- •Підручник
- •Г лава і. Генезис вітчизняного адміністративно-процесуального права
- •§ 1.1. Основні концепції адміністративного процесу
- •§ 1.2. Адміністративно-процесуальне право
- •§ 1.3. Адміністративно-процєсуальнє право
- •Глава II. Ключові детермінанти
- •Галузі права
- •§ 2.1. Предмет адміністративно-процесуального права
- •§ 2.2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві
- •§ 2.3. Взаємодія адміністративно-процесуального ь права з іншими галузями права
- •§ 2.4. Принципи адміністративно-процесуального права
- •§ 2.5. Система адміністративно-процесуального ... Права
- •1: Конфліктні провадження:
- •§ 2.6. Джерела адміністративно-процесуального
- •Питання для самоконтролю
- •Глава III. Норми адміністративно-процесуального права
- •§ 3.1. Поняття адміністративно-процесуальної норми
- •§ 3.2. Структура .П::
- •§ 3.3. Види адміністративно-процесуальних * норм
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні
- •§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини
- •7. Відповідно до суб'єктного складу (складу учасників),
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •§ 5.1. Загальна характеристика суб'єктів адміністративно-процесуального права
- •§ 5.2. Класифікація суб'єктів -п
- •Питання для самоконтролю
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •1. Підготовка нормативного акта.
- •2. Прийняття нормативного акта.
- •3. Реєстрація нормативного акта.
- •4. Набрання чинності нормативним актом.
- •5. Оскарження або опротестування.
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XII. Провадження V справах про адміністративні проступки
- •§ 12.1. Поняття провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.4. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •§12.5. Докази і доказування в провадженні ' у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.6. Стадії провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.7. Строки у провадженні у справах ; про адміністративні проступки
- •Глава XIII. Адміністративна юстиція й адміністративно-позовне провадження
- •§13.1. Загальна характеристика адміністративної юстиції в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •§ 13.3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 13.4. Учасники адміністративного судочинства
- •I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.
- •II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка саційному порядку.
- •§ 13.6. Заходи процесуального примусу в адміністративно-позовних провадженнях
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •§ 14.1. Провадження в адміністративних справах
- •§14.3. Дисциплінарне провадження у справах * про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XV. Контрольне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XVI. Виконавче провадження
- •Глава II. Ключові детермінанти адміністративно-процесуальної галузі права
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні відносини
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •Глава VII. Нормотворче провадження
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава IX. Реєстраційне провадження ',
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Глава XI. Провадження щодо розгляду звернень громадян
- •Глава XII. Провадження у справах про адміністративні проступки
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •Глава XV. Контрольне провадження ' і*
- •Глава XVI. Виконавче провадження
Питання для самоконтролю
Які підстави спонукають суд застосовувати заходи процесуального при мусу?
Який порядок застосування заходів адміністративно-процесуального примусу передбачений нормами КАС України?
Які заходи процесуального примусу передбачені КАС України?
Що такс «привід», і до кого він може бути застосований?
1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С. В. Ківсілова, О. І. Харкіпонової; Ківалов С. В., Харшпо-нова О. І., Пасешок О. М. та ін.- X.: Одисей, 2005- 552 с.
341
!ИЛК « VI
Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
х :
§ 14.1. Провадження в адміністративних справах
про дисциплінарні проступки як складова адміністративного процесу
"' Дисциплінарна відповідальність є найпоширенішим видом юридичної відповідальності. Вона значно переважає кримінальну, адміністративну, цивільну та інші види юридичної відповідальності, як за своїми масштабами, так і за частотою реалізації. Це зумовлює надзвичайну важливість дослідження різноманітних аспектів відповідної проблематики, у тому числі - процесуального порядку застосування дисциплінарних санкцій.
До специфічних рис дисциплінарної відповідальності належать:
підставою для застосування заходів дисциплінарної відпові дальності є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто порушення нею норм або правил, якими регламентується порядок діяльності колективів, підприємств, закладів, установ, організацій тощо;
як правило, за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлег лості. Цим дисциплінарна відповідальність принципово відріз няється від відповідальності адміністративної, де порушник та уповноважений суб'єкт застосування адміністративно-деліктних норм не пов'язані між собою відносинами організаційного підпо рядкування;
дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до порушника широкого переліку специфічних санкцій. Аналіз по ложень Кримінально-виправного кодексу України, Кодексу законів про працю України, чинних дисциплінарних статутів дає змогу виділити такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег; призначення поза чергою в наряд на роботу; догана; сувора догана; дисциплінарний штраф; поміщення в карцер або одиночну камеру; арешт з триманням на
342
гауптвахті; позбавлення раніше застосованого заохочення; попередження про неповну посадову відповідність; затримання присвоєння чергового спеціального звання; пониження в спеціальному званні (класному чині); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; звільнення з посади та багато інших.
Деякі з цих стягнень (наприклад, попередження або догана) застосовуються практично до всіх суб'єктів дисциплінарних відносин. Але переважна їх більшість відображає специфіку умов і порядку функціонування тих закладів, установ, організацій, в діяльності яких вони застосовуються. Так, поміщення в карцер може застосовуватись лише до осіб, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі; позбавлення спеціального звання — до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; пониження у класному чині або його позбавлення - виключно до працівників прокуратури і т. д.
Виходячи з того, що дисциплінарні деліктні відносини, як правило, виникають на основі та з приводу порушень трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність часто застосовується в порядку організаційної трудової (службової) підлеглості, деякі науковці виключають дисциплінарне провадження з переліку адміністративних проваджень та вважають його самостійним інститутом трудового права.
Втім, існує принаймні кілька обставин, які свідчать про тимчасову доцільність віднесення окремих дисциплінарних проваджень до розряду адміністративних, а відтак - на їх включення до складу адміністративного процесу.
По-перше, далеко не завжди дисциплінарні стягнення застосовуються за вчинення саме дисциплінарних проступків. У передбачених законом випадках дисциплінарна відповідальність застосовується як альтернатива адміністративної відповідальності.
За прикладом звернімося до ст. 15 КУпАП. Згідно з п положеннями, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів.
Це правило не поширюється на вчинення лише окремих адмі-
343
ністративних деліктів: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; порушення правіш полювання, рибальства та охорони рибних запасів; порушення митних правил; вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією; порушення тиші в громадських місцях; неправомірне використання державного майна; незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора; ухилення від виконання законних вимог прокурора; порушення законодавства про державну таємницю; порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. За вчинення цих деліктів названі особи притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах.
У всіх інших випадках органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, замість накладення таких стягнень, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, у випадках, прямо передбачених законодавством, за вчинення адміністративних деліктів до дисциплінарної відповідальності притягуються також й інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну.
Отже, відносини дисциплінарної відповідальності нерідко виникають з адміністративно-деліктних правовідносин, котрі не мають безпосереднього стосунку до трудової (виробничої, службової) сфери (наприклад, у випадку порушення працівником міліції законодавства про референдум,- ст. 186-4 КУпАП).
По-друге, дисциплінарним проступком не завжди вважається порушення трудової (службової) дисципліни. Зокрема, чинне законодавство передбачає дисциплінарну відповідальність неповнолітніх, які тримаються у приймальниках-розподільниках, за порушення ними правил внутрішнього розпорядку названих установ. Дисциплінарні санкції до таких неповнолітніх можуть бути застосовані і у випадках, коли інші виховні заходи не дали позитивних
344
результатів.1 Очевидно, що відповідні дисциплінарні проступки не являють собою порушення трудових (службових, виробничих) відносин.
. І, по-третє, не завжди за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлеглості. Тут прикладом можуть слугувати дисциплінарні деліктні відносини, що виникають між особами, засудженими до кримінального покарання, та адміністрацією виправних установ.
Виконання покарань - одна з форм реалізації виконавчої влади. Відносини (у тому числі, дисциплінарні), що складаються між засудженим громадянином та адміністрацією виправної установи мають не трудовий, а скоріше адміністративний характер. Фактично, між ними не існує відносин трудової (службової) підлеглості, подібних тим, які складаються між працівниками виправно-трудових установ. Таким чином, дисциплінарні стягнення на засуджених осіб завжди накладаються в адміністративному порядку.
Викладене дає підстави для таких висновків:
а) дисциплінарні провадження, пов'язані з порушеннями тру дових відносин, мають бути віднесені до предмета трудового права;
б) дисциплінарні провадження в тих справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, повинні розглядатись у межах адміністративного процесу.
Перейдемо до розгляду останніх. Усього можна виділити кілька груп дисциплінарних проваджень в адміністративних справах:
Дисциплінарне провадження у справах про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінар них статутів або спеціальних положень про дисципліну.
Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра вил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття криміналь ного покарання.
III. Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра вил внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво.
' Див.: Наказ МВС України від 13 липня 1996 року «Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ» // Ьіір://2акоп.гас1а.§оу.иа.
345
1 §14.2. Дисциплінарне провадження у справах * ( і про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну
:Ь Порядок здійснення даної групи дисциплінарних проваджень регламентується нормативними актами:
- Верховної Ради України (наприклад, закони України «Про дис циплінарний статут Збройних сил України», «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Про дисциплінарний статут митної служби України», Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-ХІІ «Про затвердження дисциплінарного статуту органів прокуратури»);
- Кабінету Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 12 оісовтня 2000 р. № 1540 «Про затвердження Стату ту про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно- рятувальних служб» та від 26 січня 1995 р. № 55 «Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» та ін.).
Чинні дисциплінарні статути та положення про дисципліну встановлюють такі заходи дисциплінарної відповідальності:
- усне зауваження; ї — зауваження;
я і: - позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег (такий вид дисциплінарних стягнень застосовується до осіб, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);
призначення поза чергою в наряд на роботу (застосовується до осіб рядового та сержантського складу, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України); , ,,
догана;
сувора догана; п«
позбавлення раніше застосованого заохочення (наприклад* по збавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»); .'■■ >■,,,
попередження про неповну посадову відповідність;
затримання присвоєння чергового спеціального звання;
пониження в спеціальному званні (до працівників прокуратори застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у класному чині);
346
. .., ~:
'- пониження в посаді; ■ ■ .
пониження у військовому званні на один ступінь з переве денням на нижчу посаду (застосовується до осіб, на яких поши рюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України)
позбавлення спеціального звання (застосовується до осіб, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);
звільнення (розірвання контракту);
- звільнення з позбавлення спеціального звання (класного чину). Крім того щодо окремих категорій службових осіб можуть бути
застосовані особливі дисциплінарні стягнення, наприклад: позбавлення пбава носіння військової форми одягу (накладається на прапорщиків мічманів, офіцерів, які перебувають у запасі аоо відставці та носять військову форму одягу, за вчинення правопорушення, що ганьбить військову честь і гідність військового звання), позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста; позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом (накладаються на працівників залізничного транспорту).
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. Заборонено поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб тощо.
Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники осіб, на яких поширюється дія дисциплі нарних статутів (спеціальних положень про дисципліну). ^ Президент України (як Верховний Головнокомандувач Зброй них сил України), Головнокомандувач Збройних сил України, ке рівники центральних органів виконавчої влади, діяльність яких регламентується дисциплінарними статутами (спеціальними по ложеннями про дисципліну), мають право накладати дисциплінар ні стягнення на усіх підлеглих їм осіб рядового і начальницького складу
Це правило передбачає кілька винятків. Так, Д^™^ статут Збройних сил України розмежовує компетенцію Верховно-
347
го Головнокомандувача Збройних сил України, Головнокомандувача Збройних сил України та Міністра оборони України щодо окремих категорій дисциплінарних справ (див.: п. 12 ч. З зазначеного Статуту). А дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1-, 2-, 3-го класів провадиться виключно Президентом України (за поданням Генерального прокурора України).
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах повноважень, передбачених нормами дисциплінарних статутів (положень про дисципліну), а також прав, наданих їм вищими посадовими особами відповідних органів.
При цьому вищий прямий керівник може повністю реалізувати дисциплінарні права, що належать нижчому прямому керівникові. За відсутності відповідних керівників, дисциплінарні стягнення накладаються службовими особами, що виконують їхні обов'язки.
Начальник, не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.
Кількість стадій дисциплінарного провадження прямо залежить від характеру вирішуваної справи. Наприклад, розгляд справ про малозначущі дисциплінарні проступки відбувається у спрощеному порядку. Як правило, таке провадження має лише дві стадії:
1) оперативний розгляд справи та прийняття по ній рішення;
2) оскарження прийнятого рішення.
Але у випадку вчинення серйозних порушень дисципліни (наприклад, вчинення адміністративних деліктів) процедура розгляду справи є значно складнішою. Загалом, у дисциплінарному провадженні з розгляду справ про адміністративні делікти можна виділити чотири стадії:
службове розслідування;
прийняття рішення у справі;
.;■ 3) оскарження прийнятого рішення:
4) виконання рішення у справі.
1. Службове розслідування. З метою з'ясування всіх обставин правопорушення, уповноважений суб'єкт розгляду справи (прямий начальник) письмовим наказом призначає службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування можуть бути рапорти посадових та службових осіб, на яких поширюється
348
дія дисциплінарного статуту (спеціального положення про дисципліну), заяви (скарги) громадян, а також інші повідомлення про правопорушення.
У відповідному наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.
Службове розслідування може бути проведено особисто начальником (командиром) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.
Особа, яка проводить службове розслідування, несе персональну відповідальність за всебічне, повне, своєчасне й об'єктивне його проведення та додержання чинного законодавства України.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. В усіх випадках розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника та під його контролем.
Службові розслідування за фактами розголошення секретної інформації, втрати її матеріальних носіїв проводяться з дотриманням вимог щодо забезпечення режиму секретності.
Конкретні строки проведення службового розслідування встановлюються відповідними дисциплінарними статутами (положеннями про дисципліну). Так, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більш як на один місяць (відповідне рішення оформляється письмовим наказом). Натомість, Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб установлює десятиденний строк службового розслідування.
У процесі службового розслідування встановлюються такі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи:
- наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;
349
виявлення осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їхнього спричинення;
наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої бу ло призначено службове розслідування, та неправомірними діями особи;
конкретні неправомірні дії особи, яка вчинила правопору шення;
вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-право вих актів та керівних документів, які було порушено;
ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
форма вини (навмисно чи з необережності), мотиви проти правної поведінки особи, а також її ставлення до скоєного;
умови та причини, що сприяли правопорушенню;
чи вчинено правопорушення під час виконання службових обов'язків.
З метою з'ясування усіх зазначених обставин, особам, які проводять службове розслідування, надається право:
а) отримувати від службовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та екс пертні висновки;
б) ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування;
в) отримувати інформацію, пов'язану із службовим розсліду ванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чин ного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка при значила службове розслідування.
Посадові особи органів (служб, формувань), на яких поширюється дія відповідного дисциплінарного статуту, зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти необхідні документи чи матеріали. За погодженням з особами, які опитуються, їхні пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояснення оформляються надалі у письмовому вигляді і підписуються опитуваним.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залу-
350
чення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
У ході службового розслідування начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
У разі відмови надати пояснення особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
За "результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім фактичних обставин справи, зазначаються:
посада, звання (класний чин), прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби та термін перебування на остан ній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
підстави службового розслідування;
час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);
обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої про ведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;
пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
інші заходи, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
2. Прийняття рішення у справі. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає акт та усі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.
В окремих випадках при розгляді матеріалів службового розслідування прямий начальник повинен провести індивідуальну бесіду з правопорушником. Під час бесіди до відома особи доводяться суть учиненого нею порушення, роз'яснюється, які вимоги
351
Є
ТЯЖКІСТЬ
гоєного делікту. Відповідно чим
СУСШЛЬНИМ
відносинам завдає те або інше право-
апп,
МГТСУ*ОР1ШПМ
П0ВИНН°
бу™
с™™ення
за нього.
пі
7 Дисциплінарний
статут митної служби України
7ГРЄЛ'К
ПРОтітР«в"»х
діянь, за які передбачається
на
гппУ -іХ
ОргаИІв-
Д°
ЦЬОг°
тРелікУ
ніжать: підмі-
^ГКа
а°°
УШ'СНЄ
^шкод^ння
предметів, що підляга-
п, ТШО:
затР™™™-
«тучення та прийняття
вустТГ
ПредлтпІв'
нотних цінностей без оформлення
та21Н°в/ЄН0Л'-У
зак°»™
грядку відповідних документів; брутальне
або зневажливе ставлення під час
виконання службових 352
нігт,КЩ° У ПР°ЦЄСІ слУжбового розслідування встановлено відсут-(кошнлРи°пГИ °-С°бИ' СТ0С0ВН° Ж0Ї В0Н° родилось, начальник шення Р РИИШЄ Р1ШЄННЯ ПР° 3аКрИТТЯ СПРави- Відповідне рі-розс "дуГнняИТЬСЯ Д° ШДОМа °СОбИ' СТ0С0ВН° ЯК0Ї проводилось
вчинені'•ЯМЦ° В Х°ДІ слУжбового Розслідування з'ясовано, що коимЇЇ ННЯ МЮТИТЬ °ЗНаКИ ЗЛ0ЧИНУ' питання ПРО порушення но ппо,ГН01 СПРаМ ВИРІШУЄТЬСЯ відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу України.
диоі ппиймя?°ВИНУ °СОбИ повністю Доведено, начальник (коман- шдально. йРШЄННЯ ПР° ЇЇ пРитягнення До дисциплінарної відпо- особисТ Д СТЯГНЄННЯ зазначається начальником (командиром)
особисто на висновку службового розслідування
ну вл^Тп {К°МандаР) може визнати надану йому дисциплінар-та по Л иНтЄиД°СТаТНЬ°Ю ДЛЯ ^Раведливого покарання порушника владоГ клопотанн^ про накладення стягнення на винну особу владою старшого начальника (командира)
лі™ Р ДИСЦИПЛШаРного стягнення у кожному конкретному ви-УПГГ «ГИВН0ДЄЛ1КТН0
обов'язків до громадян, приниження їхніх честі та гідності та інші порушення.
по-друге, це ступінь вини порушника. Незважаючи на те, що більшість дисциплінарних статутів (спеціальних положень про дисципліну) вимагають при накладенні на особу дисциплінарного стягненні ураховувати ступінь її вини, оісоден з них не містить визначення поняття вини та її окремих форм. Цей факт є суттє вим недоліком чинного дисциплінарно-деліктного законодавства.
по-третє, це протиправна поведінка особи у минулому (у ра зі притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка має незняте* дисциплінарне стягнення, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж: попереднє).
по-четверте, це посада, яку займає особа, котра притягається до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні стягнення у вигляді звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найниж чого рівня, не накладаються.
по-п'яте, це спеціальне звання особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. Приміром, на вищих офіцерів Збройних Сил України не може накладатися стягнення у вигляді пониження військового звання на один ступінь та деякі інші дис циплінарні стягнення, передбачені відповідним статутом.
по-шосте, це тривалість перебування особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності, на займаній посаді. Наприклад, у разі повторного вчинення співробітником органів внутрішніх справ незначного проступку з урахуванням нетяжкості порушен ня та нетривалого перебування винної особи на посаді (до шести місяців) начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
по-сьоме, це ставлення порушника до виконання службових обов'язків. Сумлінне ставлення співробітника органів внутріш ніх справ також: може слугувати підставою для звільнення його від дисциплінарного стягнення за повторне вчинення незнач ного проступку (якщо стягнення за попередній проступок ще не знято);
по-восьме, це компетенція особи, яка накладає дисциплінарне стягнення. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення та пони ження у спеціальному званні (класному чині), накладаються на чальниками, яким надано право прийняття на службу, призначен ня на посаду, присвоєння спеціального звання (класного чину).
353
Деякі особливості процедури розгляду дисциплінарних справ про вчинення адміністративних деліктів можуть зумовлюватися тим, що до порушника раніше був застосований певний захід заохочення. Так, відповідно до ч. 4 ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України, особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального прокурора України.
На жаль, чинні дисциплінарні статути (спеціальні положення про дисципліну) здебільшого не закріплюють за конкретними видами дисциплінарних проступків відповідних їм дисциплінарних стягнень. Як наслідок, нормативно не визначеними залишаються питання індивідуалізації дисциплінарного покарання, адекватності застосованих заходів примусу ступеню шкідливості дисциплінарного проступку. Це значно ускладнює застосування дисциплінарних деліктних норм.
Крім того, більшість дисциплінарних статутів та спеціальних положень про дисципліну не містять переліку обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність особи. Чи не єдиним винятком є Дисциплінарний статут митної служби України, де у якості таких обставин визначаються: 1) відсутність події чи складу правопорушення; 2) закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення; 3) закінчення місячного строку від дня виявлення дисциплінарного правопорушення; 4) вчинення дій посадовою особою митної служби у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Оптимальним шляхом розв'язання цих та інших актуальних проблем має стати кодифікація вітчизняного законодавства про дисциплінарну відповідальність. На сьогодні цілком назріло питання прийняття Кодексу України «Про дисциплінарну відповідальність», де доцільно закріпити концептуальні засади як самої дисциплінарної відповідальності, так і процесуальних форм її реалізації.
Дисциплінарне стягнення накладається на строк від 10 діб (Дисциплінарний статут Збройних сил України) до одного місяця (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут прокуратури України) з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування (провадження в кримінальній справі або справі про
354
адміністративне правопорушення), дисциплінарне стягнення може бути накладено на особу не пізніше за один місяць з дня закінчення службового розслідування (провадження), не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності даної особи або її перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше ніж півроку (для працівників прокуратури відповідний строк становить 1 рік). У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
У разі вчинення діяння, не сумісного з перебуванням на службі в певному органі, звільнення деяких категорій службовців може провадитись незалежно від часу вчинення проступку.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення оформлюється наказом (його копія додається до особової справи). Наказ оголошується особовому складу підрозділу або органу, де працює особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. У разі потреби наказ може бути доведений до відома всього особового складу служби (системи органів).
Не допускається оголошення дисциплінарного стягнення начальникові (командирові) у присутності його підлеглих. Забороняється зривання погонів, зрізання нашивок та інші дії, що принижують гідність особи. Під час оголошення стягнення про пониження у військовому званні особі надається час для заміни відповідних знаків розрізнення.
Зміст відповідного наказу доводиться до відома особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі її звільнення з посади або служби такій особі обов'язково видається витяг з наказу про звільнення.
Якщо особа відмовляється поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про цей факт складається відповідна довідка, яка засвідчується підписами двох свідків.
Про дату і номер відповідного наказу начальника (командира), виданого за результатами розслідування, робиться запис на висновку службового розслідування.
3. Оскарження рішення у справі. Як і в інших адміністративних провадженнях, ця стадія має факультативний характер. Нерідко
355
особа погоджується з об'єктивністю службового розслідування та справедливістю винесеного щодо неї дисциплінарного стягнення. У таких випадках дії (рішення) суб'єкта дисциплінарної юрисдикції не оспорюються, а стадія оскарження є відсутньою.
Але гак трапляється далеко не завжди. Якщо особа, котра притягується до дисциплінарної відповідальності, вважає рішення у справі необгрунтованим, упередженим або необ'єктивним, вона має право усно або письмово оскаржити це рішення старшому прямому начальникові (командиру). Це не позбавляє її права звернутися з аналогічною скаргою до суду.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом місяця з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ установлює тримісячний строк для оскарження рішення у справі). Старший прямий начальник зобов'язаний всебічно та об'єктивно розглянути відповідну скаргу та прийняти щодо неї вмотивоване рішення протягом місяця з дня надходження.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником (командиром), який має право накладати дисциплінарні стягнення. У разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги старший прямий начальник (командир) розглядає її і приймає відповідне рішення в строк, передбачений відповідним дисциплінарним статутом. Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа, яка її подала, та начальник (командир), який наклав на неї дисциплінарне стягнення.
Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п'яти днів надсилається за належністю, про що повідомляється заявникові. Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників, дії чи рішення яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги на рішення в адміністративній справі про дисциплінарний проступок старший прямий начальник або суд приймає одне з таких рішень:
залишити рішення у справі без змін, а скаргу без задоволення;
змінити захід дисциплінарного стягнення в межах, передба чених відповідним дисциплінарним статутом (спеціальним поло женням про дисципліну);
задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати рішення у справі. ■,іпл<\іі>. гкйгііГьти' -л»',- .--і-і^-кі)..!.!■;• иг. ■:*>,.о*.ї^-■-.'■■-> ■<■■■
356
Старший прямий начальник (командир) не має права скасовувати або пом'якшувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим начальником (командиром), з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади.
Старший прямий начальник (командир) може протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року — пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за відповідним дисциплінарним статутом та законодавством України.
Про рішення, прийняте за скаргою, повідомляється як сам скаржник, так і посадова особа, дії або рішення якої оскаржувались.
У випадку незгоди особи з рішенням старшого прямого начальника (командира), прийнятим за її скаргою, вона може оскаржувати рішення у справі до вищого керівництва (аж до керівника центрального органу виконавчої влади) або суду.
Подання скарги на рішення в адміністративній справі про дисциплінарний проступок не припиняє виконання наказу про застосування дисциплінарного стягнення.
4. Виконання рішення у справі. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше за місяць (Дисциплінарний статут Збройних сил України встановлює тримісячний строк для виконання дисциплінарного стягнення) з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування правопорушника у відпустці, відрядженні або його тимчасової непрацездатності. Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення виконанню не підлягає, але відомості про нього заносяться до службової картки особи. Застосування щодо особи дисциплінарного стягнення не звільняє її від інших видів юридичної відповідальності.
У разі якщо на особу, котра перебуває у відпустці або відрядженні, накладається дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (припинення контракту), відповідне стягнення виконується лише після прибуття особи до місця проходження служби. Таким чином, звільнення не може бути застосовано до особи, тимчасово відсутньої на роботі (службі) з поважних причин, «іи.ф:* «
357
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні (класному чині) та звільнення зі служби (припинення контракту), вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Особи, з вини яких дисциплінарне стягнення не було виконане у встановлений строк, несуть дисциплінарну відповідальність за відповідними статутами (спеціальними положеннями про дисципліну).
Дисциплінарні стягнення діють протягом одного року з дня їх накладення. Особа, на яку накладено дисциплінарне стягнення, не може бути призначена на вищу посаду доти, поки це стягнення не буде знято. Також протягом зазначеного періоду до особи не може бути застосований жоден захід заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.
Право дострокового зняття дисциплінарного стягнення належить керівникові, який його застосував, або керівникові вищого рівня. Уповноважений суб'єкт може зняти стягнення до закінчення одного року від дня його накладення на особу, якщо вона заслужила це сумлінним виконанням службових обов'язків та зразковою поведінкою.
Крім того, у разі сумлінного та відповідального ставлення особи до виконання своїх службових обов'язків, безпосередній керівник може звернутися до керівника вищого рівня, що застосував дисциплінарне стягнення, з клопотанням про зняття стягнення. Природно, таке клопотання не може бути подане одразу після застосування дисциплінарного стягнення. Особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, повинна доводити доцільність зняття з неї стягнення сумлінною працею (службою) та поведінкою протягом достатньо тривалого часу. Саме тому переважна більшість дисциплінарних статутів (спеціальних положень про дисципліну) містить норми, згідно з якими клопотання про зняття з дисциплінарного стягнення може бути подане не раніше за три місяці від дня його застосування.
Рішення про дострокове зняття дисциплінарного стягнення оформлюється відповідним наказом з оголошенням його всім, ко-^ му раніше було оголошено наказ про накладення стягнення. з
Дисциплінарне стягнення достроково знімається також у випад-і ку нагородження особи державною нагородою чи відзнакою Пре-= зидента України. >«імк
358
Окремі дисциплінарні статути, навпаки, передбачають можли-т вість посилення дисциплінарного стягнення у випадку, коли попереднє стягнення не забезпечило належний виховний вплив на порушника службової дисципліни. Так, наприклад, у ст. 103 Дисциплінарного статуту Збройних сил України зазначається: «Якщо 0 протягом року після попередження про неповну службову відповідність військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов'язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про перемііцення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби».
Особа вважається такою, що не мала дисциплінарного стягнення, "якщо протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення вона більше не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Поновлення в попередньому спеціальному званні (класному чині) або на попередній посаді може провадитись тільки в порядку атестування.
Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Відомості про дисциплінарне стягнення, застосоване до особи, заносяться до її особової картки із зазначенням таких даних:
1) хто, коли та на якій підставі застосував дисциплінарне стяг нення;
номер і дата наказу про застосування дисциплінарного стяг нення, відмітка про ознайомлення з наказом та інформація про те, чи не оскаржувався наказ про застосування дисциплінарного стяг нення (а в разі оскарження - яке рішення прийнято, ким і коли);
номер і дата наказу про зняття дисциплінарного стягнення або відмітка про закінчення строку його дії.