Чистий прибуток корпорації Сміт, тис. Дол.

Показник	Прибуток базового року	Прибуток у прогнозованому році
Чистий прибуток	6600	9900
Нерозподілений прибуток	3960	4950
Дивіденди	(2640)	(4950)
Коефіцієнт дивідендних виплат, %	40	50
Коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, %	60	50

Чим вищий коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, тим більша фактична сума джерел операційних потоків. Виплата дивідендів скорочує фінансові потоки, тому чим вищий коефіцієнт дивідендних виплат, тим нижчі нетто фінансові потоки.

Регресивний аналіз для визначення майбутніх грошових потоків

Процентний метод складання прогнозних форм фінансової звітності дає позитивні результати за збереження стабільних співвідношень між продажами і зростанням активів. Проте в тих випадках, коли історично ці коефіцієнти варіювали, оцінювання майбутніх фінансових потоків шляхом використання вартості продажів, активів і поточних зобов’язань у поточних цінах може призвести до помилок у прогнозах. У цих випадках для прогнозування використовується регресивний аналіз майбутніх потреб у фінансових фондах. Техніка регресивного аналізу передбачає побудову кривих, які точніше відбивають співвідношення минулих необхідних фінансових потоків та минулого зростання продажів. У такий спосіб робляться спроби зменшити відхилення фактичних даних від відповідної кривої.

Рис. 4.2

Рис. 4.3. Відношення фінансових вимог до продажів¹

На рис. 4.3 зображені два графіки лінійної і нелінійної регресії. На першому графіку на прямій лінії показані прогнозні значення співвідношень між сумами продажів і необхідного фінансування, що зростають пропорційно. На другому графіку залежність між зростанням продажів і фінансуванням нелінійна. Точками показано фактичне співвідношення двох показників. Обидва графіки свідчать про те, що фактичні дані розташовуються по обидва боки прогнозної прямої. Проте відхилення від прогнозної лінії значніше в лінійній залежності, ніж у нелінійній, що показує переваги регресивного аналізу на основі нелінійних графіків.

Ставка зростання продажів залежить від зростання активів і засобів їх фінансування. Як було зазначено вище, корпорація може використовувати зовнішні джерела фінансування, тобто випускати облігації і позики. Але корпорація може обмежитися тільки емісією нових зобов’язань із метою підтримання певного коефіцієнта боргового навантаження на капітал і тому відмовляється від нових емісій позик. У даній ситуації може виникнути проблема обмеження економічного зростання корпорації. Для визначення цього обмеження використовується ставка стійкого зростання. Модель визначення ставки стійкого зростання, про яку мова йшла вище (див. рис. 4.2), уточнюється².

У модель введені обмеження: коефіцієнти боргового навантаження на капітал, дивідендних виплат, маржі прибутку і коефіцієнт активи/продажі є постійними. Корпорація фінансує розвиток із внутрішніх джерел і шляхом емісії облігацій.

Для опису моделі використовуються такі показники:

m — чиста маржа прибутку = чистий прибуток / продажі;

D — загальна сума боргу;

E — загальна сума капіталу;

A — активи = D + E;

S — поточні продажі;

b — коефіцієнт дивідендних виплат;

g — ставка зростання продажів і активів.

З огляду на обмеження при використанні моделі, про які йшла мова вище, визначаємо чистий прибуток на планований рік:

Чистий прибуток = чиста маржа прибутку  продажі майбутнього періоду = m · S (1 + g).

З урахуванням коефіцієнта дивідендних виплат визначаємо додаткові суми нерозподіленого прибутку:

Доповнення до нерозподіленого прибутку = Чистий прибуток  Ставку утримання = m S (1 + g) · (1 – b).

На підставі цього рівняння з урахуванням коефіцієнта борг/капітал, що не змінюється, визначимо додаткові суми емісії облігацій.

Додаткове запозичення = Додаткова сума нерозподіленого прибутку  Коефіцієнт борг/капітал = m S (1 + g) (1 – b) · D/E.

Припускаючи незмінність коефіцієнта оборотності активів (S/A), визначаємо, що додаткові суми, необхідні для фінансування приросту продажів gS, мають дорівнювати gA. Далі виводиться фундаментальна тотожність:

Додаткові суми активів = Додаткова сума нерозподіленого прибутку + Додаткове запозичення =

gA = m S (1 + g) (1 – b) + m S (1 + g) (1 – b) · D/E =

= m S (1 + g) (1 – b) (1 + D/E).

Перестановка у фундаментальному рівнянні виглядатиме так:

1 + D/E = (E + D) / E = A/E,

з цього виводимо перетворене фундаментальне рівняння:

gA = m S (1 – b) (1 + D/E) + gm S (1 – b) (1 + D/E) =

= m S (1 – b) AE + gm S (1 – b) AE.

Ділимо обидві сторони рівняння на прибутковість акціонерного капіталу для виведення формули ставки стійкого зростання:

.

Розглянемо приклад визначення стійкого зростання. Припустимо, що маржа прибутку становить 4 %, коефіцієнт оборотності активів 3, коефіцієнт борг/капітал — 5, коефіцієнт дивідендних виплат — 40 %, коефіцієнт утримання (1 – b) = 0,6. Тоді ставка стійкого зростання становитиме:

Припустимо, що корпорація прийняла рішення збільшити темпи економічного зростання при тих самих коефіцієнтах. Тоді буде поставлена під загрозу ліквідність корпорації. Отже, для досягнення більш високого зростання необхідно збільшити коефіцієнти: маржу прибутку, борг/капітал, оборотність активів і знизити коефіцієнт дивідендних виплат.

Збільшення прибутковості продажів (маржі прибутку) на 1 % створює можливість більш високих темпів зростання:

.

Найефективнішими рішеннями фінансового управління корпорації були б глибокі перетворення у виробництві і збуті продукції, що дало б змогу прискорити оборотність активів. Підвищення коефіцієнта оборотності активів до 1/4 за інших рівних умов призвело б до значного підвищення темпів зростання:

Використання методів регресивного аналізу підвищує значення історичної інформації про якісні показники роботи підприємств. Минулі коефіцієнти достовірніші тих, що розраховуються на перспективу, тому їх використання забезпечує більшу надійність у прогнозах, що складаються.