I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.

II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка­ саційному порядку.

На основі цього поділу теоретично можна побудувати внутрішню структуру аналізованого провадження.

У загальних рисах вона матиме такий вигляд:

I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції:

1. підготовчий розгляд позовного звернення;

2. попередній розгляд справи (у Кодексі - підготовче провад­ ження);

3. остаточний розгляд справи та прийняття рішення.

II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та касацій­ ному порядку.

III. Виконання судового рішення у справі¹.

Характеризуючи першу стадію адміністративно-позовного про­вадження, деякі науковці іменують її порушенням адміністратив­ної справи. В свою чергу, підготовчі процесуальні дії, які переду­ють ухвалі суду про прийняття заяви до попереднього розгляду, класифікуються ними як початковий етап названої стадії². Ця по­зиція потребує певного уточнення.

У науковій літературі до визначальних ознак процесуальної ста­дії як самостійної юридичної категорії прийнято відносити: - внутрішню структурованість;

¹ Кодекс адміністративного судочинства України.- К.: Видавничій дім «Скіф», 2005.- 108 с.

~ Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадя­нами незаконних дій органів виконавчої влади у судах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07.- Одеса: Одеська національна юридична академія, 2004.- 175 с.

325

• єдність конструктивних елементів у рамках локальної мети провадження;

• їхню логічну та часову послідовність;

• наявність офіційного закріплення підсумкового результату в процесуальному документі.

Очевидно, що порушення адміністративної справи у тому сенсі, як воно розглядається в ст. 107 КАС України, таким набором ознак не володіє. Будучи вираженням відповідної ухвали суду, зазначене рішення є нічим іншим як завершальним етапом цілої низки по­слідовних процесуальних дій, спрямованих на підготовку адмініст­ративної справи до розгляду по суті.

Отже, на шляху до прийняття рішення про порушення адмініст­ративної справи подана заява та супровідні документи реєстру­ються в канцелярії суду, після чого передаються судді в порядку черговості. Після отримання заяви суддя з'ясовує ряд обставин: дієздатність заявника або його представника; підсудність заяви цьому суду; відповідність заяви встановленій формі; наявність об­ставин, що виключають провадження у справі. На цій стадії суддя може приймати різні процесуальні рішення, як-от: залишити позов­ну заяву без руху, повернути заяву позивачу і т.п.

До того ж, далеко не завжди попередній розгляд поданої заяви завершується прийняттям рішення про порушення адміністратив­ної справи. Наслідком підготовчих процесуальних дій цілком мо­же стати відмова у прийнятті поданого звернення до розгляду су­дом (зокрема, за наявності судового рішення щодо предмета спору між цими самими суб'єктами, у випадку смерті заявника (або лік­відації юридичної особи) тощо). Водночас неможливо заперечити той факт, що відповідні процесуальні дії та прийнятий за їх резуль­татом адміністративний акт також здійснюються в порядку адміні­стративного судочинства.

Ухвала суду про порушення адміністративної справи є лише одним з можливих (але не обов'язковим) варіантів завершення ал­горитму процесуальних дій, котрі полягають в юридичній оцінці форми та змісту позовної заяви, особи заявника, інших обставин.

Таким чином, семантична конструкція «порушення справи» не відображає з достатньою повнотою сутність процесуальної дія­льності, що полягає в підготовчому розгляді заяви позивача. Ви­ходячи з викладених міркувань, більш переконливо визначити першу стадію адміністративно-позовного провадження саме як:

326

підготовчий розгляд позовного звернення. Натомість, пору­шення адміністративної справи варто розглядати як завершаль­ний етап останньої.

Другою стадією адміністративно-позовного провадження є по­передній розгляд адміністративної справи. Ця стадія бере свій початок одразу після винесення судом ухвали про порушення ад­міністративної справи і завершується також ухвалою суду - ухва­лою в попередньому судовому засіданні. Загальний порядок здійс­нення процесуальних дії на цій стадії наведено у главі 2 розділу III КАС України «Підготовче провадження».

Основним завданням розглядуваної стадії провадження є з'ясу­вання можливості врегулювання спору до судового розгляду, а також забезпечення оперативного, об'єктивного і своєчасного розгляду адміністративної справи. З цією метою суд повинен вирішити ряд конкретних завдань: уточнити обставини справи, які мають зна­чення для правильного вирішення адміністративної справи; визна­чити характер правовідносин сторін і відповідно коло норматив­них актів, які мають застосовувати під час вирішення спору; ви­значити коло осіб, які беруть участь у розгляді справи; визначити докази, що необхідні для вирішення справи, і забезпечити своє­часне їх представлення і т. п.

Задля забезпечення оперативності провадження у справі, суддя адміністративного суду віддає всі розпорядження, необхідні для вирішення справи ще на підготовчій стадії провадження (частина 1 ст. 111 КАС України). Для цього він має встановити, чи не відмов­ляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відпо­відач адміністративний позов. Крім того, сторонам роз'яснюються можливості щодо примирення.

Якщо внаслідок зміни спірних правовідносин здійснення прав суб'єктом звернення може стати неможливим, буде обмежене чи тягнутиме за собою значні зусилля й витрати, а також у разі явної протиправності оскаржуваного рішення (діяння) суб'єкта владних повноважень, КАС України передбачає можливість видання судом ухвали про забезпечення адміністративного позову. У Кодексі також подано перелік способів забезпечення позову. Згідно з положен­нями частин 3 та 4 ст. 117 КАС України, такими є: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих поло­жень, що оскаржуються; 2) заборона названому суб'єктові вчиняти певні дії.

327

За наслідками підготовчого провадження суд приймає один.'з чотирьох варіантів рішень:

• залишення позовної заяви без розгляду; ■ . ■:

• зупинення провадження у справі;

• закриття провадження у справі;

• закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

При визнанні відповідачем справедливості викладених у позов­ній заяві претензій, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. В такому аспекті цілком слушною є по­зиція як самого законодавця, так і тих правників, котрі підкрес­люють важливість надання суду ряду повноважень на винесення рішення по суті вже на цій стадії провадження¹. Зазначений захід, безумовно, зменшить витрати часу та коштів, пов'язані із судовим розглядом справи.

Стадія остаточного розгляду справи та прийняття у ній рі­шення займає провідне місце у провадженні з розгляду позовів на незаконні дії публічної адміністрації. На цій стадії відповідна адміністративна справа розглядається і розв'язується по суті: до­сліджуються докази, встановлюються фактичні обставини справи, з'ясовуються права й обов'язки сторін. Розв'язуючи спір, суд вино­сить законне і обґрунтоване рішення, що захищає права та законні інтереси учасників правовідносин публічно-правової сфери.

Норми, якими регламентується порядок здійснення судово-проце­суальних дій на цій стадії провадження, містяться в главі 3 «Судо­вий розгляд справи» розділу III КАС України.

Відповідно до частини 2 ст. 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється у судовому засіданні з обо­в'язковим викликом осіб, які беруть участь у справі. Втім, це не позбавляє учасника справи права заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Судове засідання у розгляді справи може проводитись як у від­критій, так і в закритій формі. Остання має місце, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці. Під час розгляду справи в за­критому судовому засіданні присутні лише учасники судового

¹ Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.

328

процесу, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, переклада­чі та свідки.

Процесуальні дії, що здійснюються на стадії судового розгляду адміністративної справи умовно можна згрупувати у кілька етапів.

Перший етап являє собою підготовчу частину і починається з того, що у призначений для розгляду час головуючий у судовому засіданні (суддя, який здійснював попередній розгляд справи) від­криває судове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься.

Секретар судового засідання повідомляє дані про явку учасни­ків провадження (називаються особи, які прибули за викликом, особи, які не з'явились, та причини неявки останніх), після чого суд встановлює особи присутніх, а також перевіряє повноваження посадових чи службових осіб і представників.

Наслідком неявки сторін провадження або їхніх представників може бути відкладення розгляду справи на певний строк; зали­шення позову без задоволення; прийняття рішення на підставі наявних у ній даних чи доказів. У разі неявки на засідання свідка, експерта чи спеціаліста суд заслуховує думку сторін (їхніх пред­ставників) щодо можливості розгляду справи за відсутності на­званих учасників процесу. Залежно від позиції зацікавлених сто­рін провадження, суд приймає рішення про продовження судо­вого розгляду або ж оголошує перерву. Одночасно суд може вирішити питання про прихід свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та ініціювати питання про їхню юридичну відпові­дальність.

У цьому аспекті варто підкреслити таке. Згідно з прийнятим КАС України, за завідомо неправдиві показання або за необгрун­товану відмову від виконання своїх обов'язків свідок (ч. 8 ст. 65), експерт (ч. 13 ст. 66) та перекладач (ч. 5 ст. 68) несуть кримінальну відповідальність.

Після повідомлення секретарем про готовність до фіксування судового засідання, головуючий оголошує склад суду, імена при­сутніх фахівців (спеціаліст, експерт, перекладач), а також роз'яс­нює всім учасникам провадження їхні права та обов'язки. На цьому етапі суд розглядає заяви та клопотання учасників, про що вино­ситься відповідна ухвала.

Наступним етапом провадження є розгляд справи по суті. Цей етап починається з доповіді головуючого у судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст позовних вимог, про визнання сто-

329

ронами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує:

- чи підтримує позивач свої вимоги,

.< - чи визнає їх відповідач; іїл

~~ чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Умови мирової угоди можуть бути виведені тільки у межах дис­креційних повноважень органу державного управління¹. Адміністра­тивний суд не має права затверджувати мирову угоду, якщо внаслідок цього буде порушено норми права, чиїсь права та законні інтереси. На цьому етапі сторони конфлікту можуть відмовитись від звер­нення (позивач) або ж визнати справедливими претензії щодо предмета адміністративного позову (відповідач). У такому випад­ку суд виносить ухвалу про закриття справи. Зазначимо, що відпо­відна стаття КАС України (ст. 136) не передбачає можливості част­кової відмови від адміністративного позову або його часткового визнання. Таким чином, законодавець визнає доцільність частко­вої відмови чи визнання позову лише на стадії попереднього роз­гляду справи (ст. 112 КАС України).

Адміністративний суд, заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового процесу, встановлює порядок з'ясування об­ставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунто­вуються. Під час судового розгляду предметом доказування є фак­ти, які становлять основу заявлених вимог чи заперечень або ма­ють інше значення для вирішення справи. З метою встановлення зазначених обставин на судовому засіданні досліджуються пояс­нення сторін, показання свідків, третіх осіб, письмові та речові до­кази, висновки експертів, звуко- і відеозаписи тощо.

Після з'ясування та перевірки всіх обставин справи головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість надати додаткові пояснення чи докази, якщо вони можуть чимось доповнити матеріали справи. Вислу­хавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд виносить ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи, що є початком наступного етапу провадження - судових дебатів.

Судові дебати є необмеженими в часі й складаються з промов учасників судового процесу, виголошуваних у чіткій послідовнос-

¹ Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України¹/ Автори-упорядники 1. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.

330

ті. Відкриває дебати суб'єкт звернення та його представник. На­ступну промову виголошує відповідач (його представник), після якого отримує право на виступ третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору. Після виступу кожної із заінтересованих сторін процесу мають право на виступ треті особи без самостійних вимог, які діють в інтересах цієї сторони. З дозволу суду, після за­кінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками.

Зазначимо, що чинний КАС України спеціально не встановлює черговість виступів сторони процесу та особи, що представляє її інтереси (представника).

Завершальним етапом цієї стадії провадження є винесення адміністративним судом рішення у справі.

Рішення суду, яким вирішується спір по суті, приймається в нарад-чій кімнаті суду і оформлюється у вигляді постанови. Рішення про зупинення або закриття провадження у справі, а також рішення про залишення позовної заяви без розгляду, викладаються у формі ухвали. У разі виникнення потреби в додатковому з'ясуванні деяких обста­вин справи чи здійснення процесуальних дій, суд, не приймаючи ос­таточного рішення у справі, окремою ухвалою відновлює її розгляд.

Згідно із частиною 3 ст. 153 КАС України, по закінченні віднов­леного розгляду справи, залежно від його результатів, «... суд відкриває судові дебати щодо додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у даному судовому за­сіданні виявилося неможливим, виносить ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву».

Буквальне тлумачення змісту цієї норми свідчить про те, що одразу після повторного відкриття дебатів суд виходить до нарад­чої кімнати.

У разі прийняття постанови у справі суд вирішує такі питання:

• чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

• чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

• яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовід­ носин;

• підлягає заява задоволенню чи відмові в її задоволенні;

• як розподілити між сторонами судового процесу судові ви­ трати; , ;:; ■ , :-■■■..,•;'

.331

- чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; '■•'■• - чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмініст­ративного позову.

Прийняте у нарадчій кімнаті рішення оприлюднюється в цьому самому судовому засіданні. Як виняток (підставою для цього є істот­на складність справи) законодавець надає суду п'ятиденний термін для складання постанови по справі в повному обсязі (ст. 160 КАС України). Проте і в такому випадку вступна та резолютивна части­ни постанови мають бути обов'язково проголошені в тому самому засіданні, на якому розгляд справи було завершено.

При цьому головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження та інші права учасників провадження. Рі­шення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учас­ників судового процесу, для їхніх правонаступників, а також для всіх адміністративних органів, підприємств, установ та організа­цій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, об'єднань громадян та інших організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Копія судового рішення надається присутнім учасникам прова­дження одразу після його оголошення. За відсутності учасника про­вадження означена копія надсилається йому не пізніше наступного дня після винесення судом постанови (ухвали). Саме ж рішення на­бирає законної сили після закінчення строку його апеляційного оскарження. Виняток становлять рішення суду, котрі, відповідно до КАС України, не підлягають апеляційному оскарженню (вони набу­вають чинності негайно після оголошення).

На стадії апеляційного оскарження здійснюється перегляд рішень адміністративного суду «... як з питань факту, так і з пи­тань права»'. Апеляційна скарга може стосуватись як неправильно­го застосування судом першої інстанції норм матеріального чи про­цесуального права, так і неправильного оцінювання ним наявної доказової бази. Зазначимо, що окрім учасників провадження, судове рішення може оскаржити також і будь-яка інша особа, котра вважає, що таким рішенням було порушено її законні права та свободи.

Як правило, поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує подання заяви про апеляційне оскар­ження. Означена заява подається протягом десяти днів з дня про-

' Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.

332

голошення постанови суду першої інстанції. У разі використання судом п'ятиденного терміну для оформлення постанови в повно­му обсязі (ст. 160 КАС України), відповідний строк починає свій перебіг від дня складання постанови. Заява містить короткі відо­мості про скаржника та судову постанову, яку він планує оскар­жити або оскаржує.

Момент подання заяви про оскарження рішення суду першої інстанції є відправною точкою для обчислення строку подання власне апеляційної скарги. Згідно з частиною 3 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апе­ляційне оскарження.

Законодавець встановлює аналогічний порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. При цьому всі вищезазна­чені процесуальні строки скорочено вдвічі: для подання апеляційної заяви надається п'ять днів з часу виголошення оскаржуваної ухва­ли; апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подання заяви. Втім, апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції може відбуватись і без попереднього подання заяви. Це трапляється у випадку, якщо відповідна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги та заяви подаються в суд першої інстанції, котрий прийняв рішення у справі, після чого вони разом з матеріа­лами справи направляються до апеляційного суду. Після здійснен­ня визначеного переліку попередніх процесуальних дій (перевірка відповідності апеляційної скарги встановленій формі; підготовка справи до розгляду тощо), колегія суддів апеляційного суду у складі трьох суддів розпочинає розгляд справи по суті.

При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє за­конність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої ін­станції. На вимогу учасників провадження суд апеляційної інстан­ції може встановлювати нові факти, якщо судом першої інстанції докази досліджувалися або відмовлено у їх дослідженні з пору­шенням встановленого порядку чи неможливість їх подання до суду першої інстанції зумовлена поважними причинами.

При встановленні нових фактів, суд апеляційної інстанції засто­совує відповідні норми матеріального права. Суд апеляційної ін­станції не обмежений доводами скарги, якщо при розгляді справи

333

неправильно застосовані норми матеріального права або допущені порушення норм процесуального права, що є безумовною підста­вою для скасування прийнятих рішень.

У цілому процедура апеляційного розгляду адміністративної справи є ідентичною правилам розгляду справи у суді першої ін­станції. Виняток становить хіба що особлива черговість виступів учасників процесу, зумовлена специфікою процесуальних відно­син на цій стадії.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скар­ги на постанову суду першої інстанції приймає одне з таких рішень:

• про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без зміни; про зміну рішення суду;

• про його скасування та прийняти нового рішення суду (у разі винесення нової ухвали справа направляється до суду першої ін­ станції для продовження розгляду);

• про скасування постанови суду і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

• про визнання рішення суду не чинним і закриття проваджен­ ня у справі;

• про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переважна більшість судових рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається у формі ухвали. Постанова при­ймається апеляційним судом лише при зміні або заміні постанови суду першої інстанції. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у семиденний строк направляється до адмі­ністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Протягом одного місяця з дня оголошення (складання в повному обсязі) рішення суду апеляційної інстанції учасники провадження (а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив пи­тання про їхні права та обов'язки) мають право оскаржити у каса­ційному порядку:

• судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку;

• судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або част­ ково.

Відповідно до частини 3 ст. 21 1 КАС України підставою для подання касаційної скарги є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

334

На відміну від апеляційної скарги, яка подається через суд пер­шої інстанції, касаційне оскарження відбувається безпосередньо в суді касаційної інстанції.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про вірогідність або невірогідність того чи іншого доказу, про пере­вагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень у межах доводів скарги та вимог, заяв­лених у суді першої інстанції.

За результатами розгляду справи, в разі скасування або зміни ним судової постанови, суд касаційної інстанції також виносить відповідну постанову. Крім того, рішення суду касаційної інстанції може виражатись у формі ухвали про:

1. відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без зміни;

2. скасування судових рішень із направленням справи на додат­ ковий або новий розгляд;

3. скасування судових рішень суду із закриттям провадження в справі або із залишенням заяви без розгляду;

4. зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

5. визнання судових рішень судів першої та апеляційної ін­ станцій такими, що втратили законну силу, і закриття провад­ ження;

6. скасування судових рішень і прийняття нової ухвали;

7) порушення судом першої чи апеляційної інстанції норм права, які не є підставою для зміни або скасування судових рі­ шень (у цьому випадку приймається окрема ухвала суду касацій­ ної інстанції).

Після закінчення касаційного провадження адміністративна спра­ва в тижневий термін направляється до адміністративного суду першої інстанції.

Прийнятий КАС України закріплює право повторного касацій­ного оскарження (оскарження за виняткових обставин) судових рішень учасниками провадження, а також особами, які не були притягнуті до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов'язки (глава 3 розділу IV). ^..^ у■>„,-,.**.лц,*а>,**,*■

,335

Можливість перегляду в порядку повторної касації судових рі­шень Вищого адміністративного суду України Верховним Судом України пов'язана з тим, що з положень Конституції України випливає чотириланкова, а отже, чотириінстанційна система. Най­вищою ланкою й інстанцією є Верховний Суд України, який шля­хом перегляду судових рішень будь-яких судів загальної юрисдик­ції забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

За винятковими обставинами оскаржуються:

• судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку;

• рішення суду касаційної інстанції;

• рішення Верховного Суду України в адміністративних спра­ вах, якщо вони оскаржені на підставі, встановленій п. 2 ст. 237 цього Кодексу.

Випадки, які можуть бути підставою для подання повторної касації повинні мати винятковий характер і принципово визначи­ти позицію Верховного Суду України у найскладніших ситуаціях з точки зору права. Згідно із ст. 237 КАС України, підставами для повторного касаційного оскарження судових рішень є:

1. неоднакове застосування судами законодавства України;

2. встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення судовим рішенням існу­ ючих міжнародних зобов'язань.

Скарга за винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця від дня на­стання обставин, які можуть бути підставою для провадження у порядку повторної касації. Одночасно зі скаргою подається доку­мент про сплату судового збору (крім випадків, передбачених час­тиною 2 ст. 237 КАС України).

Протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги колегія у складі семи суддів вирішує питання про допуск скарги до провад­ження за винятковими обставинами. Скарга вважається такою, якщо про необхідність цього висловились хоча б три судді. Відпо­відне рішення колегії оформлюється ухвалою, яку не може бути оскаржено.

Справа в порядку провадження за винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох 336

третин її складу. Якщо предметом оскарження є неоднакове за­стосування судами касаційної інстанції одного і того самого по­ложення закону, то справа розглядається колегією суддів на спіль­ному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Провадження за винятковими обставинами здійснюється відпо­відно до правил касаційного провадження. За результатами роз­гляду справи більшістю голосів членів колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приймається постанова про задоволення скарги (повне чи часткове) або ж по­станова про відмову в задоволенні скарги. Постанова Верховного Суду України набирає законної сили негайно після проголошення. Вона є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, вста­новленого п. 2 ст. 237 цього Кодексу.

Завершальною стадією адміністративно-позовного проваджен­ня виступає звернення судових рішень до виконання.

Норми, якими регламентується здійснення процесуальних дій на цій стадії, містяться в розділі V КАС України. Згідно з поло­женнями цього розділу, постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, котрий ухвалив рішення у справі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після за­кінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апе­ляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Рі­шення судів другої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набувають за­конної сили ті ухвали суду, які, відповідно до КАС України, не можуть бути оскаржені. Суд може призначити окремий строк для виконання рішення суду, який обчислюється від дня набрання рі­шенням чи ухвалою законної сили.

Негайному виконанню підлягають рішення суду про виплату бюджетних або позабюджетних періодичних платежів громадя­нам; поновлення на посаді у публічній службі; припинення повно­важень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несуміс­ності; уточнення списку виборців; реалізацію права на мирні зі­брання.

Крім того, суд має право за клопотанням учасників судового

337

процесу або за власною ініціативою звернути до негайного вико­нання такі рішення: про стягнення одноразового бюджетного або позабюджетного платежу; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про при­мусовий розпуск об'єднання громадян; про депортацію іноземця чи особи без громадянства.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

, Питання для самоконтролю " .

от

1. Наведіть структуру адміністративно-позовного провадження.

1. Яке рішення може бути прийняте судом за наслідками підготовчого" провадження? ■ •-;■

2. Які питання вирішуються судом у разі прийняття постанови? і •,•

2. Які варіанти рішень суду апеляційної інстанції передбачені законодав­ цем за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції? '.,

3. Який порядок винесення судом рішення по справі?

4. Що означає порядок повторної касації? !'■ ' ■