Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
на екзамен.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.32 Mб
Скачать

76.Які існують вимоги до приміщення для голосування?

Приміщення для голосування. Відповідно до ст. 81 Закону України “Про вибори народних депутатів” голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях. Ці приміщення мають бути обладнані відповідним чином. У них встановлюються кабіни для таємного голосування, місця видачі виборчих бюлетенів, вхід і вихід з кабін для голосування, виборчі скриньки, які повинні знаходитись у полі зору членів дільничної виборчої комісії та спостерігачів, виборчі списки кандидатів у депутати від політичних партій (блоків), інформаційні плакати партій (блоків), інформація про порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про вибори. Підготовку приміщення для голосування забезпечує дільнична виборча комісія, а відповідні витрати на його обладнання здійснюється Центральною виборчою комісією (ЦВК) та окружними виборчими комісіями відповідно до затверджених ЦВК кошторисів видатків у межах коштів, передбачених на підготовку і проведення виборів у Державному бюджеті України. Самі приміщення для голосування, необхідний для їх обладнання інвентар та оргтехніку надають дільничим виборчим комісіям органи державної влади та органим місцевого самоврядування, які після проведення голосування повертаються власнику (розпоряднику). Приміщення для голосування для малої виборчої дільниці повинно мати площу, не меншу 50 кв. м, середньої – не менше 75 кв. м, великої – не менше 90 кв. м. Приміщення для голосування повинно бути обладнане достатньою кількістю кабін для таємного голосування. Для малих виборчих дільниць кількість таких кабін повинна бути не менше двох, для середніх – не менше чотирьох, для великих – не менше шести. Кожна виборча дільниця забезпечується необхідною кількістю виборчих скриньок – стаціонарних (великих) та персональних (малих). Виборчі скриньки виготовляються з прозорого матеріалу за розмірами встановленими ЦВК. Кожній виборчій скриньці присвоюється власний номер, який проставляється на цій скриньці. Мала виборча дільниця повинна мати не менше двох стаціонарних виборчих скриньок, середня – не менше трьох стаціонарних виборчих скриньок, велика – не менше чотирьох стаціонарних виборчих скриньок. Кожна виборча дільниця повинна мати не менше двох переносних виборчих скриньок.

77.Які існують процедури реєстрації виборців? Як формуються списки виборців?

Реєстрація виборців. Один з головних елементів виборчої кампанії. Реєстрація виборців є найбільш складною, суперечливою і часто найменш успішною частиною організації виборів. Це було видно на прикладі виборів 1996 р. в Замбії, коли, незважаючи на активну реєстраційну кампанію, до проведення якої була спеціально залучена приватна компанія, зареєстрували менше половини громадян, які за віком мали право голосу. Будь-яка виборча система з одномандатними виборчими округами зазвичай передбачає, що всі виборці повинні бути зареєстровані у своєму виборчому окрузі. Тому паралельні та змішані системи поряд з системою голосування за принципом відносної більшості, альтернативного голосування та голосування у два тури вимагають більших фінансових затрат і організаційних зусиль під час реєстрації виборців. При системі представницького голосування або голосування без права передачі голосу чи з правом передачі голосу створюються багатомандатні округи і їх кількість є меншою, а тому весь цей процес стає простішим, що особливо помітно під час проведення пропорційних виборів на основі партійних списків у великих округах. Ця перевага виборів за регіональними партійними списками стала одним з факторів на користь цієї системи при проведенні виборів перехідного періоду в Камбоджі в 1993 р. і перших демократичних виборів у ПАР у 1994 р. Однак слід наголосити, що вибір того чи іншого варіанту виборчої системи має тільки частковий вплив на вартість реєстрації виборців, яка переважно завжди є досить високою. Реєстрація виборців відбувається у виборчому списку. Світова практика знає дві головні процедури реєстрації виборців. За постійної системи виборець реєструється один раз і більше вже не зобов’язаний цього робити. Поправки у списки вносяться лише у разі смерті, зміни місця проживання або прізвища виборця. Дана система широко застосовується у виборчій практиці США. За періодичної системи реєстрації старі списки виборців анулюються у встановленому законом порядку, виборців реєструють знову і складають нові списки. Ця система практикується в Канаді, Великобританії, Франції та Україні. Списки виборців по кожній виборчій дільниці складають виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, місцеві державні адміністрації у містах Києві і Севастополі. До списків виборців включають усіх громадян України, які мають право голосу і яким на день виборів виповнюється 18 років. На виборчій дільниці списки виборців мають бути отримані не пізніше ніж за 45 днів і подані для загального ознайомлення громадян не пізніше ніж за 15 днів до виборів. Кожний виборець має право оскаржити в окружній виборчій комісії або в суді факти невключення або неправильного включення до списку виборців, допущені неточності чи виключення з нього.

Списки виборців. Документ, який визначає коло учасників голосування і засвідчує право громадянина брати участь у виборах. Формування списків виборців є необхідною умовою здійснення виборцем свого права голосу, і здійснюється шляхом внесення особи до списку, на основі якого він може бути допущений до голосування. Залежно від того, на кого покладений обов’язок реєстрації, вона може бути публічною (обов’язковою, примусовою) або особистою (добровільною). Як правило, відповідальність за складання списків виборців покладається на органи державної влади. Виняток становлять лише США – єдина у західному світі країна, що зберігає започатковану ще у ХІХ ст. практику зобов’язання виборців попередньо реєструватися для участі у голосуванні. Формування списків виборців є головною процедурою визначення та ідентифікації виборчого корпусу, своєрідним “ситом”, яке встановлює дієздатність громадян і правові обмеження щодо використання конституційного права на волевиявлення і формування органів державної влади. У нових демократіях складання й перевірка списків виборців постає як інтегральна частина виборчої кампанії, хоча в кожній окремій країні існують різні підходи до порядку організації та проведення даної процедури. Ключовими питаннями на даному етапі проведення виборів є такі: 1) Визначення органу, компетентного і відповідального за формування списків, 2) Визначення бази формування списків (дані податкової, паспортних служб, державних цивільних реєстрів), 3) Правовий статус списків виборців, 4) Механізми і процедури внесення змін і доповнень. Проблема “мертвих душ”, “голосування вдруге”, 5) Відповідальність виборців та посадових осіб за порушення, що стосуються списків. Списки виборців складаються з метою державного гарантування та надання можливості проголосувати кожному виборцю, забезпечивши тим самим реалізацію передусім конституційного принципу загального виборчого права. При складанні списків виборців забезпечується також і реалізація конституційного принципу рівного виборчого права: виборець включається до списку виборців лише на одній виборчій дільниці. Правове регулювання процедури складання списків виборців встановлює певну національну традицію фіксування виборчого корпусу, яка тягне за собою як певні переваги, так і вади. Це виключає можливість існування в Україні так званого плюрального вотуму, тобто голосування на кількох виборчих дільницях, наприклад за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання. Для підготовки проведення голосування виборців до 1 жовтня року, який передує року проведення чергових виборів, складаються загальні списки виборців за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією (ЦВК). Внесення громадян у список виборців є важливою складовою частиною процесу реєстрації виборців. Для складання та уточнення загальних списків виборців відповідні органи влади створюють робочі групи обліку виборців на період з 1 серпня року, що передує року проведення чергових виборів, до дня проведення чергових виборів включно. Для взаємодії з робочими групами обліку виборців та забезпечення їх необхідною для складання загальних списків виборців інформацією Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством юстиції України, Міністерством оборони України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, а також Міністерством закордонних справ України у кожному територіальному органі визначаються відповідальні працівники. Посадові особи, керівники органів, підприємств, закладів, установ, організацій, представництв, командири військових частин (формувань) зобов’язані забезпечити своєчасне подання повних і достовірних відомостей за встановленою формою. Районні, міські, регіональні робочі групи обліку виборців складають загальні списки виборців відповідно до Порядку складання загального списку виборців, затвердженого ЦВК. Фінансування складання загальних списків виборців здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. До загального списку виборців включаються громадяни України, які досягли або досягнуть на день виборів вісімнадцяти років і мають право голосу. При цьому до загального списку виборців заносяться такі відомості про виборця: прізвище, ім’я, по-батькові; дата народження; місце народження відповідно до адміністративно-територіального устрою на час складання списків виборців; місце проживання або місце перебування; у разі необхідності – примітка про постійну нездатність пересуватися самостійно. Для забезпечення громадського контролю за процесом складання та достовірністю загальних списків виборців ЦВК створює центральну контрольну групу та регіональні контрольні групи, до складу кожної з яких входять по одному представнику від партій (блоків), які в поточному скликанні Верховної Ради України мають свої партійні фракції (фракції блоків). Список виготовляється на паперових носіях та в електронному вигляді. Виборці включаються до такого списку за місцем проживання. Виборець може бути включений до загального списку виборців лише один раз. Районна, міська робоча група обліку виборців не пізніше 1 листопада року, що передує року проведення виборів, надає загальний список виборців для ознайомлення громадян у приміщенні, доступному для відвідувань громадян. Кожен громадянин має право ознайомитись з загальним списком виборців та перевірити правильність внесених до списку відомостей до 1 січня року проведення виборів. Повідомлення про надання загального списку виборців для ознайомлення із зазначенням місця і часу, де й коли можна ознайомитись з загальним списком виборців, протягом зазначеного періоду не рідше одного разу на тиждень публікується у місцевих друкованих засобах масової інформації (ЗМІ), а також не рідше двох разів на тиждень оприлюднюється на місцевих теле- і радіоканалах. Подібною є практика складання списків виборців у Болгарії. Тут списки виборців складають муніципальні адміністрації, де зберігається реєстр населення, що проживає на відповідній території, і підписуються мером муніципалітету або мером майорату, або заступником мера і секретарем муніципалітету. У містах, які мають поділ на адміністративні райони, списки виборців підписує мер і секретар відповідного адміністративного району. У Естонії уряд призначає спеціального уповноваженого для ведення центрального реєстру на основі сільських муніципальних та міських реєстрів. У деяких країнах Південної та Східної Європи списки виборців становлять спеціальний Національний (Центральний) реєстр виборців (Албанія, Македонія, Боснія і Герцеговина). Законодавство Литви подає приклад певного компромісу між першим і другим прикладом. Там, формування списків виборців відбувається у два етапи. Спочатку попередній список виборців складається відповідно до даних реєстру населення Литовської Республіки. Далі ЦВК безпосередньо організовує складання, уточнення та ведення списків виборців на основі даних органів місцевого самоврядування, державних органів та окружних виборчих комісій. Найбільш наближеними до української моделі прикладами ведення списків виборців є Польща, Румунія, Словаччина та Чехія. Однак, на відміну від української практики, у цих країнах, встановлена жорсткіша схема ведення списків виборців. Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці двічі надсилає кожному виборцю іменні запрошення, якими повідомляє про включення його до списку виборців відповідної виборчої дільниці, номер виборця у списку виборців, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і розпорядок роботи. Такі письмові повідомлення надсилаються не пізніш як за двадцять п’ять і не пізніш як за сім днів до дня виборів. Уточнення загальних списків виборців проводиться з часу надання їх для загального ознайомлення і закінчується до 1 лютого року проведення чергових виборів. У разі утворення виборчої дільниці у винятковому випадку передбачено скорочений строк складання списків виборців – не пізніше як за 5 днів до дня виборів. Після утворення виборчих дільниць робочі групи обліку виборців на основі уточненого загального списку виборців складають списки виборців по кожній звичайній виборчій дільниці та передають їх відповідному сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради у трьох примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді, який його підписує та засвідчує печаткою й не пізніше ніж за сорок днів до дня виборів передає їх окружним виборчим комісіям про що складається відповідний акт. Якщо окружна виборча комісія у передбачений законом термін не отримує списків виборців вона повинна оскаржити бездіяльність відповідної посадової особи у суді. Окружна виборча комісія не пізніш як за тридцять два дні до дня виборів передає список виборців на виборчій дільниці в одному примірнику відповідній виборчій дільниці. Від імені дільничної виборчої комісії списки виборців отримують не менше трьох членів цієї комісії, які представляють різні партії (блоки), одним з яких повинен бути голова комісії, а у разі неможливості – заступник голови або секретар. Про факт отримання виборчого списку складається відповідний акт. Другий примірник списку виборців зберігається в окружній виборчій комісії. Уповноважена особа партії (блоку) у територіальному виборчому окрузі має право отримати у відповідній окружній виборчій комісії копію списку виборців на кожній звичайній виборчій дільниці відповідного територіального виборчого округу в електронному вигляді. Виборець може бути включений до списку виборців тільки на одній виборчій дільниці. Особлива процедура передбачена для складання списків виборців по виборчих дільницях, що утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, на територіях військових частин (формувань), а також при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, установах кримінально-виконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців. Кожний виборець має право оскаржити в окружній виборчій комісії чи в суді факти невключення або неправильного включення до списку виборців, допущення неточностей або виключення з нього. Така скарга розглядається комісією у дводенний строк. Копія рішення видається суб’єкту звернення зі скаргою не пізніше наступного дня після його прийняття, а у разі його прийняття за три дні до дня виборів – невідкладно. Якщо при розгляді скарги щодо включення виборця до списку виборців окружна виборча комісія виявляє підстави для можливого включення цього виборця до списків виборців вона повідомляє окружні виборчі комісії територіальних виборчих округів, до яких належать такі виборчі дільниці, про включення до списку виборців цієї особи. Внесення змін до списку виборців на звичайній виборчій дільниці здійснюється головою, заступником голови або секретарем комісії невідкладно після закінчення засідання комісії, на якому було прийнято дане рішення. При цьому слід відзначити наступну тенденцію: у країнах, де ведуться постійні спсики виборців (Польща, Румунія, Словаччина, Чехія) окремо не встановлюються строки оприлюднення списків і внесення змін до них, тоді як у решті держав ці строки є чітко окресленими. Найскладніша процедура оприлюднення, перевірки, внесення змін і оскарження складу списків виборців належить Албанії. Тут остаточні спсики виборців потрапляють до окружних виборчих комісій за 10 днів до виборів. Після чого жодне оскарження чи виправлення списків виборців не приймається. Згідно з законодавством Болгарії списки виборців оприлюднюються за 40 днів до виборів. При цьому оскарження змісту списку виборців органи місцевої влади забов’язані приймати не пізніше як за 7 днів до виборів. Крім того, на додаток до списків виборців, які оприлюднються органами місцевого самоврядування, місцеві виборчі комітети проводять люстрацію – оприлюднення даних колишньої Державної служби безпеки і розвідслужби Генерального штабу щодо кандидатів. У Литві списки оприлюднюються за 25 днів до виборів, оскаржувати їх можна тільки за 10 днів до виборів. Молдовський варіант оприлюднення і внесення змін до списків виборців є найменш прозорим. Тут списки оприлюднюються лише за 15 днів до виборів. Відсутня також чітка процедура оскарження даних списку у виборчій комісії, органах місцевої влади чи судах. У законодавстві Болгарії, навпаки, передбачено, що зміст списків виборців може бути оскаржений двічі: зверненням до муніципалітету та оскарженням відповідного рішення у суді. У більшості країн відсутні жорсткі часові рамки внесення позовів на зміст списків виборців. Однією з переваг словацького законодавства є визначення строку виправлення органами місцевої влади відомостей у списках на вимогу виборців (48 годин). У разі відмови громадяни мають право звернутися з позовом до суду, при чому з них не стягується мито за розгляд справи. У країнах, де передбачені постійні списки виборців (Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), відповідальність за оприлюднення покладається на мерів, при чому у Польщі порядок оприлюднення визначається міністром з державного управління. Незалежно від особливостей процесу складання й перевірки списків виборців у деяких випадках передбачені винятки із загальних правил, які стосуються певних соціальних груп, зокрема військовослужбовців, співробітників структур державної безпеки, громадян за кордоном тощо.