33. Інвестиційна ф-ія: кейнсіанський підхід
В основі теорії приватних інвестицій лежить проблема визначення чинників, що впливають на обсяг І. Інструмент розв’язання цієї проблеми є інвестиційна ф-ія. Чинником, що визначають обсяг І є % ставка, згідно ф-ії І: I=f(r). Існують класичний та кенсіанський підхід її аналізу. Розглянемо кенсіанський.
На думку Кейнса, % ставка форм не на ринку позичкових коштів, тобто не в результаті співвідношення І і S, а на грошовому ринку через взаємодію пропозиції грошей і попиту на гроші. Тому гр. ринок є повноцінним макроекономічним ринком, зміна ситуації на якому, дає зміни ситуації на товарному ринку. Обґрунтування за Кейнсом таке: при одному й тому ж значенні % ставки фактично І і S можуть бути не однаковими, бо заощадження здійснюють одні екон. агенти, а інвестиції інші. Ці екон. агенти мають різні цілі і мотиви екон. поведінки. Основним чинником що визначають величину інвестиційних витрат є не велич % ставки, а очікувана внутрішня норма віддачі від І, яку Кейнс назвав граничною ефективністю капіталу. Інвестор приймає інцест. рішення порівнюючи величину граничної корисності капіталу, яка на думку Кейнса є суб’єктивною оцінкою інвестора % ставки. Якщо гранична ефективність капіталу перевищує % ставку, то інвестор буде вкладати кошти у виробництво, незалежно від абсол. величини % ставки. Тому за Кейнсом S не залежать від % ставки. Кейнсіанська ф-ія інвест. Мають такий вигляд:
Якщо
заощадження зростають, тоді лінія
заощаджень переміщаються праворуч.
34. Інвестиційна функція: класичний підхід
Е2
Ринок позичкових коштів – це
ринок на якому зустрічаються
інвестиції (І) та заощадження
(S) і наслідок встановлення
рівноважної % ставки. Попит
на поз кошти викор для
придбання інвест товарів. Пропозицію кред ресурсів здійснюють домогосподарства, надаючи у позики свої заощадження. Інвест. обернено залежать від % ставки, бо чим вища ціна позичкових коштів, тим менша величина інвестиц. витрат фірми. Отже, крива І. буде несхідною лінією. Залежність заощ. Від % ставки є прямою, бо чим вищою буде % ставка, тим вищий дохід отримають окремі домогосподарства. Від надання в кредит заощаджень. Граф.( r; I, S: Io,So,S1 – вигнуті, Io перет So = Е0 і на рівні Е0 т.А на кривій S1, Io перет S1=Е1, ),. Якщо заощ. Збільшуються, то в такому випадку при попер збільш re0 частина заощ не приносить дохід у вигл %, що неможливо за умови, що всі ек агенти поводять себе рац. Домогосподарства вважатимуть за краще одержати свій дохід, тобто винагороду, на всі свої заощ, нехай навіть при нижцій % ставці. Найвадливіші макроек пропорції, що відбивають взаємодію інвест, заощадж і доходу можна представити таким чином (G=0, Xn=0): нац дохід при його використанні буде дор сумі витрат на спож і івест вистрати Y=C+I. При цьому обсяг спож є ф=єю від доходу C=f(Y). Обсяг інвест заощаджень залеж від % ставки I=f(r). З іншого боку виробл нац дохід можна представити у вигляді Y=C+S. C+I=C+S I=S, f(r)=f(Y)
Остання рівність демонструє важливість рівність певних пропорцій в ек. між сукупним попитом і сук пропоз.