3.Тест відкритого типу

Рух – це спосіб існування матерії.Вічний атрибут матерії.

Гіпотеза –це наукове припущення про причину яких небудь явищ істинність яких за сучасного стану пізнання стану пізнання і виробництва не може бути перевірина і доведена.

Сублімація –це заміна заборонених потягів соціально прийнятими діями.

Діалектичні заперечення-це критичний метод освоєння розвитку всього нагромадженого людством досвіду.

Догматизм –це методологічна позиція суб’єкта, який послідовно дотримується в пізнанні, переконаннях та спосіб життя застарілих поглядів, незважаючи на зміни ситуації, нові умови буття чи критики своєї позиції.

4.Тест закритого типу

1. Раціональні докази буття Бога були запропоновані: (а}Августином Блаженним:

2. Основними проблемами філософії Нового часу є:

а)проблема пізнання, його методів, основ, критеріїв істинності,

3. Кому з філософів належить думка:"... філософія є наукою про реальний світ і повинна грунтуватися на досвідному пізнанні":

(в) Бекону

4. Яку нову релігію намагався створити Л.Фейербах:

в)культ людини і любові;

5. Представниками номіналізму в середньовічній філософії були:

(в) Августин Блаженний.

6. Реалістами у середньовічній філософи називались:

в)філософи, які вважали, шо об'єктивна реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять (універсалій);

?7. Чи може принцип монізму задовольнити ідеалістичну філософію?

а) так;

б) ні.

v 8. Який давньогрецький філософ пешоосновою світу вважав алейрон: в)Анаксімандр

9. Представник української класичної філософії (ХУЛІ ст.), який вважає, що існують 3 світи: макроксщмос, мікрокосмос. Філософ, який створив так звану "Філософію серця":

а) Сковорода;

10. Напрям філософії, який розглядав людину з точки зору психоаналізу:

А) фройдизм.

Білет №8

1.Діалектичні протилежності

Єдність і боротьба протилежностей — один з основ них законів діалектики. Він характеризує джерело са моруху й розвитку явищ природи і соціально-історич ної реальності. Закон єдності й боротьби протилежно стей в діалектиці займає центральне місце. Це -сутність, "ядро" діалектики.Діалектика є вченням про розвиток, а цей закон вказує на джерело розвитку, дає ключ до розуміння всіх сторін та моментів розвитку.Кожний предмет — це єдність протилежних сторін, властивостей, тенденцій. У кожному предметі, явищі е позитивні й негативні сторони, те, що росте, розвиваєть­ся, і те, що відживає. Якщо на перший погляд здається, що в процесі розвитку предметів чи явищ відсутні су порочності, то завдання дослідника полягає в тому, щоб ніднайти їх. Лише шляхом розкриття внутрішніх супе­речностей можна пізнати предмети, їх сутність, закониІ розвитку.

Що означає "єдність протилежностей"? По-перше, взаємообумовленість протилежностей, тобто існування однієї протилежності передбачає не­обхідну наявність іншої протилежності. Наприклад, лівий — правий, добро — зло, притягання — відштов­хування, низ — верх тощо.

По-друге, перехід однієї протилежності в іншу шляхом заперечення одна одної. Протилежності пере­бувають в боротьбі одна з одною, їх боротьба — це при­родний закономірний наслідок того, що протилеж­ності всередині предмета чи явища одночасно взаємно обумовлюють і заперечують одна одну.Єдність протилежностей має відносний характер. Це пояснюється тим, що сталість, незмінність предме­та чи явища тимчасова, що предмет має свій початок і кінець. А боротьба протилежностей має абсолютний Характер, тому що рух (розвиток) не припиняється ні на хвилину в результаті боротьби протилежностей.Боротьба протилежностей — це складний процес виникнення, розвитку та вирішення суперечностей. Зміст закону єдності й боротьби протилежностей вира­жається через взаємодію категорій тотожності, відмінності, протилежності, суперечності.Спочатку спостерігається тотожність предмета чи явища. Тотожність виражає рівність, однаковість, "симетричність", єдність взаємовиключних сторін існування предмета, явища. Тотожність полюсів, та­ких як праве — ліве, плюс — мінус, хороше — погане, обумовлюється самим фактором існування предмета як єдиної цілісної системи, що має певну кількісну та якісну визначеність.Потім з'являється відмінність як початковий ступінь суперечності. Відмінність — це початок роз­двоєння єдиного предмета чи явища на" протилежністорони і тенденції.Потім відмінність елементів і тенденцій у процесі розвитку перетворюється в протилежності. Проти­лежності — це такі сторони і тенденції, внутрішньо властиві предметам і явищам, які, перебуваючи вєдності, взаємно виключають і взаємно обумовлюють одна одну.А відносини між протилежностями називаються суперечностями. Суперечності — це система відно син, в межах якої протилежності породжують один одну, взаємопроникають і переходять одна в одну, по роджуючи щось нове. Наприклад, мінливість і спадковість, які є факторами біологічної еволюції, взає мопроникають і переходять одна в одну, породжуючи кожного разу новий вид живої матерії.Суперечності бувають різних видів: внутрішні, зовнішні, основні, неосновні, антагоністичні, неанта гоністичні.Внутрішні суперечності — це взаємодія протилежностей у системі внутрішніх відносин предмети (наприклад, соціальні відносини в суспільстві).Зовнішні суперечності — це взаємодія протилежностей, що належать різним предметам (наприклад, будь-яка система і навколишнє середовище).Основні суперечності — взаємодія протилежностей, які створюють джерело саморозвитку предме та в певний період. Вони можуть проявлятися як складний комплекс глобальних проблем (наприклад, екологічна, енергетична, продовольча тощо).Неосновні суперечності впливають на основні, але не визначають їх форму (наприклад, споживча вартість — вартість в ринкових відносинах).Антагоністичні суперечності — це взаємодія протилежностей, що мають максимально діаметральні тенденції своєї еволюції. Вирішення таких суперечностей нерідко здійснюється революційним шляхом, тобто переходом в нову якість.Прикладом неантагоністичних суперечностей можуть бути відносини між однотипними соціальне класовими спільнотами.Кожна конкретна суперечність виникає і проходить певний шлях.