37.Що таке виборче право? у чому полягає різниця між активним та пасивним виборчим правом?

Виборче право (право голосу). Виборче право – це право індивіда (громадянина), котрий має статус виборця або статус кандидата на виборну посаду, на участь у виборах. Відмінність у статусах виборця і кандидата на виборну посаду зумовлює відмінності між правом голосу на виборах, котре визначається як активне виборче право, і правом балотуватися на виборах, або пасивним виборчим правом. У XVIII ст. була сформульована теза, за якою право голосу на виборах є правом людини, що не має характеру “дарованого” державою. Тим самим за правом голосу визнавалась якість природного права. Згодом право голосу і загалом виборче право почали класифікувати як політичне право. У такий спосіб наголошували на тому, що тільки виборче право безпосередньо пов’язане із здійсненням влади або формуванням представницьких органів і заміщенням певних посад, уповноважених здійснювати владу. Тим самим виборче право прямо співвіднесене з реалізацією принципу народного суверенітету. Тому виборче право можна охарактеризувати як “первинне політичне право”. Ключовим елементом трактованого у такий спосіб виборчого права є право голосу. Виборче право не одразу набуло сучасного вигляду. Початково ним володіли лише чоловіки, які досягнули певного віку, мали відповідну власність, певний рівень освіти, були одруженими.

Активне виборче право (право обирати). Право обирати у виборні державні органи та органи місцевого самоврядування. Одне з головних громадянських прав. Згідно з ст. 2 Закону України “Про вибори народних депутатів України” таким правом наділені всі громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями. Не допускається обмеження щодо участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією та цим законом. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Пасивне виборче право (право бути обраним). Частина загального виборчого права, яка надає виборцю право бути обраним до відповідних виборних органів чи на виборну посаду. Набуття громадянами України пасивного виборчого права пов’язано з наявністю активного виборчого права та з додатковими умовами та виборчими цензами, що випливають із положень статті 76 Конституції України. Для пасивного виборчого права встановлено виборчий ценз – 21 рік, що узгоджується зі світовим досвідом і обумовлений тим, що парламентар повинен мати певний освітній рівень та достатній життєвий досвід, розуміти та вміти вирішувати складні життєві проблеми, які виникають у процесі законодавчої діяльності, а це, у свою чергу, досягається з настанням відповідного віку. Крім того, для реалізації пасивного виборчого права, законом встановлюється й ценз осілості, який рівний п’яти останнім рокам проживання в Україні. Даний ценз обумовлений тим, що парламентар повинен добре знати проблеми політичного, економічного та соціального життя країни. Проживання в Україні означає не лише проживання в межах державного кордону України, а й проживання на морських суднах, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України. Крім того, перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах, на полярних станціях України, а також проживання за межами території України і не тягне за собою втрату громадянами України їх пасивного виборчого права. Закон України “Про вибори народних депутатів України” (ст. 9) передбачає також обмеження пасивного виборчого права для громадян, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Обмеження пасивного виборчого права по виборах народних депутатів не поширюється на тих громадян, які хоч і утримуються під вартою і звинувачені у вчиненні умисного злочину, але не визнані в судовому порядку винними у його вчиненні.

Виборча дієздатність. Виборче право кожного громадянина, що може обмежуватися тільки відповідними законами країни, які визначають вікові, майнові, освітні, професійні, статеві чи цензи осілості або заборони через скоєні кримінальні злочини та неповноцінний психічний стан, визнаний судом