносу повною мірою.

Зовнішній економічний знос легко враховувати при застосуванні дохідного підходу, оскільки недостатнє використання обладнання насамперед спричиняє зменшення прибутку, отримуваного його власником. Якщо оцінюване обладнання є вузько спеціальним, і його неможливо використовувати для альтернативних цілей (що повинно турбувати менеджмент), то, при падінні попиту на вироблювану продукцію на ринку, вартість його як цілісної одиниці теж зменшиться (при цьому передбачається, що устаткування виробляє максимум того, що вимагає ринок, і принцип повного і ефективного використання не порушується). При великих втратах вартості для підприємства може бути доцільно утилізувати устаткування, оскільки його утилізаційна вартість може виявитися вищою за ринкову.

При застосуванні витратного підходу недостатнє використання обладнання унаслідок зовнішнього економічного зносу можна оцінити за допомогою відносних показників, як і в разі функціонального зносу. Зазвичай таким показником є відносний коефіцієнт недовикористання устаткування:

(7.13)

де і – відповідно фактичний і номінальний випуски продукції (у грошовому вимірі) за певний період часу.

Зазвичай 0 ≤ К_{нед.уст} < 1.

Коефіцієнт зовнішнього економічного зносу устаткування рівний:

К _{зовн.ек.зн} = 1 – К_{нед.уст}. (7.14)

При визначенні зовнішнього економічного зносу машин і обладнання важливо визначити причини зменшення обсягів випуску продукції. Якщо причиною є недосконалий менеджмент або тимчасова несприятлива ринкова кон'юнктура на ринку вироблюваної обладнанням продукції, тоді загальні втрати не слід використовувати для розрахунку зовнішнього економічного зносу. Неправильно відносити до зовнішнього економічного зносу недозавантаження універсального устаткування і транспортних засобів, які можуть бути повною мірою використані в інших виробництвах.

Якщо ж зменшення випуску продукції спричинене стійкими зовнішніми причинами, перерахованими вище, і обладнання в цих умовах не може бути використане іншим чином, тоді має місце його зовнішній економічний знос.

◙ Визначення сукупного зносу

При визначенні вартості окремих машин або технологічних комплексів із застосуванням різних підходів не обов'язково спеціально враховувати всі три види зносу.

При використанні дохідного підходу взагалі не потрібне спеціальне урахування якогось виду зносу, оскільки вплив кожного із них виявиться у величині доходу, що створюється об'єктом оцінювання. Вочевидь, чим більшим буде кожен із видів зносу, тим меншою буде величина доходу і, відповідно, вартість об'єкта оцінювання.

При використанні порівняльного підходу як базу для визначення вартості машини зазвичай використовують ринкові ціни ідентичних об'єктів або близьких аналогів. Вважається, що в цих цінах вже врахований функціональний і зовнішній економічний знос машин, практично однакових із об'єктом оцінювання. Тому потрібне визначення лише його фізичного зносу для коректування цін близьких аналогів за рівнем зносу, якщо це необхідно:

(7.15)

де В_ом – вартість оцінюваної машини;

Ц_ан – ціна ідентичної або аналогічної машини;

, - коефіцієнти фізичного зношення оцінюваної машини і близького аналога відповідно.

Лише при використанні витратного підходу процес визначення вартості обладнання зводиться до визначення повної вартості відтворення з подальшим урахуванням знецінення унаслідок впливу всіх трьох видів зносу:

(7.16)

де К_фіз.зн К_{функц.зн}, К_{зовн.ек.зн} - коефіцієнти фізичного, функціонального і зовнішнього економічного зносу машини відповідно.

Формули для визначення коефіцієнтів зносу, наведені вище, показують, що процедура урахування всіх трьох видів зносу припускає певну послідовність: першим завжди враховують фізичний знос, потім функціональний і лише потім - зовнішній економічний знос. Це можна пояснити таким чином. Якщо ввести поняття знецінень об'єкта оцінювання В_зн.фіз, В_{зн.функц} і В_{зн.зовн.ек}, викликаних фізичним, функціональним і зовнішнім економічним зносом відповідно, тоді вартість уживаного устаткування в загальному випадку буде дорівнювати:

(7.17)

Така послідовність враховується у формулі (7.16), якщо прийняти, що:

(7.18)

(7.19)

(7.20)

Отже, за наявності всіх трьох видів зносу визначати, наприклад, К_{зовн.ек.зн} потрібно лише після того, як К_фіз.зн К_{функц.зн}, вже знайдені.

Бувають ситуації, коли сукупний знос, вирахуваний підсумовуванням втрати вартості під впливом всіх факторів зносу, є більшим за 100%. При цьому обладнання продовжує працювати і може бути продане за оптимальною ціною, якщо вона є прийнятною для покупця.