Міністерство освіти і науки України
Східноєвропейський університет економіки і менеджменту
Канівська філія
Контрольна робота
з дисципліни: “Технологія виробництва ”
на тему:”Зварювальне виробництво”
Виконала
студентка IV курсу
групи ЗКаМУ – 81
Чайка Я.В.
Перевірив
старший викладач
Антонов А.Д.
Канів 2011
Зміст
Зміст 2
Вступ 3
1.Зварювання, поняття, види і класи. 6
1.1Електродугове зварювання. 7
1.2 Ручне дугове зварювання. 8
1.3 Автоматичне дугове зварювання під флюсом. 9
Багатоточкове контактне зварювання 15
1.7 Газове зварювання і різання металів. 16
Висновок 18
Підвищення продуктивності праці в області зварювального виробництва досягається механізацією і автоматизацією самих процесів, тобто переходом від ручної праці зварника до механізованого, комплексної механізацією, що включає механізацію підготовчих, зварювальних, складальних, окремих допоміжних і контрольних операцій. 18
Список використаної літератури 19
Вступ
Зварювання є одним з провідних технологічних процесів як в області машинобудування, так і в будівельній індустрії.
Спосіб отримання нероз'ємних з'єднань деталей шляхом зварювання й пайки став відомий людям з глибокої давнини. Історія не зберегла нам імен перших зварювальників. Про їх мистецтво ми можемо судити лише по розкопках археологів і гіпотезам вчених. У єгипетських пірамідах були знайдені золоті вироби, які мали паяні оловом з'єднання, а при розкопках Помпеї виявлені свинцеві водопровідні труби з поздовжнім паяним швом.
Думка про можливість практичного застосування «електричних іскор» для плавлення металів вперше висловив в 1753 році академік Російської Академії Наук Г.Р. Ріхман при дослідженні атмосферного електрики.
Але швидкий розвиток зварювання почався тільки в кінці XIX ст.
У 1802 році професор Санкт-Петербурзької військово-хірургічної академії В.В. Петров відкрив і спостерігав дуговий розряд від побудованого їм потужного «вольта стовпа». Цей стовп або батарея був найпотужнішим джерелом електричного струму того часу. У той час електротехніка тільки починала створюватися, і відкриття Петровим дугового розряду значно випередило свій вік.
У 1882 році М.М. Бернардос вперше застосував електричну дугу між вугільним електродом і металом для зварювання. Він застосував створений ним спосіб не тільки для зварювання, а й для наплавлення й різання металів.
А в 1888 році Славянов, розробив спосіб дугового зварювання металевим електродом із захистом зварювальної зони шаром порошкоподібної речовини, тобто флюсу, і перший у світі механізм для напівавтоматичного подання електронного прутка в зону зварювання. Спосіб зварювання плавким металевим електродом отримав назву «дугове зварювання за способом Славянова».
Винаходи Бенардоса і Славянова знайшли помітне застосування на ті часи, і в першу чергу на залізницях, а потім на кількох великих машинобудівних і металургійних заводах Росії.
Однак, незважаючи на початкові успіхи російських винахідників у справі розробки та впровадження дугового зварювання, до початку XX століття країни Європи випередили Росію.
Вони ж і винайшли ряд інших процесів і варіантів зварювання, зокрема запропонували пристрій для механізованої подачі зварювального дроту в електричну дугу, використовували подрібнене скло як флюс для захисту зварювальної ванни від дії повітря та інших факторів.
Широкий розвиток зварювання та його використання в промисловості почалося в 30-і роки 20-го століття. У Радянському Союзі вперше у світі винайшли багато нових видів і високопродуктивних способів зварювання: підводний; в космосі; електрошлакове; в середовищі вуглекислого газу; дифузорним; зварювання тертям; зварювання живих біологічних тканин та ін.
Видатний внесок у розробку теоретичних основ зварювання та його промислове використання внесли вчені В.П. Вологодін, В.П. Нікітін, К.К. Хренов, Е.О. Патон, Б.Є. Патон та ін
Залежно від форми енергії, яка використовується для утворення зварного з'єднання, всі види зварювання поділяють на три класи: термічний, термомеханічної і механічний:
До термічного класу належать види зварювання, здійснювані плавленням з використанням теплової енергії (дугова, плазмова, електрошлакове, електронно-променева, лазерна, газова та ін.)
До термомеханічної класу належать види зварювання, здійснювані з використанням теплової енергії та тиску (контактна, дифузійна та ін.)
До механічному класу належать види зварювання, здійснювані з використанням механічної енергії і тиску (ультразвукова, вибухом, тертям, холодна та ін.)
В останні роки вчені-зварювальники Білорусі працюють над створенням ресурсозберігаючих технологій, які дозволяють знизити споживання електроенергії, зменшити витрату матеріалів, раціонально використовувати працю зварювальників при виготовленні різних конструкцій, машин і виробів.
При виробництві зварних виробів важливу роль має контроль якості зварювальних з'єднань. Для контролю якості зварювання застосовують різні руйнівні і неруйнівні випробування.
Методи неруйнівного контролю дозволяють виявити дефекти без пошкодження об'єктів контролю.
1.Зварювання, поняття, види і класи.
Зварювання - технологічний процес отримання нероз'ємних з'єднань матеріалів за допомогою встановлення міжатомних зв'язків між зварюваних частинами при їх місцевому або пластичній деформації, або спільною дією того й іншого. Зварюванням з'єднують однорідні та різнорідні метали та їхні сплави, метали з деякими неметалевими матеріалами (керамікою, графітом, склом та ін), а також пластмаси.
Зварювання - економічно вигідний, високопродуктивний і в значній мірі механізований технологічний процес, широко застосовуваний практично у всіх галузях машинобудування.
Фізична сутність процесу зварювання полягає в утворенні міцних зв'язків між атомами і молекулами на з'єднуються поверхнях заготовок. Для утворення з'єднань необхідно виконання наступних умов: звільнення зварювальних поверхонь від забруднень, оксидів та адсорбованих на них чужорідних атомів; енергетична активація поверхневих атомів, що полегшує їх взаємодію один з одним; зближення зварювальних поверхонь на відстані, порівнянними з міжатомних відстанню в зварюваних заготовках.
Залежно від форми енергії, яка використовується для утворення зварного з'єднання, всі види зварювання поділяють на три класи: термічний, термомеханічної і механічний.
До термічного класу належать види зварювання, здійснювані плавленням з використанням теплової енергії (дугова, плазмова, електрошлакове, електронно-променева, лазерна, газова та ін.)
До термомеханічної класу належать види зварювання, здійснювані з використанням теплової енергії та тиску (контактна, дифузійна та ін.)
До механічному класу належать види зварювання, здійснювані з використанням механічної енергії і тиску (ультразвукова, вибухом, тертям, холодна та ін.)
1.1Електродугове зварювання.
Принцип дії.
Дуга - потужний стабільний розряд електрики в іонізованій атмосфері газів і парів металу. Іонізація дугового проміжку відбувається під час запалювання дуги і безперервно підтримується в процесі її горіння. Процес запалювання дуги в більшості випадків включає в себе три етапи: коротке замикання електрода на заготівлю, відвід електрода на відстань 3-6 мм і виникнення стійкого дугового розряду.
Коротке замикання виконується для розігрівання торця електрода та заготовки в зоні контакту з електродом. Після відведення електрода з його розігрітого торця (катода) під дією електричного поля починається термоелектронна емісія електронів. Зіткнення швидкорухаючих у напрямку до аноду електронів з молекулами газів і парів металу призводить до їх іонізації. У міру розігріву стовпця дуги і підвищення кінетичної енергії атомів і молекул відбувається додаткова іонізація за рахунок їх зіткнення. Окремі атоми також іонізуються в результаті поглинання енергії, що виділяється при зіткненні інших частинок. У результаті дугового проміжок стає електропровідним і через нього починається розряд електрики. Процес запалювання дуги закінчується виникненням стійкого дугового розряду.
Джерелом теплоти при дугового зварювання є електрична дуга, яка горить між електродом і заготівлею. Залежно від матеріалу і числа електродів, а також способу включення електродів і заготівлі в ланцюг електричного струму розрізняють наступні способи дугового зварювання:
а) Зварювання неплавким (графітним або вольфрамовим) електродом, дугою прямої дії, при якій з'єднання виконується шляхом розплавлення лише основного металу, або з застосуванням присадочного металу.
б) Зварювання плавиться (металевим) електродом, дугою прямої дії, з одночасним розплавленням основного металу і електрода, який поповнює зварювальну ванну рідким металом.
в) Зварювання непрямої дугою, що горить між двома, як правило, не плавляться електродами. При цьому основний метал нагрівається і розплавляється теплотою стовпа дуги.
г) Зварювання трифазної дугою, при якій дуга горить між електродами, а також між кожним електродом і основним металом.
Харчування дуги здійснюється постійним або змінним струмом. При застосуванні постійного струму розрізняють зварювання на прямих і зворотніх полярностях. У першому випадку електрод підключають до негативного полюса (катод), у другому - до позитивного (анод).