6.Взаємозв’язок біологічного і соціального в структурі особистості.

Існує дві чітко означених структури особистості — біологічна, що генозумовленна, соціальна, яка базується на першій та зумовлюється соціальним досвідом людини:

у процесі формування особистості одні властивості набувають стій­кості і виявляються постійно (риси особистості), інші — відіграють роль «киплячого шару», що забарвлює особистість у конкретних ситуаціях;

між атрибутами, рисами та якостями особистості не існує кордонів, що символізують штрихові лінії; усі три основні групи властивостей пов'язані між собою, оскільки становлять цілісність особистості.

Уявлення про структуру особистості як систему її властивостей є свідченням того, що:

• закон ієрархічності визначає основу структури особистості й перед­бачає підпорядкованість нижчих рівнів вищим, які керують нижчими, а спираючись — утворюють єдність структури;

• особистість — це не тільки її властивості, а й зв'язки між ними;

властивості особистості становлять неперервну єдність із внутріш­нім і зовнішнім середовищем;

• у взаємовідношеннях із середовищем має місце прояв цілісності структури особистості;

• поведінка особистості, що репрезентується структурою як системою властивостей, має характеризуватися її багаторівневістю та ієрархічністю;

• окремі рівні системи властивостей зумовлюють окремі аспекти пове­дінки особистості, а їх цілісність — це результат взаємодії всіх рівнів властивостей;

процеси передачі інформації та управління є характерною особливіс­тю структури особистості як системи її властивостей.

За поданою структурою особистість можна уявити як таку, що має певний каркас постійних властивостей (атрибути та риси), який «зафар­бовується» певними якостями. Щоб скласти «уявлення» про особис­тість, необхідно визначити її атрибути, риси та якості.

7.Атрибути, риси та якості особистості.

Атрибути особистості — це її невід’ємні властивості, без яких ін­дивіда не можна уявити і без яких він не може існувати, і які переважно генозумовлені (стать, статура, вік, темперамент, здоров'я). Атрибути особистість отримує у спадок як представник роду людського. Вони можуть мати трансситуативний або ситуативний прояв (наприклад темперамент або здоров'я), вимірюватися точно (темперамент) або

описуватися (статура).

Риси особистості — це стійкі властивості, що проявляються пос­тійно (трансситуативні, інваріантні щодо ситуації) та потенційно вимі­рюються за допомогою спеціально розроблених методик-тестів (напри­клад екстраверсія-інтроверсія, екстернальність-інтернальність, комфортність, самостійність тощо).

Якості особистості — це ті її властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (явний — неявний, очевидний — не­очевидний, постійний — мінливий) і які потенційно точно не вимірю­ються (життєві цілі, мораль, воля, переконання тощо).

8.Психологія як наука про психіку.

Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить обширними, можуть певною мірою сприяти орі­єнтуванню в навколишньому середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психіч­ного життя, що характеризуються якісно та кількісно. Але наукова психологія не може обмежуватися самим лише описанням психологічних фактів, хоч би якими цікавими вони були. Їх треба пояснювати. Саме тому відкривати закони, за якими відбуваються ці явища, тобто психологічні закони. Якщо виникнення психологічних фактів спостерігається кожного разу, коли для цього виникають відповідні умови, то кажуть про закономірний характер психічного явища.

Завданням психології, нарівні з вивченням психологічних фактів і закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяль­ності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофі­зикою, біохімією, кібернетикою та ін.

Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

Психологія - наука про факти, закономірності й механізми пси­хіки як створюваного в мозку образу дійсності, на основі та з допо­могою якого здійснюється керування поведінкою і діяльністю, які мають у людини особистісний характер.

Об'єктом вивчення психології є психіка як функція мозку. Вихідною категорією психології є відображення.