3. Тест відкритого типу.

3.1. Історичними формами діалектики є аналітична діалектика, німецька ідеалістична діалектика, матеріалістична діалектика.

3.2. Основою визначення історичних станів розвитку філософії є –

3.3. Особливість філософії Платона проявляється в вчен­ні про три ос­но­в­ні он­то­ло­гі­ч­ні суб­ста­н­ції "трі­а­да": Єди­не, Ро­зум і Ду­ша. Ос­но­вою будь-­яко­го бут­тя є Єди­не. "Ро­зум", за Пла­то­ном, є по­бу­то­во-­сві­то­вим по­ро­джен­ням “Бла­га” – со­н­ця. То­му ро­зум, бу­ду­чи ві­до­кре­м­ле­ним і про­ти­ле­ж­ним єди­но­му - "Бла­гу", зав­жди тра­к­ту­єть­ся як спо­рі­д­не­ний цьо­му і по­хі­д­ний від ньо­го. Пла­тон зав­жди під­кре­с­лю­вав чи­с­то­ту ро­зу­му, ві­до­кре­м­лю­ю­чи йо­го від всьо­го ма­те­рі­а­ль­но­го, ре­чо­во­го. На цьо­му ним об­ґру­н­то­ва­на кон­це­п­ція ро­зу­му, як од­ної із вла­с­ти­во­с­тей ду­ші. Про­ти­ста­ви­в­ши "Ро­зум" ра­зом з іде­я­ми і їх скла­до­ви­ми ті­ле­с­но­му сві­ту, Пла­тон по­ви­нен був сфо­р­му­лю­ва­ти по­ча­ток, який об'­єд­нав би і те, і ін­ше. Та­ким по­ча­т­ком і бу­ла у ньо­го "ду­ша", прин­цип са­мо­стій­но­го ру­ху, який від­рі­з­ня­єть­ся від ро­зу­му са­ме ці­єю ві­ч­ною ру­хо­мі­с­тю. Ду­ша без­сме­р­т­на і при­че­т­на до іс­ти­ни і ві­ч­них ідей.

3.4. Основними ознаками середньовічної філософії є те, що світогляд грунтується на християнській релігії. Центральне місце людини в світі обумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога.

3.5. Різниця між психікою людини і тварини проявляється в тому, що тварина діє на основі рефлексів та інстинктів, а людина має здатність мислити.

4. Тести закритого типу.

4.1. Про що йдеться?

4.2. Дедукція – це:

г) спосіб міркування, за допомогою якого із загальних висновків суб»єкт приходить до висновку, що носить конкретний характер.

3. З наведених тверджень виділіть те, яке найбільш повно і правильно розкриває суть соціальної філософії:

в) соціальна філософія – це наука, яка вивчає суспільство як цілісну систему крізь призму людини та самоцінності гуманістичних пріорітетів;

4.До сучасних екологічних проблем відноситься:

а) забруднення навколишнього середовища;

г) енергетична криза;

д) зростання народонаселення і проблема забезпечення його харчуванням;

5. До внутрішніх протиріч ідеї прогресу відноситься:

6. Філософія серця започаткована:

д) П.Юркевичем;

7. Чим визначається міра та рівень розвитку культури?

1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства;

8. Що можна вважати основним досягненням німецької класичної філософії?

1) Діалектику;

9. Назвіть представників матеріалізму у філософії Античної Греції:

1) Фалес;

10. Серед названих філософів вкажіть тих, які представляли:

а) емпіризм – Бекон, Локк, Гоббс;

б) раціоналізм – Декарт, Спіноза, Лейбніц.

Білет №30.

1. Єдність матерії, руху, простору, часу.

Ньютон – існує матерія, простір, час, рух, але між матерією простором і часом немає зв’язку, вони самі по собі. Перший хто встановив зв'язок між ними був Лобачевский. Енщтейн зазначав що із зникненням матерії зникає і простір, і час і рух. М – Т – Р – П.

Су­час­на фі­ло­соф­сь­ка ка­р­ти­на сві­ту має три най­за­га­ль­ні­ші фо­р­ми ру­ху ма­те­рії: 1. Рух в не­ор­га­ні­ч­ній при­ро­ді – це пе­ре­мі­щен­ня у про­с­то­рі; пе­ре­тво­рен­ня еле­ме­н­та­р­них ча­с­ти­нок; 2. Рух у жи­вій при­ро­ді – він вклю­чає в се­бе підклітин­ний рі­вень (ство­рен­ня ДНК та РНК). 3. Рух у со­ці­у­мі, або со­ці­а­ль­на фо­р­ма ру­ху – ця фо­р­ма ру­ху охо­п­лює всю су­ку­п­ність жит­тє­ді­я­ль­но­с­ті лю­дей, яка ос­но­ва­на на су­с­пі­ль­но­му ви­ро­б­ни­ц­т­ві (ма­те­рі­а­ль­но­му та ду­хо­в­но­му). Рух має свої атрибути: він суперечливий, вічний, об’єктивний, абсолютний.

В са­мо­му за­га­ль­но­му ви­гля­ді про­с­тір і час - це уні­вер­са­ль­ні фо­р­ми бут­тя ма­те­рії, без яких не­мо­ж­ли­во зро­зу­мі­ти рух. Про­с­тір - це про­тя­ж­ність існування і стру­к­ту­р­ність речей і явищ в рі­з­но­ма­ні­т­них ма­те­рі­а­ль­них си­с­те­мах. Час - фі­ло­соф­сь­ка ка­те­го­рія, яка ха­ра­к­те­ри­зує три­ва­лість іс­ну­ван­ня всіх об'­єк­тів і по­слі­до­в­ність змі­ни ста­нів. З усіх ві­до­мих фі­ло­со­фії кон­це­п­цій про­с­то­ру і ча­су більш по­ши­ре­ни­ми є дві - аб­со­лю­т­на й від­но­с­на, або як їх ще на­зи­ва­ють суб­ста­н­ці­а­ль­на кон­це­п­ція про­с­то­ру і ча­су та ре­ля­цій­на кон­це­п­ція про­с­то­ру і ча­су. Суб­ста­н­ці­а­ль­на кон­це­п­ція ча­су па­ну­ва­ла в уяв­лен­нях про світ до кі­н­ця XIX сто­літ­тя. Про­с­тір і час іс­ну­ють не­роз­ри­в­но, не іс­нує час без про­с­то­ру і про­с­тір без ча­су.