1.3. Наслідки інфляції

Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноi процентноi ставки на капiтал. Основний розподiльчий вплив iнфляцii виникає через вiдмiнностi у активах i пасивах, якими володiють люди. Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливає на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив спраляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Iншi наслiдки: зростають цiни на товари та послуги, що купує держава у рамках соцiальних програм. Тодi, наприклад, урядовi витрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженнi, якщо уряд є неспроможним збiльшувати бюджет вiдповiдно до зростання витрат на медичне обслуговування. Серйознi загрози для нацiональної економiки, що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разi iнфляцii витрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi перш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цiх краiнах зростають швидше, нiж в iнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацii цiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках. У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами. Негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються чи навіть зникають зовсім. Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслідками є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві.

Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорціональності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогрессу. Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання. Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Гонитва за спекулятивною наживою призводить до розриву сталих господарських зв'язків між економічними суб'єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу. Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв'язки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві. Ті економічні суб'єкти, які спромоглися ціни на свої товари підвищити якнайбільше, у тому числі й спекулятивним шляхом, одержані надприбутки вміщують переважно в реальні цінності - земельні ділянки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення, які пов'язані з підвищеним ризиком при знеціненні грошей.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.

Отже,до головних наслідків інфляції наведено на рис. 2.

Рис.2.Наслідки інфляції.

Для того,щоб показати наскільки негативно впливає інфляція,наведем деякі дані.

Валютні резерви хиткі.Говорячи про розміри золотовалютних резервів, згадують одну дуже важливу обставину. Вона полягає у тому, що 38 мільярдів доларів резервів сьогодні і в серпні 2008 року це, дві великі різниці. За даними Мінфіну, державний зовнішній борг України 31 серпня 2008 року становив 10,7 мільярда доларів, а гарантований державою зовнішній борг - 2,9 мільярда доларів, разом - 13,6 мільярда доларів. А вже 31 березня 2011 року - 24 мільярда доларів, 12,1 мільярда доларів та 36,1 мільярда доларів відповідно. При цьому значна частина теперішнього зовнішнього боргу України є короткостроковим боргом. Тобто ці гроші потрібно віддавати вже дуже скоро.

Наприклад, борг України Міжнародному валютному фонду становить 14,7 мільярда доларів, і погасити його треба за кілька років, починаючи з 2012 року. Борг російському банку ВТБ в розмірі 2 мільярдів доларів Україна повинна була віддати ще в кінці 2010 року, але він і досі "висить" на державі. При поверненні кредиторам боргів валютні резерви країні будуть зменшуватися на відповідні суми, тому "якість" теперішніх золотовалютних резервів країни дуже погана. Вони значною мірою зросли не за рахунок позитивних зрушень в економіці, а в результаті "накачування" зовнішніми позиками, у тому числі - короткостроковими.

Українська економіка, як і раніше, залишається вельми хиткою внаслідок значної її залежності від експорту металу. Це ніщо інше, як прояв "голландської хвороби": зростання реального обмінного курсу національної валюти за рахунок збільшення обсягів експорту одних галузей, що негативно впливає на інші галузі і на економіку в цілому. У 2001 році країна експортувала недорогоцінних металів на 6,7 мільярда доларів, у 2003 році - на 8,5 мільярда доларів, у 2005 році - на 14 мільярдів доларів, у 2007 році - на 20,8 мільярда доларів, у 2008 році - на 27,6 мільярда доларів. Сумарно за вісім років ця експортна виручка перевищила 114 мільярдів доларів. Однак такий стрімкий ріст експорту відбувався головним чином завдяки підвищенню світових цін на сталь. Відтак, швидко збільшувалися й валютні резерви країни - у 2001 році вони становили 1,6 мільярда доларів, у 2008 році - 38,1 мільярда доларів. Тимчасом гривня, незважаючи на велику інфляцію, не тільки не слабшала, але навіть ревальвувала - з 5,3-5,5 гривні за долар до 4,6 гривні за долар. Достатньо порівняти дві цифри: 38 мільярдів доларів резервів і 114 мільярдів доларів експортної виручки металургів.

Перспективи сумні.Ситуація погіршувалася в усіх галузях, крім тих, яким сприяла світова кон'юнктура, внаслідок зниження цінової конкуренції для вітчизняних товаровиробників. У свою чергу, це пояснювалося більш швидким знеціненням гривні порівняно з доларом і євро через більш високу інфляцію в Україні порівняно із США та ЄС. Приміром, за період з 1 січня 2000 року по 1 квітня 2011 року гривня знецінилася за рахунок інфляції у 3,57 разу, тоді як долар - лише в 1,33 разу. Внаслідок обвалу гривні наприкінці 2008 року цінова конкуренція для українських виробників покращилася, а умови для імпортерів, відповідно, погіршилися. У зв'язку з цим відбулося різке скорочення негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами - з 18,6 мільярда доларів у 2008 році до 5,7 мільярда доларів у 2009 році, або в 3,3 разу. Однак у 2010-2011 роках знову почало швидко зростати негативне сальдо торгівлі товарами. У 2010 році порівняно з 2009 роком воно збільшилося на 62%, а в першому кварталі 2011 року до відповідного періоду 2010 року - аж у 2,28 разу. Відтак, експерти вважають: переваги для виробника від девальвації гривні 2008 року вже вичерпані, і тому Україні потрібна нова девальвація. Проте, як випливає з економічної політики в 2010-2011 роках, та планів на 2012 рік, влада не робить ніяких висновків.

Зокрема, Верховна рада прийняла урядову постанову "Про основні напрями бюджетної політики на 2012 рік", за якою валютний курс, як і раніше, передбачений на рівні 7,9-8 гривень за долар. Отже, умови для економіки будуть погіршуватися. Також очевидно, що чим довше влада протримає теперішній курс гривні, тим сильнішим потім буде її обвал - за принципом стисненої ​​пружини.