19.Розкрийте процес становлення інституту виборів Президента в Україні.

20.У чому полягає політичне значення участі у виборах? Індикатором яких процесів є явка виборців?

Участь у виборах (фреквенція). На сьогодні для більшості громадян розвинених демократичних країн участь у виборах є головною формою їх участі в політичному житті (політичній участі). Як зазначають Е. Губер, Д. Рушемеєр та Дж. Стівенс: “Надання великій групі людей справжнього голосу у формальному колективному вирішенні долі країни є найбільш обіцяючою основою для подальшого прогресу в поширенні влади та інших форм справжньої рівноправності”. У літературі існує погляд, що показник кількості людей, які взяли участь у виборах, може вважатись індикатором участі громадян цієї країни у політичному процесі. У більшості європейських країн голосування є обов’язковим для громадян. Так, конституція Греції зазначає, що: “Здійснення виборчих прав є обов’язковою справою. Виключення та карні санкції у кожному випадку визначаються законом.” Обов’язковий характер голосування передбачається у конституціях Бельгії, Італії та Люксембургу. У Нідерландах до 1970 р. громадяни, які ігнорували вибори каралися штрафом. За ухиляння від виборів в Італії виборцеві може бути висловлений громадський осуд від імені мера. У Австрії та Греції, як альтернатива адміністративним санкціям, допускається навіть можливість кримінальної відповідальності. Наслідком цього є досить високий рівень участі у виборах (в середньому 74 %), що значно вище, ніж у США (39-48 %). Виняток становить лише Швейцарія, де постійно фіксується найнижчий серед держав Західної Європи показник відвідування виборчих дільниць – 43,3 % (1999 р.), що пояснюється поширенням практики проведення референдумів, часта участь у яких зумовлює втому виборців

Як підкреслюється в літературі, падіння виборчої фреквенції може бути потрактовано зменшенням рівня прихильності до політичних інституцій, особливо до політичних партій. Однак для того, щоб відтворити повніший образ, багато авторів враховують якісні аспекти (наприклад виборчі мотивації). Чим же зумовлюється участь у виборах? Одне з пояснень пропонує теорія раціонального вибору. Група дослідників Мічиганського університету на чолі з А. Кемпбелом пояснюють участь у виборах соціально-психологічною потребою висловити свою належність до тої чи іншої групи (класу, етносу, конфесії, поселення, партії, тощо). Тобто, виборці беруть участь в голосуванні, щоб підтримати на виборах “своїх”. Однією із найсильніших спонук участі у виборах є ідеологічна орієнтація виборців, щоправда стосується вона насамперед ідеологічно ідентифікованих виборців, тобто тих, які поділяють певну ідеологію та відносять себе до ідеологічно орієнтованої групи (правих, лівих, тощо). Іншим чинником участі у виборах є партійна приналежність громадян. Громадяни, які є членами політичних партій або тісно пов’язані з ними, звичайно беруть участь у виборах частіше, ніж безпартійні. У США, де виборці ідентифікують себе безпосередньо з Демократичною чи Республіканською партіями, 2/3 виборців постійно голосують за кандидатів “своєї” партії. Більшість виборців європейських країн голосують за ті партії, які ідентифікують себе з їхньою класовою приналежністю, релігійною конфесією, етнічною належністю, типом поселень (місто-село), або з певною ідеологією. При цьому у Великій Британії та Скандинавських країнах провідну роль відіграє соціально-класова ідентифікація виборців, а в континентально-європейський країнах – релігійно-етнічна чи ідеологічна належність. Має сенс і дуже просте пояснення поведінки виборців, що його пропонує теорія М. Фіоріни. Він стверджує, що громадяни керуються під час виборів лиш однією порівняно надійною характеристикою партій, яка їм добре відома: це те, як їм жилося, коли певна партія перебувала при владі. Їм варто лише оцінити результати партійної політики за попередній час: якщо вона привела до покращення економічної кон’юнктури і життя виборців – виборці голосують за правлячу партію чи блок, якщо ж умови погіршились – за опозицію. Суб’єктивна значущість виборів часто залежить від бажання виборця вирішити якесь конкретне питання. Цю свою потребу він може співставляти із здатністю певного кандидата чи партії зробити це. Тому широке питання представництва інтересів може набувати доволі вузького, прагматичного звучання. Уявлення про це у різних категорій може бути різним. На участь у виборах впливають й інші чинники: тип виборчої системи (у країнах з пропорційними виборчими системами участь виборців у голосуванні, зазвичай, вища); спосіб реєстрації виборців (вимога заповнювати для цього особисте подання, що діє в США, очевидно має певний стримуючий ефект), частота виборів (рівень участі виборців у голосуванні загалом перебуває в оберненій пропорції до неї) тощо. У тоталітарних та авторитарних країнах населення виявляє високу виборчу активність (не маючи при тому жодної можливості вибору) через владний тиск і можливі репресії в разі неучасті. У таких країнах вибори – це ритуал єднання влади і народу, а неучасть у них – абсентеїзм – розглядається як вияв нелояльності до влади й карається аж до позбавлення права на професію, роботу, освіту, тощо, як це мало місце в СРСР та країнах соціалістичного табору. Порівняно з надзвичайно низьким рівнем участі, що спостерігається в США (54,2 %), країни з парламентською формою правління та мажоритарними виборчими системами виглядають значно краще (тут участь у виборах в середньому становить 75 %). Однак найвищий показник участі (більш ніж 84 %) спостерігаємо в країнах з парламентською формою правління та пропорційною виборчою системою.

Явка виборців. Частка зареєстрованих виборців, які проголосували на даних виборах. Явка – важливий показник, проте його важко визначити там, де сама реєстрація є дорогим процесом, зокрема в США. З другого боку, в державах із примусовим голосуванням (як-от в Австралії) явка виборців значно менша за 100 %, а закони про примусове голосування запроваджують у життя дуже рідко. У низці країн, зокрема в Британії, існувала загальна тенденція зменшення явки виборців після піку в 1950-х рр. Для декого це тривожний знак, для інших – ні, і то з двох причин: або стверджують, що надто висока явка створює в політичній системі завелику напругу між конфліктними вимогами, або запевняють, ніби раціональні економічні люди, знаючи, що існує вкрай мала ймовірність, що їхній голос вплине на результат виборів, не турбуються тим, щоб іти на вибори. Певним слабким підтвердженням цього другого погляду є зв’язок між явкою і сподіваною запеклістю боротьби на виборах, але це пояснення не може пояснити явку понад 70 % на виборах, від яких ніхто не сподівався, що шанси суперників будуть майже однакові, як-от на загальних виборах у Британії 1983 р. Так само можна раціонально пояснити і великий спад явки 2001 р., коли партійна політика не мінялась і кожен сподівався, що лейбористи виграють. Загалом для обрахунку явки виборців використовують наступну формулу: (Голосування 1 + Голосування 2) : (Виб. х 2), де: голосування 1 – число голосів отриманих на останніх виборах, голосування 2 – число голосів отриманих на попередніх виборах, Виб. – загальна кількість виборців даного виборчого округу, наділених виборчими правами.

Абсентеїзм (абсентизм) (з лат. abcens – “відсутній”). Байдуже ставлення людей до використання своїх політичних прав, ухилення від виконання громадянських обов’язків, у першу чергу від участі у виборах.