61.Як розподіляються пропорційні виборчі системи за рівнем пропорційного представництва?

Розподіл пропорційних систем за рівнем пропорційного представництва.

Пропорційна система з повним пропорційним представництвом (єдиним загальнонаціональним округом). Різновид пропорційної виборчої системи при якому існує єдиний виборчий округ, який включає всю територію країни. Застосовується у Нідерландах, Ізраїлі, Парагваї, Молдові, Словенії.

Пропорційна система з обмеженим пропорційним представництвом. Різновид пропорційної виборчої системи у якій вибори відбуваються в декількох багатомандатних виборчих округах, на рівні яких розподіляються й парламентські місця. У такому випадку існує певна відмінність між кількістю голосів, отриманих партією в результаті виборів по всій країні, та кількістю її представників у законодавчому органі. Досить складно домогтися розподілу, який би найточніше відображав вплив кожної партії чи коаліції, тому місця в парламенті можуть отримати партії, які не мають підтримки в масштабі всієї країни. За такої системи розподіл депутатських мандатів відбувається в два етапи: на першому визначаються виборчі квоти, а на другому відбувається розподіл зайвих голосів і незаповнених місць; виборці голосують за списки кандидатів; кандидати від партій обираються за партійними списками тільки в багатомандатних округах.

62.Яка процедура реєстрації депутатів та заміщення депутатів, які вибули?

Реєстрація кандидатів. Визначена в часі процедура перевірки уповноваженими на те органами – виборчими комісіями – відповідності фактичного порядку висування кандидатів у депутати порядку, який встановлений законом; сукупність дій відповідних виборчих комісій щодо офіційного посвідчення юридичного права суб’єктів виборчого процесу реалізувати своє пасивне виборче право в ході голосування виборців та встановлення результатів виборів. У більшості країн Центральної та Східної Європи процес висунення кандидатів, подання заяв та документів і початок реєстрації визначаються окремими часовими рамками. Існує поширена практика чіткого визначення дати звернення із заявами і кінцевий термін для реєстрації на участь у виборах. У Болгарії заява партії про участь у виборах до парламенту має бути подана не пізніше як за 46 днів до дня виборів, виборчі квитки реєструються не пізніше як за 30 днів до початку виборів. У Латвії списки для виборів до Сейму подаються за 80 днів до дня виборів, подача закінчується за 60 днів, офіційної дати закінчення реєстрації немає, однак за 20 днів до виборів Центральна виборча комісія (ЦВК) має оприлюднити результати; у Литві термін подачі заяви на реєстрацію для участі у виборах до парламенту розпочинається за 65 днів і закінчується за 31 день до виборів, рішення про реєстрацію виноситься не пізніше ніж за 31 день до виборів. У Молдові процес висування кандидатів на парламентські вибори розпочинається відразу після оголошення виборів і закінчується за 40 днів до дня проведення виборів, реєстрація закінчується не пізніше ніж за 30 днів до виборів. У Словаччині список кандидатів має бути представлений не пізніше ніж за 65 днів до виборів, ЦВК реєструє списки кандидатів не пізніше ніж за 45 днів. Інколи подання заявки та подання списків кандидатів розводиться в часі – наприклад, у Боснії та Герцоговині політична партія має подати заяву з проханням про сертифікацію не пізніше ніж за 140 днів до дня виборів, виборчий блок – за 110 днів. Остаточні списки до виборчої комісії необхідно подавати за 85 днів до виборів. Однак у більшості країн чіткого відділення в часі подачі заяви і окремо списків виборців немає. Існує практика зазначення лише кінцевого терміну реєстрації (Албанія – реєстрація політичних партій для виборів до Асамблеї має відбуватися не пізніше як за 45 днів до виборів; Болгарія – реєстрація на виборах президента відбувається не пізніше як за 35 днів до початку виборів; Румунія – реєстрація кандидатів здійснюється окружною виборчою комісією не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення виборів. У законодавстві у більшості випадків не передбачено часу для виборчої комісії на перевірку правильності поданих документів, вона має відразу або прийняти документи, або повідомити про помилки й неточності. Така практика закріплена в законодавстві Македонії, Польщі та інших країнах. В Україні термін на перегляд документів (у тому числі на невідповідність їх оформлення) складає п’ять днів. Після цього комісія зобов’язана або прийняти рішення про реєстрацію, або відмовити кандидатові чи партії в реєстрації. Якщо підрахувати “середній” термін, який дається центральним виборчим комісіям країн Центральної та Східної Європи на реєстрацію кандидатів чи партій то він коливається від кількох днів до місяця, однак найчастіше дається термін від 15 до 20 днів. Порядок реєстрації кандидатів у депутати визначається ст. 58 Закону України “Про вибори народних депутатів України”. Реєстрація кандидатів у депутати остаточно визначає коло суб’єктів виборчого процесу. Лише після реєстрації вони мають можливість повною мірою розгорнути свою передвиборну діяльність, використовувати ті засоби, які надані їм законом (вести передвиборну агітацію). Реєстрація кандидатів у депутати можлива лише за умови надання Центральною виборчою комісією (ЦВК) переліку правильно оформлених документів, визначених законом: заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріпленої печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку); копії свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчених безоплатно Міністерством юстиції України після оголошення про початок виборчого процесу; витягу з протоколу з’їзду (зборів, конференції) партій про утворення виборчого блоку, засвідченого підписами керівників партій, що входять до блоку, та скріпленого печатками цих партій; угоди про утворення виборчого блоку (у разі висунення кандидатів у депутати блоком); витягу протоколу з’їзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного з’їзду) про висунення кандидатів у депутати від партії (блоку); виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою ЦВК; заяв осіб включених до виборчого списку партії (блоку), про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (блоку) із зобов’язанням припинити в разі обрання депутатом діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв’язку з участю у виборах, а також із зобов’язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їм підприємства, а також корпоративні права; автобіографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов’язково повинні містити: прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім’ї, місце проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про наявність чи відсутність судимості; передвиборної програми партії (блоку), викладеної державною мовою, обсягом до семи тисяч восьмисот друкованих знаків; декларації про майно та доходи; документа про внесення грошової застави; фотографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку). Важливим аспектом процесу реєстрації кандидатів є визначення початку та закінчення подання відповідних документів до ЦВК. Відповідно до закону подання документів, є строк від початку висування кандидатів у депутати – за 85 днів до до дня виборів і до закінчення подання документів до ЦВК. Загалом цей строк складає 25 днів. Як видно, у термінах реєстрації український досвід цілком збігається з досвідом країн Центральної та Східної Європи. Незважаючи на досить значну територію і порівняно велику кількість населення, українським комісіям для реєстрації учасників виборів виділяється час, аналогічний західному. Як окрему вимогу, що має убезпечити партії та блоки від необґрунтованої відмови в реєстрації з підстав неотримання повного переліку документів, необхідних для реєстрації, закон містить положення, за яким представнику партії (блоку) видається довідка про дату і час прийняття документів. Така довідка має обов’язково передбачати вичерпний перелік усіх прийнятих від партії (блоку) документів. Певні особливості щодо реєстрації кандидатів у депутати виникають в разі ненадання чи відкликання кандидатом у депутати згоди балотуватися кандидатом у депутати. У цих випадках застосовується вилучення кандидата у депутати з виборчого списку відповідної партії чи блоку. Відкликання кандидатом у депутати заяви про згоду балотуватися кандидатом у депутати можливе у будь-який час до дня реєстрації відповідного виборчого списку ЦВК. Момент отримання такої заяви ЦВК є моментом, з якого відповідна особа вважається вилученою з виборчого списку партії (блоку). ЦВК у триденний термін інформує партію (блок) про надходження такої заяви. Повторна заява кандидата у народні депутати про згоду балотуватися не приймається. Закон надає ЦВК 5-денний строк з моменту прийняття заяви про реєстрацію кандидатів та інших необхідних документів для ухвалення рішення про реєстрацію партії (блоку) або відмову в реєстрації. У триденний строк ЦВК, прийнявши рішення про реєстрацію, зобов’язана надати відповідним суб’єктам копії такого рішення, а також видати посвідчення кандидатів у депутати представникові партії (блоку). Виборчі списки оприлюднюються в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. Закон встановлює загальний порядок, за якого черговість кандидатів у депутати у виборчому списку, визначена партією (блоком), не змінюється після реєстрації кандидатів у депутати. У разі прийняття рішення про відмову в реєстрації виборчого списку партії (блоку) ЦВК, не пізніше наступного дня після його прийняття, видає представнику партії його копію із вказанням вичерпних підстав такої відмови. Закон не виключає можливості повторного подання партією (блоком) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати якщо таке рішення прийнято з підстав невідповідного оформлення поданих партією (блоком) документів. Така заява з виправленими відповідно до вимог закону документами повинна бути подана до ЦВК не пізніше ніж за 55 днів до виборів. Остаточне рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), ЦВК приймає не пізніше ніж за 53 дні до дня виборів. Стаття 62. закону передбачає можливість відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати у разі: порушення законів України при утворенні виборчого блоку та висуненні кандидатів у депутати; відсутності або неналежного оформлення передбачених законом документів; звернення кандидата у депутати із письмовою заявою про відмову від балотування, звернення партії (блоку) не пізніше як за 15 днів до дня виборів про скасування рішення щодо реєстрації кандидата відповідно до рішення, прийнятого на підставі статуту партії (угоди про утворення блоку), припинення громадянства України кандидата у депутати, вибуття кандидата у депутати за межі України для постійного проживання, визнання кандидата у депутати недієздатним чи набрання щодо нього законної сили обвинувального вироку суду за вчинення умисного злочину, включення кандидата у депутати більше ніж до одного виборчого списку партії (блоку) при наявності заяви про згоду балотуватися, виявлення ЦВК суттєвої недостовірності відомостей про кандидата, встановлення судом факту підкупу виборців, використання службового становища, повторного порушення кандидатом виборчого законодавства після винесення йому ЦВК попередження. Рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати повинно містити підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається представнику партії (блоку) у ЦВК. Відмова в реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), через невідповідне оформлення поданих партією (блоком) документів, не виключає можливості повторного подання партією (блоком) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку). Така заява з виправленими відповідно до вимог закону документами повинна бути подана до ЦВК не пізніше ніж за сімдесять п’ять днів до дня виборів. Остаточне рішення щодо реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), ЦВК приймає не пізніше ніж за сімдесять один день до дня виборів. Якщо внаслідок відмови ЦВК в реєстрації включених до виборчого списку кандидатів у депутати або подальшого скасування реєстрації кандидатів у депутати ЦВК кількість кандидатів у депутати у відповідному виборчому списку партії (блоку) залишилася меншою мінімальної кількості кандидатів у депутати, ЦВК приймає рішення про відмову в реєстрації або скасування реєстрації усіх кандидатів у депутати, включених до такого виборчого списку партії (блоку). Рішення ЦВК про скасування реєстрації кандидата у депутати, яке не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку його оскарження. ЦВК може також прийняти рішення про зміни у складі виборчого блоку, якщо не пізніше ніж за 35 днів до дня виборів партія, що входить до його складу, приймає рішення з’їздом про вихід зі складу блоку. Закон також встановлює процедуру скасування реєстрації кандидатів у депутати.

Кандидат у депутати. Висунутий у встановленому законом порядку і зареєстрований відповідною виборчою комісією претендент на депутатський мандат. У Стародавній Римській республіці громадяни, які претендували на високі посади в державі, носили білу тогу (candida) і ходили по вулицях, домагаючись визнання співвітчизників, пропонуючи їм віддати за себе голоси. Кандидат у депутати знаходиться в епіцентрі будь-якої виборчої кампанії. Саме його імідж, поведінка визначають успіх на виборах. Теоретично можливим є проводення успішної виборчої кампанії й без участі самого кандидата, однак у такому разі вона буде надзвичайно затратною і вкрай ризикованою, з мінімальними шансами на успіх. Перед тим, як включатися у передвиборчу боротьбу, кандидат повинен реально зважити всі “за” та “проти”, визначити наскільки він впевнений у собі, тверезо оцінити свої якості, фінансовий стан, рівень підтримки як виборців, так і сім’ї, друзів, родини. Лише детально проаналізувавши всі фактори, можна зробити висновки про участь чи неучасть у виборах. Для успіху на виборах кандидат у депутати повинен володіти певними особистими якостями та особистісними ресурсами. Однією з найважливіших характеристик кандидата виступає його воля до перемоги. Всі інші його якості та ресурси можна компенсувати. Беручи участь у виборчих перегонах, кандидат не має права поводитись пасивно. Щоб досягнути успіху на виборах, перемога повинна стати для кандидата над завданням, змістом його життя. Факт реєстрації кандидата на виборну посаду в Україні надає йому право офіційно проводити передвиборну агітацію та йти у неоплачувану відпустку на період виборчої кампанії. Закон України “Про вибори народних депутатів України” (ст. 73) гарантує кандидату в депутати захист від звільнення з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організації, або уповноваженого ним органу, командира військової частини (формування). Кандидат у депутати не може бути переведений на іншу роботу без його згоди, направлений у відрядження, а також призваний на військову або альтернативну (невійськову) службу, навчальні та спеціальні збори військовозобов’язаних.

Імунітет кандидата у народні депутати. З лат. immunitas – звільнення від чогось, позбавлення. Привілей юридичнї недоторканності кандидата у депутати на час проведення виборчої кампанії або депутата на період строку дії мандата. Імунітет захищає особу від цивільної, кримінальної, фінансової, адміністративної відповідальності. Позбавити імунітету кандидата у депутати може лише Центральна виборча комісія (ЦВК), а депутата – Верховна Рада України.

Декларація про майно та доходи кандидата у депутати. Документ фінансової звітності, який дає змогу на підставі перевірки власноручно вказаних відомостей щодо майна та доходів відповідної особи встановити відповідність чи невідповідність зазначених у декларації відомостей фактичному її фінансовому та іншому матеріальному становищу. Декларування доходів та майна кандидата у депутати та членів його сім’ї, згідно з ст. 60 Закону України “Про вибори народних депутатів України” - обов’язкова умова реєстрації особи кандидатом у народні депутати України. Ця декларація заповнюється кандидатом власноручно за формою, затвердженою Міністерством фінансів України. Строки подання декларації ті ж, що і загальні строки подання документів, необхідних для реєстрації кандидатів у депутати. Обов’язок перевіряти достовірність відомостей, внесених до зазначеної декларації, законом покладається на органи Державної податкової адміністрації України. При цьому ініціатива проведення такої перевірки належить не органам ДПА, а Центральній Виборчій Комісії (ЦВК). Про необхідність такої перевірки вона може звернутись до органів ДПА не пізніше як за 30 днів до дня виборів. Слід зазначити, що закон не передбачає обов’язкової перевірки достовірності відомостей, внесених до декларації всіма кандидатами у депутати. Отже, така перевірка може носити факультативний і вибірковий характер. Закон також не встановлює випадків, коли така перевірка має бути проведена обов’язково. Помилки і неточності, виявлені в декларації про майно та доходи, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати.

Грошова (виборча) застава. Виражена в грошовій формі гарантія відповідальності кандидата у депутати партії (блоку) та запорука серйозності їх наміру щодо участі у виборах, яка обов’язково вноситься для реєстрації кандидата у депутати відповідною виборчою комісією. Необхідність встановлення такої відповідальності зумовлена тим, що у разі реєстрації кандидати в депутати отримають досить суттєву фінансову та організаційну допомогу з боку держави, її органів, посадових і службових осіб (бюджетне фінансування виборчої кампанії, тощо). Вона є своєрідним засобом захисту виборців від участі у виборчому процесі тих партій (блоків), які не можуть реально претендувати на владу. Практика застосування виборчої застави передбачена законодавством Великобританії, Канади, Франції, Японії та деяких інших країн. Так, у Великобританії грошова застава становить 500 фунтів стерлінгів. Вона може бути повернена кандидатові у депутати, коли він набере 5 % загальної кількості голосів виборців. Грошову (виборчу) заставу не слід ототожнювати з виборчим цензом, оскільки вони мають різну правову природу. Про це, зокрема говориться у рішенні Конституційного Суду України у справі про виборчу заставу від 30 січня 2002 р. Грошову заставу у світовій практиці використовують не як майновий ценз, а як одну з умов реєстрації кандидатів для участі у виборах. Виборчий ценз є кваліфікаційною умовою наявності виборчого права, а виборча застава – лише умовою реєстрації кандидата у депутати. Майновий виборчий ценз безпосередньо пов’язаний із майновим станом особи, тобто характеризується сукупністю рухомого та нерухомого майна, певним рівнем річного доходу громадянина, що визначають його як власника. Грошову заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майна. Метою грошової застави є обмеження чи усунення зловживання громадянином виборчим правом, передусім за рахунок платників податків. Встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їхніх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом. Водночас розмір грошової застави повинен враховувати майнову спроможність більшості населення країни. Порушення цієї вимоги може суттєво обмежити кількість претендентів на місця в парламенті, особливо від фінансово малозабезпечених партій (блоків) та кандидатів у депутати. У Молдові держава не лише не висуває вимогу до кандидатів сплачувати грошову заставу, а навпаки – сама безвідсотково кредитує учасників виборів. Отримання безвідсоткових кредитів із бюджету держави здійснюється через фінансового уповноваженого, якого призначає суб’єкт висунення. Ним може бути як фізична, так і юридична особа, зареєстрована міністерством фінансів. Саме вона разом із суб'єктом висунення несе відповідальність за отриманий кредит. Обсяг кредиту залежить від кількості дійсних голосів, які отримує суб'єкт висунення в окрузі. Йдеться про грошову суму, одержану шляхом ділення обсягу кредиту на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, а потім множення отриманого числа на кількість дійсних голосів, поданих за відповідного суб'єкта висунення. Ті суб'єкти, що набрали менше 3 % (тобто вдвічі менше, ніж виборчий бар'єр) голосів, а також необрані незалежні кандидати у двомісячний термін повинні повернути надані кредити. А решта суб'єктів повертають їх через чотири місяці. Така практика сприяє усім охочим балотуватися, особливо підтримуючи тих, хто має незначні фінансові ресурси. Крім грошової застави, практика проведення виборів знає також такий засіб забезпечення відповідальності, як збір підписів виборців на підтримку того чи іншого кандидата, тієї чи іншої партії або блоку. У деяких країнах грошова застава та збір підписів застосовуються одночасно. В Україні грошова застава як єдина гарантія відповідальності кандидатів перед виборцями запроваджена вперше Законом України “Про вибори народних депутатів України”. До цього вона застосовувалась паралельно (тобто як обов’язкова умова реєстрації кандидатів у депутати) із збором підписів політичними партіями, виборчими блоками. Грошова застава, про яку йдеться у ст. 59 цього закону, не є податком за участь у виборчому процесі. Її розмір не залежить від розміру доходів кандидатів, об’єднаних у виборчому списку. Грошова застава партією (блоком) вноситься: до подання документів Центральною виборчою комісією (ЦВК) для реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку, у безготівковому порядку, на спеціальний рахунок ЦВК, у розмірі двох тисяч мінімальних розмірів заробітної плати. Законом встановлено рівний для всіх партій (блоків) розмір грошової застави, на який не впливають ні фінансове становище відповідної партії (блоку), ні інші чинники. Слід також зазначити, що закон не регламентує джерел оплати партією (блоком) грошової застави. У разі прийняття ЦВК рішення про відмову в реєстрації усіх кандидатів у депутати внесена грошова застава у п’ятиденний строк після прийняття відповідного рішення перераховується на рахунок партії (блоку). Грошова застава повертається партіям (блокам), які взяли участь у розподілі депутатських мандатів. При цьому законом не визначені строки такого повернення. Якщо ж партія (блок) не взяла участі у розподілі депутатських мандатів, грошова застава у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів перераховується до Державного бюджету України.

Cкасування реєстрації кандидатів. Відповідно до ст. 64 Закону України “Про вибори народних депутатів України” не пізніше ніж за три дні до дня виборів Центральна виборча комісія (ЦВК) може прийняти рішення про скасування реєстрації окремого кандидата (кандидатів) у депутати, включеного до виборчого списку партії (блоку), з виключенням його з виборчого списку в разі: звернення кандидата у депутати після його реєстрації із письмовою заявою про відмову балотуватись; звернення партії (блоку) не пізніш як за п’ятнадцять днів до дня виборів про скасування рішення щодо реєстрації кандидата у депутати відповідно до рішення, прийнятого у порядку, передбаченому статутом партії (угодою про утворення блоку); прпинення громадянства України кандидата у депутати; вибуття кандидата у депутати за межі України на проживання чи з метою отримання політичного притулку; визнання кандидата у депутати недієздатним; набрання щодо кандидата у депутати законної сили обвинувачувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; включення кандидата у депутати до кількох виборчих списків партій (блоків) за наявності його письмових заяв про згоду балотуватися від цих партій (блоків); повторне вчинення кандидатом у депутати діяння, за яке йому було оголошено попередження. Не пізніше як за десять днів до дня виборів ЦВК може прийняти рішення про скасування реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), в разі виявлення або виникнення підстав передбачених законом. Після прийняття такого рішення відповідна партія (блок) втрачає статус суб’єкта виборчого процесу. У разі прийняття такого рішення, після виготовлення виборчих бюлетенів ЦВК приймає рішення про передрук виборчих бюлетенів або про внесення до виборчих бюлетенів змін. ЦВК розглядає питання про скасування реєстрації кандидата чи про оголошення йому або партії (блоку) попередження у присутності кандидата у депутати чи представника партії (блоку) у ЦВК. Про час розгляду цього питання вказані особи повідомляються не пізніш як напередодні розгляду. ЦВК доводить до відома партії (блоку), кандидата у депутати рішення про скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати або про оголошення попередження не пізніш як наступного дня з дня його прийняття та надає представнику партії (блоку) у ЦВК або кандидатові у депутати копію цього рішення у той же строк. Якщо вказане рішення прийнято в останній день перед днем виборів, копія такого рішення видається зазначеним особам невідкладно. При цьому слід мати на увазі, що законодавством України передбачено процедуру оскарження рішення ЦВК до суду. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК розглядаються Верховним Судом України.

Офіційне оголошення учасників виборчого процесу (кандидатів). Один із етапів процесу реєстрації кандидатів. Законодавство не всіх країн окреслює дату, коли офіційно буде поширено інформацію про кандидатів у депутати, які візьмуть участь у виборах. Так є країни, де це чітко зазначено. У Болгарії – Центральна виборча комісія (ЦВК) публікує списки кандидатів у президенти не пізніше ніж за 25 днів до виборів; Боснії і Герцоговині – списки учасників виборів до парламенту публікуються не пізніше ніж за 45 днів до виборів; Литві – оприлюднення в газеті списків має відбутися не менше ніж за 30 днів; Латвії – не пізніше ніж за 20 днів до початку виборів мають бути опубліковані в офіційній газеті програми і списки учасників виборів до Сейму; Македонії – комісії оголошують визначені списки у щоденній пресі принаймні за 30 днів до визначеної дати проведення виборів; Словаччині – органи місцевого самоврядування мають забезпечити надання списків кожному, хто голосує, не пізніше ніж за 20 днів до виборів. Однак у деяких випадках певного встановленого терміну не існує. У Албанії оголошення результатів реєстрації відбувається не пізніше як через 3 дні від дати отримання всіх даних, у Македонії на виборах президента комісія публікує імена кандидатів в офіційному віснику протягом 5 днів від дати отримання списків кандидатів. В Україні поширення інформації про зареєстрованих кандидатів у депутати чи політичні партії (виборчі блоки) відбувається одразу після прийняття рішення про реєстрацію учасників виборчого процесу в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. З одного боку, така практика є позитивною, оскільки дозволяє громадськості стежити за процесом реєстрації учасників виборчого процесу. Однак, з іншого боку, опублікування остаточних і найбільш повних матеріалів у певний час і в певному місці дозволить значно полегшити процес ознайомлення з учасниками виборів для тих, хто не володів інформацією протягом часу реєстрації кандидатів. Тим більше, що такий комплексний підхід дозволить швидше і легше повідомляти широку громадськість про зареєстрованих кандидатів чи партії (блоки).