63.Який визначений порядок голосування? Що таке факультативне та обов’язкове голосування? Повторне голосування (перебалотування*.

Голосування. Голосування – це безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів, подання громадянами свого голосу “за” або “проти” висунутих кандидатів у депутати чи політичних партій. Зазначений етап є кульмінаційною стадією всієї виборчої процедури, оскільки охоплює процес фактичного здійснення волевиявлення громадян. Голосування “за” називається позитивним голосуванням, а “проти” – негативним. З суто технічного боку голосування виглядає як подання виборчого бюлетеня – заповнення й опускання його до скриньки. Голосування - одна з головних процедур виборчої кампанії. Голосування як процедура добору існувала ще в античній Греції, де у якості виборчих бюлетенів використовували уламки глиняних черепків. Інколи збори голосували, чи слід піддавати кого-небудь остракізму, тобто виганяти. Слово “остракізм” означає “черепок”. Знайдено чимало таких виборчих бюлетенів з написаних на них тим самим ім’ям, що дає змогу припустити існування найдавнішого організованого голосування з записуванням у бюллетень ім’я кандидата. У листі Плінія Молодшого 105 р.н.е. знаходимо також згадку про використання цієї процедури у римському сенаті. Дальшому розвиткові процедур голосування в Європі посприяли середньовічні чернечі ордени. Їм треба було вибирати своїх урядовців незалежно від папської влади в Римі, й задля цього ченці виробили складні процедури. Водночас процедури голосування розвивалися і в італійських містах-державах, і найвідоміші серед них – правила обрання дожів у Венеції. У XVIII ст. голосування знову стало темою демократичної теорії, про нього писали Руссо і Кондорсе. У 1787-1793 рр. у США, Франції та Польщі були створені демократичні конституції, що містили правила голосування. Вибори можуть мало що значити якщо виборцям важко взяти участь у голосуванні або їхні голоси зрештою ніяк не впливають на управління державою. Легкість голосування залежить від того, наскільки складним є виборчий бюлетень і наскільки легко виборець може дістатися до виборчої дільниці, наскільки повним є список виборців і наскільки впевненим може бути виборець у тому, що його голос подається справді таємно. У більшості країн світу участь у голосуванні вважається особистим правом виборця, який може вільно розпоряджатися ним на власний розсуд. Разом з тим деінде існує практика обов’язкового голосування (Бельгія, Італія, Люксембург). Окрім Люксембургу, у кожній країні ЄС передбачені спеціальні заходи для залучення голосів виборців, які на день голосування перебувають за межами території даної держави: це може бути голосування поштою, передача голосу або й те і інше. Деякі країни організовують виборчі дільниці прямо на території своїх посольств. Організація та проведення голосування покладається Законом України “Про вибори народних депутатів України” на дільничну виборчу комісію, яка сповіщає про час та місце голосування, забезпечує обладнання приміщення для голосування та підтримання в ньому належного порядку, забезпечує таємність волевиявлення виборців під час голосування та проведення голосування за межами приміщення для голосування. Закон передбачає, що голосування відбувається як у приміщенні для голосування, так і за його межами. При цьому сама процедура голосування в цих двох випадках має свої особливості. Ст. 82 Закону визначає порядок підготовки до голосування, який включає в себе розподіл обов’язків між членами дільничної комісії у день голосування; огляд стану збереження виборчих бюлетенів, скриньок для голосування, виборчих списків, відкріпних посвідчень. Після огляду кожної виборчої скриньки вона пломбується, після чого до неї опускається контрольний лист. Перед початком голосування відбувається погашення відкріпних посвідчень, про що складається окремий протокол, а також остаточний підрахунок кількості виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, на момент початку голосування, кількість виборців у витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування, кількість виборців, внесених до списку виборців на підставі відкріпних посвідчень. Отримані дані передаються окружній виборчій комісії, а остання – зведені дані передає у ЦВК. Відповідно до ст. 83 Закону голосування проводиться в день виборів з сьомої до двадцять другої години без перерви. Голосування відбувається у приміщенні для голосування. Процедура голосування складається з таких елементів: ідентифікація виборця, отримання бюлетеня, власне голосування. Ідентифікація здійснюється через пред’явлення виборцем документа, який засвідчує його особу. Це необхідно, аби запобігти використанню голосу виборця кимось іншим, хто не занесений до списку виборців. При цьому один із членів виборчої дільниці надає виборцеві можливість розписати про отримання виборчого бюлетеню у списку виборців та на контрольному талоні виборчого бюлетеня, а другий – вписує своє прізвище і розписується у визначеному місці на виборчому бюлетені та контрольному талоні. Після цього член виборчої комісії відокремлює від виборчого бюлетеня контрольний талон, який зберігається у члена виборчої комісії, та видає виборцю виборчий бюлетень для голосування. При цьому робити на виборчих бюлетенях будь-які інші позначки забороняється. Виборець може перебувати у приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування. Власне голосування на виборах полягає в тому, що у бюлетені для голосування виборець робить позначку у квадраті напроти назви політичної партії чи виборчого блоку партій. Виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення виборчих бюлетенів забороняється присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб. Виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця, крім члена виборчої комісії, кандидата у депутати, уповноваженої особи партії (блоку), офіційного спостерігача. Для виборців з вадами зору виготовляються спеціальні бюлетені. Виборець не має права передавати свій виборчий бюлетень іншим особам. Отримання виборчого бюлетеня від інших осіб, заохочення або змушування виборців до передачі виборчого бюлетеня іншим особам забороняється. Якщо ж виборець не бажає підтримувати жодну політичну партію чи виборчий блок партій, він робить позначку в квадраті напроти слів: “Не підтримую жодної політичної партії, виборчого блоку партій”. До 1977 р. у вітчизняній виборчій практиці застосовувалося так зване негативне голосування, тобто голосування шляхом викреслення у бюлетені прізвищ тих кандидатів, проти яких голосує виборець. Можна було залишити тільки одне прізвище кандидата, за якого подає свій голос виборець, або не залишити жодного. У противному разі (якщо залишилися невикресленими два і більше прізвищ або дописано нове прізвище чи взагалі написано будь-що) бюлетень визнавався недійсним. Виборець особисто опускає заповнений виборчий бюлетень до виборчої скриньки. Виборець, який не може внаслідок фізичних вад самостійно опустити бюлетені до виборчої скриньки, може з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії доручити зробити це іншій особі, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів. Таємність волевиявлення голосуючих мають забезпечити кабіни, через які проходять виборці на шляху до виборчих скриньок. У разі якщо виборець, заповнюючи виборчий бюлетень, припустився помилки, він має право невідкладно звернутись з письмовою заявою до члена виборчої комісії, який видав йому виборчий бюлетень, з проханням видати йому інший виборчий бюлетень. Член дільничної комісії видає виборцю інший виборчий бюлетень лише в обмін на зіпсований виборчий бюлетень, про що складається відповідний протокол й вносяться відмітки до списку виборців. Повторна видача бюлетеня замість зіпсованого не допускається. Законом передбачене використання пересувних виборчих пунктів у випадках, коли хтось із виборців за станом здоров’я не може прибути на виборчу дільницю й звернувся про це із відповідною заявою у дільничну виборчу комісію й вона організовує спеціальну процедуру голосування за місцем перебування виборця. Порядок організації голосування виборців за місцем перебування визначає ст. 84 Закону. Голосування триває до двадцять другої години, після чого голова виборчої дільниці оголошує про закінчення голосування й закриває виборчу дільницю. Продовження голосування після часу, встановленого Законом, не допускається, а право проголосувати мають тільки ті виборці, які на цей момент знаходяться у приміщенні для голосуванння. У окремих випадках (на виборчій дільниці, утвореній на судні, що перебуває в день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України) дільнична виборча комісія може оголосити голосування закінченим раніше. Після закінчення голосування дільнична виборча комісія передає до окружної виборчої комісії попередні відомості про: кількість виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, на момент закінчення голосування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці, на момент закінчення голосування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені за місцем перебування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені на підставі відкріпних посвідчень. У цілому українське законодавство про вибори народних депутатів у частині організації та проведення голосування відповідає міжнародним стандартам у цій сфері та кращим зразкам законодавства про вибори іноземних держав. Характерною рисою законодавства більшості країн перехідної демократії є деталізована регламентація виборчих процедур, зокрема, тих, що стосуються голосування та підрахунку голосів. Така деталізація спрямована на обмеження свободи правозастосування шляхом максимально повної регламентації поведінки учасників виборчого процесу та розглядається як запобіжник правопорушенням у цій сфері. Міжнародними стандартами та рекомендаціями визначається ряд принципів, загальних вимог, яким має відповідати законодавство в частині процедури голосування. Найпершим принципом є те, що законодавство повинно гарантувати забезпечення таємниці голосування. Це втілюється в особливих процедурах стосовно контролю за бюлетенями, іншою виборчою документацією, забезпечення їх захисту, положеннях, що регулюють безпосереднє голосування, дії членів виборчої комісії тощо. Засадничим є дотримання принципу особистого голосування (з чітко виписаними винятками, забороною “сімейного голосування”). Особлива увага приділяється всім пов’язаним з голосуванням процедурам, які мають забезпечити правильне встановлення особи виборця, містити механізми, які б запобігали фальсифікаціям. Важливим є порядок “нестандартного” голосування, а саме: голосування громадян, які перебувають за кордоном, голосування не в приміщенні для голосування, у місцях тимчасового перебування виборця (лікарні, місцях примусового утримання, місцях проходження служби) тощо.

Обов’язкове голосування. Правова норма виборчого права деяких держав, яка кваліфікує голосування на виборах як громадський обов’язок, порушення якого тягне за собою передбачену законом відповідальність. Так, у ст. 48 Конституції Італії голосування на виборах кваліфікується як громадський обов’язок. За ухилення від участі в голосуванні навіть передбачені певні санкції - в Італії неучасть у голосуванні призводить до морального осуду, в Австрії, Австралії, Бельгії, Люксембургу, Нідерландах та Туреччині – до штрафу, в Мексиці – до штрафу або й позбавлення волі, а в Греції – навіть до тюремного ув’язнення від одного місяця до одного року. Як вважають головні наслідки застосування цієї норми такі: збільшення підтримки лівих партій, ніж вона була б за інших обставин, бо на типових виборах їхні прихильники мають менше мотивів голосувати; має місце т. зв. “осляче голосування”, коли обурені або незацікавлені виборці голосують просто за перші кілька прізвищ у списку, поданому їм. Безумовно, що обов’язкове голосування призводить до штучного підвищення активності виборців. Однак в цілому за своїм змістом воно суперечить принципу вільного волевиявлення в ході виборів. Саме таке волевиявлення становить сенс виборчого права, як суб’єктивного права кожного громадянина. Ставлення до голосування (і до участі у виборах в цілому) як до громадського обов’язку заслуговує на увагу лише тоді, коли воно само по собі склалося у свідомості виборця. Ст. 5 Закону України “Про вибори народних депутатів України” проголошує добровільність участі у виборах. “Участь громадян України у виборах депутатів,- говориться у ній,- є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.” Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.

Відкріпне посвідчення. Посвідчення, яке надає виборцю право голосувати не за місцем свого проживання. Згідно з ст. 42 Закону України “Про вибори народних депутатів України” виборець, який раніше ніж за тридцять днів до дня виборів вибуває з населеного пункту, де він включений до списку виборців на звичайній виборчій дільниці або повертається з-за кордону в Україну, може звернутися до дільничної виборчої комісії з письмовою заявою з проханням видати йому відкріпне посвідчення на право голосу на виборах депутатів. У заяві зазначається причина, з якої він не може проголосувати за місцем свого проживання, та номер територіального виборчого округу або закордонний виборчий округ, в якому він має намір проголосувати у день виборів. Така заява може бути подана виборцем не пізніше 20 години останньої п’ятниці перед днем голосування. На підставі цієї заяви та документу, який згідно закону посвідчує особу виборця, два члени виборчої комісії видають виборцю вікріпне посвідчення. Відкрипні посвідчення виготовляються у кількості двох відсотків від кількості виборців, внесених до уточнених загальних списків виборців. Бланки відкріпних посвідчень мають єдину нумерацію на всій території України. Відкріпне посвідчення є документом суворої звітності. Центральна виборча комісія (ЦВК) не не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів передає передає окружним виборчим комісіям бланки відкріпних посвідчень у кількості, що не перевищує два відсотки від кількості виборців, внесених у до списків виборців в межах територіального виборчого округу. Окружна виборча комісія, не пізніш як за тридцять два дні до дня виборів передає разом зі списками виборців дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць бланки відкріпних посвідчень у кількості, що не перевищує два відсотки (на закордонній виборчій комісії – один відсоток) від орієнтовної кількості виборців на відповідній виборчій дільниці про що складається відповідний акт у двох примірниках. Дільничним виборчим комісіям спеціальних виборчих дільниць бланки відкріпних посвідчень не передаються. У списку виборців на виборчій дільниці робиться запис про видачу відкріпного посвідчення. Виборець, який має намір проголосувати на підставі відкріпного посвідчення, звертається не пізніше 12-ї години останньої суботи перед днем голосування до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу, зазначеного на відкріпному посвідченні, із заявою, яка подається разом із відкріпним посвідченням. У заяві виборець зазначає, на якій з визначених виборчих дільниць він має намір голосувати у день виборів. Відкріпне посвідчення не дає виборцю право голосувати у тому населеному пункті, де воно видане. Окружна виборча комісія складає для кожної із визначених виборчих дільниць список виборців, які мають намір проголосувати за відкріними посвідченнями на відповідній виборчій дільниці. При цьому напроти прізвища кожного виборця, внесеного до списку виборців, зазначається номер відкріпного посвідчення та проставляються підписи двох членів окружної виборчої комісії. Список виборців, складений окружною виборчою комісією на підставі відкріпних посвідчень передається до дільничної виборчої комісії відповідної виборчої дільниці, не пізніше 16 години останньої суботи перед днем виборів. Такп передача проводиться двома членами окружної виборчої комісії на засіданні відповідної дільничної виборчої комісії, що засвідчується актом. Зазначений список є невід’ємною частиною списку виборців для голосування на відповідній дільниці. Нумерація виборців та нумерація аркушів у списку виборців для голосування за відкріпними посвідченнями ведеться окремо від нумерації виборців та нумерації аркушів у списку виборців отриманому дільничною виборчою комісією. Виборець не включається до списку виборців, якщо відкріпне посвідчення неналежно оформлене або записи в ньому не відповідають записам у відмітці про отримання відкріпного посвідчення. Без підпису виборця відкріпне посвідчення є недійсним. Окружна виборча комісія не пізніш як за 16 годин до початку голосування подає до ЦВК зведену інформацію про кількість відкріпних посвідчень, виданих усіма дільничними виборчими комісіями відповідного територіального виборчого округу, та про кількість виборців, які мають намір проголосувати за відкріпними посвідченнями у кожному територіальному виборчому окрузі й розміщує цю інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Повторне голосування (перебалотування). Процедура виборчої кампанії, яка застосовується в мажоритарних системах абсолютної більшості, коли жоден з кандидатів у депутати не набрав абсолютної більшості голосів у першому турі виборів. До другого туру проходять здебільшого два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі (у Франції за виборчою системою, яка діяла з 1958 по 1985 рр. до другого туру потрапляли кандидати, які набрали більше 12,5 % голосів у першому турі). Для перемоги у другому турі одному з кандидатів треба буде набрати лише відносну більшість голосів. Сьогодні таку систему використовують переважно під час президентських виборів.