211. Мета економічної освіти та функції, які вона повина виконувати

Концепція неперер вноі економічної освіти ґрунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури і освіти. Якщо в загальноосвітній школі закладається база економічних знань, мислення і поведінки, то в системі спеціальної економічної освіти для молоді (ліцеї', коледжі, академії") формується підприємець для ринкових відносин.

У системі вузів та університетів надається економічна освіта тим хто зробить підприємництво сферою своєї професійної діяльності. У системі підготовки магістрів з економіки та післявузівської підготовки створюються умови для економічної освіти менеджерів вищої кваліфікації.

Дуже важливо зрозуміти, що економічна освіта здобувається ні. для престижу, а для практичної економічної діяльності Викладач економіки повинен усвідомлювати, що економіка як система ієну? не у вакуумі, а в культурній сфері нації. За словами А. Ейншейна «економіка змінюється зі змінами нашого мислення» Ось чому у викладанні економіки дуже важливо користуватися елементами економічної психології.

Перехід до нових економічних відносин потребує не тільки розуміння, а й прискореного розвитку економічного мислення людей. У процесі викладання економіки в школі важливою про­блемою є зміна економічної поведінки дитини в напрямку розвитку в неї підприємливості, діловитості, ощадливості, працьовитості та інших ціннісних орієнтацій, які грунтуються на економічному спо­собі мислення. Слід повернутися до думки Адама Сміта: той, хто заробляє більше грошей для себе і своєї сім'ї, одночасно створює умови для збагачення всього суспільства. Національний дохід і на­ціональне майно не є романтичними та загадковими явищами Оде­ржав більший прибуток — збільшив прибуток нації Накопичив 1000 доларів — збільшив валютний запас нації і т. д. Діти мають ро­зуміти, що власність — це і багатство, і великий клопіт, а заздрість та жадібність — і пороки, і фактори, згубні для економіки.

Тривалий час потреба в формуванні економічного мислення була відсутня, тому що за умов адміністративно-командної економіки нічого не треба було вирішувати самому, а людина не почувала себе безпосереднім учасником економічних відносин, їй не треба було впливати на хід економічних подій, не треба було виявляти творчу активність, здійснювати вибір свого місця в економічній системі.

За ринкових відносин людина починає усвідомлювати не тільки цінність свободи вибору, а й відповідальність, що з вибором зв'язана Приймаючи рішення зайнятися бізнесом чи працювати за наймом, людина вибирає свою долю і долю своїх дітей. Тому економічне мислення — не просто багаж економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, іншими словами, це формування моделі економічної поведінки.

Зараз економічні знання дітей практично зв'язані з тим, що во­ни бачать навкруги. Неважко здогадатися, наскільки однобічною є така «економічна освіта»! Дуже погано, що в дітей складається «візуальне» враження про економічні реалії. Те, що вони бачать, викликає певний інтерес, зацікавленість і спонукає до отримання знань про ці явища, далеко не завжди позитивні. А те, що не ле­жить на поверхні або асоціюється з якимись консервативними по­няттями, ще довго залишається незрозумілим. Якщо своєчасно не скорегувати систему інтересів школяра, потім може бути запізно.

Для цього треба викликати необхідний інтерес за допомогою не­стандартних методів навчання. Під цим розуміємо навчання школя­рів з елементами гри в дусі змагань та здорової конкуренції, міні-вистави, практичні заняття, розповіді, конкурси, свята та інше.

Англійські спеціалісти з вікової психології вважають, що економічні уявлення дітей складаються в загальному вигляді

вже до 11 років. У 13-14 років діти мають уявлення про підпри­ємницьку діяльність, але бачать лише «надводну частину айсберга», бо тільки половина з них розуміє, що необхідною умовою відкриття свого діла (бізнесу) є не тільки первинний капітал, а й наявність се­рйозної підприємницької ідеї.

Так званий дитячий бізнес (між іншим, дуже поширений у нас' миття автомашин, дрібна торгівля тощо) не може сформувати пот­рібний рівень економічного мислення й економічної поведінки май­бутніх членів ринкового суспільства. Економічне мислення форму­ється поступово і не тільки шляхом отримання спеціальних знань. Можна стверджувати, що коли дитина ознайомлюється з будь-яким літературним твором, вона починає розуміти атмосферу економіч­ного життя в конкретних історичних обставинах? Чи варто забувати, що 80 років тому в нашій країні були ринкові відносини. Є багато літературних творів, які можна використати в практиці викладання

Хоч навчитися економіці «на вулиці» неможливо, але питання економічної освіти дуже складні як з погляду сприймання економічних явищ дітьми, так і з погляду вибору методичних засобів. Російські педагоги О Меншикова і Т. Попова розробили [76, с 96] 5 основних блоків методики економічного навчання шко­ляучених-економістіврів з елементами професійної підготовки.

1 Уведення до загальноосвітньої школи системи навчання у та­ких формах:

• факультативні заняття з економіки із залученням ;

• формування економічних класів за зразком математичних, фізичних тощо;

• організація на базі шкіл на комерційно-спонсорських засадах груп з поглибленим вивченням економіки та обов'язковими практичними заняттями (банківська справа, аудит і т. ін.).

2. Створення неформальних юнацьких організацій — економіч­них клубів.

3. Збільшення випуску популярної економічної літератури для школярів (комікси, економічні словники, сценарії ділових ігор, збірники економічних задач і т. ін.).

4. Випуск теле- і радіопрограм економічного напрямку інфор­маційно-пізнавального та навчального характеру (конкурси, теле- і радіовікторини, телеігри).

5. Упровадження ефективної системи оволодіння комп'ютерною грамотністю з використанням спеціальних програм, у тому числі економічного змісту.

Методику викладання економіки необхідно адаптувати до різно­го віку школярів.

Виділяють дві вікові групи:

І — середній шкільний вік (10-14 років), II — молодші школярі та дошкільнята (5-9 років). Старшокласники більшою мірою тягнуться до дорослих. Тому вони можуть і самі здобути потрібні знання.

Універсальної методики викладання економіки не було, нема і ніколи не буде!

Але «перша заповідь» викладача така:

- знай свій предмет;

- збуди інтерес до нього;

- створи умови для творчої діяльності того, хто вчиться. Я поділяю погляди О. Меншикової та Т. Попової [76, с. 9б],

які пишуть: «Ясна річ, що економіка як обов'язковий предмет

вивчення в школі «не піде». По-перше, немає фахівців-педагогів, які могли б у доступній для школяра формі викладати економічні дисципліни. По-друге, відсутні розробки конкретних програм нав­чання». Вони пропонують як першу спробу — систему економіч­них факультативів.

На формування економічної культури й поведінки в суспільстві впливає наявність таких негативних явищ, як тіньова економіка, мафія, корупція, злочинність. Учитель не повинен заплющувати очі на ці явища. Діти їх бачать у реальному житті, тому треба вчити ді­тей розуміти як саме явище, так і те, що його породжує.

Наприклад, розглядаючи чорний ринок як породження тіньової і економіки, треба роз'яснювати дітям, що тіньова економіка — це економічна діяльність поза рамками закону і правопорядку, а при­чина її виникнення — високе оподаткування легальної діяльності,

що пригнічує ініціативу, призводить до невикористання творчого потенціалу підприємців. Чорний ринок — це відповідь на існуван­ня малоефективної та несправедливої системи розподілу національного багатства на користь привілейованої еліти або могутніх політичних кланів. Людям тоді чхати на законність. Вони роблять хто що може.

Я. Корнаї слушно попереджував, що «псевдоринковий ме-ханізм» перетворює на безглуздя використання навіть найсучасніших інструментів ринку. Вчитель має довести, що спекуля­ція не може стати двигуном прогресу, що підприємець не може слу­гувати не споживачу, а владі, бо це надає бізнесу мафіозно-номенклатурного характеру. Ось чому, коли Піночет казав, що існує тільки один спосіб допомагати бідним — це створювати для них нові робочі місця, він міркував як людина економічна.

Взагалі у викладанні економіки блоки етичний і правовий мають однакові з понятійним економічним апаратом права. Плавати в бур­хливому морі ринку неможливо, не навчившися спочатку триматися на поверхні, не знаючи основних принципів, механізмів та інститу­тів ринкової економіки, не виробивши навичок ринкової поведінки.

Серйозною помилкою нашої економічної освіти була і є орієнтація на освіту та навчання знанням, а не мисленню та поведінці в реальному житті. Вивчення економіки вже в школі повинно формувати ядро мотиваційного механізму економічно розумної по­ведінки молодої людини за умов ринку. Ось чому ми вважаємо дуже важливим і принциповим обговорення проблем економічної освіти у взаємозв'язку з проблемами економічної культури, мислення та по­ведінки. У процесі вивчення курсу МВЕ майбутній учитель повинен мати власну думку і форму її вираження в методиці викладання.

Україна, яка робить перші кроки в реформуванні економіки, сти­кається з безліччю проблем, що треба вирішувати вперше. Нам нео­бхідно засвоювати уроки ринку, не повторюючи чужих помилок, не роблячи власних. Відомо, що японці, які вважають себе учнями американців, дуже уважно вивчали всі відомі концепції менеджмен­ту і... створили свою. Так треба зробити і нам. Майбутньому вчите­лю необхідно продумати крок за кроком, як логічно, простою, зро­зумілою мовою розповісти про найбільш важливі та складні еконо­мічні категорії, розкрити дивовижний світ економіки.

Таким чином, метою економічної освіти як складової економіч­ної культури суспільсз метою формування в учнів економічного способу мислення через відбір матеріалу та форм його подання, розробку мето­дики контролю навчання тощо.

Як вважав мудрий Монтень, «річ не в тому, щоб причепити до душі знання: вони повинні вкоренитися в ній; не в тому, щоб злегка помастити її ними, необхідно, щоб вони просякли її наск­різь, і якщо вона від того не зміниться і не поліпшить свою недосконалу природу, то, безумовно, варто облишити цю справу» [80, с. 25].

Отже, аналізуючи вимоги до економічної культури, до основних характеристик підприємця (власника) і менеджера (найманого слу­жбовця), а також власника і менеджера в одній особі, можна дійти справедливого висновку, що їхня економічна освіта потребує різно­го рівня економічного мислення та поведінки. Але підготовка ниж­чого рівня завжди є підґрунтям економічної освіти вищого ґатунку.