207. Ділове спілкування. Його види.

Ділове спілкування – це процес взаємозв’язку і взаємодії, в якому здійснюється обмін діяльністю, інформацією та досвідом, що передбачає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми чи реалізацію певної мети.

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і другорядне (косвенное-коли між партнерами існує просторово часова дистанція).

Пряме ділове спілкування володіє більшою результативністю, силою емоціональної і дії і внушения, ніж другорядне, в нему безпосередньо діють соціально психологічні механізми.

В цілому ділове спілкування відрізняється від неформального тим, що в його процесі ставляться ціль і конкретні задачі, котрі вимагають свого вирішеня. В діловому спілкуванні ми не можемо закінчити взаємодію з партнером (у крайньому разі, без втрат для обох сторін). В звичайному дружньому спілкуванні частіше всього не ставляться конкретні задачі, не переслідуються визначені цілі. Таке спілкування можна перервати (за бажанням учасників) у будь-який момент.

208. Специфіка ділового спілкування.

Ділове спілкування вимагає від людини високої психологічної культури, а також постійного вивчення і врахування емоційного боку ділових відносин.

Щоб отримати прихильність співрозмовника, використовують такі прийоми:

-“власне ім’я”. Він оснований на вимові в голос ім’я людини, з якою ви розмовляєте. І це не лише ввічливість. Звук власного імені визиває у людини не завжди усвідомлене нею почуття приємного.

-“зеркало ставлення”. Добрий і приємний вираз обличчя, легка посмішка притягують до вас людей. Також потрібно робити компліменти – це слова, які вміщують невелике перебільшення переваг, які бажає бачити в собі співрозмовник. Не потрібно перетворювати компліменти в підлабузництво.

Правила як зробити комплімент компліментом:

• комплімент повинен відображати лише поситині якості людини. В компліменті потрібно уникати подвійного смислу.

• відображена в компліменті позитивна якість людини повинна мати невелике перебільшення.

• у людини є власна думка про рівень відображених в компліменті якостей. Наприклад, людина твердо знає, що рівень цієї якості у нього значно вищий, ніж сказано в компліменті.

• комплімент повинен констатувати наявність даної характеристики, а не вміщувати рекомендації по її покращенню

• співробітник зовсім не намагається вдосконалити певну свою властивість. Більш того, вважає, що було б погано, якби вона – ця позитивна властивість – була б виражена у нього сильніше, ніж зараз.

• Комплімент повинен бути без доповнень.

  • “терпеливий слухач”. Потрібно вміти слухати.

  • “особисте життя”. У кожної людини поряд зі службовими інтересами присутні і особисті інтереси, захоплення і особисте життя. В емпіричних спостереженнях було помічено, що якщо з людиною повести розмову в руслі його вираженого особистого інтересу, то це визиває у неї підвищену вербальну активність, що супроводжується позитивними емоціями

  • парирование зауважень співрозмовника. Співрозмовник не завжди правий, але часто нам вигідно признати його правоту, особливо в дрібницях. Зауваження і возражения – природні явища в будь-якій бесіді, тому не слід почувати себе обвинуваченим, котрий повинен захищатися.

До позиції і думки співрозмовника потрібно ставитись з повагою, навіть якщо вони пом илкові і для вас неприємлемі.

• стриманість в особистих оцінках

• лаконічність відповіді

• недопускання превосходства

• контролювання реакцій