- •Тема 1 предмет і метод політичної економії
- •1. Предмет політичної економії
- •2. Методи та функції політичної економії
- •3.Економічні закони та категорії
- •4. Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки
- •Меркантелізм – перша школа економічної теорії
- •Марксистська економічна теорія
- •Тема 2 економічні потреби і виробничі можливості суспільства економічні інтереси
- •1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2. Межа виробничих можливостей
- •3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб
- •4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •5. Економічні інтереси
- •Тема 3 економічна система суспільства
- •2. Економічні відносини та їх структура.
- •3. Типи і еволюція економічних систем.
- •1. Сутність економічної системи
- •3. Типи і еволюція економічних систем Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались із покоління до покоління.
- •4. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства
- •Тема 4 відносини власності
- •1. Власність та її економічний зміст
- •2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці
- •3. Тенденції розвитку відносин власності в Україні
- •Тема 5. Форми організації суспільного виробництва
- •Форми організації виробництва
- •2. Товар і його властивості. Вартість: альтернативні теорії. Двоїстий характер праці, втіленій у товарі
- •3.Форми вартості
- •Закон вартості і його роль у розвитку товарного виробництва
- •Тема 6 гроші
- •Сутність і функції грошей
- •2. Закони грошового обігу. Інфляція
- •3. Еволюція грошей
- •Тема 7 витрати виробництва та шляхи їх зниження.
- •Сутність, зміст і види витрат виробництва
- •Вартісна структура продукту
- •2. Суть та функції прибутку
- •Тема 8 ринок, суть, функції та умови формування
- •2.Попит і пропозиція
- •Нецінові фактори попиту
- •Пропозиція. Закон пропозиції
- •Рівновага попиту і пропозиції
- •Переваги і недоліки ринкового механізму
- •Конкуренція і монополія
- •Тема 9 класифікація ринків
- •1. Принципи класифікації ринків
- •2. Структура ринку
- •3. Проблеми формування ринків в Україні
- •Тема 10 інфраструктура ринку
- •1. Поняття та основні риси інфраструктури ринку
- •2. Основні підсистеми та елементи інфраструктури сучасного ринку
- •3. Капітал сфери обігу.
- •Тема 11 домогосподарства в системі економічного кругообігу
- •1. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин
- •2. Функції домогосподарств
- •3. Доходи та витрати домогосподарств
- •5. Домогосподарства і держава
- •Тема 12 підприємство і підприємництво.
- •Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •2. Суть підприємництва і умови його існування
- •3. Форми підприємництва
- •Тема 13 капітал і наймана праця
- •Соціально – економічний зміст категорії “капітал”. Альтернативні теорії капіталу
- •Трудові відносини: сутність, структура
- •Заробітна плата: сутність, форми та організація
- •Тема 14 підприємництво в аграрній сфері
- •Сільське господарство та особливості його розвитку. Еволюція власності на землю.
- •2. Земельна рента. Ціна землі
- •3. Становлення акціонерних форм підприємництва
- •Держава створює юридично - інституціональні засади ринкової економіки
- •2. Функції держави в ринковій економіці
- •3.Адміністративні (прямі) та економічні (непрямі) методи регулювання
- •Економічні (непрямі) методи регулювання
- •Тема 16 форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •1. Суспільне відтворення: сутність, типи
- •2. Сукупний суспільний продукт
- •3. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
- •4. Національне багатство: зміст і структура
- •Тема 17 розподіл і перерозподіл національного доходу
- •3. Споживання і заощадження
- •1. Національний дохід і його роль у суспільному відтворення
- •2. Система розподілу доходів
- •3. Споживання і заощадження
- •Тема 18 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли план
- •1. Економічне зростання, його зміст і типи.
- •1. Економічне зростання, його зміст і типи
- •2. Теорії і моделі економічного зростання
- •3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 19 зайнятість, відтворення робочої сили та відповідне державне регулювання.
- •Зайнятість населення і регулювання її в сучасних умовах
- •2. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили
- •3. Ринок робочої сили
- •Тема 20 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
- •3. Основні напрями механізму господарювання
- •Тема 21 закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •Економічна система капіталізму вільної конкуренції
- •Економічна система капіталізму на вищій стадії його еволюції
- •Тема 22 економічна система сучасного капіталізму
- •Сутність та ознаки змішаної економічної системи
- •Моделі ринкової економіки
- •Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму
- •3. Методи державного регулювання змішаної економіки
- •Тема 23 соціалістична економічна система та її еволюція
- •1. Система командно-адміністративної економіки, її основні риси
- •2.Необхідність реформи і трансформації планового соціалізму
- •3. Характер перехідної економіки, її основні етапи в Україні.
- •Тема 24 закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Зміст перехідної економіки,
- •Закономірності її функціонування
- •Моделі перехідної економіки та економічний устрій країн за умов формування соціально орієнтованої економіки
- •3. Роздержавлення і приватизація у постсоціалістичних країнах
- •Тема 25 світове господарство
- •Загальні риси світового господарства
- •2. Світові економічні зв’язки та їх розвиток
- •3. Міжнародна економічна інтеграція
- •2. Міжнародний рух капіталів та його закономірності
- •3. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 27 економічні аспекти глобальних проблем
- •Сутність та класифікація глобальних проблем
- •К ритерії, за якими проблеми відносяться до глобальних
- •Причини виникнення та загострення глобальних проблем
- •Причини глобальних проблем
- •Демографічний вибух
- •Шляхи розв’язання глобальних проблем
5. Економічні інтереси
Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси.
Економічний інтерес – це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.
Економічний інтерес є, перш за все, породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.
Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.
В системі економічних інтересів варто виділяти індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави.
Існують різні способи впливу на інтереси людей:
Позаекономічний примус.
Економічний вплив на інтереси людини.
Моральне і матеріальне заохочення трудової активності.
Тема 3 економічна система суспільства
ПЛАН
Сутність економічної системи.
2. Економічні відносини та їх структура.
3. Типи і еволюція економічних систем.
4. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства.
1. Сутність економічної системи
Економічна система – це об’єктивна єдність, закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів. Виробничі відносини повинні відповідати рівню розвитку продуктивних сил, загальноприйняті норми моралі та права – економічним відносинам. Економічна система – багатогранна система, всі елементи якої перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза межами такої єдності не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і економічних відносин. Економічна система включає:
провідний тип власності на ресурси;
основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними;
економічну форму результатів виробництва;
принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;
систему економічних законів.
Класифікація економічних систем ґрунтується як характер власності. Організаційні форми складаються з відповідних базисних елементів, які представлені підприємствами різних сфер діяльності, домашнім господарством.
В. Ойкен розрізняє поняття господарської організації чи господарського порядку відповідної економічної системи. Господарський порядок включає всі правила, норми та інституціональні форми, які обслуговують господарську діяльність. Критеріями господарського порядку є форми планування й управління, власності, ринку, ціноутворення, підприємництва, організації грошового обігу і фінансів. Управління економічними процесами може бути централізованим і децентралізованим, а ресурси -– перебувати в будь – якій формі власності; обмін товарами може здійснюватись на ринку вільної конкуренції чи на монополізованому тощо. Конкретизована в даній економічній системі сукупність організаційних форм закріпляється в юридичних законах і державних нормативних актах господарської конституції.
Економічна система розглядається як сукупність трьох складових: відносини між господарюючими суб’єктами, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); системи координації; системи мотивації і контролю.
Матеріальною основою економічних систем виступають продуктивні сили і науково – технічний прогрес. Розрізняють три основні етапи: індустріалізація виробництва, механізація виробництва та його автоматизація. Тип єднання людини з технікою на різних етапах характеризується як технологічний спосіб виробництва, зміст якого становлять знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Відокремлюють три технологічні способи виробництва: ручне, машинне та автоматизоване.
Науково – технічний прогрес може відбуватися еволюційним та революційним шляхами на основі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. НТР має і свої негативні наслідки: можливість технологічної колонізації менш розвинутих країн високорозвинутими; шкідливий важко контрольований вплив на життєве середовище людини; технологічне безробіття; загострення руйнівної конкурентної боротьби у сфері
технологій, що призводить до невиправданих витрат через дублювання досліджень і засекречування їх результатів.
Автоматизація і комп’ютеризація змінює роль і функції людини. Панівна форма власності на засоби виробництва визначає місце людини в суспільному виробництві, її частку в суспільному продукті, інтереси та мотивацію діяльності.
2. Економічні відносини та їх структура
Матеріальною основою економічної системи є продуктивні сили. Їх розвиток, як і кожне економічне явище, регулюється певним економічними законами. Закони неухильного зростання усуспільнення продуктивних сил; концентрації продуктивних сил, їх елементів; випереджаючого підвищення ролі речового фактора продуктивних сил; різнобічного гармонійного розвитку людини.
Важливим елементом економічної системи є виробничі відносини - об’єктивні і матеріальні. По – перше, вони формуються незалежно від волі і свідомості людей. По – друге, вони невіддільні від буття продуктивних сил, виявляючи їх суспільну форму. Виробничі відносини є не лише формою прояву, а й необхідною умовою розвитку продуктивних сил.
Виробничі відносини завжди виступають у конкретно – історичній формі, критерієм якої є спосіб включення в суспільне виробництво безпосередніх виробників та визначення їх місця у цьому виробництві. Можна відокремити такі форми виробничих відносин: кровне споріднення; персональна залежність економічного суб’єкта; його адміністративна залежність; економічні відносини.
Джерелом економічних відносин виступає праця, котра має дві складові – витрати і результати. Перші складаються з витрат живої праці і витрат минулої праці. Результатом праці є економічне благо.
Економічними називають відносини між людьми, які забезпечують зіставлення витрат і результатів праці в умовах, коли вона поділена між членами суспільства.
Виробничі відносини можна класифікувати за характером і формами привласнення благ; за фазами відтворення; за рівнем залягання виробничих відносин (техніко – економічні, організаційно – економічні, соціально – економічні); за рівнем господарювання (відносини мікро- і макроекономічні). Організаційно – економічні відносини формуються і розвиваються у процесі взаємодії відносин спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва, обміну діяльності між людьми та ін.
Найскладнішою підсистемою економічної системи є соціально – економічні відносини. Виробничі відносини є соціально – економічною формою розвитку продуктивних сил. Тому суспільне виробництво потрібно розглядати як органічну єдність продуктивних сил і виробничих відносин.
Система виробничих відносин не є однорідною, а охоплює різні за економічним змістом відносини між людьми, що зумовлюються певними технологічними, організаційними та управлінськими зв’язками. Відшкодування трудових затрат пов’язана з розподілом, перерозподілом і споживанням створеного суспільного продукту. Перша група відносин виявляється значною мірою індиферентною до форм власності. В економічній літературі першу групу відносин умовно називають організаційно – економічними, другу – соціально – економічними відносинами. У реальній дійсності виробничі відносини мають свій економічний зміст та юридичну форму виявлення. Економічний зміст таких відносин полягає в тому, що в них відображається зв’язок між становищем працівника в суспільному виробництві та рівнем і формою задоволення його життєвих потреб.
Між економічним змістом виробничих відносин та їх юридичною формою існують суперечності, зумовлені тим, що розвиток продуктивних сил спричиняє адекватні зміни в економічному змісті виробничих відносин. Держава не в змозі щоденно змінювати своє законодавство. У реальній дійсності це виявляється як суперечність між чинним
механізмом господарювання і вимогами розвитку продуктивних сил. Власність є головним економічним стрижнем, навколо якого розвивається вся сукупність виробничих відносин. Форми власності на засоби виробництва, робочу силу і виготовлений продукт у різних системах зазнають певних трансформацій. Так, рабовласницькі, феодальні, капіталістичні відносини були однотипними – експлуататорськими.
Нові засоби виробництва породжують нові технології та організацію виробництва, нові системи управління. Це неминуче призводить до виникнення нових виробничих відносин. Виробничі відносини мають специфічну властивість з року в рік відставати від рівня розвитку продуктивних сил. Причина цього – у двоїстому характері виробничих відносин: в їх економічному змісті та юридичній формі. Існування юридичної форми виробничих відносин зумовлює накопичення суперечностей між продуктивними силами і виробничими відносинами. Тоді настає епоха “соціальної революції”, що виявляється як в еволюційній формі розвитку, так і безпосередньо революційній. За такої ситуації виробничі відносини підлягають докорінному реформуванню.
Отже, діалектика взаємозв’язку продуктивних сил і виробничих відносин регулюється загальним економічним законом розвитку суспільства в різних суспільно – економічних формаціях чи системах. Цей закон називають законом відповідності. Кожному якісно новому типу продуктивних сил відповідає якісно новий тип виробничих відносин, новий суспільний спосіб виробництва.
Коли йдеться про зміни у виробничих відносинах, теоретично і практично постає проблема їх вдосконалення. Розв’язати їх можна, спираючись на юридичну форму виявлення виробничих відносин, а саме: сформувати новий господарський механізм, в якому досконаліші економічне право та системи управління наблизять конкретні економічні форми господарювання до їх об’єктивних принципів, як того потребують сучасні продуктивні сили. Держава, щоб виконувати активну економічну роль, має постійно розвивати господарське право, вдосконалювати застарілі законодавчі акти та приймати нові, як регулювали б нові економічні відносини, не охоплені чинним законодавством, тобто постійно вдосконалювати механізм господарювання. Це й означає на практиці свідоме регулювання суспільного виробництва, про що останнім часом переконливо свідчить досвід західних країн.