Передумови ефективного використання потенціалу підприємства
Підприємство для максимальної реалізації власного потенціалу повинно відповідати таким вимогам.
◘ Наявність впорядкованої цілісності. Вона є результатом динамічної взаємодії окремих елементів підприємства (технічних, технологічних, економічних, соціальних, організаційних, зовнішніх. внутрішніх та інших). Це дає можливість реалізувати найважливішу ознаку цілісності: ціле є більшим, ніж проста сума елементів, воно має більшу ефективність і кращі якості.
◘ Здатність до самоадаптації та стабілізації як у межах самого підприємства, так і у взаємодії із зовнішнім середовищем.
◘ Здатність до самоорганізації, яка пов'язана не просто з пристосуванням до змін зовнішнього середовища, але із здатністю переборювати внутрішні проблеми та обмеження на якісно новій основі. Здатність до самоорганізації дає змогу і можливості для еволюції підприємства, перетворення його у більш стійку і життєздатну систему.
◘ Здатність до інновацій (змін).У процесі розвитку будь-якої системи діє закон зниження віддачі будь-якого економічного явища. Його виявом є зниження ефективності використання капіталу, виробничих фондів, зниження прибутків. Тому життєздатність системи обумовлюється її здатністю отримувати додаткову енергію із зовнішнього середовища. Це може бути залучення додаткового капіталу, нових учасників, зміна технологій та інше.
Необхідною умовою ефективної реалізації потенціалу підприємства є сталість його як економічної господарської системи. Сталість підприємства є трьох типів: зовнішня, внутрішня та успадкована.
Зовнішня сталість досягається зовнішнім управлінням, регулюючим впливом з боку держави. Вона забезпечується незмінними правовими актами, законами, державними замовленнями, доступом до державних пільгових кредитів, пільговими умовами оподаткування, виступом держави як гаранта зобов'язань підприємства, адресними дотаціями, списанням боргів тощо. Зрозуміло, що цей тип сталості держава забезпечує лише обмеженому колу підприємств, які мають вирішальне значення для життєдіяльності та обороноздатності країни.
Для більшості підприємств важливішим є досягнення внутрішньої сталості. Внутрішня сталість – це здатність до збереження стану рівноваги при виникненні зовнішніх та внутрішніх змін і дестабілізуючих чинників. Успадкована сталість підприємства є результатом накопиченого запасу внутрішньої міцності системи, наявності ресурсів для захисту від дестабілізуючих чинників.
1.4. Структура потенціалу підприємства
Формування і використання потенціалу підприємства вимагає його структуризації, тобто, розподілу на компоненти з встановленням їхніх функцій та міжкомпонентних зв’язків.
Найбільш поширеними підходами до структуризації потенціалу підприємства є:
◘ блочно-модульна структуризація;
◘ функціональна структуризація.
Блочно-модульна структуризація заснована на взаємодії трьох складових, взаємодія яких дозволяє досягнути поставлених цілей: блок ресурсів; блок системи управління; блок діяльності персоналу (рис. 1.2):
Рис.1.2. Блочно-модульна структура потенціалу підприємства
Блок ресурсів включає в себе сукупність ресурсних можливостей підприємства, які є базисом формування потенціалу.
Блок системи управління включає в себе три підсистеми:
планування;
реалізації;
контролю.
В управлінському блоці формулюється місія підприємства, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі і завдання, забезпечується трансформація внутрішніх ресурсів та управлінських компетенцій у ринкові конкурентні переваги, здійснюється перевірка ефективності реалізованих планів і завдань.
Блок діяльності персоналу містить три складові:
аналітичну діяльність, яка є основою для прийняття управлінських рішень та виробництва нових видів продукції;
виробничу діяльність, безпосередньо пов’язану із здійсненням виробничого процесу;
комунікаційну діяльність, спрямовану на взаємодію з ринком.
За функціональною ознакою в структурі потенціалу підприємства розмежовують суб’єктні та об’єктні складові (рис. 1.3).
Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною формою потенціалу. Вони споживаються і відтворюються в процесі виробництва. До об’єктних складових належать:
виробничий потенціал;
інноваційний потенціал;
фінансовий потенціал;
потенціал відтворення.
Виробничий потенціал – це наявні і приховані можливості підприємства щодо залучення і використання ресурсів і факторів виробництва для максимально можливого випуску продукції.
До його складу входять:
потенціал землі та природнокліматичні умови (можливість використання природних багатств у господарській діяльності);
потенціал основних фондів (наявні і приховані резерви основних фондів, які формують виробничу потужність підприємства);
потенціал оборотних фондів (сукупність предметів праці, зосереджених у виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів);
потенціал нематеріальних активів (сукупність можливостей використовувати права на продукти інтелектуальної праці в господарському процесі);
потенціал технологічного персоналу (здатність робітників виробляти продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги).
Ці складові в сукупності складають виробничий потенціал підприємства.
Інноваційний потенціал – це сукупні можливості підприємства щодо створення і впровадження нових ідей для технічного, організаційного чи управлінського оновлення підприємства.
Фінансовий потенціал – це обсяг власних, залучених і позичених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.
Складовою фінансового потенціалу є інвестиційний потенціал, тобто наявні і приховані можливості для здійснення простого і розширеного відтворення.
Відтворення потенціалу підприємства - це безперервний процес відновлення його складових. За простого відтворення спожиті фактори виробництва відновлюються в незмінних обсягах. За розширеного відтворення відбувається кількісний і якісний розвиток виробничих та інших складових потенціалу.
У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку підприємства: екстенсивний, інтенсивний та екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивного типу відтворення потенціалу розвиток досягається за рахунок залучення додаткових ресурсів. Інтенсивний тип передбачає вдосконалення факторів виробництва та поліпшення їх використання. За змішаного типу відтворення відбувається двома шляхами: і за рахунок додаткових ресурсів, і через більш ефективне їх використання.
Рис.1.3. Структура потенціалу підприємства
Інноваційний та інвестиційний потенціали в сукупності є основою потенціалу відтворення підприємства. Інноваційний потенціал забезпечує генерацію нових ідей, а інвестиційний потенціал забезпечує їх впровадження через використання різних фінансових джерел. Отже, потенціал відтворення – це сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів, якими володіє підприємство та використовує або може додатково залучити для простого і розширеного відтворення факторів виробництва.
Суб’єктні складові потенціалу підприємства не споживаються в процесі виробництва, а є передумовою і чинником раціонального споживання і ефективного використання об’єктних складових.
Суб’єктні складові потенціалу підприємства включають в себе:
науково-технічний потенціал;
управлінський потенціал;
потенціал організаційної структури управління;
маркетинговий потенціал.
Науково-технічний потенціал – це рівень забезпечення виробництва наукою, технікою, технологією; рівень підготовки науково-технічних, інженерних, конструкторських кадрів; наявність можливостей та ресурсів для розв’язання науково-технічних проблем і задач.
Управлінський потенціал – це знання, здібності і навички керівного персоналу усіх рівнів, ланок та функціональних служб управління, які реалізуються в процесі формування та організації діяльності виробничих, економічних і соціальних підсистем підприємства та забезпечують інтеграцію функціонально-структурних та нематеріальних елементів.
Потенціал організаційної структури управління – це управлінський механізм функціонування підприємства, який визначає порядок організації функціональних елементів системи та характер зв’язків керування, підпорядкування та взаємодії між окремими елементами підприємства.
Маркетинговий потенціал – це здатність підприємства спрямовувати власні функції на використання і пошук потенційних ринків збуту та нових споживачів.
У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал. Це максимальна функціональна спроможність системно інтегрованих підрозділів підприємства усіх видів діяльності з пересування в просторі та руху в часі засобів виробництва, матеріалів, готової продукції, енергетичних та інформаційних потоків.
В структурі потенціалу підприємства є складові, які не можна однозначно віднести чи до суб’єктних, чи до об’єктних. Це:
трудовий потенціал;
інфраструктурний потенціал;
інформаційний потенціал.
Трудовий потенціал – це сукупність кількісних і якісних характеристик робочої сили підприємства.
Інфраструктурний потенціал – це збалансовані з потребами виробництва можливості допоміжних та обслуговуючих цехів, служб і господарств щодо забезпечення необхідних умов для діяльності основних цехів і підрозділів підприємства.
Інформаційний потенціал – це сукупність та єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують збирання, накопичення, зберігання, обробку та поширення інформаційних ресурсів для підготовки та прийняття управлінських рішень.
За іншим науковим підходом (5, с.51) функціональні елементи потенціалу підприємства водночас є і носіями його зовнішнього ринкового потенціалу. Так, потенціал блоку систем виробництва та реалізації продукції, перебуваючи носієм функції виробництва і реалізації продукції, має за мету водночас забезпечення ринкового попиту на продукцію в певному обсязі, асортименті та якості й отримання власником прибутку від її продажу. Потенціал підсистеми енергозабезпечення підприємства функціонально призначений для забезпечення необхідною кількістю енергії всіх інших підсистем підприємства і водночас створює попит на ринку енергоносіїв. Потенціал підсистеми постачання полягає у функціональній властивості забезпечити інші підсистеми підприємства технічними і матеріальними ресурсами і створити попит на ринку сировинних і матеріальних ресурсів. Потенціал підсистеми фінансів і кредиту - властивість забезпечити фінансову ті інвестиційну діяльність підприємства необхідними коштами за оптимальним співвідношенням – власних, залучених, запозичених, забезпечуючи водночас певний попит на фінансовому ринку. Потенціал підсистеми забезпечення кадрами - властивість забезпечити усі функціональні елементи підприємства необхідною кваліфікованою працею, створюючи попит на ринку праці. Потенціал підсистеми розвитку і підтримки – властивість забезпечити зниження рівня фізичного і морального зносу до оптимального рівня, забезпечити розвиток підприємства до рівня сучасних технологій і, водночас, створювати попит на запчастини, нове обладнання, нові технології. Потенціал підсистеми управління – властивість забезпечити керування функціональною діяльністю всіх елементів підприємства на основі вхідної інформації щодо розвитку ринків збуту і постачання, технічної та юридичної інформації, а також забезпечення попиту на послуги постачальників інформації та пропозиція власної інформації.
Таким чином, функціональний потенціал за відповідними елементами пересікається із ринковим потенціалом. При цьому властивості, скеровані на внутрішнє середовище підприємства, перебувають у прямому і зворотному зв’язку із ринковим оточенням підприємства.