118. Сутність поняття “спілкування”. Функції та рівні спілкування.

Спілкування – процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

Функції спілкування:

• контактна – встановлення контакту як стану готовності до прийому/передачі повідомлення і підтримка взаємозв”язку в формі взаємної орієнтованості;

• інформаційна – обмін повідомленнями, думками, рішеннями…

• спонукальна – стимуляція активності партнера до спалкування, що спрямовує його на виконання конкретної дії;

• координаційна – взаємне орієнтування і координація дій при організації спільної діяльності;

• розуміння – розуміння суті повідомлення, думки, рішення намірів паортнерів по спілкуванню;

• емотивна – збудження, есоц.переживання, кмоц.стан, його зміни;

• встановлення відносин – створення свого місця в ділових, особистих та ін відносинах суспільності;

• впливу – зміна стану партнера, його поведінки, потреб, рішень…

Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогфифів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності.

Виділяють вербальну і невербальну комунікацію.

В вербальній комун. – знакова система – мова, структ.одиниця – слово. Спілкування за допомогою мови – мовлення.

Невербальна конун. – доповнює мову і передає емоційний стан, вкл.символи:

• оптико-кинетичні (жести, міміка);

• паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність);

• екстралінгвістичні (паузи, сміх, темп мовлення);

• просторово-часові – взаємне розташування, час спілкування, ситуаця спілкування.

118. Сутність поняття “професійне спілкування викладача”.

Професійне спілкування викладача – це спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (в процесі навчання і виховання), яке має яке має визначенні педагогічні функції і направлене (якщо воно повноціне та оптимальне) створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнями.

Вчитель у процесі професійного спілкування здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов’язки по куруваннюпроцесом навчання. Від того, які стильові особливості цього спілкування і керівництва, залежить ефекиивність процесів навчання, особливості розвитку особистості і формування міжособистісних відносин в навчальній групі.

Професійне спілкування викладача – це особливе спілкування, специфіка якого зумовлена різноманітними соціально-рольовими і функціональними позиціями суб’єктів цього спілкування.

118. Сутність поняття “спілкування”. Роль спілкування у життєдіяльності людини”.

Спілкування – процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогліфів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності.

Спілкування(С) - міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психіч.дія-ти, а саме інф-ю, думками, почуттями, оцінками. Інакше, С- взаємодія 2 або більше людей, яка спрямована на узгодження та об”єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Без С неможливе людське сус-во. С - є потреба людини як соц., розумної істоти, носія свідомості. Таким чином, С -потреба людини, необхідне для взаємодії з людьми, необхідне для самоствердження в сусп-ві, для впорядкування своїх думок, відносин. С властиве всім живим істотам, але на рівні людини воно приймає найбільш досконалі форми, стає усвідомленим та опосередкованим мовою.

С. дає можливість людям в процесі своєї діяльності уникати непорозумінь, досягати швидше мети своєї діяльності, активно розвиватися.