36. Увага, її види.

Під увагою ро­зуміють не окремий психічний процес, а його певний аспект: спрямо­ваність та зосередженість свідомості на об'єктах або явищах, що спри­яє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

До основних функцій уваги належить відбір релевантних впливів, регулювання і контроль діяльності доти, доки не буде досягнута її мета.

Увагу характеризують:

Концентрація уваги — це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданні. Концентрація передбачає або підвищення інтенсивності сигналу, або збільшення зна­чущості діяльності при обмеженні поля сприйняття.

Стійкість уваги — тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або завдання. Стійкість мимовільної уваги, що виникає без зусилля, — всього 2-3 секунди. Довільна увага досягається вольо­вим зусиллям, послаблюється через 15 хвилин напруженої праці, а по­тім починає коливатися. Після — довільна увага виникає як результат розвитку мимовільної, як ефект опрацьовування. Свідомого контролю вона не потребує.

Розподіл уваги — це здатність людини одночасно концентрувати увагу на декількох об'єктах, що дає можливість виконувати одразу де­кілька дій.

Переключення уваги — це зворотний бік розподілу уваги, що ви­мірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого. Погане переключення уваги призводить до неуважності.

Обсяг уваги — це кількість предметів або явищ, що їх людина утримує одночасно в своїй свідомості. Якщо сприймається новий мате­ріал, то у свідомості одночасно відбивається не більше одного об'єкта. Коли увага спрямована на знайомі предмети, то людина може одночас­но утримувати кілька предметів. Як правило, свідомість відбиває 7±2 предмети.

37. Відчуття та їх загальна характеристика.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга­ни чуття.

Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.

Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов­нішнього подразника на факт свідомості.

Відчуття мають рефлекторну при­роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Аналізатор складається з трьох частин:

1) Периферичний відділ, який є спеціальним транс­форматором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2) Аферентні та еферентні нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналіза­тора із центральним.

3) Підкоркові та коркові відділи аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.

Класифікація відчуттів

Відчуття поділяють на 4 групи:

1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).

2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).

3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і поло­ження нашого тіла.

4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги,

прискорення, больові відчуття.