ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Інфляція являє собою складне багатоаспектне явище соціально-економічного характеру, властиве в тому або іншому ступені всім країнам: розвиненим, тим, що розвиваються й, звичайно, країнам з перехідною економікою. Серйозною проблемою інфляція залишається для України. Без зниження рівня інфляції неможливо досягти економічного процвітання країни, оскільки інфляція стримує розвиток і банківської системи, і фінансових ринків. Як і раніше, актуальним і необхідним залишається завдання побудови такої моделі антиінфляційного регулювання, що дозволить, з одного боку, ефективно управляти грошовою масою, а, з іншого боку - сприяти розвитку вітчизняного виробництва.
Основною метою є дослідження теоретичних аспектів сутності інфляції й антиінфляційного регулювання, уточнення ролі грошово-кредитного регулювання в подоланні інфляції, аналіз причин і особливостей інфляції й гіперінфляції в Україні й розробка на цій основі механізму вдосконалювання антиінфляційного регулювання, що враховує специфічні умови української економіки.
Об'єктом дослідження є інфляція й антиінфляційна політика в умовах української економіки. Завдання дослідження. Виходячи з поставленої мети, у роботі визначені наступні завдання:
1) дослідити теоретичні аспекти сутності, видів, форм інфляції;
2) виявити причини розвитку інфляційних процесів в Україні й наслідки інфляції;
3) проаналізувати антиінфляційну політику України;
4) дати оцінку й розглянути антиінфляцію політику НБУ;
5) запропонувати конкретні рекомендації з удосконалювання антиінфляційного регулювання.
Предметом дослідження виступають інструменти й методи впливу на регулювання інфляційних процесів. У сучасних українських джерелах різні аспекти дослідження процесів інфляції і гіперінфляції в Україні одержали відбиття в наукових працях Амосова А., Давидова А.Ю., Кравченка С., Теленика С., Лушина С.І., Маневича В.І., Перламутрова В.Л., Мірошника О.М., Овода А., Пинзеника В., Римара Г., Савчука В.П., Томашика А.С., Сколотяного Ю., Петрика О. та ряду інших. Теоретичною й методологічною основою дослідження є добутки класиків політичної економії, сучасні роботи вітчизняних і закордонних економістів, державні законодавчі акти. При визначенні основних теоретичних висновків застосовуються принципи логіки, історизму, використовуються методи економічного, філософського, статистичного й математичного аналізів. Теоретична й практична значимість дослідження. Основні положення й висновки дослідження доповнюють можливості наукового формування теорії інфляції й можуть сприяти практиці регулювання процесів інфляції з позицій подолання негативного їхнього впливу на економіку.
Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів, перший з яких присвячений дослідженню теоретико-методологічних основ дослідження процесів інфляції, у другому розділі дипломної роботи проведений аналіз витоків гіперінфляції в Україні та механізму виходу з кризи, третій розділ включає оцінку антиінфляційної політики та обґрунтування основних засобів боротьби з інфляцією.
Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.
Розділ і. Теорія інфляції
1.1.Суть і причини інфляції. Види інфляції .
Інфляція — знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарних цін, що виявляється у їх зростанні.Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти і золота. Зростання ж цін, спричинене надмірною грошовою та кредитною емісією, порушенням законів грошового обігу, є наслідком знецінення грошей. В цьому разі відбувається інфляція. В даний час існує три основних напрями у теорії інфляції: кейнсіанська теорія інфляції, монетаристська кількісна концепція і теорія надзвичайних витрат.
Кейнсіанська теорія інфляції. Представники цієї теорії (Дж. М. Кейнс і Б. Хансен) виходять з аналізу доходів та видатків господарюючих суб'єктів та впливу їх на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави та підприємців призводить до збільшення виробництва та зайнятості. В той же час збільшення попиту населення, оскільки він (попит) носить невиробничий характер, призводить до інфляції. В зв'язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні та державні інвестиції, але обмежувати заробітну плату працюючих. В даній концепції активну роль відіграє, за словами Кейнса, "ефективний" або грошовий попит, який, ніби-то, і створює грошову масу. Причому Кейнс розглядає два види інфляції:
- напівінфляція (повільна або повзуча), тобто таке збільшення грошової маси в умовах безробіття, яке не завдає небезпеки, оскільки не стільки призводить до зростання цін, скільки сприяє залученню безробітних до процесу виробництва;
- справжня інфляція (галопуюча) – вона можлива при досягненні повної зайнятості, коли зростання грошової маси цілком проявляється у зростанні цін на товари та послуги.
Монетаристська концепція інфляції. Представники даного напрямку (М. Фрідмен та ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони порівнюють індекси грошової маси та фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса "створює" попит. Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (підйом) та дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає підйом промислового виробництва, її слід підтримувати в помірних розмірах.
Теорія інфляції, викликаної надлишковими витратами виробництва (Д.М. Кейнс, У. Торн, Р. Куен). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва, вона тісно пов'язана із концепцією Кейнса, який вважав, що якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) подає собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. На думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов'язані з заробітною платою, на чому базується теорія інфляційної спіралі "заробітна плата – ціни", якої притримується більшість західних економістів, в тому числі П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт. Ця теорія е основою антиінфляційних заходів по "замороженню" заробітної плати, політики обмеження доходів населення.
На даний час, щоб економіка не переживала інфляційних криз:
-має бути постійна рівновага державного бюджету;
-центральний банк повинен вести ідеальну політику;
-державі не слід втручатися в розподіл прибутку;
-країну повинні населяти громадяни зі здоровою ринковою психологією,
люди, позбавлені інфляційних очікувань.
До найважливіших iнфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:
-диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету;
-інфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки;
- збільшення грошової маси;
-відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини;
-інфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції.
Причину інфляції треба також шукати в трьох видах монополій:
-державна монополія на емісію грошей;
-профспілкова монополія;
-монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.
В теоріях, що опрацьовуються західними економiстами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат. Ці концепції розглядають різноманітні причини інфляції.
Чинники інфляції наведено на рис. 1.
Рис.1 .Чинники інфляції.
Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.
Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку.
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:
Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства. Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані - тобто при відносно вільному ринку. При подавленій ж інфляції зростання цін на товари і послуги може й не спостерігатися, а знецінення грошей може виражатися в дефіциті пропозиції. Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах:
-Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені.
-Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.
Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:
Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу.
1.2. Монетарні і немонетарні концепції інфляції
Оскільки інфляція – складний і багатовимірний процес, то виникло багато теорій, які намагалися відшукати першопричини цього явища і пояснити механізми його розвитку. Умовно виділяють дві групи концепцій інфляції: неекономічні та економічні. В свою чергу економічні теорії поділяються на немонетарні та монетарні. Тобто існує дві основних концепції визначення причин інфляції - монетарна і немонетарна. Представники монетарної концепції вважають, що основними причинами інфляції є:
1) зростання грошової маси у сфері обігу, що перевищує темпи зростання реального обсягу виробництва товарів та послуг за сталої швидкості обігу грошей;
2) зростання швидкості обігу грошей, за їхньої сталої номінальної кількості, що перевищує темпи зростання обсягів виробництва економічних благ.
Така ситуація в національній економіці пояснюється насамперед надлишковим сукупним попитом, який призводить до зростання цін при постійному реальному обсязі виробництва благ і зумовлює інфляцію попиту. В суспільстві створюється ситуація, коли у сфері обігу перебуває багато паперових грошей, які населення намагається перетворити на матеріальні цінності. Інфляція попиту виникає, як правило, в умовах повної завантаженості виробничих потужностей та повної зайнятості. У цих умовах зростання сукупного попиту, що перевищує виробничі можливості, викликає підвищення цін на товари та послуги.
Представники немонетарної концепції основними причинами інфляції вважають збільшення витрат виробництва, зростання сукупного попиту за умов повної зайнятості або зменшення сукупної пропозиції. На зростання витрат виробництва може впливати перевищення темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці, підвищення цін на сировину і енергію та збільшення податків. Прихильники цієї концепції беруть за основу те, що зростання витрат на одиницю продукції призводить до зменшення пропозиції товарів та послуг в національній економіці і викликає зростання загального рівня цін та інфляції. Монетарна (грошова) інфляція – один із основних функціональних типів (видів) інфляції, що полягає в загальному зростанні рівня сукупних ринкових цін під впливом емісії грошей. В економічній літературі інфляцію монетарну часто визначають як грошову, оскільки її спричиняє певна невідповідність загальної грошової маси й обсягу товарів та послуг в обігу. Розгортання монетарної інфляції здійснюється опосередковано, через відповідний розвиток, з одного боку інфляції попиту, а з іншого – інфляції пропозиції (витрат). До додаткової емісії грошей призводять специфічні причини і фактори (а не формальне зростання рівня сукупних цін під впливом «розкручування» інфляції попиту та інфляції пропозиції). Безпосередньо виявляється у збільшенні обсягів сукупного попиту, зростанні цін на ресурси і відповідному скороченні обсягів сукупної пропозиції. З цієї причини монетарну інфляцію нерідко не виділяють в окремий вид, а ототожнюють (ідентифікують) або з інфляцією попиту, або з інфляцією про позиції.
Головними причинами (факторами) розвитку монетарної інфляції є:
-надмірне розширення неефективного державного сектора національної макроекономічної системи. За цих умов зростають видатки державного бюджету на його фінансування, що збільшує дефіцит бюджету і зумовлює потребу в додатковій емісії грошей;
-нераціональне формування структури державного бюджету, перевищення його видатків над доходами, що також за певних умов призводить до додаткової емісії грошей, а отже, розвитку монетарної інфляції;
-нераціональна податкова (фіскальна) політика держави яка полягає в необґрунтованому визначенні ставки податків, завищенні чи заниженні їх загального рівня, що спричиняє розлад у бюджетній системі держави і за певних умов може стати причиною розвитку монетарної інфляції.