68.Який порядок реєстрації та підстави скасування реєстрації кандидатів на пост президента України?

69.Який порядок формування органів, що проводять вибори?

Утворення органів, що проводять вибори. Спеціальні колегіальні органи, на які покладається безпосереднє проведення виборів називаються виборчими комісіями. Вони займаються організацією реєстрації виборців та складанням виборчих списків; реєстрацією кандидатів на виборну посаду; проведенням голосування; підрахунком голосів; визначенням та затвердженням результатів голосування. Вони також уповноважені забезпечувати дотримання та однакове застосування виборчого законодавства. У деяких країнах ці обов’язки або ж їх частину виконують органи внутрішніх справ, муніципалітети тощо, а виборчі комісії не створюються. Виборчі комісії в різних країнах розрізняються за системою, термінами діяльності, порядком формування й складом органів. Разом з тим для виборчого законодавства багатьох сучасних країн характерною є загальна тенденція – включення у тій чи іншій формі до їх складу політичних партій, що, без сумніву, збільшує їх роль у виборчому процесі, в організації і проведенні виборів. Передусім це проявляється у включенні до складу виборчих комісій різних рівнів представників політичних партій, які беруть участь у виборах (Австрія, Мексика, Румунія, Росія, США). Окрім прямої участі у складі виборчих комісій, політичні партії впливають на їх формування: їм надано право вносити пропозиції до складу комісій. Так, у ФРН керівники виборів усіх рівнів призначають членів комісій та їх заступників, але при цьому вони мають враховувати персональні пропозиції політичних партій (кількість таких пропозицій пропорційна кількості голосів, поданих за кожну партію на минулих виборах). У Македонії двоє членів виборчих комісій та їх заступники призначаються за поданням опозиційних політичних партій, які на останніх виборах отримали принаймні 5 % голосів виборців, які голосували. Двоє членів та їх заступники призначаються за поданням правлячих політичних партій. У Албанії окружні виборчі комісії складаються з голови, заступника голови та до п’яти членів, призначених ЦВК після визначення семи політичних партій, що отримали найбільшу кількість голосів у відповідному окрузі на останніх парламентських виборах. Голова та заступник голови призначаються, відповідно, двома першими партіями, які набрали найбільшу кількість голосів на останніх виборах у відповідному окрузі. Якщо ж голоси у відповідному виборчому окрузі на останніх парламентських виборах отримали менш ніж сім партій, то окружна виборча комісія складається тільки з представників тих політичних партій, які отримали ці голоси. У Литві до складу виборчих комісій беруть осіб, запропонованих партіями, які отримали мандати членів парламенту в багатомандатному виборчому окрузі. У Румунії члени дільничної виборчої комісії є особами, запропонованими партіями та політичними організаціями, що беруть участь у виборах, і призначаються в порядку зменшення кількості кандидатів, зареєстрованих по даному виборчому округу від цієї партії. У Словаччині виборчі комісії складаються з однакової кількості представників політичних партій і політичних рухів чи їх коаліцій, що подаватимуть списки кандидатів. Українське законодавство є достатньо ґрунтовно розробленим у частині формування виборчих комісій. В Україні передбачено утворення системи виборчих комісій, яка складається з Центральної виборчої комісії, окружних та дільничних виборчих комісій. Не входячи до жодної із трьох гілок державної влади, ця трьохрівнева система діє як державно-громадська структура. Очолює цю систему Центральна виборча комісія (ЦВК) як постійно діючий державний орган. Окружні, дільничні виборчі комісії утворюються як своєрідні форми організації політичних партій – суб’єктів виборів з метою організації і проведення виборів. З огляду на формування централізованої вертикальної системи виборчих органів, що створюються для організації і проведення виборів, та зважаючи на те, що основою для побудови системи виборчих комісій виступає територіальна організація виборів законодавець встановлює територіальні межі поширення повноважень кожної з них. Кожній з територіальних одиниць, які утворюються для проведення виборів, відповідає виборчий орган, повноваження якого поширюються на територію відповідно всієї держави, виборчого округу, виборчої дільниці. Повноваження окружної виборчої комісії закордонного виборчого округу здійснює ЦВК. Основною формою роботи виборчих комісій усіх рівнів є колегіальні засідання, які скликаються головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови, а в разі відсутності голови та його заступника – секретарем комісії. У разі необхідності засідання виборчої комісії може бути скликане рішенням виборчої комісії вищого рівня або на письмову вимогу третини складу виборчої комісії. Перше засідання комісії проводиться не пізніше як на третій день після дня її утворення. Засідання виборчої комісії є повноважним за умови присутності не менше як двох третин складу цієї комісії. У день голосування, зокрема, при підрахунку голосів, встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, підсумку голосування засідання виборчої комісії є повноважними за умови присутності більше половини складу цієї комісії. Про час, місце та порядок денний засідання усі члени комісії обов’язково попереджаються заздалегідь. До початку засідання комісії її членам надаються проекти рішень комісії та усі необхідні документи. Засідання виборчої комісії веде голова комісії або його заступник, а у разі невиконання цієї функції або у разі їх відсутності комісія визначає головуючого із свого складу. Рішення виборчої комісії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків передбачених законодавством. Рішення комісії набирає чинності з моменту його прийняття. Під час виборів організація роботи виборчих комісій планується згідно з календарними строками призначення, підготовки і проведення виборів, що оформляється у плані роботи виборчої комісії. Порядок планування роботи ЦВК здійснюється відповідно до порядку, встановленого статтею 25 Регламенту ЦВК. З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості у ставленні до суб’єктів виборчого процесу члену виборчої комісії під час виконання своїх обов’язків забороняється агітувати “за” чи “проти” на виборах, публічно оцінювати діяльність політичних партій (блоків), які беруть участь у виборах. Статус члена Центральної виборчої комісії визначається Законом України “Про Центральну виборчу комісію”. Статус члена окружної чи дільничної виборчої комісії визначається ст. 36 Закону України “Про вибори народних депутатів України”. Якихось особливих кваліфікаційних вимог щодо членів комісій законодавством України не передбачено. Натомість законодавством Румунії передбачено, що до складу окружної виборчої комісії обов’язково має входити по троє суддів. У Польщі виборча комісія має складатись із 7-11 суддів, які призначаються міністром юстиції. У Македонії голова виборчої комісії та його заступник призначаються з числа суддів суду першої інстанції. У Литві окружні виборчі комісії формуються з обов’язковим включенням до їхнього складу запропонованої міністром юстиції особи, яка має вищу юридичну освіту. У Бельгії головою низової територіальної виборчої комісії має бути за посадою голова суду першої інстанції чи мировий суддя. У Німеччині виборчі органи кожного рівня обов’язково мають включати чиновника Міністерства внутрішніх справ. У Мексиці Федеральну виборчу комісію очолює міністр внутрішніх справ, а до її складу включається по одному депутатові і сенатору, по одному уповноваженому від кожної політичнної партії. Подібно до цього формуються виборчі комісії нижчого рівня. Міжнародний досвід формування виборчих комісій свідчить про усвідомлення необхідності особливих кваліфікаційних вимог до членів та (особливо) керівництва комісій. Член окружної, дільничної виборчої комісії на першому засіданні виборчої комісії, в якому він бере участь, складає офіційну присягу й отримує посвідчення за підписом голови комісії. Відмова скласти присягу означає відмову особи бути членом комісії. За рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії з оплатою їх праці. У Албанії голова та заступник голови призначаються, відповідно двома першими партіями, які набрали найбільшу кількість голосів на останніх виборах у відповідному окрузі. У Чехії голова обирається шляхом жеребкування. У Естонії закон говорить лише про те, що голова, заступник голови та секретар дільничного комітету мають обиратися комітетом з-поміж його членів. У Литві голова окружної виборчої комісії призначається ЦВК з числа членів комісії. У Македонії таким же чином призначаються й заступники голови. У Словаччині виборча комісія визначає голову комісії та його заступника голосуванням. Якщо згода в цьому питанні не була досягнута, голова та його заступник визначаються жеребкуванням за умови, що голова та його заступник можуть бути представниками однієї і тієї ж партії чи коаліції. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням загального та соціального стажу. Член виборчої комісії має право: брати участь у підготовці питань, що вносяться на розгляд виборчої комісії; виступати на засіданнях виборчої комісії, ставити іншим учасникам засідання запитання щодо порядку денного, вносити пропозиції з питань, віднесених до повноважень комісії; за дорученням відповідної виборчої комісії перевіряти діяльність виборчих комісій нижчого рівня; безперешкодно знайомитись з документами виборчої комісії, членом якої він є; на відшкодування шкоди, заподіяної його життю, здоров’ю чи майну у зв’язку з виконанням обов’язків члена виборчої комісії. Член виборчої комісії зобов’язаний: додержуватися Конституції України, законів України з питань підготовки і проведення виборів; брати участь у засіданнях виборчої комісії; виконувати рішення виборчої комісії та обов’язки, покладені на нього згідно з розподілом обов’язків у комісії. Члени виборчої комісії звільняються від виконання службових обов’язків за місцем постійної роботи на час, необхідний для здійснення обов’язків члена комісії, на підставі письмового повідомлення голови, заступника голови чи секретаря відповідної виборчої комісії. Заходи, що їх передбачається реалізувати в ході підготовки і проведення виборів виборчою комісією фіксуються у Плані роботи виборчої комісії. План роботи окружної, дільничної комісії формує секретар відповідної комісії у строки, встановлені головою комісії, з урахуванням пропозицій членів комісії. План роботи виборчої комісії обов’язково виноситься секретарем комісії на її розгляд та затверджується відповідним рішенням комісії на одному з перших її засідань. Контроль за реалізацією передбачених планом заходів відповідної виборчої комісії здійснює голова виборчої комісії. Порядок планування роботи Центральної виборчої комісії (ЦВК) здійснюється відповідно до порядку, встановленого Регламентом ЦВК. На кожного члена виборчої комісії поширюються гарантії і компенсації, передбачені законодавством для працівників на час виконання ними державних або громадських обов’язків у робочий час. Система виборчих комісій та обсяг закріплених за ними повноважень регулюються Розділом IV (“Виборчі комісії”) Закону України “Про вибори народних депутатів України” й засновані на тому, що вибори народних депутатів України проводяться в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. В Україні для проведення загальнонаціональних виборів та референдумів утворюється близько 33 тис. дільничних виборчих комісій. Якщо врахувати, що середня кількість членів цих комісій складає 10-11 осіб, то простий підрахунок дає нам цифру як мінімум 350000 осіб. Загалом можна констатувати, що досить демократична норма, за якою виборчі комісії формуються за рахунок представництва політичних сил та кандидатів, на практиці довела свою неприйнятність у політичних реаліях українського сьогодення. “Пріоритетним завданням” членів виборчих комісій стало відстоювання своїх політичних інтересів, а не налагодження ефективної роботи.