2.2. Характеристика ресурсів та визначення рівня потенціалу підприємства
Існують різноманітні методичні підходи до характеристики ресурсів підприємства. Так, у складі факторів виробництва прийнято виділяти елементарні ресурси (праця, капітал, нематеріальні активи) та диспозиційні ресурси, тобто, управлінські. Це здатність людини комбінувати елементарні фактори для досягнення цілей підприємства і здійснювати функції управління.
Ресурси виробництва також прийнято підрозділяти на постійні (фіксовані) та змінні. Кількісні масштаби використання постійних ресурсів є незмінними протягом заданого часового періоду. Змінні – це ті ресурси, обсяг яких змінюється в часі; навіть протягом одного операційного циклу підприємство має можливість змінити їхню кількість.
Для характеристики ресурсів використовуються такі терміни, як запас ресурсів і потік ресурсів. Під запасом ресурсу розуміється його наявний обсяг, який фактично знаходиться в розпорядженні підприємства. Потоком ресурсу називається обсяг, який може бути залучений додатково для використання впродовж одного виробничого циклу.
Обсяг випуску продукції залежить не тільки від кількості факторів виробництва, але й від їхнього комбінування. Здатність ресурсів до комбінування визначається їхньою взаємозамінністю та взаємодоповненістю.
Взаємозамінність ресурсів обумовлює межі заміщення одного ресурсу іншим. Ступінь взаємозамінності ресурсів визначає можливості зниження видатків, пов'язаних з їхнім використанням, і, відповідно, зростання прибутків залежно від співвідношення цін на окремі види ресурсів.
Взаємодоповненість ресурсів виявляє себе через дотримання певних пропорцій при використанні окремих видів ресурсів. Оцінка взаємодоповненості дозволяє виявити надлишки окремих ресурсів, які не використовуються в господарському процесі, але можуть бути резервом зростання обсягів діяльності.
Стан ресурсів може бути визначений за допомогою кількісних та якісних характеристик. Кількісні характеристики необхідні для оцінки обсягів запасів ресурсів. Якісні характеристики дають змогу частково або комплексно оцінити споживчі якості та ефективність використання окремих видів ресурсів.
Крім того, обсяг та склад ресурсів можуть бути охарактеризовані у:
функціональному аспекті, залежно від місця та ролі використання окремих ресурсів у процесі виробництва;
просторовому аспекті, виходячи з їхнього територіального місцезнаходження;
часовому аспекті, який характеризується мобілізаційною готовністю окремих ресурсів до використання.
Загалом ресурсні можливості підприємств можна оцінити системою показників, яка включає в себе:
показники обсягу та складу ресурсів підприємства, які відбивають кількісну, видову (матеріально-уречевлену) та територіальну структуру ресурсів;
показники якості та оцінки повноти використання окремих видів ресурсів (коефіцієнт використання, коефіцієнт виходу готової продукції, коефіцієнт вмісту корисних речовин, продуктивність, потужність);
показники взаємозамінності ресурсів (коефіцієнт взаємозамінності одного ресурсу іншим);
показники збалансованості складу ресурсів (коефіцієнт збалансованості ресурсів, надлишок чи дефіцит окремих ресурсів);
показники ефективності використання ресурсів (часткові і узагальнюючі).
Зокрема, найпоширенішим показником використання основних фондів є фондовіддача, яку можна визначити за формулою:
(2.1)
де В – підсумковий вартісний результат функціонування виробничого потенціалу,
Вовф – вартість елемента потенціалу «основні виробничі фонди».
Фондомісткість є показником, оберненим до показника фондовіддачі. Фондоозброєність визначається відношенням вартості основних виробничих фондів до чисельності промислово-виробничого персоналу і характеризує вартість робочого місця.
Ефективність використання активної частини основних фондів або тільки машин і устаткування характеризують коефіцієнти екстенсивного завантаження (використання основних фондів за часом), інтенсивного завантаження (використання основних фондів за продуктивністю), коефіцієнт змінності роботи обладнання. Коефіцієнт змінності роботи машинного парку може бури розрахований за формулами:
або
(2.2),(2.3)
де Тф – фактично відпрацьоване число верстато-змін на добу;
N – загальна кількість наявних верстатів у машинному парку підприємства;
Тверст.год - фактично відпрацьоване число верстато-годин на добу;
t max – максимально можливе число верстато-годин при роботі в одну зміну.
Оскільки останнім часом виробничий потенціал промислових підприємств поповнюється все більшою кількістю прогресивного і дорогого обладнання і устаткування, коефіцієнт змінності варто розраховувати як середньозважену величину з урахуванням вартості окремих груп машин і верстатів:
(2.4)
де Ці – балансова вартість і-тої групи машин і обладнання;
Кзм і – коефіцієнт змінності роботи і-тої групи машин і обладнання;
n – число груп машин і обладнання.
Показники віддачі застосованих у виробництві основних фондів варто доповнювати показником віддачі споживання основних фондів:
(2.5)
де А – амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів.
Підвищуючи якість продукції та технічний рівень виробництва підприємства вдаються до модернізації основних виробничих фондів, що призводить до збільшення сукупної маси і вартості застосовуваних засобів виробництва. Віддачу витрат на модернізацію можна визначити за приростом результату функціонування виробничого потенціалу:
(2.6)
де ΔВ – приріст у досліджуваному періоді підсумкового результату функціонування виробничого потенціалу;
Вмф - витрати на модернізацію основних виробничих фондів.
Показниками використання трудових ресурсів є продуктивність праці, темп її росту, показники використання робочого часу, вивільнення працівників, підвищення кваліфікації, вдосконалення професійної структури кадрів.
Для розрахунку показника продуктивності праці можна використовувати формули:
(2.7),
(2.8)
де Фрчп – фонд робочого часу середньоспискового працівника;
tод.п – трудомісткість виготовлення одиниці продукції;
Ч пвп – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.
Продуктивність праці, відображаючи ефективність використання трудових ресурсів, одночасно є комплексним показником, який певною мірою відображає сумарний вплив усіх інших елементів виробничого потенціалу – основних фондів, матеріальних, енергетичних, інформаційних та інших ресурсів. У цьому зв’язку кращим є вимірювання продуктивності праці в чистій продукції:
(2.9)
де Вм,е – вартість спожитих матеріальних та енергетичних ресурсів, пов’язаних з одержанням підсумкового результату функціонування виробничого потенціалу.
До часткових показників, що виявляють окремі локальні зв’язки між елементами потенціалу підприємства, належить коефіцієнт змінності роботи промислово-виробничого персоналу, який певною мірою визначає і завантаження основних виробничих фондів підприємства:
(2.10)
де Фд – кількість людино-днів, фактично відпрацьованих робітниками в усіх змінах в досліджуваному періоді;
Дзм – кількість людино-днів, відпрацьованих робітниками у найбільш навантажену зміну.
Іншим
частковим показником, що характеризує
використання трудових ресурсів на
підприємстві, є показник віддачі повної
заробітної плати, який показує, яка сума
вартості підсумкового результату
функціонування виробничого потенціалу
припадає на 1 грн виплачених
промислово-виробничому персоналу
заробітної платні і премій:
(2.11)
де ФЗП пвп – фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу;
ФМЗ пвп – фонд матеріального заохочення.
Основним показником ефективності використання матеріальних ресурсів є: матеріаловіддача, що являє собою відношення:
(2.12)
де М – вартість матеріальних, сировинних або енергетичних ресурсів, витрачених на одержання підсумкового результату В.
Показник матеріаломісткості є оберненим до показника матеріаловіддачі. Подібні показники розраховуються як за всією сукупністю матеріальних, сировинних чи енергетичних ресурсів, так і за окремими їхніми видами. Іншими частковими показниками використання матеріальних ресурсів є: коефіцієнт використання матеріалів, коефіцієнт відходів, коефіцієнт виходу готової продукції, коефіцієнт вилучення корисного компоненту із сировини, структура виробничих запасів сировини і матеріалів, економія матеріальних ресурсів.
Показниками, що характеризують використання технологічних ресурсів, можна вважати показники ефективності технології виробництва і технологічної оснащеності виробництва. Ефективність технології виробництва розраховується за формулою:
(2.13)
де Вт – вартість технологічної складової виробничого потенціалу.
Технологічна оснащеність виробництва є величиною, зворотною ефективності технології виробництва.
Оскільки через недоліки обліку далеко не завжди можна визначити вартість використовуваних технологій, розрахунок показників можна здійснювати за приростами їхніх значень. Частковим показником при вимірюванні ефективності використання технологічної складової ресурсного потенціалу є частка продукції, виробленої з використанням прогресивних технологічних процесів.
Ефективність використання інформаційних ресурсів можна визначити відношенням економічного ефекту від використання програмного забезпечення, маркетингового дослідження ринку і т. ін. до витрат виробництва.
Узагальнюючими показниками, які характеризують економічну ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства, є: обсяг випуску продукції, витрати на одиницю продукції, виробництво продукції на одиницю затрат, прибуток, рентабельність, рівень задоволення попиту споживачів, зміцнення позицій на ринку, наявність конкурентних переваг, зростання ділової репутації підприємства та його іміджу.
Загалом рівень ресурсного потенціалу підприємства визначається:
сучасним складом і станом ресурсного забезпечення;
рівнем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям і завданням та наявністю стратегічних ресурсів;
спроможністю ресурсного потенціалу забезпечити, по-перше, стійкість підприємства до негативного впливу зовнішнього середовища та, по-друге, гнучкість та адаптованість для використання позитивних можливостей, зумовлених змінами в зовнішньому середовищі.
Загалом ресурсний потенціал підприємства можна визначити як сукупність накопичених ресурсів господарюючого суб'єкта, що характеризують можливості системи по здійсненню цілеспрямованої діяльності з урахуванням впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Наведений на рис.2.1 алгоритм визначення ресурсного потенціалу дозволить підприємству оцінити сили і можливості, щоб успішно розвиватися.
Рис. 2.1. Алгоритм визначення оптимального рівня ресурсного потенціалу підприємства
Потенціал виживання підприємства в ринковому середовищі можна розглядати як функцію (залежність) типу:
П = f (РП, МР, ЗУ), (2.14)
де: РП – ресурсний потенціал підприємства;
МР – можливості та перспективи розвитку;
ЗУ – зовнішні умови функціонування.
Визначені складові потенціалу тісно взаємодіють між собою. Перша складова – це наявне ресурсне забезпечення, яке відповідає стратегічним цілям та ринковим умовам функціонування. Друга – внутрішні можливості підприємства щодо удосконалення ресурсного забезпечення та використання ресурсів. Третя складова – це стан та очікувані зміни в зовнішньому середовищі. Зрозуміло, що вони здійснюють вплив на першу і другу складові потенціалу. У підприємства, яке є економічно спроможним на час оцінювання, при низькому потенціалі виживання можуть виникнути труднощі і проблеми в майбутньому. І навпаки, якщо на даний час підприємство економічно неспроможне, але має високий потенціал до виживання, доцільно буде орієнтуватися не на його ліквідацію, а на реорганізацію чи санацію, які дозволять підприємству вийти з кризи. Найважливішим фактором економічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення і впровадження новітньої техніки і технології, сучасних систем організації і управління виробничими й економічними процесами, є інвестиційний потенціал підприємства.