- •Підручник
- •Г лава і. Генезис вітчизняного адміністративно-процесуального права
- •§ 1.1. Основні концепції адміністративного процесу
- •§ 1.2. Адміністративно-процесуальне право
- •§ 1.3. Адміністративно-процєсуальнє право
- •Глава II. Ключові детермінанти
- •Галузі права
- •§ 2.1. Предмет адміністративно-процесуального права
- •§ 2.2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві
- •§ 2.3. Взаємодія адміністративно-процесуального ь права з іншими галузями права
- •§ 2.4. Принципи адміністративно-процесуального права
- •§ 2.5. Система адміністративно-процесуального ... Права
- •1: Конфліктні провадження:
- •§ 2.6. Джерела адміністративно-процесуального
- •Питання для самоконтролю
- •Глава III. Норми адміністративно-процесуального права
- •§ 3.1. Поняття адміністративно-процесуальної норми
- •§ 3.2. Структура .П::
- •§ 3.3. Види адміністративно-процесуальних * норм
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні
- •§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини
- •7. Відповідно до суб'єктного складу (складу учасників),
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •§ 5.1. Загальна характеристика суб'єктів адміністративно-процесуального права
- •§ 5.2. Класифікація суб'єктів -п
- •Питання для самоконтролю
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •1. Підготовка нормативного акта.
- •2. Прийняття нормативного акта.
- •3. Реєстрація нормативного акта.
- •4. Набрання чинності нормативним актом.
- •5. Оскарження або опротестування.
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XII. Провадження V справах про адміністративні проступки
- •§ 12.1. Поняття провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.4. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •§12.5. Докази і доказування в провадженні ' у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.6. Стадії провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.7. Строки у провадженні у справах ; про адміністративні проступки
- •Глава XIII. Адміністративна юстиція й адміністративно-позовне провадження
- •§13.1. Загальна характеристика адміністративної юстиції в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •§ 13.3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 13.4. Учасники адміністративного судочинства
- •I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.
- •II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка саційному порядку.
- •§ 13.6. Заходи процесуального примусу в адміністративно-позовних провадженнях
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •§ 14.1. Провадження в адміністративних справах
- •§14.3. Дисциплінарне провадження у справах * про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XV. Контрольне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XVI. Виконавче провадження
- •Глава II. Ключові детермінанти адміністративно-процесуальної галузі права
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні відносини
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •Глава VII. Нормотворче провадження
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава IX. Реєстраційне провадження ',
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Глава XI. Провадження щодо розгляду звернень громадян
- •Глава XII. Провадження у справах про адміністративні проступки
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •Глава XV. Контрольне провадження ' і*
- •Глава XVI. Виконавче провадження
§ 1.2. Адміністративно-процесуальне право
як самостійна галузь права *•
Попри принципову розбіжність точок зору на юридичну природу, зміст, обсяг та структуру адміністративно-процесуального права, практично усі дослідники цієї сфери погоджуються в одному: адміністративно-процесуальне право є відносно самостійним нормативним утворенням, котре посідає одне з важливих місць у системі вітчизняного права.
Нажаль, констатацією цього беззаперечного факту одностайність вчених і обмежується. Питання про реальне місце групи адміністративно-процесуальних норм у системі права, а також про їх співвідношення з іншими елементами цієї системи, й досі залишається остаточно не вирішеним.
Що ж являє собою система права? З'ясувати це питання нам допоможе загальна юридична теорія, у якій ніколи не бракувало визначень відповідного поняття. Ось лише деякі з них:
система права - це об 'єктивно обумовлена системою соціаль них відношень внутрішня будова права, котра виражається в об'єднанні й розташуванні нормативного матеріалу в певній по слідовності;
система права - внутрішня форма права, яка має об 'єктивний характер своєї побудови, що відображається в єдності та узго дженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплекса ми, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права;'
система права - це структура діючого права, яка одночасно втілює єдність юридичних норм та їх розмежування на окремі скла дові відповідно до специфіки регламентованих суспільних відносин .
Узагальнюючи наведені визначення, можна виділити ключові ознаки системи права: а) її утворює увесь масив діючих юридичних норм; б) вона має чітко окреслену ієрархічну структуру; в) головним критерієм розмежування складових елементів системи права є специфіка предмета їхнього регулювання - соціальних відносин.
' Общая теория права / Под ред. В. К. Бабаева.- Нижн. Новгород, 1993.— С. 339.
2 Правознавство / За ред. В. В. Копейчикова.- К., 2001.- С. 94. •° 3 Большая Советская Знциклопедия.- М, 1973.
15
У літературі висловлюються різні погляди на кількість «щаблів» ієрархії права. Одні правники виділяють у ній три рівні узагальнення: правова норма — інститут права - галузь права. Інші -доповнюють наведену схему такими структурними одиницями, як субінститут, підгалузь, правовий комплекс тощо.
Численні спроби ідентифікувати адміністративно-процесуальне право як одну із складових цієї ланки знайшли своє втілення у трьох основних концепціях. Відповідно до першої з них, адміністративно-процесуальне право вважається інститутом права. Прихильники другої концепції вбачають у ньому підгалузь права. І, нарешті, остання група вчених наділяє комплекс адміністративно-процесуальних норм ознаками самостійної юридичної галузі.
З метою вирішення питання про те, чим саме - юридичним інститутом, підгалуззю або галуззю, насправді, є адміністративно-процесуальне право, коротко зупинимось на розгляді перелічених понять.
Інститутом права є виділена в межах певної правової галузі група взаємопов'язаних юридичних норм, котрі регламентують порівняно вузьке коло однорідних суспільних відносин.
Підгалузь права - це комплекс предметно та функціонально пов 'язаних юридичних інститутів, виділених в межах однієї галузі. Таке нормативне об'єднання втілює проміжний етап перетворення низки споріднених інститутів на самостійну галузь права. Його вже не можна назвати інститутом у класичному розумінні -воно має складний, гюліструктурний характер, володіє достатньо різнорідним предметом регламентації, має широкий спектр цілей, містить «власні» норми-принципи і т. д. Водночас відповідний інституціональний комплекс ще не повністю володіє особливим набором ознак, котрі б дали змогу однозначно детермінувати його як юридичну галузь.
Галузь права - це сформоване у рамках єдиної мети, функцій та пршиіипів універсальне об 'сдтіання юридичних інститутів, яке за допомогою специфічного правового методу регламентує певний сектор суспільних відносин. Галузь містить різноманітні норми -норми-визначення і норми-принципи, загальні і спеціальні, регуляторні й охоронні, заборонні, зобов'язальні, уповноважувальні тощо. Кожна юридична галузь здатна вступати у системну взаємодію з іншими нормативними утвореннями галузевого рівня.
16
Зіставлення ключових детермінант адміністративно-процесуального права з ознаками трьох названих категорій дає змогу визначити його як самостійну галузь права:
адміністративно-процесуальне право має складну структуру, воно складається з цілого комплексу різноспрямованих юридич них інститутів: провадження у справах про адміністративні про ступки, провадження з розгляду звернень громадян, адміністратив не судочинство, нормотворче, контрольне, реєстраційне, дозвільне провадження тощо;
адміністративно-процесуальне право характеризується наяв ністю,, чітко визначеного, відносно відокремленого, цілісного та водночас різнорідного предмета регламентації;
воно володіє специфічним методом регулювання, відмінним від методів адміністративного, кримінального, цивільного права;
адміністративно-процесуальне право вступає у системну взаємодію практично з усіма іншими юридичними галузями: конституційним, кримінальним, цивільним, адміністративним, кри мінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, бюджетним, господарським, земельним, трудовим правом та іншими;
функціонування й розвиток комплексу адміністративно-проце суальних норм здійснюється на основі визначених правових прин ципів. Частина з цих принципів має виражений індивідуальний характер - їх вплив поширюється тільки на адміністративно- процесуальне право і лише на нього. А, як відомо, наявність влас ного набору принципів є невід'ємною рисою більшості юридичних галузей;
адміністративно-процесуальне право має розгалужену ієрар хію джерел. Його норми містяться в Конституції України, міжна родних деклараціях, конвенціях та угодах, законах України, а також у величезній кількості підзаконних нормативних актів. Особливу увагу привертає належність до джерел адміністративно-процесу ального права двох кодексів: Кодексу України про адміністративні проступки (далі - КУпАП) та Кодексу адміністративного судочин ства України. Проект ще одного кодифікованого акта - Адмініст ративно-процедурного кодексу України - нині перебуває на роз гляді у Верховній Раді України;
ствердження будь-якої галузевої концепції неможливе без її загального визнання в теорії права. Грань між уявленням про юри дичну підгалузь та галузь є доволі розпливчастою. Тому остаточне
17
віднесення певного нормативного комплексу до однієї з названих категорій - це завжди результат наукової згоди більшості провідних правознавців. Не є винятком з даного правила й адміністративно-процесуальне право. І хоча ідея про його галузеву природу є порівняно «молодою» (приміром, історія розвитку кримінально-процесуальної та цивільно-прпцесуальної галузей права нараховує понад сто років), але сьогодні саме вона домінує на сторінках праць таких авторитетних вчених, як І. П. Голосніченко, В. К. Кол-паков, М. М. Тищенко та ін.1
Детальніше об'єктивні критерії та фактори впливу на формування галузевої парадигми адміністративно-процесуального права будуть проаналізовані у наступному розділі нашого підручника. Проте, навіть їх попередній аналіз дає змогу констатувати таке: адміністративно-процесуальне право на сучасному етапі свого розвитку є повноправною юридичною галуззю. У системі вітчизняного права воно посідає одне з чільних місць, поряд з такими профілюючими галузями, як конституційне, кримінальне, цивільне, адміністративне право та іншими.
■' у і Питання для самоконтролю
Розкрийте поняття системи права. Опишіть їхню структуру. Які науко ві підходи до детермінації місця адміністративно-процесуального права у системі вітчизняного права ви знаєте?
Перелічіть ознаки, котрі дають змогу ідентифікувати адміністративно- процесуальне право як самостійну юридичну галузь (дайте їх стислу харак теристику).