209. Фактори, що впливають на ділове спілкування.

Існує 5 умов, від яких залежить, чи будуть люди розуміти те, про що говорять у діловому спілкуванні:

• єдність професійної мови

• урахування інтелекту іншої людини

• логічність викладу думки

• вміння концентрувати увагу на справі

• наявність повноти інформації про справу, що розглядається

Бар’єри:

• Фізичні (простір, час, дистанція)

• Соціальні

• Гностичні (невідповідність рівнів мовлення й розуміння співрозмовників)

• Емоційні (невідповідність намірів, негативні емоції)

• Психологічні (неспівладнання інтересів, негативні настанови)

210 Поняття про економічну культуру.

Україна перебуває в стані переходу від адміністративно-організованого до економічно-організованого суспільства. За цих умов класична схема ієрархія-культура-ринок має бути розглянута стосовно взаємозв'язку цих найважливіших чинників впливу на лю­дей та інструментів управління ними з системою освіти, особливо економічної.

Під ієрархією ми розуміємо систему управління як відношення влади і людини. Культура в нашому контексті розглядається як си­стема визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки. Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що грунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця і покупця

Кожний з цих елементів — системне явище. Вони існують у пе­рехідний період у різних фазах, тому що зміни в них відбуваються з різною швидкістю та глибиною. Наприклад, якщо зміни в системі управління можна впровадити досить швидко, то в культурі мають здійснитися зміни економічного, психологічного та управлінського мислення, що потребує тривалого часу. Культура як етнопсихологі­чний феномен — це пам'ять суспільства. Суспільні цінності, трудо­ва та повсякденна мораль — це те, що можна швидко зруйнувати, але треба дуже довго формувати. Освіта й виховання відіграють ве­лику роль у культурі суспільства, бо вони безпосередньо впливають на мислення і поведінку людини. Треба відзначити, що ієрархія, культура та ринкові відносини в процесі взаємодії можуть давати синергічні ефекти.

Необхідність визначення в Україні національного шляху до еко­номічно організованого суспільства потребує розуміння як україн­ського менталітету, так і специфіки нашої економічної культури, хоч створити більш-менш ґрунтовний її образ нині досить важко. У цих питаннях, проте, вельми важливим є розумне співвідношення патріотизму та запозичення зарубіжного досвіду. Навіть молодь вже згодна з тим, що замість слів «менеджер» і «бізнесмен» краще вжи­вати «керівник (керуючий)» і «підприємець», а кількість «шопів» та «супермаркетів» вже перейшла всі можливі межі. Водночас не варто забувати, що суть будь-якого націоналізму полягає в штучному роз­дмухуванні почуття власної вищості та такому ж штучному відторг­ненні від уроків і досягнень світової культури.

Велич нації виявляється у зміцненні національних традицій та доцільному використанні світового досвіду. Сучасний економічний стан України потребує різкого підвищення культури технологій, праці, комунікацій тощо. Досить сказати, що Зі кожної тисячі винаходів в Україні впроваджується у виробництво тільки один! Рівень економічної й загальної культури яскраво виявляється у виступах деяких депутатів у Верховній Раді.

Суттєва і показова для оцінки економічної підготовки особисто­сті — проблема витрати грошей. Те, що так звані нові росіяни або нові українці витрачають гроші на «Мерседеси», курорти, казино й таке інше, характеризує низький рівень їхньої споживацької культу­ри як складової загальної економічної культури нашого суспільства.

За умов адміністративно-командної системи люди вступили ли­ше у виробничі відносини, що зовсім не рівнозначно економічним. Економічна поведінка (мотивації, мислення, вчинки) існувала тільки в домашньому господарстві, де більш-менш вдало будувалися рин­кові відносини.

Витратне господарювання виховувало майже в усіх соціальних групах утриманство, недбалість, марнотратство та ін. Часто-густо такі настанови маскувалися традиційними національними цінностями: гостинністю, безкорисливістю тощо. Поряд з цим часто відкидалися такі цінності, як ощадливість, намагання заробити, які безпідставно ототожнювалися зі скупістю, жадібніс­тю. Тяжіння до добробуту, заробленого чесною працею, часто на­зивалося куркульською, приватновласницькою психологією, підп­риємництво й діловитість — наживою та орієнтацією на буржуазні стандарти життя. Як вдало висловився М. Шмельов у дуже відо­мому есе «Аванси і борги», нашому суспільству притаманний «економічний романтизм, густо замішаний на економічній мало­грамотності» [137, с. 27].

Усе це створювало такий тип господарського життя, який краще назвати антиекономічним або абсурдно економічним. Виникає запитання: чи здатна наша надто деформована струк­турно економіка ефективно функціонувати згідно з правилами рин­кових відносин?

За період так званої перебудови в сфері соціальної психології сталися певні зміни, але вони ще недостатні.

Поступово руйнується менталітет «радянської людини», що ґрунтувався на ідеї патронату держави. Більшість населення починає усвідомлювати, що кожна людина має сама домагатися успіхів, а держава та уряд лише гарантують і захищають права і свободи своїх громадян. Особливо помітні зміни відбуваються в мисленні та поведінці молоді, що дає надію на підвищення рівня економічної культури суспільства в майбутньому.

Майбутнім учителям з економіки корисно буде прочитати стат­тю О. Меншикової та Т. Попової «Чи потрібні дітям економічні казки» [76, с. 43]. Вони пишуть: «Пересічних громадян шокують і дратують незнайомі слова — приватизація, лібералізація, брокер, біржа. Крім брудних бризок з-під коліс «Мерседесів» і «Тойот» простому споживачеві ринок ще нічого не приніс. Тому ми вважа­ємо, що сподівання вітчизняного бізнесу треба зв'язувати не з ти­ми, кому зараз 50, 40, ЗО і навіть 20 років, а з тими, хто сьогодні вчиться в школі або ходить до дитячого садка, з тими, хто продає в переходах газети, любить грати в «Монополію» і точно знає, що Аліса — не тільки героїня Люїса Керрола, а ще і собаченя — фір­мовий знак біржі...»

Ринок поки що для наших дітей є дуже непоказним видовищем:

багаті вітрини різних «шопів»; «човники», які упрівають під непомір­ним вантажем; брудні товкучки навіть на центральних вулицях; бать­ки, що не можуть купити дитині якусь дешевеньку цукерку, бо не знають, як «звести кінці з кінцями»; занадто високі ціни і цілковита невпевненість у завтрашньому дні.

Дітям нашої держави випала нелегка доля — разом з батьками «випливати» з болота неуцтва й бездіяльності. Без знання економіки зробити це неможливо.

Людина, що є носієм економічної культури, виявляє цю культуру через вчинки. А здобуває культуру значною мірою через

освіту й виховання.

Кожна нація бажає щастя своїм дітям. Кожне економічне підне­сення супроводжувалося змінами в освіті. У цьому плані цікаво зве­рнути увагу на особливості підготовки економічної еліти в розвине­них країнах. Актуальним є не тільки усвідомлення культурних осо­бливостей, а й розробка методології добору позитивного іноземного досвіду в галузі освіти і виховання. У розробці концепції економіч­ної освіти в Україні слід вивчати відповідний досвід інших країн. Але в кожній справі треба виходити зі своїх національних можливо­стей, бути патріотами своєї Батьківщини.

Ми мусимо довести, на що спроможні, тільки тоді нас у світі сприйматимуть серйозно. Вислів «ніколи нікого не наслідуйте, будьте самим собою» можна вживати в багатьох випадках. Але осо­бливо він слушний у методиці викладання.

Від того, наскільки ефективною буде допомога дітям та підліткам щодо поглиблення їхніх економічних знань, багато в чому залежить майбутнє України.

Проте вивчення економічних понять і категорій — це лише один бік шкільної економічної підготовки Ми абсолютно впевнені, що процес реформування постсоціалістичної економіки доводить необхідність вирішення відповідних морально-етичних проблем Той, хто добре знає Андріївський узвіз у Києві, пам'ятає Музей однієї вулиці Там демонструється книга «Экономика й нравственность в экономике», яка була видана ще у 1902 році'

Поєднання етики й економіки може здаватися неможливим поєднанням протилежностей Але в українській, російській, англійській, німецькій (може й в інших мовах) слово «добро» може бути як матеріальним (майно), так і моральним терміном* Аналіз походження інших моральних категорій засвідчує їхній зв'язок з економічними категоріями Наприклад, одна з заповідей Мойсея засуджувала зазіхання на чужу власність не кради'

У всіх економічних формаціях економічна поведінка людини дуже жорстко регулювалася її матеріальними потребами, але нині на перший план виходить і дещо інше, наприклад, питання взаємозв'язку економіки та екології Ми вже зрозуміли, що природу не можна нескінченно використовувати В цьому теж виявляється економічний закон межі Отже, суспільство, тобто наші діти і ми, має обмежити деякі свої апетити перейти до платного природокористування, відмовитись від деяких продуктів і товарів (наприклад, виробів з хутра і шкіри диких звірів, слонової кістки та ін), пропагувати здоровий спосіб життя тощо (підготуйте урок на цю тему)

Дуже важливо виходити з національного менталітету та моральних цінностей Уже минув етап орієнтації суто на Захід У нашій країні формується новий тип економічної культури, і економічна освіта відіграватиме в цьому провідну роль Для створення в Україні економічно організованого сус-пільства необхідно, щоб система економічної освіти як складо-ва культури була адекватна вимогам управління за умов ринкових відносин Всі ці елементи мають бути між собою в певній гармонії

При цьому треба підкреслити, що культура і мораль створюються в суспільстві дуже довго, але, на жаль, надто швидко руйнуються Завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Я завжди намагалася зрозуміти «Чому ми не можемо пра-цювати, як працюють у цивілізованих країнах⁹ Чому в нас склалася звичка до низької якості праці⁹ Чому повага до чужої і своєї праці, хазяйський підхід траплявся як виняток⁹» 3 іншого боку, нам якось дико чути, що діти відвідують батьків зі своїми бутербродами, а в ресторані на спільній вечірці кожний платить за себе, для нас є дивним укладання «брачного контракту» Це інший менталітет, інше економічне мислення Коріння його, безумовно, — в культурі, трудовій моралі, системі навчання й виховання

Колись відомий економіст-реформатор академік Л І Абалкін в інтерв'ю «Місячний ландшафт, або що зросте на нашому соціальному ґрунті» відзначив, що «соціальний гумус — це культура праці, побуту, спілкування, що накопичується десятками років, і він потребує тривалого якісного відновлення» [1, с. 2] Коли почалася перебудова, реформатори гадали, що «відчиняться двері, й до економіки прийдуть економічно грамотні, ініціативні, діяльні та працелюбні підприємці, але.. ми спочатку побачили місячний ландшафт Тобто, як на Місяці, був знятий культурний прошарок» Багато наших молодих бізнесменів нагадують або Остапа Бендера, або онуків лейтенанта Шмідта, або мільйонера Корейка, або Буратіно Це випливає з низького рівня як економічних знань, так і культури Але значною мірою — це наслідки адміністративно-командної системи, поганого юридично-правового забезпечення підприємницької діяльності, хибної податкової політики тощо. Ну що ж, будемо сподіватись, що економічна освіта незабаром «оживить» мертву пустелю і люди побачать перші погонці справді цивілізованого ринку Як вважав Песталоцці, країна може розвиватись тільки завдяки молоді.