10.5. Прикладні аспекти і методи оцінювання вартості бізнесу

◙ Простий балансовий метод

За ним вартість бізнесу визначається різницею між активами і пасивами бухгалтерського балансу. Визначена за цим методом вартість бізнесу лише відтворює розмір власного капіталу, вкладеного у підприємство, і не враховує поточний стан і перспективи діяльності підприємства, ігнорує ринкові фактори. Цей метод може використовуватись за умови відсутності достовірної інформації щодо специфіки і характеру діяльності підприємства і має приблизний характер.

◙ Метод регулювання балансу

Особливістю даного методу є використання не облікових величин, а скоригованих вартостей елементів виробничо-комерційної системи підприємства. Етапами оцінки є:

• визначення реальної вартості земельної ділянки у ринкових цінах на момент оцінювання;

• визначення реальної вартості основних засобів з урахуванням зношення та залежно від відновної вартості на момент оцінювання;

• визначення реальної вартості запасів сировини, матеріалів, готової продукції, враховуючи результати переоцінки понаднормових та влежаних запасів;

• оцінювання реальної вартості дебіторської заборгованості з урахуванням ймовірності її погашення;

• визначення чистого залишку через коригування довгострокової, середньострокової та поточної кредиторської заборгованості підприємства;

• визначення вартості бізнесу через різницю між скоригованою вартістю майна та скоригованою сумою зобов’язань.

◙ Метод вартісного заміщення

Під визначенням вартості заміщення розуміється підрахування мінімальної вартості створення аналогічного нового підприємства як цілісного майнового комплексу, ідентичного із оцінюваним за функціональними, експлуатаційними, конструктивними параметрами, але за сучасними цінами відповідно до сучасних стандартів і вимог.

◙ Метод ліквідаційної вартості

За цим методом вартість бізнесу дорівнює сумі коштів, яка може бути реально отримана при його ліквідації за роздільним продажем активів. Вважається, що ліквідаційна вартість підприємства як цілісного майнового комплексу є меншою, ніж за розподільним продажем активів.

Виокремлюють такі види ліквідаційної вартості: упорядковану, примусову та кінцеву (утилізаційну). Упорядкована ліквідаційна вартість є сумою коштів, яка може бути отримана із спробою встановлення максимальної ціни на активи, що реалізуються. Примусова ліквідаційна вартість формується за умови швидкої реалізації активів підприємства. Кінцева (утилізаційна) вартість характеризує суму витрат на знищення, ліквідацію активів підприємства. При оцінюванні ліквідаційної вартості підприємства слід доходи від реалізації активів коригувати на суму витрат, пов’язаних з організацією процесу реалізації.

◙ Метод чистих активів

Даний метод може застосовуватись, коли підприємство володіє значними за обсягами і переліком активами. Розрахунок вартості при цьому включає в себе:

• визначення обґрунтованої вартості активів нерухомості за спеціальними методами;

• оцінювання ринкової вартості машин і обладнання. Розрахунки можуть проводитись за окремо взятими машинами, пристроями, обладнанням, устаткуванням, а також за технологічно, функціонально, чи експлуатаційно однорідними групами машин, цілісними комплексами, виробництвами, господарствами;

• оцінювання ринкової вартості нематеріальних активів через здійснення експертизи об’єктів інтелектуальної власності і документально оформлених прав на них та застосування спеціальних методів оцінювання;

• визначення ринкової вартості коротко, середньо та довгострокових вкладень у цінні папери (акції, облігації) та інвестиційних вкладень (співучасть у власності інших підприємств);

• визначення поточної вартості запасів сировини, матеріалів, готової продукції;

• оцінювання дебіторської заборгованості залежно від імовірності її погашення з виділенням гарантованої, перспективної та безнадійної;

• оцінювання витрат і доходів майбутніх періодів за різними видами діяльності підприємства;

• приведення короткострокових, довгострокових зобов’язань та відстрочених підприємств до поточної вартості;

• визначення вартості власного капіталу через різницю між обґрунтованою сумарною ринковою вартістю активів та поточною вартістю усіх зобов’язань.

◙ Метод нагромадження активів

За даним методом оцінку, отриману із застосуванням методу чистих активів, доповнюють загальним аналізом фінансово-економічного стану підприємства. Насамперед, досліджується історія створення підприємства, форма власності, основні види діяльності, статутний фонд, цілісність майнового комплексу. Другим напрямком є економічний огляд сфери бізнесу (галузі), дослідження ринків продукції та ресурсів, визначення залежних та впливових причинних сфер бізнесу, діяльність яких справляє істотний вплив на підприємство.

Наступним кроком є моніторинг ринків збуту, перевірка портфеля замовлень, договорів постачання чи обслуговування.

Оцінювання вартості бізнесу передбачає також аналіз традиційних абсолютних та відносних показників (часткових та узагальнюючих), які комплексно характеризують фінансовий стан підприємства. Досліджується взаємозв’язок та взаємозалежність показників, що дозволяє створити комплексну картину минулого, сучасного та спрогнозувати майбутній стан підприємства. Оцінюється можливість управлінського впливу на активи підприємства. Кінцевим етапом є формування звіту про оцінку та визначення на основі отриманої інформації вартості бізнесу.

◙ Метод прямої капіталізації

Розрахункова вартість визначається відношенням чистого прибутку до ставки капіталізації. Застосування методу прямої капіталізації передбачає:

• аналіз і нормалізацію фінансової звітності. Нормалізація звітності означає внесення виправлень у різні надзвичайні й одноразові статті як балансу, так і звіту про фінансові результати, що не носили регулярного характеру в минулій діяльності підприємства і навряд чи будуть повторюва­тися в майбутньому (наприклад, доходи від продажу нефункціонуючих активів або частини підприємства; надходження за різними видами страхування; надходження від задоволення судових позовів; наслідки тривалих перерв у роботі і т. ін.);

• оцінювання величини прибутку чи грошового потоку, що підлягає капіталізації (прибуток останнього року, прибуток першого року, середньорічний прибуток);

• визначення ставки капіталізації;

• визначення попередньої величини вартості бізнесу через відношення чистого прибутку до ставки капіталізації і внесення поправок у розрахункову величину, які враховують наявні не функціонуючі активи, недостачі, рівень ліквідності активів, рівень і форми контролю за майном тощо.

◙ Метод дисконтування грошового потоку

Дає змогу оцінити вартість бізнесу з огляду на перспективи його розвитку. Застосування методу дисконтування грошового потоку передбачає:

• дослідження сфери бізнесу, визначення його специфіки, оцінку рівня системного ризику;

• обґрунтування моделей формування грошового потоку для власного капіталу та для сукупного інвестованого капіталу;

• визначення періоду оцінки і обґрунтування про­гнозного періоду. Як прогнозний зазвичай вибирається період, що продовжується до моменту стабілізації темпів зростання підприємства. З огляду на те, що тривалий про­гнозний період ускладнює прогнозування конкретних величин виручки, витрат, темпів інфляції, потоків коштів, то оптимальним в умовах стабільного розвитку економічних процесів вважається 5-10 років, а в умовах нестабільності можливе скорочення прогнозного періоду до 3 років;

• прогнозування внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на грошовий потік (темпи зміни частки ринку підприємства, динаміка змін ринкових цін на емітовані акції підприємства, динаміка валового виторгу, динаміка інфляції тощо);

• розрахунок грошових потоків для кожного виду діяльності за кожен рік періоду оцінки;

• визначення ставок дисконту для кожного виду діяльності;

• визначення грошових потоків у постпрогнозний період для оцінки вартості бізнесу до кінця його життєвого циклу;

• оцінку вартості бізнесу і внесення підсумкових поправок (наприклад, урахування вартості нефункціонуючих активів).

◙ Метод додаткових прибутків

Визначає вартість бізнесу на основі порівняння середньої дохідності (прибутковості) в окремій галузі та дохідності участі капіталу у конкретному бізнес-проекті. Формально величина вартості дорівнює сумі балансової вартості власного капіталу та дисконтованої вартості «надприбутку» на власний капітал (прибутку, який отримується завдяки перевищенню прибут­ковості підприємства над рівнем середньогалузевої при­бутковості).

Етапами практичної реалізації методу можуть бути:

• визначення попередньої вартості бізнесу за методиками регулювання балансу чи чистих активів. Найбільш істотними коректуваннями є поправки на розмір нема­теріальних активів (наприклад, пов'язаних із науково-дослідними розробками, що забезпечують одержання вигод у майбутньому за винятком накопиченої амортизації, вартість яких повинна капіталізуватися, а не списуватися у витрати; відкладені податки; різні резерви (різниця в оцінці запасів за допомогою різних методів, резерв за сумнівною дебіторською забор­гованістю) й ін;

• оцінка додаткових витрат, пов’язаних з придбанням бізнесу;

• визначення приведеної вартості річних грошових потоків на основі середньорічних показників. Для прогнозування суми очікуваного «надприбутку» науковцями запропонований принцип лінійної інформаційної динаміки, відповідно до якого на вільному ринку «над­прибутки», що генеруються активами підприємства, не можуть залишатися як завгодно довго. Протягом часу «надприбутки» повинні зменшитися, а підприємство за рівнем прибутковості вирівнюється з іншими аналогічними об'єктами;

• визначення можливих додаткових грошових надходжень як різниці між прогнозованим чистим припливом капіталу та додатковими витратами, причому потрібно враховувати не тільки витрати, які фік­суються на бухгалтерських рахунках, але також і альтернативні витрати залучення капіталу, інвестованого в бізнес;

• визначення остаточної вартості бізнесу.

◙ Метод мультиплікаторів

Є найбільш поширеним в рамках порівняльного підходу. Під мультиплікаторами розуміються коефіцієнти, що відображають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та певним фінансово-економічним фактором, який справляє істотний вплив на ринкову вартість бізнесу. Найбільш поширеними є цінові мультиплікатори.

• Ціна / прибуток – відтворює зв’язок вартості бізнесу з його фінансовими результатами. Основною вимогою при порівнянні з аналогом є повна відповідність видів прибутку, який включено до розрахунків, та методів бухгалтерського обліку.

• Ціна / грошовий потік – характеризує зв’язок між вартістю бізнесу і розміром генерованого ним грошового потоку. Вимогою при порівнянні з аналогом є відповідність методів бухгалтерського обліку.

• Ціна / виторг від реалізації продукції – характеризує зв’язок між вартістю бізнесу і виторгом від реалізації продукції. Не залежить від методів бухгалтерського обліку. Модифікованими формами мультиплікатора є «ціна /обсяг виробництва у натуральних вимірниках», «ціна /кількість устаткування», « ціна /розмір виробничих площ».

• Ціна / дивіденди – описує зв’язок між вартістю бізнесу та виплаченими чи потенційними дивідендами. Вимогою для порівняння з аналогом є повна відповідність організаційно-правової форми оцінюваного підприємства та його аналога і схожість дивідендної політики.

• Ціна / балансова вартість – характеризує зв’язок між вартістю бізнесу та скоригованою балансовою вартістю аналогічних підприємств.

• Ціна / чиста вартість активів – описує залежність вартості бізнесу від суми чистих активів. При цьому важливим є структура активів, їхня ліквідність.

Допоміжним інструментом при оцінці вартості бізнесу є фінансові мультиплікатори

• Прибуток / інвестований капітал – відображає залежність вартості бізнесу від рівня прибутковості інвестованого капіталу.

• Прибуток / виторг від реалізованої продукції – характеризує залежність вартості бізнесу від рентабельності продаж.

• Власний капітал / позиковий капітал - описує залежність вартості бізнесу від структур капіталу. Капітал порівнюваного аналога має бути зіставний за розміром, правовим статусом, структурою.

◙ Метод аналогових продаж

Висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу базується на використанні інформації про ринкову вартість схожих підприємств. Обов’язковою вимогою використання даного методу оцінювання є схожість організаційно-правової форми порівнюваних підприємств та достовірність і надійність ринкової інформації. Етапами визначення вартості бізнесу є:

• збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання, відбір необхідної, допоміжної, довідкової;

• формування переліку схожих підприємств-аналогів за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, основними видами сировини, розміром, обсягами виробництва, перспективами росту, якістю менеджменту, господарськими ризиками і т. ін.;

• визначення остаточного переліку підприємств-аналогів для порівняння;

• фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств-аналогів;

• розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів), які істотно впливають на вартість бізнесу,

• визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів, внесення остаточних коригувань (поправок).