§ 12.3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки

Усіх суб'єктів провадження у справах про адміністративні про­ступки можна класифікувати за характером процесуального стату­су на три групи:

1. суб'єкти, що вирішують справу;

2. суб'єкти, відносно яких вирішується справа;

3. допоміжні учасники процесу.

До першої групи завжди належать державні органи, їхні поса­дові особи, які уповноважені розглядати та приймати рішення по справах про адміністративні проступки. Перелік цих органів ви­значено ст. 213 КУпАП, а також статтями 218—244-8.

233

ї« До другої групи можуть належати практично будь-які суб'єкти як органи, так і посадові особи.

До третьої групи належать: свідки, постраждалі, експерти, пе­рекладачі, адвокати.

Особлива група учасників провадження - громадські організа­ції, товариські суди, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, навчання або проживання правопорушників. Вони співро­бітничають з державними органами, допомагаючи їм у здійсненні виховної роботи. У ряді випадків такі учасники провадження ма­ють бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скоро­чення строку позбавлення права.

Особа, що вчинила правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на роз­гляд товариського суду, громадської організації, трудового ко­лективу.

Розглянемо детально зазначені групи суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки: 1) Суб'єкти, що вирішують справу.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопо­рушення розглядаються:

а) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах ра­ йонних, міських, районних в містах, сільських, селищних рад на­ родних депутатів;

б) виконавчими комітетами селищних, сільських рад народних депутатів;

в) районними (міськими) (судами) суддями;

г) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), які уповноважені чинним кодексом.

Крім того, п. 11 ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає також право місцевих адміністрацій створювати адміністративні комісії. Такі самі повноваження ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає виконавчим органам сільських, селищних та міських рад.

Таким чином, особи, уповноважені від імені адміністративно-юрисдикційних органів розглядати справи про адміністративні правопорушення, займають посаду у відповідному органі, мають повноваження владно публічного характеру (щодо накладення

234

адміністративних стягнень), виконують розпорядчі функції (тобто наказові), у зв'язку з чим є посадовими особами.

Адміністративні комісії (ст. 218 КУпАП) - колегіальні органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопору­шення, склади яких закріплено майже у всіх главах Особливої час­тини розділу 2 Кодексу. Порівняльний аналіз підвідомчості справ адміністративним комісіям при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах рад і адміністративним комісіям при виконавчих комітетах селищних, сільських рад свідчить, що в пер­шій „категорії комісій вона ширша. Законодавець передбачив і ви­нятки в питаннях підвідомчості справ адміністративним комісіям. Так, у випадках значної віддаленості населених пунктів від район­ного центру, сільські, селищні, комісії, як виняток, можуть розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 176, 177 і частинами 1, 2 ст. 178 КУпАП. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» адміністративні комісії створюються виконавчими органами сіль­ських, селищних, міських рад, що суперечить наведеним вище по­ложенням КУпАП. Крім того, повноваження щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення належать до категорії делегованих органами виконавчої влади. Тобто структури місце­вого самоврядування фактично вирішують питання, пов'язані зі сферою державного управління, що є дуже спірним і посягає на принцип розподілу влади між державою та місцевим самовряду­ванням.

Виконавчі комітети селищних, сільських рад (ст. 219 КУпАП). Аналіз підвідомчості їм справ свідчить про те, що вона практично збігається з підвідомчістю справ адміністративним комісіям. При­чому законодавець спеціально не застерігає, в яких випадках спра­ви мають вирішувати адміністративні комісії, а в яких - виконавчі комітети. У літературних джерелах цю проблему пропонувалось розв'язати™ таким чином: якщо адміністративна комісія створена, то вона і розглядає справи, якщо її немає, то справи розглядає орган, який повинен її створити. Вважаємо, що такі уточнення ва­жливо було б внести і до КУпАП.

Районні (міські) суди (судді) (ст. 221 КУпАП). Підвідомчість справ цим суб'єктам зумовлена заходами стягнення, що вони мо­жуть накладати: ст. 31 (виправні роботи), ст. 32 (адміністративний арешт). Крім цього, відповідно до ст. 41 Конституції України кон-

235

фіскація також має застосовуватися у судовому порядку. Такі пов­новаження судів (суддів) визначають їхнє особливе місце в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції.

Органи внутрішніх справ (мілщія) (ст. 222 КУпАП). Характери­зуючи органи внутрішніх справ (міліцію) як суб'єктів адміністра­тивної юрисдикції, слід зазначити, що від їхнього імені можуть розглядати справи: начальники або заступники начальників відді­лів (управлінь) внутрішніх справ; начальники лінійних пунктів мі­ліції, також й інші працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил; начальники та заступники началь­ників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внут­рішніх справ, прирівняних до відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що наявні в системі органів внутріш­ніх справ; дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) мі­ліції; начальники або заступники начальників відділень (відділів, управлінь, Головного управління) Державної автомобільної інспек­ції, командири або заступники командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби; працівники Державної автомобіль­ної інспекції, які мають спеціальні звання.

Аналіз компетенції цієї категорії суб'єктів свідчить, що повно­важення між ними розподіляються на основі поєднання принципів предметності та територіальності. Система суб'єктів є відкритою, оскільки не вміщує вичерпного їх переліку. Так, за адміністративні правопорушення, які передбачені ч. З ст. 109, ст. 110 КУпАП, мо­жуть накладати стягнення й інші працівники міліції, на яких по­кладено нагляд за дотриманням відповідних правил. Суб'єктний склад у системі органів внутрішніх справ ієрархічний, тому що включає посадових осіб, наділених внутрішньовладними повнова­женнями.

Водночас до суб'єктів юрисдикції, які здійснюють провадження у справах про адміністративні проступки, належать:

Органи різних видів транспорту, покликані забезпечити нор­мальне функціонування відповідних засобів та об'єктів транспор­ту. Предметна адміністративно-юрисдикційна компетенція цих органів випливає з їхніх контрольно-наглядових функцій у зазна­ченій сфері і пов'язана з розглядом справ про порушення відпо­відних правил на транспорті. До них належать: органи залізнич­ного транспорту (ст. 224 КУпАП); органи морського транспорту (ст. 225 КУпАП); органи річкового транспорту (ст. 226 КУпАП);

236

органи повітряного транспорту (ст. 228 КУпАП); органи автомобіль­ного транспорту та електротранспорту (ст. 229 КУпАП). Перелік осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення від імені таких органів, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підля­гає. Він включає в себе різні категорії посадових осіб, у тому числі й тих, які наділені внутрішньовладними повноваженнями.

Самостійну групу становлять органи державних інспекцій та інші органи, які здійснюють адміністративну юрисдикцію згі­дно із своєю компетенцією у сфері нагляду і контролю. До них належать: державна інспекція щодо маломірних суден (ст. 227 КУпАП); органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни (ст. 230^і КУпАП); органи Державного комітету України з на­гляду за охороною праці (ст. 231 КУпАП); органи державного гео­логічного контролю (ст. 231^і КУпАП); органи інспекцій машино­будування (ст. 233 КУпАП); митні органи (ст. 234 КУпАП); органи державної контрольно-ревізійної служби (ст. 234^і); органи держав­ної податкової служби (ст. 234²); військові комісаріати (ст. 235 КУпАП); органи, установи та заклади, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд (ст. 236 КУпАП); органи земель­них ресурсів (ст. 238^і); органи державної служби з карантину рос­лин (ст. 238²); органи охорони водних ресурсів (ст. 239 КУпАП); органи рибоохорони (ст. 240 КУпАП); органи лісового господар­ства (ст. 241 КУпАП); органи мисливського господарства (ст. 242 КУпАП); органи Міністерства охорони навколишнього середови­ща та ядерної безпеки України (ст. 242 КУпАП); органи Державної інспекції електрозв'язку та Адміністрації зв'язку України (ст. 243 КУпАП); органи держсільгосптехнагляду (ст. 244 КУпАП); орга­ни, які здійснюють державний пробірний нагляд (ст. 244^і КУпАП); органи Пенсійного фонду України та фонду соціального страху­вання України (ст. 244² КУпАП); органи державної статистики (ст. 244³ КУпАП); органи Державного комітету України у справах захисту прав споживачів (ст. 244⁴ КУпАП); органи державного ко­нтролю за цінами (ст. 244³ КУпАП); інспекції Державного архітек­турно-будівельного контролю (ст. 244⁶ КУпАП); органи Держав­ного комітету України зі стандартизації, метрології, сертифікації (ст. 244⁷ КУпАП).

2) Суб'єкти, відносно яких вирішується справа.

Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, власти­ві суб'єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стани,

237

протиправна поведінка в минулому тощо), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчання тощо. Усі ці обставини має бути встановлено органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, у якій вчинено проступок, а також від мотиву і мети його вчинен­ня. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняєть­ся від вчинення його з необережності. У першому випадку сту­пінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. У цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини по­рушника може підвищити наявність корисливого або іншого ни­зького мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіс­кації, позбавлення спеціального права (наприклад, у разі застосу­вання позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія), виправних робіт. При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Обставинам, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КУпАП. Стаття 34 пом'якшувальчими відповідальність обставинами ви­знає: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідли­вих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збит­ків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або у разі збігу тяж­ких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушен­ня неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Цей перелік може бути доповнено законодавством, тобто він не вичерпний, відкритий. Більше того, орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом'якшувальними і обставини, не передба­чені законом (наприклад, бездоганна трудова діяльність, похилий вік, наявність у правопорушника утриманців тощо).

На відміну від пом'якшувальних обставин у ст. 35 КУпАП на-

238

ведено повний, закритий перелік обставин, що обтяжують відпові­дальність за адміністративне правопорушення. Тобто його не може бути розширено щодо суб'єктів адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2. повторне протягом року вчинення однорідного правопорушен­ ня, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3. утягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення пра­ вопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення у стані сп'яніння. Залежно від характеру адмініс­ тративного правопорушення орган (посадова особа), який накла­ дає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжливою (наприклад, для відповідальності за порушення правил користу­ вання енергією і газом у побуті не має значення, чи вчинено їх у стані сп'яніння).

Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладанні стягнення. Урахування пом'якшувальних обставин дає органу (посадовій особі), який роз­глядає справу, право призначити стягнення ближче до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за таке діяння, а якщо санкція альтернативна - застосувати більш м'який вид стяг­нення. Крім того, в таких випадках можливе звільнення порушни­ка від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження. Наяв­ність же обтяжувальних обставин, навпаки, надає можливість на­класти стягнення, яке дорівнює максимуму санкції статті КУпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції -застосувати суворіше стягнення.

3) Допоміжні учасники процесу.

У статтях 269-274 КУпАП наведено вичерпний перелік процесу­альних прав та обов'язків інших учасників провадження - потер­пілого, законних представників особи, яка притягається до адмініст­ративної відповідальності, і адвоката, свідка, експерта і перекладача.

Так, потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопо­рушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, нада­ється право ознайомитися з матеріалами справи, заявляти клопо-

239

тання, оскаржувати постанову по справі. Його може бути також опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклуваль­ники) представляють інтереси особи, що притягається до адміні­стративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснюва­ти свої права. Вони мають право ознайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення по справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може ознайомитися з матеріалами справи, за­являти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення по справі. Його повно­важення на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової до­помоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку наявні дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по цій справі. Свідок зобов'язаний з'явитися у зазначений час на виклик органу чи посадової особи, який розглядає справу, дати правдиві пояс­нення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на постав­лені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), який роз­глядає справу, у разі, коли виникає потреба у спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок щодо поставлених перед ним питань. Експерт має право ознайоми­тися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, не­обхідних для давання висновку, з дозволу зазначеного органу (по­садової особи) ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експер­тизи, бути присутнім під час розгляду справи.

Перекладач, який також призначається у разі необхідності, ор­ганом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

240

^ і ПіЛТанНЯ ДЛЯ СаМОКОНТрОЛЮ ;; ,

І.Як можна класифікувати за характером процесуального статусу суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки?

2. Охарактеризуйте правовий статус посадових осіб, які уповноважені розглядати та приймати рішення у справах про адміністративні проступки.

3. Які права й обов'язки правопорушника у провадженні у справах про адміністративні проступки?

4. Зазначте правовий статус експерта та перекладача у провадженні у справах про адміністративні проступки.

5. Охарактеризуйте правовий статус потерпілого у провадженні у справах про адміністративні проступки.

6. Роіїь адвоката та іншого фахівця у галузі права у провадженні у спра­ вах про адміністративні проступки.