§14.3. Дисциплінарне провадження у справах * про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання

Такий вид дисциплінарних проваджень регламентується:

, : - кодексами України (Крішінально-виконавчий кодекс України; Кодекс законів про працю України);

- законами України (Закон України «Про попереднє ув'язнення»);

359

• постановами Верховної Ради України (постанова Верховної Ради України від 6 травня 1993 року № 3195-ХН України «Про тимчасові слідчі ізолятори на територіях виправно-трудових ко­ лоній»);

• підзаконними нормативними актами (наказ Державного де­ партаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року №275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпо­ рядку установ виконання покарань»; наказ Міністра оборони України від 29 листопада 2004 року № 567 «Про затвердження Ін­ струкції про порядок відбування покарання засуджених військово­ службовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» тощо).

Провадження у справах про порушення правил поперед­нього ув'язнення. Підстави та загальний порядок застосування дисциплінарних санкцій щодо осіб, які перебувають у місцях по­переднього ув'язнення, встановлюються Законом України «Про попереднє ув'язнення».

Виходячи зі змісту статей 1 та 2 названого Закону, попереднє ув'язнення можна визначити як запобіжний захід щодо обвинува­ченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засу­дженого, вирок щодо якого не набрав законної сили, з метою запо­бігання можливому ухиленню від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочин­ною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку суду.

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департамен­ту України з питань виконання покарань та гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних силах України. В окремих випа­дках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, ці осо­би можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Особи, взяті під варту, зобов'язані: додержувати порядку, вста­новленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації; дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері; бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'яз­нення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представ­никами адміністрації, не принижувати їхню гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків; дбайливо ставитися до інвента­ря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення.

360

Недодержання особами, взятими під варту, вимог режиму по­переднього ув'язнення тягне за собою такі дисциплінарні санкції:

• попередження;

• позачергове залучення до прибирання приміщення;

• догана;

• поміщення до карцеру.

Дисциплінарне стягнення за порушення режиму попереднього ув'язнення накладається на строк, що не перевищує десяти діо з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводи­ лась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку. . .

Накладене стягнення виконується негайно, але не пізніше ніж один місяць з дня його винесення.

Таке дисциплінарне стягнення, як поміщення до карцеру, засто­совується у випадках злісного порушення особою правил поперед­нього ув'язнення на основі вмотивованої постанови начальника місця попереднього ув'язнення. Строк поміщення до карцеру для дорослих становить 10 діб, для неповнолітніх осіб - 5 діб. Помі­щення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням вста­новлених норм харчування. Таке стягнення не застосовується до вагітних жінок та жінок, які мають при собі дітей.

Стягнення, які застосовуються до осіб, взятих під варту, мають відповідати тяжкості й характеру провини. Не допускається засто­сування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують люд­ську гідність.

Особи, взяті під варту, несуть матеріальну відповідальність за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув язнення шкоду в розмірах, установлених законодавством України.

Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця по­переднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахун­ку особи, яку тримають під вартою. Не відшкодовані цією особою під час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть оу-ти стягнуті адміністрацією установи виконання покарань з коштів, що надійшли на особовий рахунок засудженого.

У разі скасування або зміни запобіжного заходу збитки, не від­шкодовані особою, звільненою з-під варти, стягуються на загаль­них підставах.

361

Провадження у справах про порушення умов і порядку відбування кримінального покарання. Процесуальний порядок розгляду та вирішення даного різновиду дисциплінарних справ, в основному, базується на нормах Кримінально-виконавчого ко­дексу України (КВК України). Слід відмітити, що чинне кримі­нально-виконавче законодавство (у тому числі — КВК України) практично не містить загальних правил процесуального розгляду справ про порушення порядку й умов відбування кримінального покарання. Це зумовлюється суттєвими особливостями реалізації різних видів кримінальних санкцій, які застосовуються за вчи­нення злочинів.

Спектр кримінальних покарань є достатньо широким: від штра­фу до позбавлення волі. Природно, що у кожному конкретному випадку серйозно різняться не лише умови виконання покарань, а й характер порушень цих умов. Відповідно різняться види санк­цій, що застосовуються до порушників дисципліни, порядок їх за­стосування, коло уповноважених суб'єктів юрисдикції тощо. Усе це робить доволі проблематичним вироблення універсальних про­цесуальних норм, котрі б регулювали порядок розгляду всіх кате­горій справ про порушення умов і порядку відбуття кримінального покарання.

Виходячи з цього, законодавець у КВК України встановлює особливий порядок дисциплінарного провадження щодо різних категорій справ про порушення правил відбуття кримінальних по­карань. Загалом, можна виділити три категорії таких справ:

а) справи про порушення умов і порядку відбуття кримі­ нальних покарань, не пов 'язаних з обмеженням або позбавленням волі;

б) справи про порушення умов і порядку відбуття кримінально­ го покарання у вигляді обмеження волі;

в) справи про порушення умов і порядку відбуття кримінально­ го покарання у вигляді позбавлення волі.

Процесуальний порядок розгляду кожної зазначеної категорії справ має специфічні риси. Розглянемо їх детально:

Стосовно кримінальних покарань, не пов'язаних з обмежен­ням або позбавленням волі, необхідно зауважити, що далеко не в усіх випадках порушення правил їхнього відбуття тягне за собою накладення дисциплінарних санкцій. Кримінально-виконавче за­конодавство встановлює дисциплінарну відповідальність за пору-

362

шення порядку відбуття таких покарань, не пов'язаних з обмежен­ням або позбавленням волі:

• арешт;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• позбавлення права обіймати певні посади;

• позбавлення права займатися певною діяльністю.

За порушення порядку та умов відбуття покарання у вигляді громадських робіт, виправних робіт, позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення права займатися певною діяльністю, а також за вчинення адміністративного делікту, до засудже­ного кримінально-виконавчою інспекцією¹ може бути застосова­не письмове попередження про притягнення до кримінальної від­повідальності.

Рішення про накладення даного дисциплінарного стягнення оформлюється індивідуальним правовим актом керівника відповід­ного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції або його заступ­ника. Зміст прийнятого рішення доводиться до відома особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, під розписку. Відомості про накладене стягнення заносяться до особової картки засудженого.

У разі подальшого порушення правил відбування виправних робіт, зокрема — ухилення від їхнього проходження, у засудженої особи відбирається письмове пояснення, після чого їй виноситься письмове попередження та надається ще 10 днів для працевлашту­вання. Якщо й ця вимога не була виконана, кримінально-вико­навча інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення порушника до кримінальної відповідаль­ності за ст. 389 КК «Ухилення від покарання, не пов'язаного з по­збавленням волі».

Власник підприємства, установи, організації, що є місцем від­бування виправних робіт, може застосовувати щодо засудженої

¹ Кримінально-виконавча інспекція - орган Державної кримінально-виконавчої служби України, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від від­бування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільне­них від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 10 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу»).

363

особи дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством про працю. Відповідні дисциплінарні стягнення застосовуються негай­но, але не пізніше за один місяць з дня виявлення проступку, без урахування періоду тимчасової непрацездатності особи або часу її перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше ніж шість місяців з дня вчинення проступку. Стя­гнення оголошується в наказі (розпорядженні) керівника підприєм­ства (установи, організації) і повідомляється особі під розписку.

За порушення порядку відбування арешту до засуджених осіб застосовується догана або поміщення в карцер строком до десяти діб. Дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення до карцеру може бути застосоване лише на основі медичного висновку про можливість тримання засудженого у відповідному приміщенні за станом здоров'я.

Рішення про винесення догани особі, засудженій до арешту, оформлюється індивідуальним правовим актом начальника арешт­ного дому (слідчого ізолятора) або його заступника¹. Стягнення у виді поміщення до карцеру застосовується на підставі вмотиво­ваної постанови начальника арештного дому (слідчого ізолятора) або особи, яка виконує його обов'язки.

У постанові про поміщення до карцеру зазначаються: характер вчиненого проступку; причини, які зумовлюють необхідність ізо­ляції порушника; строк перебування в карцері; чи передбачається виведення засудженого на роботу під час перебування в карцері. Зміст постанови доводиться до особи, яка притягується до дисцип­лінарної відповідальності, під розписку.

Стаття 55 КВК України визначає деякі особливості притяг­нення до відповідальності за порушення правил відбування аре­шту засудженими військовослужбовцями. Так, у разі порушення порядку й умов відбуття арешту до військовослужбовців замість поміщення до карцеру застосовується переведення в одиночну камеру на строк до 10 діб. Виконання такого дисциплінарного стягнення відбувається у тому самому порядку, що й поміщення до карцеру.

Кримінально-виконавчий кодекс України передбачає створення системи спеціалізованих установ для виконання кримінальних покарань у вигляді арешту - арештних домів. На сьогодні, поки систему арештних домів ще не створено, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання у слідчих ізоляторах за місцем засудження. ■

364

Правом застосування дисциплінарних стягнень щодо військо­вослужбовців, засуджених до арешту, користуються начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України і начальник гарнізону.

Далі звернімося до дисциплінарної відповідальності за пору­шення умов і порядку відбування кримінального покарання у ви­гляді обмеження волі. На осіб, засуджених до обмеження волі, можуть накладатися такі стягнення:

• попередження;

• догана;

• сувора догана;

• призначення на позачергове чергування з прибирання гур­ тожитку і прилеглої до нього території;

• заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох мі­ сяців;

• заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;

• поміщення до дисциплінарного ізолятору строком до деся­ ти діб.

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження во­лі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує гро­мадський порядок чи встановлені правила проживання, адмініст­рація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для ви­рішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 390 КК «Ухилення від від­бування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі».

Правом застосування вищезазначених дисциплінарних стягнень у повному обсязі користуються начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру мають право накладати на порушників дисцип­ліни попередження, догану та сувору догану.

У разі призначення заходів стягнення враховуються мотиви й обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше на­кладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті про­ступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості й харак­теру проступку засудженого.

Стягнення на осіб, засуджених до обмеження волі, накладаються як в письмовій, так і в усній формі. Але, незалежно від форми

365

винесення стягнення, інформація про нього завжди відображається в особовій справі засудженого.

Дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше за десять діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступ­ком проводилася перевірка - то з дня її закінчення, але не пізніше за шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, не­гайно, але не пізніше за один місяць з дня його накладення.

Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засу­джений не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

За порушення встановленого порядку відбування покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

- зауваження;

.,,: - догана; . ';

• сувора догана;

• призначення в наряд на роботу строком до п'яти днів у віль­ ний від роботи і навчання час;

• арешт з триманням на гауптвахті строком до десяти діб (та­ кий вид стягнення застосовується лише до засуджених, які систе­ матично порушують дисципліну, коли всі інші заходи стягнення не дали позитивних результатів);

• виключення з числа тих, хто виправляється¹.

Відповідно до п. 49 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних силах України, застосовувати заходи стягнення до за­суджених військовослужбовців мають право:

1) командир відділення, заступник командира взводу і старши­на роти:

• оголошувати зауваження, догану та сувору догану; • <" •'«

• призначати в наряд на роботу до З днів; -

2) командир взводу:

- оголошувати зауваження, догану та сувору догану;

• призначати в наряд на роботу до З днів;

• накладати арешт з триманням на гауптвахті до 3 діб;

3) командир дисциплінарної роти:

- оголошувати зауваження, догану та сувору догану;

• призначати в наряд на роботу до 3 днів; '

• накладати арешт з триманням на гауптвахті до 5 діб. Командир дисциплінарного батальйону має право накладати

дисциплінарні стягнення у повному обсязі .

Розгляд справ про порушення військовослужбовцями порядку відбуття покарання в дисциплінарному батальйоні здійснюється від­повідно до положень Дисциплінарного статуту Збройних сил України.

За порушення порядку й умов відбування кримінального пока­ рання у вигляді позбавлення волі на засуджених осіб накладаються такі дисциплінарні стягнення: : .

- попередження; ? V - догана;

г, - сувора догана;

- призначення на позачергове чергування з прибирання при­ міщень і території колонії;

• дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

• скасування поліпшених умов тримання";

• поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправ­ них колоніях, до дисциплінарного ізолятора з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;

• поміщення засуджених, які тримаються у приміщеннях ка­ мерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцеру без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб;

• переведення засуджених, які тримаються у виправних коло­ ніях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Такий вид стягнення по суті є зняттям раніше накладеного заохочення у вигляді включення засудженого військовослужбовця до числа тих, хто ви­правляється. Після фактичного відбуття не менш як половини призначеного строку покарання щодо військовослужбовця, який став на шлях виправлен­ня, може бути внесено подання про умовно-дострокове звільнення від пока­рання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

366

¹ Див.: Указ Президента України від 5 квітня 1994 року № 139-94 «Про положення про дисциплінарний батальйон у Збройних силах України» // 1Шр://2акоп.гасІа.§оу.иа.

² Таке стягнення передбачає скасування раніше наданого дозволу на до­ даткову витрату грошей, додаткове короткострокове побачення, а також на одержання додаткових посилок, передач і бандеролей.

367

Крім цього^ засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного житлового приміщення колонії максимального рівня безпеки до приміщення Камерного типу колонії максимального рівня безпеки.

Правом застосовувати зазначені стягнення у повному обсязі ко­ристуються начальник колонії (особа, яка виконує його обов'язки), а також його п_рямі начальники.

Заступники начальників виправних колоній користуються та­кими самими правами, за винятком права накладення дисциплінар­ного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засуджених д₀ дисциплінарного ізолятора або карцеру, переведен­ня засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії може застосовувати в усній формі такі стягнення: а) попередження, о) догану, в) Призначення на позачергове чергування з прибирання приміщень і Території колонії.

Розгляд справ про дисциплінарні проступки осіб, засуджених до позбавленая волі, відбувається у ті самі строки, що й розгляд справ про пору_шення порядку відбування кримінального покарання У вигляді обмеження волі.

Відповідні стягнення накладаються протягом 10 діб з дня вияв­лення простуц_Ку у випадках, коли з метою з'ясування всіх обста­вин справи призначається перевірка, дисциплінарні стягнення на­кладаються пр_отягом ю діб із дня закінчення такої перевірки. Стяг­нення не накладається, якщо з дня вчинення проступку минуло більше ніж гді_сть місяців. Накладене стягнення звертається до ви­конання негаі^_{Н0; а} у виняткових випадках - не пізніше одного мі­сяця з дня йог_о накладення.

Уповноважений суб'єкт дисциплінарної юрисдикції у разі на­кладення стягнення на винну особу повинен враховувати: тяжкість і характер проступку; причини, обставини та мотиви його вчинення; поведінку засудженого до вчинення проступку; кількість і харак­тер раніше на^_ладених стягнень.

за кілька Проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Такі стягнення, як попередження, догана або призначення на позачергове Чергування з прибирання приміщень і території коло­ни, накладаю^сд у_Сно чи письмово. Усі інші стягнення завжди застосовуються _у письмовій формі.

368

Стягнення у вигляді дисциплінарного штрафу накладається тільки за злісне порушення встановленого порядку відбування по­карання за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки. Постанова оголошується засудженому під розпис­ку. Стягнена сума штрафу перераховується в доход держави.

У разі скасування поліпшених умов тримання, повторне переве­дення засудженого на поліпшені умови тримання може бути здійс­нене не раніше ніж через шість місяців з дня відбування стягнення.

Поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятора, карцеру або приміщення камерного типу (одиночну камеру) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання. Стягнення у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) накладається лише у разі безуспішного засто­сування інших заходів впливу.

Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи до дисциплінарного ізолятора, карцеру, приміщення камерного типу (одиночну каме­ру) не поміщаються. Тримання засуджених у карцері одиночне.

До засуджених, які поміщені до дисциплінарного ізолятора або карцеру, переведені до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винят­ком повторного поміщення до дисциплінарного ізолятора або кар­церу, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення оформлю­ється постановами або наказами уповноважених на те посадових осіб. Постанови або витяги з наказів долучаються до особових справ засуджених.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особис­то чи за дорученням юридичної особи.

Особа, засуджена до позбавлення волі, може оскаржити накла­дене на неї стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення.

Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити на інше, більш м'яке

369

стягнення. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої пов­новаження або стягнення було накладено нею за відсутності по­рушення з боку засудженого.

Якщо протягом шести місяців з дня відбування стягнення засу­джений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

.... § 14.4. Дисциплінарне провадження у справах _в про порушення правил внутрішнього розпорядку і; приймальників-розподільників для неповнолітніх у та осіб, затриманих за бродяжництво

Приймальники-розподільники для неповнолітніх та приймальни-ки-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво - це спеці­альні установи місцевої міліції, призначені для тимчасового ізольо­ваного тримання відповідних категорій громадян¹. Порушення умов або порядку тримання у приймальниках-розподільниках тягне за собою застосування щодо винної особи примусових заходів у по­рядку, встановленому законодавством. Зауважимо, що до порушни­ків внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників засто­совуються не лише заходи дисциплінарної відповідальності, а й ін­ші заходи впливу, як-от: зв'язування, тримання у наручниках тощо. Природно, що діяльність із застосування зазначених заходів не охоплюється рамками дисциплінарного провадження, оскільки вони не мають характеру стягнення.

Порівняно з попередніми групами дисциплінарних проваджень, дисциплінарне провадження у справах про порушення внутріш­нього розпорядку приймальників-розподільників має спрощений характер. Зокрема, чинне законодавство не передбачає можливості проведення спеціального розслідування або перевірки в ході роз­гляду відповідних справ про дисциплінарні проступки. Відсутня в

У приймальниках-розподільниках для неповнолітніх утримуються осо­би віком від 11 до 18 років, які: а) вчинили у віці від одинадцяти до чотирнад­цяти років суспільно небезпечні діяння і щодо них є потреба у негайній ізоляції; б) згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для неповнолітніх; в) самовільно залишили спеціальний навчально-виховний за­клад, де вони перебували.

370

цьому провадженні і стадія оскарження. З огляду на простоту й очевидність, справи про порушення внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників вирішуються з максимально мож­ливою оперативністю (як правило, негайно).

Незважаючи на те, що організаційно-правові засади функціону­вання приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво, визначаються достатньо широким колом нормативно-правових актів загальної дії (див.: Закон України «Про міліцію», Закон України «Про органи і служби у справах не­повнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», Постанову Кабінету Міністрів України № 1013 від 10 липня 2004 року «Про затвердження Положення про місцеву міліцію» та ін.), питання дисциплінарної відповідальності утримуваного контингенту цих закладів регламентуються лише окремими відомчими наказами:

1. Наказом МВС України від 13 липня 1996 р. № 384 «Про за­ твердження Положення про приймальники-розподільники для не­ повнолітніх ...» (цим самим наказом затверджуються Правила тримання неповнолітніх у дисциплінарній кімнаті приймальників- розподільників для неповнолітніх).

2. Наказом МВС України від 18 вересня 1992 р. № 553 «Про за­ твердження Положення про приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво».

Згідно з п. 4.5 Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх, до порушників дисципліни можуть застосову­ватись такі дисциплінарні стягнення:

а) попередження; ■>' б) догана; ■і в) поміщення до дисциплінарної кімнати на строк до трьох діб.

Стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарної кімнати за­стосовується до неповнолітніх, які грубо порушують дисципліну та правила внутрішнього розпорядку, а також у випадку, якщо інші заходи виховного впливу щодо них не дали позитивного результату.

Стягнення у вигляді попередження і догани можуть накладатись як в усній, так і у письмовій формі. В останньому випадку рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності оформлюється наказом начальника приймальника-розподільника для неповнолітніх.

Поміщення до дисциплінарної кімнати проводиться тільки на підставі постанови, винесеної черговим приймальника-розподіль­ника та затвердженої його начальником.

371

Перед поміщенням неповнолітнього до дисциплінарної кімнати начальник приймальника-розподільника зобов'язаний особисто перевірити всі обставини, на підставі яких вирішено ізолювати підлітка, заслухати його пояснення і оголосити своє рішення без­посередньо неповнолітньому, котрий вчинив проступок.

У разі вчинення неповнолітніми у нічний час суспільно небез­печних дій або спроби самовільного виходу із приймальника-роз­подільника черговий приймальника-розподільника має право тим­часово помістити таких осіб, на підставі винесеної ним постанови, до дисциплінарної кімнати до прибуття начальника приймальника-розподільника, але не більше ніж на 8 год.

Начальник приймальника-розподільника після з'ясування під­став, які стали приводом для поміщення підлітків до дисциплінар­ної кімнати, затверджує відповідну постанову або негайно звільняє неповнолітніх.

Поміщення неповнолітніх до дисциплінарної кімнати може бу­ти виконане лише після їх медичного огляду. Підлітки, у яких ме­дичним працівником приймальника-розподільника виявлено ознаки захворювання, до дисциплінарної кімнати не поміщаються.

Відомості про застосування зазначеного заходу стягнення реєст­руються у журналі обліку неповнолітніх, поміщених до дисциплі­нарної кімнати приймальника-розподільника.

Дострокове звільнення з дисциплінарної кімнати здійснюється у разі захворювання неповнолітнього, а також у випадку приїзду за ним слідчого, представника органу дізнання, спеціальної установи для неповнолітніх. Дострокове звільнення проводиться на підставі постанови, затвердженої начальником приймальника-розподільника.

Дещо інші дисциплінарні стягнення застосовуються до порушни­ків правил внутрішнього розпорядку у приймальниках-розподільни-ках для осіб, затриманих за бродяжництво. Так, відповідно до п. 5.8 Положення про приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, залежно від характеру або тяжкості вчиненого нею проступку, на затриману особу накладається одне з таких стягнень:

а) попередження;

б) позачерговий наряд на прибирання приміщень приймальника- розподільника;

в) позбавлення прогулянки на строк від 1 до 5 діб (позбавлен­ ня прогулянки не застосовується до жінок, які мають при собі дітей). . , ,

372

Право накладення зазначених дисциплінарних стягнень нада­ється начальникові приймальника-розподільника для осіб, затри­маних за бродяжництво, а також його заступнику.

Відомості про притягнення затриманої особи до дисциплінарної відповідальності заносяться до журналу обліку осіб, утримуваних у приймальнику-розподільнику.

На сьогодні законодавчо неврегульованими залишаються такі важливі аспекти дисциплінарного провадження у справах про по­рушення внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників, як: строки застосування і виконання дисциплінарних стягнень; об-_; ставини, що виключають дисциплінарну відповідальність; умови і порядок зняття дисциплінарних стягнень тощо. Відтак, існує нагальна потреба у вдосконаленні процедури притягнення до дис­циплінарної відповідальності осіб, які перебувають у закладах, тимчасового тримання громадян.

І практично зовсім поза межами нормативної регламентації пере­буває такий вид провадження в адміністративних справах про дис­циплінарні проступки: