- •Тема 1 предмет і метод політичної економії
- •1. Предмет політичної економії
- •2. Методи та функції політичної економії
- •3.Економічні закони та категорії
- •4. Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки
- •Меркантелізм – перша школа економічної теорії
- •Марксистська економічна теорія
- •Тема 2 економічні потреби і виробничі можливості суспільства економічні інтереси
- •1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2. Межа виробничих можливостей
- •3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб
- •4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •5. Економічні інтереси
- •Тема 3 економічна система суспільства
- •2. Економічні відносини та їх структура.
- •3. Типи і еволюція економічних систем.
- •1. Сутність економічної системи
- •3. Типи і еволюція економічних систем Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались із покоління до покоління.
- •4. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства
- •Тема 4 відносини власності
- •1. Власність та її економічний зміст
- •2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці
- •3. Тенденції розвитку відносин власності в Україні
- •Тема 5. Форми організації суспільного виробництва
- •Форми організації виробництва
- •2. Товар і його властивості. Вартість: альтернативні теорії. Двоїстий характер праці, втіленій у товарі
- •3.Форми вартості
- •Закон вартості і його роль у розвитку товарного виробництва
- •Тема 6 гроші
- •Сутність і функції грошей
- •2. Закони грошового обігу. Інфляція
- •3. Еволюція грошей
- •Тема 7 витрати виробництва та шляхи їх зниження.
- •Сутність, зміст і види витрат виробництва
- •Вартісна структура продукту
- •2. Суть та функції прибутку
- •Тема 8 ринок, суть, функції та умови формування
- •2.Попит і пропозиція
- •Нецінові фактори попиту
- •Пропозиція. Закон пропозиції
- •Рівновага попиту і пропозиції
- •Переваги і недоліки ринкового механізму
- •Конкуренція і монополія
- •Тема 9 класифікація ринків
- •1. Принципи класифікації ринків
- •2. Структура ринку
- •3. Проблеми формування ринків в Україні
- •Тема 10 інфраструктура ринку
- •1. Поняття та основні риси інфраструктури ринку
- •2. Основні підсистеми та елементи інфраструктури сучасного ринку
- •3. Капітал сфери обігу.
- •Тема 11 домогосподарства в системі економічного кругообігу
- •1. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин
- •2. Функції домогосподарств
- •3. Доходи та витрати домогосподарств
- •5. Домогосподарства і держава
- •Тема 12 підприємство і підприємництво.
- •Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •2. Суть підприємництва і умови його існування
- •3. Форми підприємництва
- •Тема 13 капітал і наймана праця
- •Соціально – економічний зміст категорії “капітал”. Альтернативні теорії капіталу
- •Трудові відносини: сутність, структура
- •Заробітна плата: сутність, форми та організація
- •Тема 14 підприємництво в аграрній сфері
- •Сільське господарство та особливості його розвитку. Еволюція власності на землю.
- •2. Земельна рента. Ціна землі
- •3. Становлення акціонерних форм підприємництва
- •Держава створює юридично - інституціональні засади ринкової економіки
- •2. Функції держави в ринковій економіці
- •3.Адміністративні (прямі) та економічні (непрямі) методи регулювання
- •Економічні (непрямі) методи регулювання
- •Тема 16 форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •1. Суспільне відтворення: сутність, типи
- •2. Сукупний суспільний продукт
- •3. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
- •4. Національне багатство: зміст і структура
- •Тема 17 розподіл і перерозподіл національного доходу
- •3. Споживання і заощадження
- •1. Національний дохід і його роль у суспільному відтворення
- •2. Система розподілу доходів
- •3. Споживання і заощадження
- •Тема 18 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли план
- •1. Економічне зростання, його зміст і типи.
- •1. Економічне зростання, його зміст і типи
- •2. Теорії і моделі економічного зростання
- •3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 19 зайнятість, відтворення робочої сили та відповідне державне регулювання.
- •Зайнятість населення і регулювання її в сучасних умовах
- •2. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили
- •3. Ринок робочої сили
- •Тема 20 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
- •3. Основні напрями механізму господарювання
- •Тема 21 закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •Економічна система капіталізму вільної конкуренції
- •Економічна система капіталізму на вищій стадії його еволюції
- •Тема 22 економічна система сучасного капіталізму
- •Сутність та ознаки змішаної економічної системи
- •Моделі ринкової економіки
- •Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму
- •3. Методи державного регулювання змішаної економіки
- •Тема 23 соціалістична економічна система та її еволюція
- •1. Система командно-адміністративної економіки, її основні риси
- •2.Необхідність реформи і трансформації планового соціалізму
- •3. Характер перехідної економіки, її основні етапи в Україні.
- •Тема 24 закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Зміст перехідної економіки,
- •Закономірності її функціонування
- •Моделі перехідної економіки та економічний устрій країн за умов формування соціально орієнтованої економіки
- •3. Роздержавлення і приватизація у постсоціалістичних країнах
- •Тема 25 світове господарство
- •Загальні риси світового господарства
- •2. Світові економічні зв’язки та їх розвиток
- •3. Міжнародна економічна інтеграція
- •2. Міжнародний рух капіталів та його закономірності
- •3. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 27 економічні аспекти глобальних проблем
- •Сутність та класифікація глобальних проблем
- •К ритерії, за якими проблеми відносяться до глобальних
- •Причини виникнення та загострення глобальних проблем
- •Причини глобальних проблем
- •Демографічний вибух
- •Шляхи розв’язання глобальних проблем
3. Роздержавлення і приватизація у постсоціалістичних країнах
У західній економічній літературі процес трансформації державної власності у будь-якій формі власності характеризується як приватизація. Це зумовлено тим, що у ній розмежовуються лише дві форми власності (державна і приватна), а державна ототожнюється з суспільною. Таке чорно-біле бачення проблеми є однією з догм західної економічної думки, яка призводить до хибного тлумачення тих процесів, що відбуваються з державною власністю як у постсоціалістичних, так і у розвинених капіталістичних країнах.
Роздержавлення означає процес переходу державної власності на засоби виробництва в інші недержавні типи власності, в тому числі у приватну власність окремої особи або членів її сім’ї.
Процес роздержавлення і приватизації у 80-90-х рр. ХХ ст. відбувався як у розвинених країнах світу, так і у так званих постсоціалістичних країнах. У кожній із цих груп країн існували як загальні, так і особливі причини роздержавлення і приватизації; водночас, різним був їх соціально-економічний зміст та наслідки. Так, у країнах Східної Європи та колишнього СРСР об’єктивними причинами роздержавлення і приватизації було надмірне одержавлення економіки. Наприклад, у СРСР, у т.ч. в Україні, 92% власності на засоби виробництва належало державі, в Угорщині частка держави в основних фондах становила 90%, у Чехії –98% усього майна було власністю держави.
Загалом у країнах колишнього СРСР та соціалістичної співдружності роздержавлення і приватизація відбувалися за різними соціально-економічними моделями та конкретними механізмами їх реалізації. Основними серед них є: 1)модель масового роздержавлення і приватизації; 2) модель колективного роздержавлення і приватизації; 3) модель зовнішнього власника; 4) змішана модель роздержавлення і приватизації; 5) модель соціально орієнтованої власності.
Модель масового роздержавлення і приватизації найповніше була реалізована у Чехії, Росії, Литві та Монголії, частково у Польщі. Вона не використовувалась у колишній НДР, Угорщині, деяких країнах колишнього СРСР. У межах цієї моделі в Чехії використовувались такі найважливіші методи: прямий продаж (частка якого становила 44,8%), ваучерний метод –23%, комерціалізація та перетворення на акціонерне товариство –22,4%, відкритий аукціон-10,5%, безкоштовна передача майна муніципалітетам, пенсійним фондам і банкам – 8,1%, відкритий конкурс –8%; приватизація існуючих державних акціонерних товариств –4%. Крім того, практикувалось повернення частина майна колишнім власникам (так звана реституція), передача частини власності державним кооперативам.
У Росії та Україні роздержавлення і приватизація передбачали надання кожному громадянину приватизаційного сертифікати на частку державного майна і можливість у наступний період обміняти їх на акції підприємств. Проте, внаслідок цілої низки причин приватизаційні сертифікати знецінились і замість подолання соціально-економічного відчуження воно ще більше зросло. Відбулося знецінення значної частини з них у фіктивних трастових компаніях, штучне зниження вартості майна підприємств (у 1996 р. таке знецінення відбулось у 27 разів) та внаслідок інших причин приватизаційні сертифікати продавались у середньому за 20 грн., в Росії – нерідко за 2 пляшки горілки. Тому не дивно, що у Росії та Україні приватизація була названа “чорною”, а в Чехії – “народною”. Тому для переважної більшості населення були створені “рівні стартові умови” для входження в ринок – їх перетворили на позбавлений роботи і власності люмпенізований пролетаріат.
Модель колективного роздержавлення і приватизації передбачає придбання переважної частини акцій трудовим колективом(у т.ч. менеджерами), або, передусім, менеджерами з наступним виділенням частки кожного працівника та правом купівлі-продажу ними акцій інших працівників. Значного поширення ця модель отримала в Росії, Україні, Румунії, Угорщині, Словенії, колишній НДР та деяких інших країнах. Водночас трудовому колективу надавались певні пільги для придбання акцій.
Модель зовнішнього власника передбачає надання контрольного пакета акцій (понад 50% голосуючих акцій) в руки іноземного інвестора. Ця модель отримала найбільше поширення в Чилі, частково – в Угорщині, НДР та Естонії. Так, у Естонії поширеним методом роздержавлення і приватизації стали міжнародні тендери.
Модель зовнішнього власника певною мірою сприяла припливу нових інвестицій, з яких більше половини спрямовувалось на створення нових підприємств. Іноземні інвестори вкладають капітал, передусім, у галузі з невеликим робочим періодом (торгівлю, харчову, легку, лісову промисловість та ін.), частково в авіаційний та морський транспорт.
Змішана модель роздержавлення і приватизації передбачала поєднання державної, колективної і приватної власності у різних пропорціях за умов переважання державної власності і державного контролю в стратегічних для народного господарства галузях. Зокрема це стосується так званих природних монополій. Найближче до цієї моделі – досвід роздержавлення і приватизації в Китаї, внаслідок чого виникли, передусім, акціонерні підприємства, про що вже зазначалось.
Модель соціально-орієнтованої власності у процесі роздержавлення і приватизації передбачала право робочих рад на підприємстві та менеджерів ухвалювати рішення щодо роздержавлення і приватизації, а також використання інших моделей.
Якщо оцінювати ефективність названих п’яти моделей за темпами зростання таких макроекономічних показників, як ВВП, то найшвидше вони зростали в Китаї (за 1990-1996 рр., відповідно, в 3,6 раз), щорічний приріст виробництва становив близько 10%, обсяг виробництва на душу населення подвоївся за останні 10 років, значно зріс життєвий рівень населення, тривалість його життя тощо.
Загалом проведення роздержавлення і приватизації не має супроводжуватися надмірною приватизацією власності, (тобто переходом власності до рук окремої особи, максимум сім’ї), оскільки це означало б рух економічної системи від однієї крайності до іншої (від тотального одержавлення до майже тотальної приватизації).
У цілому роздержавлення і приватизація має свої позитивні і негативні сторони. До позитивних сторін роздержавлення у розвинених країнах світу відносять:
ослаблення адміністративно-командних методів управління державними підприємствами;
розширення процесу демократизації власності шляхом концентрації частини акцій у найманих працівників;
зростання рентабельності державних підприємств.
Позитивними рисами роздержавлення і приватизації на Україні є:
значне зменшення частки державної власності і можливість формування на цій основі реального плюралізму форм власності;
зосередження частини державної власності в руках трудових колективів;
формування значної кількості формальних акціонерів, які могли б за певних умов стати реальними акціонерами.
Негативними сторонами роздержавлення і приватизації у розвинених країнах світу є:
позбавлення населення можливості отримувати товари та послуги з державного сектору за відносно дешевими цінами;
зростання безробіття внаслідок капіталістичної раціоналізації державних компаній;
продаж державної власності за штучно заниженими цінами;
здійснення приватизації, зазвичай, прибуткових підприємств, що суперечило офіційно оголошеній меті оздоровити збитковий державний сектор;
монополізація більшої частини державної власності у руках фінансового капіталу;
зростання цін на державні товари та послуги.
Негативні сторони роздержавлення і приватизації є домінуючим в Україні. Це стосується і процесу трансформації господарського механізму, інших сторін економічної системи.
Позитивними аспектами трансформаційних процесів в Україні є, по-перше, створення об’єктів ринкової структури та інфраструктури ринку, які за умови раціонального державного регулювання економіки можуть слугувати подоланню її затратного характеру; по-друге, акціонування значної частини підприємств, які у майбутньому за наявності уряду народної довіри і проведення ним обґрунтованої економічної політики можуть стати засобом певного подолання процесу відчуження найманої праці від власності; по-третє, поступове формування класової свідомості найманих працівників, їх організованості; по-четверте, ознайомлення з зарубіжним досвідом організації виробництва і експлуатації дешевої праці, який сприятиме ощадливому ставленню до робочого місця тощо.