4. Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки

Економічна думка зародилась в давні часи й пройшла довгий і складний шлях становлення та розвитку. Самостійний розвиток економічної теорії почався в епоху зародження капіталізму в середині другого тисячоліття н.е.

Меркантелізм – перша школа економічної теорії

Початок самостійному розвитку економічної теорії поклав меркантилізм. Міцну основу багатства кожної нації вони вбачали не в примноженні натуральних продуктів, а в нагромадженні натуральних грошей (монет з золота та срібла). Джерелом їх нагромадження, меркантелісти вважали прибуток (доход), який виникає при торговому обміні, зовнішній торгівлі.

Ранній меркантилізм (остання третина XV – сер. XVI ст.) був названий монетарною системою.

Пізній меркантилізм (друга половина XVI – XVIІ ст.) виступив проти заборони вивозу грошей.

Французький меркантиліст Антуан де Монкретьєн в 1615 р. дав назву економічній теорії, що обґрунтувала політику держави, - політична економія (гр. politike – мистецтво керувати державою), тобто наука про державне управління економікою. Тоді ж складалось уявлення про політичну економію як науку, яка розкриває роль держави у збільшенні національного багатства.

Класична політична економія теоретично вивчає вже всі сфери економіки – виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг. В класичній політичній економії утворились дві школи (французька, фізіократи) та англійська.

Фізіократи (гр. physis – природа + kratos – сила, влада) школа політичної економії, яка виникла у Франції в сер. XVIІІ ст. Засновником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Основною ідеєю його вчення було визнання сільського господарства єдиною галуззю виробництва, де природним шляхом виникає той додатковий „чистий продукт”, за рахунок якого збільшується багатство країни.

Англійська класична політична економія виникла та розвивалась в XVIІ – XVIІІ ст. Родоначальниками цієї теорії були Вільям Петті (1623-1687 рр.), Адам Сміт (1723-1790 рр.) та Давид Рікардо (1772-1823 рр.).

Багатство створюється в усіх інших галузях матеріального виробництва. Вони показали, що всезагальною формою багатства є вартість, втілена в товарах та грошах. Саму вартість створює праця робітників, які виробляють товари. В. Петті висловив: „Природа – мати, праця – батько багатства. А. Сміт перетворив політичну економію в наукову систему, після чого вона стала навіть викладатись у вищих навчальних закладах.

Адам Сміт та Давид Рікардо розробили і намагались застосувати трудову теорію вартості до дослідження змісту та законів розвитку капіталістичної економіки. Робітники своєю працею створюють нову вартість. Ця вартість лише частково дістається їм у вигляді заробітної плати, а іншу частину (додаткову вартість) присвоюють капіталісти. За рахунок додаткової вартості вони розплачуються за банківський відсоток, за оренду землі у землевласників і отримують особистий доход.

Створивши свою теорію вартості, класики глибоко розкрили її залежність головним чином від виробництва, від умов пропозиції товарів на ринку, але не дослідили вплив попиту покупців на ціну.