65.Який порядок встановлення результатів виборів?

66.Який порядок підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування?

Підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування. Один із етапів виборчого процесу, який суттєво залежить від типу виборчої системи. Найлегше проводити підрахунок голосів при системі голосування за принципом відносної більшості, голосування без права передачі голосу та при простих системах голосування за закритими партійними списками, бо для підведення підсумків потрібно визначити лише один загальний результат по кожній партії чи кандидату. Система представницького голосування передбачає підрахунок членами виборчої комісії кількох голосів у кожному бюлетені. Паралельні та змішані системи майже завжди передбачають підрахунок голосів більш складний, особливо при голосуванні з правом передачі голосу, яке вимагає постійного повторного підрахунку залишку голосів. В Україні після закінчення голосування розпочинається підсумкове засідання дільничної виборчої комісії, яке проводиться у тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Підсумкове засідання проводиться без перерви і закінчується після складення та підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. Якщо одночасно з виборами народних депутатів України проводяться інші вибори чи референдум, підрахунок голосів на цих виборах чи референдумі проводиться після закінчення складання протоколу про підрахунок голосів виборців з виборів народних депутатів України та його підписання у встановленому порядку на цьому ж засіданні дільничної виборчої комісії. Дільнична виборча комісія розпочинає своє засідання з розгляду заяв, скарг стосовно порушень, що мали місце під час проведення голосування на виборчій дільниці, якщо такі мали місце. Підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці здійснюється відкрито і прозоро виключно членами дільничної виборчої комісії. Підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці проводиться у послідовності викладених статей 86-88 Закону України “Про вибори народних депутатів України” – спочатку опрацьовуються списки виборців (ст. 86), потім – невикористані виборчі бюлетені та контрольні талони ( ст. 87) і лише потім відкриваються виборчі скриньки та здійснюється підрахунок виборчих бюлетенів (ст. 88). Виборчі скриньки відкриваються виборчою комісією почергово. Першими відкриваються переносні виборчі скриньки, останніми – виборчі скриньки з пошкодженнями. При відкритті скриньки її вміст висипається на стіл, за яким розміщуються члени дільничної виборчої комісії. При цьому перевіряється наявність у ній контрольного листа. Якщо у виборчій скриньці не виявлено контрольного листа, дільнична виборча комісія складає відповідний акт із зазначенням кількості виборчих бюлетенів, які знаходяться у виборчій скриньці. Вказані виборчі бюлетені не підлягають врахуванню при встановленні загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів виборців. Виборчі бюлетені з пошкодженої виборчої скриньки виймаються по одному без їх перемішування. Загальна кількість виборчих бюлетенів у кожній виборчій скриньці підраховується окремо однак встановлення результатів голосування по кожній скриньці окремо не проводиться. У відповідності з ст. 80 Закону при підрахунку виборчих бюлетенів визначений виборчою комісією член комісії рахує виборчі бюлетені вголос. Інші члени комісії спостерігають за підрахунком. При підрахунку виборчих бюлетенів забороняється поділ комісії на кілька груп кожна з яких підраховує частину бюлетенів. Усі виявлені у виборчих скриньках предмети, що не є виборчими бюлетенями встановленої форми, складаються окремо і не підраховуються. До таких предметів відносять і контрольні листи. Не підлягають врахуванню також виборчі бюлетені, на яких зазначені номери територіального виборчого округу та (або) виборчої дільниці не відповідають номерам відповідної виборчої дільниці, відповідного територіального виборчого округу, а також виборчі бюлетені, на яких відсутній відтиск печатки цієї дільничної виборчої комісії або наявний відтиск печатки іншої виборчої комісії чи будь-якої іншої печатки. Кількість виборчих бюлетенів у кожній виборчій скриньці та номер відповідної виборчої скриньки оголошуються і заносяться до протоколу про підрахунок голосів на виборчій дільниці. Після відкриття останньої скриньки загальна кількість бюлетенів у скриньках підсумовується. Встановлена у підсумку підрахунку кількість виборчих бюлетенів є кількістю виборців, які взяли участь у голосуванні. Ця кількість оголошується головою дільничної виборчої комісії і заноситься секретарем дільничної виборчої комісії до протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. Виборчі бюлетені, які підлягають врахуванню, розкладаються на місця, позначені окремими табличками, що містять з обох боків назви партій (блоків), зазначених у виборчому бюлетені, написи “недійсні” “проти всіх”. При розкладанні виборчих бюлетенів визначений дільничною виборчою комісією член дільничної виборчої комісії показує кожний виборчий бюлетень усім членам виборчої комісії, виголошуючи волевиявлення виборця. При цьому кожен член виборчої комісії має право особисто оглянути виборчий бюлетень. На час огляду виборчого бюлетеня робота з іншими виборчими бюлетенями припиняється. Недійсним вважається виборчий бюлетень: на якому не зазначено прізвище та (або) відсутній підпис члена дільничної виборчої комісії, який його видав, або наявний підпис особи, яка не видавала виборчі бюлетені на цій виборчій дільниці; якщо зроблено більш як одну позначку проти назв партій (блоків); якщо не поставлено жодної позначки; якщо не відокремлено контрольний талон виборчого бюлетеня; якщо неможливо з інших причин встановити зміст волевиявлення виборця; якщо у виборчий бюлетень не внесені зміни, здійснені Центральною виборчою комісією (ЦВК). У разі виникнення сумнівів у членів виборчої комісії щодо дійсності виборчого бюлетеня питання вирішується дільничною виборчою комісією шляхом голосування. Перед початком голосування кожен член виборчої комісії має право особисто оглянути виборчий бюлетень. На час його огляду підрахунок виборчих бюлетенів припиняється. Недійсні виборчі бюлетені підраховуються окремо, їх кількість оголошується головою виборчої комісії й заноситься секретарем виборчої комісії до протоколу виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. Відповідно до ст. 80 Закону дільнична виборча комісія підраховує кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку кожної партії (блоку), а також кількість голосів виборців, які не підтримали кандидатів у депутати від жодної партії (блоку). Результати підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці оголошуються головою комісії і заносяться секретарем виборчої комісії до протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. Дільнична виборча комісія зобов’язана при підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці перевірити, чи дорівнює кількість виборців, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці, сумі кількостей недійсних виборчих бюлетенів, виборчих бюлетенів з голосами виборців, поданими за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку кожної партії (блоку), та виборчих бюлетенів з голосами виборців, які не підтримали кандидатів від жодної партії (блоку). Порядок складання протоколу дільничної виборчої комісії регулює ст. 89 Закону. Він оформляється на окремому бланку, за формою затвердженою ЦВК. Бланки протоколу дільничної виборчої комісії виготовляються централізовано й передаються виборчим комісіям разом з виборчими бюлетенями у визначені Законом (ст. 80) строки. Протокол про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці складається дільничною виборчою комісією у кількості примірників, яка на чотири більша, ніж кількість осіб, які входять до складу дільничної виборчої комісії. Примірники протоколу нумеруються і мають однакову юридичну силу. У протоколі про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці зазначається дата і час (година і хвилини) його підписання членами дільничної виборчої комісії. Кожен примірник протоколу підписується головою, заступником голови, секретарем та іншими членами дільничної виборчої комісії, які присутні на засіданні виборчої комісії. Перший і другий примірники протоколу мають право підписати кандидати у депутати, уповноважені особи партій (блоків), офіційні спостерігачі, які були присутні на засіданні дільничної виборчої комісії при підрахунку голосів виборців. У разі своєї незгоди із результатами підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці у протоколі комісії, член комісії підписує протокол із поміткою “З окремою думкою”. Письмовий виклад окремої думки додається до протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. У разі відсутності підпису члена дільничної виборчої комісії у протоколі підрахунку голосів виборців проти його прізвища зазначається причина відсутності підпису. Цей протокл підписується та засвідчується печаткою дільничної виборчої комісії лише після його остаточного заповнення. Забороняється заповнення протоколів, а також внесення до них без відповідного рішення дільничної виборчої комісії будь-яких виправлень. Перший і другий примірники протоколу передаються окружній виборчій комісії, третій примірник протоколу зберігається у секретаря виборчої комісії, а четвертий – невідкладно вивішується для загального ознайомлення в приміщенні дільничної виборчої комісії, а решта по одному примірнику протоколу видається членам дільничної виборчої комісії. Кандидатам у депутати, уповноваженим особам партій (блоків), офіційним спостерігачам, які були присутні при підрахунку голосів виборців на їх прохання невідкладно видаються копії протоколу про рідрахунок голосів, засвідчені головою і секретарем дільничної виборчої комісії та скріплені печаткою виборчої комісії, з розрахунку не більш як по одній копії кожного протоколу для кожної партії (блоку). Про видачу копій протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці складається акт за формою, встановленою ЦВК, який підписується головою і секретарем дільничної виборчої комісії, скріплюється печаткою й передається разом з першим та другим примірником протоколів окружній виборчій комісії. Пакети з протоколами дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, виборчими бюлетенями, контрольними талонами і предметами, списками виборців, а також, за навності, окремими думками членів виборчої комісії, викладеними у письмовій формі, актами, заявами, скаргами та рішеннями, прийнятими виборчою комісією, невідкладно після закінчення засідання виборчої комісії доставляються під охороною (ст. 91) до окружної виборчої комісії, яка за встановленою Законом процедурою (ст. 92) їх приймає та встановлює підсумки голосування в межах територіального виборчого округу (ст. 93). Дільнична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців лише за наступних обставин: виявлення фактів незаконного голосування у кількості, що перевищує десять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці; знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує двадцять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці; виявлення у виборчих скриньках виборчих бюлетенів у кількості, що перевищує більш як на десять відсотків кількості виборців, які отримали бюлетені на виборчій дільниці. У разі виявлення зазначених обставин, у кожному випадку виборча комісія складає акт, який є підставою для розгляду дільничною виборчою комісією питання про визнання голосування на виборчій дільниці недійсним. У разі прийняття дільничною виборчою комісією рішення про визнання голосування на виборчій дільниці недійсним усі бюлетені, виявлені у виборчих скриньках на цій виборчій дільниці, вважаються такими, що не підлягають врахуванню. (ст. 90).

Контрольний лист. Лист, що опускається у кожну виборчу скриньку, яка використовується для голосування, на виборчій дільниці перед її опломбуванням у якому зазначається номер виборчого округу, номер виборчої дільниці, час його вкидання у виборчу скриньку, прізвища голови, заступника голови, секретаря та інших членів дільничної виборчої комісії, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів від партій (блоків). Контрольний лист підписується цими особами, їхні підписи скріплюються печаткою комісії. Робиться це з метою недопущення фальсифікацій з виборчими бюлетенями.

Визначення результатів виборів. З’ясування, встановлення, хто з кандидатів на обрання має обіймати виборну посаду. У багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі результати виборів встановлює Центральна виборча комісія (ЦВК) на підставі протоколів окружних виборчих комісій, які визначають кількість голосів, поданих за списки кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку партій, а також відсоток голосів, поданих за ці списки, відповідно до кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Депутатські мандати між політичними партіями, виборчими блоками партій, списки кандидатів від яких отримали три і більше відсотків голосів виборців, розподіляються пропорційно кількості отриманих ними голосів. З цією метою обчислюють виборчу квоту. Отримане ціле число означає кількість мандатів, отриманих цією партією. Кандидатів від політичних партій і виборчих блоків вважають обраними у порядку їх черговості у списку.

“Зайві” (“загублені”, змарновані, втрачені) голоси. Голоси виборців, віддані за список партії, яка не подолала виборчий бар’єр чи кандидата у депутати, що не набрав необхідної для перемоги кількості голосів. При першому обрахунку результатів виборів вони не враховуються при встановленні виборчих квот. Їх не слід утотожнювати з голосами, які містяться у зіпсованих чи недійсних виборчих бюлетенях. У деяких виборчих системах (т.зв. сильних) кількість “зайвих” голосів може бути досить значною.

Вирівнювальний розподіл мандатів. Одна з процедур виборчого процесу, яка застосовується для зменшення рівня диспропорційності виборчої системи. Вона застосовується для здійснення корекції результатів виборів на загальнонаціональному рівні з метою зменшення втрат політичних партій, які зазнали поразки на рівні виборчих округів, і у зв’язку з цим є недопрезентованими. Вигідно це для малих партій. Ця практика застосовується в Данії, Німеччині, Ісландії, Норвегії та Швеції, де в такий спосіб існує визначений “згори” відсоток мандатів (від 50 % у Німеччині до 5 % в Норвегії). Загалом в Австрії, Бельгії, Греції та Італії розподіл такий може бути здійснений ad hoc, в залежності від розміру деформації результатів виборів, а її розмір не є сталим. Існує два основних механізми реалізації цієї процедури: перший передбачає, що наперед визначається кількість місць, які передбачені для додаткового/другого розподілу. Цей механізм застосовується у Данії, Німеччині, Норвегії. Другий передбачає виділення певної кількості депутатських мандатів для компенсації диспропорційності на підставі результатів виборів і характерний для Австрії, Бельгії, Греції та Італії. Резервні місця визначають після загального розподілу депутатських мандатів, що відбувається внаслідок загальнонаціональних виборів, і лише після того, як визначено наявний залишок депутатських місць, тоді вони перерозподіляються між політичними партіями – суб’єктами виборчого процесу пропорційно до невикористаних партією голосів, що має своїм відповідником - недоотримання частки депутатських місць. Це допомагає партіям суттєво зменшити втрату голосів виборців. Мандати (місця в парламенті), які розподіляються між політичними партіями (за пропорційною системою голосування за партійними списками при проведенні виборів за змішаною системою) пропорційно до результатів загальнонаціонального голосування з метою виправлення диспропорційності результатів виборів у мажоритарних виборчих округах називаються компенсаторними мандатами.

Розкол голосів. Доволі рідкісна ситуація, коли в рамках мажоритарної виборчої системи голоси виборців порівно розподіляються між кандидатами. У такому випадку обраним вважається старший за віком кандидат або це питання вирішується жеребом.

Встановлення результатів виборів. Одна з головних процедур виборчої кампанії. Результати виборів по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу встановлює Центральна виборча комісія. Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються між політичними партіями (блоками) пропорційно до кількості голосів, отриманих на виборах виборчими списками цих партій (блоків), з урахуванням загороджувального бар’єра. На підставі протоколів про підрахунок голосів, складених в окружних виборчих комісіях ЦВК встановлює: загальну кількість виборців у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені; кількість виборців, які взяли участь у голосуванні; кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними; кількість голосів, поданих за списки кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку. Після цього підраховується відсоток голосів, поданих за ці списки, відносно загальної кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Партійні списки, які здобули менше ніж три відсотки голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, не беруть участі у розподілі депутатських мандатів. Ті ж партії і виборчі блоки, чиї виборчі списки вибороли три і більше відсотків голосів виборців, отримують депутатські мандати пропорційно кількості здобутих ними голосів виборців. Для цього вираховується виборчий метр. Після цього число голосів, поданих за список кожної політичної партії чи блоку, ділиться на виборчий метр і встановлюється її виборча квота. Отримане ціле число означає кількість мандатів, що належить цій партії, виборчому блоку. Кандидати від політичної партії, виборчого блоку партій вважаються обраними в порядку їх черговості у списку.