- •1. Проблеми істини. Критерії істини.
- •2. Початок формування філософії Нового часу (ф.Бекон).
- •3. Тест відкритого типу
- •3.3. Філософія – це плюралістичне, діалогічне і толерантне мислення. Як ви це розумієте?
- •4. Тест закритого типу.
- •1. Світогляд і філософія. Головні теми філософських роздумів.
- •2. Англійська філософія хvіі ст. (т.Гоббс, д.Локк).
- •1. Філософське трактування буття. Основні форми буття.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •2. Раціоналізм європейської філософії хvііі ст. (Декарт, Спіноза).
- •2. Матеріалістична філософія Франції хvііі століття.
- •3. Тест відкритого типу.
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1.Позитивістська філософія о.Канта. Постпозитивізм.
- •2. Два способи осягнення буття діалектика і метафізика. Альтернативи діалектики.
- •3.Тести відкритого типу.
- •3.3. Основною проблемою філософії Нового часу була
- •3.5. Центральною проблемою філософії до періоду і. Канта була
- •4. Тести закритого типу.
- •1.Філософія в культурі Київської Русі
- •2. Виникнення і розвиток марксистської філософії
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •1.Діалектичні протилежності
- •2. Марксистська філософія 20ст.
- •3.Тести відкритого типу
- •4.Тести закритого типу
- •1. Діалектика кількісних та якісних змін.
- •2. Релігійно-філософські течії в зарубіжній філософії хх ст.. Неотомізм, тейярдизм.
- •3. Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Діалектичні заперечення.
- •2. Філософія Аристотеля.
- •3. Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •Основні функції філософії.
- •Діалектичні заперечення.
- •Тест відкритого типу.
- •Тести закритого типу.
- •Поняття суспільства. Відмінність закону соціуму від законів природи.
- •2. Філософія г.Гегеля.
- •3. Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •1. Філософія в Києво-Могилянській академії. Ф. Прокопович.
- •2. Фрейдизм і неофрейдизм.
- •3.Тест відкритого типу.
- •4. Тест закритого типу.
- •1. Філософія французьких просвітителівХviiIст. (Вольтер, Руссо).
- •3.Тест відкритого типу.
- •4. Тест закритого типу.
- •1.Філософія г. Сковороди.
- •2.Поняття космоцентризму та діалектики в філософії Геракліта.
- •3.Тест відкритого типу
- •Філософія виникла в…
- •4.Тест закритого типу.
- •4.2.Визначте методи філософської рефлексії:
- •4.10.Знайдіть помилку. Екзистенціальні ідеї розвивали:
- •1. Світогляд т.Г.Шевченка.
- •2. Філософія Піфагора.
- •3. Тест відкритого типу
- •3.2Відмінність між західною і східною парадигмами філософії полягає в
- •4.6.Які характерні риси властиві середньовічній філософії?
- •1. Філософські, суспільно-політичні погляди I.Франка.
- •2.Філософія Сократа.
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •1. Філософія Платона.
- •2. Ренесансно - гуманістичні ідеї в Острозькому культурно - освітньому просторі.
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •Суспільна свідомість: її структура та рівні.
- •Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •Філософські погляди членів Кирило-Мефодіївського братства(Куліш, Костомаров).
- •Філософія Стародавнього Риму.
- •3. Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •1. Філософія Середньовіччя. Ф. Аквінський. Патристика.
- •2. Філософські основи бізнесу
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні, його форми
- •Світогляд м. Гоголя
- •3. Тест відкритого типу
- •3.2. Природними передумовами виникнення та існування людини є
- •3.5. Протиріччями між продуктивними силами та виробничими відносинами є
- •4. Тест закритого типу
- •1.Методи та форми емпіричного пізнання.
- •2. Атомістичне вчення стародавніх греків. Атомістичне вчення стародавніх греків(Левкііпп і Демокріт)
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Філософія елейської школи.
- •2. Загальнологічні методи пізнання.
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Відображення як передумова свідомості.
- •2. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •1. Мислителі укр. Діаспори.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •1. Філософське вчення в.І.Вернадського.
- •2. Основні концепції походження свідомості.
- •3. Тест відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства;
- •1) Фалес;
- •1. Єдність матерії, руху, простору, часу.
- •2. Методи та форми теоретичного пізнання.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тести закритого типу.
- •5) Цінність – це категорія, яка зазначає культурне, суспільне і особисте значення явищ та факторів дійсності;
3.Тести відкритого типу.
3.1. Дедукція- (— виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.
3.2. Субєктивний ідеалізм- напрям у філософії, згідно з яким свідомість людини є творцем об'єктивного світу. Існує сенсуалістичний суб'єктивний ідеалізм (Берклі, Юм, Мах), який розглядає відчуття як суто суб'єктивне переживання, заперечуючи його об'єктивні джерела, і трансцендентальний суб'єктивний ідеалізм (Кант, Фіхте, неокантіанці, феноменологи, екзистенціалісти), згідно з яким категоріальна (чи інша) структура свідомості є схемою конструювання світу.
3.3. Основною проблемою філософії Нового часу була
3.4. Альтернативами діалектики є також софістика і еклектика, оскільки вони виступають як різновиди метафізики.
3.5. Центральною проблемою філософії до періоду і. Канта була
4. Тести закритого типу.
1.Обєкт пізнання – це
Г)природа, суспільство
2. Давньогрецькі мислителі Фалес, Анаксімандр, Анасімен були представниками
Б)Егейської школи
3. Середньовічні схоласти які вважали що загальні поняття це тільки звуки людського голосу, називається
В)стоїками
4. Проблему про можливість адекватного пізнання вірішує така галузь філософії як
Б)гносеологія
5. Визначення людини як «суспільної тварини»належить
А)Арістотелю
6. Яке з наведених положень є діалектико-матеріалістичними
Б)»простір і час –є атрибутами матерії»
7. Вислів «Я знаю що нічого не знаю» належить
А)Сократу
8. Гносеологія це
Г) вчення про пізнання
9. Онтологія це
Б)вчення про буття
10. Хто з філософів є субєктивним ідеалістом
В)Юм
Г)Берклі
Білет №7
1.Філософія в культурі Київської Русі
На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середньою Віслою, півночі — Прип'яттю, північному сході та сході включала пониззя Березини й Десни, а по Дніпру доходила до гирла Сули (південний же рубіж проходив від Дніпра й Росі на захід до верхів'їв Південного Бугу, Дністра, Пруту та Сяну) — виникають поселення протослов'янських племен1.
Об'єднання цих територіально-державницьких утворень призвело до/виникнення Київської Русі, на терені якої розпочався процес формування української суспільно-політичної і філософської думки.
Закономірно, що процес становлення тієї чи іншої національної ментальності передбачає наявність протофілософсько-го (міфологічного) періоду. Логіка розвитку філософської думки розпочинається з міфу і завершується становленням "Логосу". Не виключенням була в цьому плані і вітчизняна філософія, їй також передують свояіміфологія і епос. Але при всій цій за-гальноцивілізаційній подібності, чітко вирізняється специфічне. Становлення і формування філософської думки відбувалося в "котлі", де сплавлювалися воєдино загальноцивілізаційні та специфічні ознаки та тенденції. Специфічним для цього процесу було й те, що він проходив у ситуації творчого діалогу киє-во-руської міфології та епосу з візантійським християнством, котре широко культивувало ідеї грецького філософського платонізму та неоплатонізму. Ідеї східного християнського світогляду були представлені на території Київської Русі виключно як філософсько-богословські трактати, тексти. Зокрема, широко були розповсюдженими "Шестиднева" Іоанна, екзарха Болгарського, "Ізборники Святослава" 1073, 1076 рр.Іта ряд інших документів. Результатом такого "спілкування" стало виникнення нового типу світогляду, києворуської ментальності, яка характеризується не тільки розмаїттям, а й глибиною думки. Слід зазначити, що названі твори втрачали свою первісну специфіку і набували києворуської форми викладу й ментальності, ставали феноменом києворуської філософської культури. Діалог етнонаціонального (поганського) і християнського (греко-візантійського) світоглядів привів до того, що перший, поступово став втрачати свою "первісну" автономність, замкненість і перетворюватися на засіб прочитування (розуміння) "іншого" змісту з метою його творчого засвоєння, укорінення в ґрунт києворуської ментальності. Пам'ятки культури, особливо києворуська книжність, стали специфічним засобом передання (переведення) християнського змісту в тодішню свою світоглядну дійсність.
Божественність істини, ЇЇ надприродний характер, робить неможливим її сприймання з допомогою органів чуття, оскільки ті є природними. На природно-речовому рівні істина нам являється як знак, але останній потребує розшифрування, тлумачення. Тому-то у києво-руських філософів, уже з Климента Смолятича (середина XI ст.) розрізняються два види пізнання істини: "благодатний"(безпосереднє бачення істини святими і апостолами) та "приточний" (для всіх інших людей), що забезпечує істинне тлумачення, шлях якого полягає в способі руху від знаку до істини. Остання осягається через міркування, роздуми над книгою, текстом. Тому філософ має шукати істину не в речах світу, де вона існує одвічно, будучи
проголошеною божественним "одкровенням", а в слові, тексті. Специфічність цього процесу полягає в тому, що осягнення істини із суб'єкт-об'єктивного відношення переноситься в площину суб'єкт-суб'єктних відносин. Розуміння, екзегеза, "осяяння", "просвіщення" мають своїм джерелом істини не тільки слово, текст, а й мовчання... Звідси випливає, що пошуки перетворюються в розгадування сенсу власного "Я", а відтак — головним предметом філософствування є людське "Я", тобто — людина.
Цю ж думку розвиває Кирило Туровський у "Слові до розслабленого", коли стверджує, що Бог заради людини створив землю й небо, на котрій ростуть всілякі трави та дерева. Окрім антропоцентричного характеру філософії Туровського, тут має місце думка щодо єдності людини і Всесвіту. Вони не протиставляються один одному, а виступають як мікро- і макрокос-мос.
Уже з цього періоду в києворуській філософській думці стає помітною тенденція кордоцентризму. Органом розуміння, осягнення істини виступає серце. Воно є центром протидіючих у людині сил світу благодаті і світу гріха, зводить воєдино мисль, волю та віру. Митрополит Іларіон у "Слові про закон і благодать" пише, що коли Володимир задумав увести християнство на Русі, то у нього в серці "засяяв розум". Водночас необхідно зазначити, що вітчизняні філософи пошук істини ведуть не тільки у сфері духовного "Я" людини, трансцедентального, відгородженого від природної реальності, а й у "посейбічній" природній реальності. Так, В.Мономаху "Повчанні" проводить ідею сходження від потойбічного світу духу до посейбічної, прекрасної земної реальності, створеної богом. Думки про особисту гідність людини, її неповторну індивідуальність притаманні "Молінню Даніїла Заточника" та ін.
Українська філософська думка настійливо веде пошук шляхів єдності духовного і природного світів, творця з "твар-ним", створеним Богом і речево-предметним світом. На відміну від західноєвропейської філософської думки, українська — не абсолютизує розрив між тілом і душею, не протиставляє їх як несумісні сутності, а йде іншим, перспективнішим шляхом. Так, К.Туровський проголошує органічну єдність "плоті і душі в тілі". На його думку, тіло може протистояти духові, але не душі.
Значну роль у творчих пошуках києворуських мислителів займає етична проблематика.