59. Самосвідомість та її особливості.

Найвищий рівень свіддомості — самосвщомість, тобто:

виділення себе в свідті, пізнання внугрішнього свідту, переживания, ставлення до себе.

Характерний прояв самосвіддомості — рефлексія. Рефлективні міркування супроводжуються імітацією думок іншої людини за такою формулою:

«Я думаю, що Він думае, начебто Я думаю, що...»

Рефлексія дозволяв не тільки передбачити поведінку іншої людини і відповідно будувати власну, а и впливати на її міркування, спрямовуючи репліками хід бесіди в бажаному напрямку.

Взаемодія свіддомості і самосвіддомості утворює основу управління доцільною поведінкою. Саме тому свіддома поведінка — це не стільки прояв того, якою є людина насправді, скільки результат уявлення людини про себе, що склалося у неї на підставі спілкування з нею оточуючих.

60. Поняття та методи дослідження і оцінки особистості.

3 аналізу становления психіки особистості можна зробити головний висновок — з біологічних, генозумовлених власти­востей людини постають її психосоціальні властивості. Саме цей ви­сновок дозволив структурувати всі психічні властивості людини за двома рівнями: біопсихічним та психосоціальним. Прагнення певного упорядкування психосоціальних властивостей спричинило їх розподіл на дві структури — риси та якості особистості. вводяться дві характерні ознаки цих властивостей — прояв та вимірюваність. Прояв може бути трансситуативним (риси) і ситуативним (якості). Вимірюваність означае рівень розвинутості практичноі психологіі щодо наявності валідних, достовірних та надійних методик оцінки тих чи інших властивостей особистості. За ціею ознакою психічні властивості також можна поділити на дві групи — ті, які точно вимірюються (риси), і ті, що можна або не можна точно виміряти (якості).

Таким чином, маемо три групи психічних властивостей: атрибути особистості, що сприймаються як даність, вони існують незалежно від бажання людини такими, як вони е, від її народження і життедіяльності (стать, вік, соматип, задатки, тип мислення, темпера­мент та здоров'я); риси особистості властивосп психіки, які виявляються незалежно від ситуації і які можна точно виміряти (коефіціент інтелекту, локалізащя контролю, базові, типолопчні та індивідуально-типолопчні риси особистості, її характер); якості осо­бистості — психічні властивості, які в різних ситуаціях по-різному ви­являються і впливають на поведінку людини; їх можна виміряти кількісно або описати якісно.

Було з'ясовано, що поведінка людини багато в чому визначаеться впливом підсвідомого в психіці особистості. Це, зокрема, презентуеться системою психологічного захисту і деформаціею поведінки під впливом психічного захисту.

Найголовіший ВИСНОВОК, ЯКИЙ МОЖНА ЗРОБИТИ ЯК 3 ОПИСУ ПСИХІЧНИХ властивостей особистості, так із погляду його прагматичності, — це дуалізм психіки людини.

Отже, всі ці елементи практичноі психології суб'екта Діяльності дуже важливі для розуміння психічної сутності особистості. Глибинним розкриттям цих проблем займаеться персонолопя. Та все ж постае питания щодо застосування всіх цих та інших корисних знань про психіку людини у практичному житті людини. Принципово можна виділити три основних напрями використання тих чи інших знань з психіки людини: прогнозування, діагностика та інтерпретація результатов дослідження особистості.