3.Тест відкритого типу.

3.1. Автором праці „Сутність християнства” є Л. Фейєрбах

3.2.Чиї філософські погляди здійснили найбільший вплив на формування марксистської філософії Ф. Бекон, р. Декарт, Ф.Вольтер, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Г.Гегель, Л. Фейєрбах

3.3. Інтегральний націоналізм – це

3.4. „Апріорі” – це ідеї, форми пізнання, які, на думку деяких мислителів, наявні в свідомості до досвіду, не набуті з досвіду. У філософії Канта категорії проголошуються апріорними формами мислення. Апріоризм близький до концепції вроджених ідей. Протилежним до А. є поняття апостеріорі.

3.5. Специфікою російського марксизму є

4. Тест закритого типу.

1. Як ви розумієте що таке людина?

2.Які альтернативи по відношенню до вчення про діалектику вам відомі?

1) Метафізика

3. Яке положення найбільш глибоко відображає поняття „буття”?

2) Буття – це об’єктивна реальність, яка оточує людину.

4. Кого на вашу думку, з перелічених філософів можна вважати представником психоаналітичної філософії? 1) З. Фрейда

5. Хто з представників німецької класичної філософії вперше виступив з вченням про єдність протилежностей? 5) Г. Гегель

6. Хто з перелічених філософів був представником суб’єктивного ідеалізму?

7. Який характер філософії епохи Відродження? 4) Антропоцентричний

8. Визначте пари філософів – антагоністів у поглядах на природу руху:

9.Знайдіть помилку: елементи фаталізму властиві філософській системі:

10. До кожного поняття з графи „А” підберіть положення, що розкриває його зміст з графи „Б”

А	Б
1 . Гуманізм	а) філософія природи;
2 . Пантеїзм	б) бог має персональне буття;
3.Натурфілософія	в) віра в людину, як вільну і необмежену в своїх можливостях;
	г) ідея божественного творіння світу;
	г) бог та природа – одне й те ж саме.

БІЛЕТ № 16

1. Філософія французьких просвітителівХviiIст. (Вольтер, Руссо).

Філософською основою Просвітництва виступив ма­те­рі­а­лі­з­м. Ви­рі­з­ня­ють дві фо­р­ми фра­н­цу­зь­ко­го ма­те­рі­а­лі­з­му XVIII сто­літ­тя: 1) не­по­слі­до­в­на і більш ран­ня де­ї­с­ти­ч­на фо­р­ма (Во­ль­тер, Мо­н­те­с­к'є, Кон­ді­ль­як, Рус­со, Ро­бі­не, Тю­р­го, Кон­до­р­се) і 2) ате­ї­с­ти­ч­на фо­р­ма (Ме­льє, Ла­ме­т­рі, Ді­д­ро, Ге­ль­ве­цій, Го­ль­бах). Де­ї­с­ти­ч­на фо­р­ма най­більш си­с­те­м­но роз­ро­б­ле­на Во­ль­те­ром. В ній мі­с­тять­ся ма­те­рі­а­лі­с­ти­ч­ні і ан­ти­кле­ри­ка­ль­ні ідеї фра­н­цу­зь­кої фі­ло­со­фії, по­єд­на­ні з до­ся­г­нен­ня­ми ан­г­лій­сь­кої фі­ло­со­фії і при­ро­до­знав­с­т­ва. За­га­лом де­ї­с­ти­ч­ний ма­те­рі­а­лізм - яс­к­ра­вий ви­яв ме­ха­ні­ци­з­му і ме­та­фі­зи­ки. Для Рус­со ха­ра­к­те­р­ний "де­їзм по­чут­тів", який ви­зна­ча­єть­ся більш де­мо­к­ра­ти­ч­ни­ми ри­са­ми, але та­кож по­си­лен­ням іде­а­лі­с­ти­ч­них мо­ме­н­тів. Во­ль­тер (Фра­н­суа Арує). Він піддав критиці релігію і феодальну ідеологію, близько підійшов до ідеї вічності матерії, її об'єктивного існування і вічного руху, схилявся до визнання причинності природних і суспільних явищ, виключав релігійне пояснення конкретних явищ природи. Свідомість, за Вольтером, є атрибутом матерії і залежить від будови тіла. Разом з тим, першопричину руху та мислення він вважав божественною.Не заперечуючи релігію як таку, він вимагає релігійної свободи. Людину Вольтер розуміє як суспільну істоту. Проповідує необхідність рівності людей, яку він розуміє як політичну рівність перед законом і правом. Суспільний устрій має забезпечувати політичну і правову рівність людей. Егоїзм, пристрасті й потяги є першопричиною всіх людських вчинків, які призводять до діяльності й об'єднують людей, спричиняючи утворення міст та держав.

Ж.-Ж.Рус­со пропагував необхідність встановлення соціальної та майнової рівності. Спираючись на договірну теорію держави, він обґрунтовував право народів на повстання проти деспотичної влади. Органічним станом суспільства є стан самодостатності, незалежності від інших людей ні виробника, ні споживача. До такого стану і повинні повернутися люди, тобто до суспільства, в якому всі рівні, а моральність не зіпсована приватною власністю.

2. Екзистенціалізм - („філософія людського існування”) – провідний напрям філософської думки ХХст., який осмислює проблему людини, її сутності й існування, буття у світі, можливостей і перспектив свободи та відповідальності. Існує атеїстичний (Сартр, Камю) і релігійний (Ясперс і Марсель) екзистенціалізм.

С. К'є­р­ке­гор вва­жа­єть­ся за­сно­в­ни­ком су­час­но­го ек­зи­с­те­н­ці­а­лі­з­му, хо­ча ос­но­в­ні ідеї ре­лі­гій­но­го ек­зи­с­те­н­ці­а­лі­з­му бу­ли сфо­р­му­льо­ва­ні ще Б. Па­с­ка­лем. Свою го­ло­вну фі­ло­соф­сь­ку за­да­чу К'є­р­ке­гор ба­чив в то­му, щоб про­ти­ста­ви­ти Ге­ге­лів­сь­кій "на­до­со­би­с­ті­с­ній" кон­це­п­ції та­ке ро­зу­мін­ня осо­би­с­то­с­ті, яке ба­зу­ва­ло­ся б на аб­со­лю­т­ній сво­бо­ді ін­ди­ві­ду­а­ль­но­го ви­бо­ру. Тіль­ки окре­ма осо­би­с­тість зда­т­на до­ся­г­ти спра­в­ж­ньо­го, "ети­ч­но-­осо­би­с­ті­с­но­го" іс­ну­ван­ня, тоб­то ек­зи­с­те­н­ці­ї. Сво­бо­ду К'є­р­ке­гор роз­гля­дає ли­ше в ети­ч­но­му ас­пе­к­ті - як сво­бо­ду пе­в­ної по­зи­цій по від­но­шен­ню до дій­с­но­с­ті, як сво­бо­ду рі­шен­ня диле­ми "або-­або", як сво­бо­ду "ви­бо­ру. Од­на із ос­но­в­них ка­те­го­рій - страх. Страх ви­сту­пає в яко­с­ті бут­тя, про­ти­ста­в­ле­но­го осо­би­с­тій, ні­чим не об­ґру­н­то­ва­ній сво­бо­ді; він ви­сту­пає як пе­р­ві­с­ний ха­ра­к­тер голо­в­но­го бут­тя (іс­ну­ван­ня) в про­ти­ле­ж­ність не­бут­тя. К'є­р­ке­гор та­кож роз­гля­дає ка­те­го­рію "Від­чай". Іс­тин­ний відчай на­стає на ети­ч­ній ста­дії роз­ви­т­ку лю­ди­ни, це ду­ше­в­ний акт, який по­тре­бує се­р­йо­з­ної на­пру­ги і зо­се­ре­джен­ня всіх сил ду­ші. Він вважає, що на шляху до Бога, людина проходить три стадії: естетичну, етичну і релігійну. Найглибшого саморозуміння людина досягає на третій стадії. Лише християнство дає основи поведінки людини. Ф-я існування, буття. Людина – духовна істота, індивід. Вона неповторна і унікальна. Філософи повинні ставити питання: як жити людині, що їй робити? Мова йде не про суспільство, а про конкретного індивіда. Гайдегер вважає, що життя людини – це сплав об’єктивного буття і людської діяльності, виступає проти диктату філософських категорій, розрізняє справжній (людина розуміє свою історичність, смертність;) і несправжній (речі панують над людиною, а сама вона знецінюється) способи буття. Піднімає проблему свободи: істинне існування – визнання свободи іншого поряд з власною свободою. Сартр: діяльність людини впливає на інших людей. Свобода людини перетворюється на приреченість: людина обирає не епоху, а лише своє місце в ній. Формула людського буття: воно є те, що не є і є не те, що є. Сартр розглядає проблему небуття у 3-ох формах: небуття предмета, небуття іншої визначеності про предмет, небуття знання про предмет. Камю: немає безвихідних ситуацій. Його вчення стало основою руху опору. Дуже багато уваги приділяє проблемі смерті. Основне питання ф-ї має бути питання самогубства; варто, чи не варто жити? Завдання ф-ї в тому, щоб зберегти життя в період відчаю, але не зробити людину щасливою, бо в кожного своє поняття щастя. В 60-х роках екзистенціалізм припинив своє існування як окремий напрямок.